Рішення

від 06.11.2024 по справі 926/2305/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06 листопада 2024 року Справа № 926/2305/24

За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз"

до Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області"

про стягнення заборгованості в сумі 11167,84 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача Писанчин О.В.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" про стягнення заборгованості в сумі 9741,56 грн, що включає: заборгованість з розподілу природного газу в сумі 7917,55 грн; пеню в сумі 1824,01 грн; три проценти річних в сумі 388,25 грн та інфляційні втрати в сумі 1038,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Чернівцігаз та Українською Православною Свято-Михайлівською церквою укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви-приєднання №09420LC55AER016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

У подальшому відбулася зміна найменування позивача у зв`язку зі зміною типу та найменування з публічного на приватне. Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернівцігаз від 20 березня 2019 року та затвердження нової редакції статуту змінилась назва Товариства на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз. Також змінилось найменування відповідача на Релігійна організація "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" без зміни коду ЄДРПОУ та юридичної адреси.

На виконання умов договору Оператором ГРМ надано відповідачу послугу з розподілу природного газу на суму 7917,55 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року. Однак, відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу. За період прострочення оплати наданої позивачем послуги з розподілу природного газу за неналежне виконання зобов`язань відповідачу нараховано пеню в сумі 1824,01 грн, три проценти річних в сумі 388,25 грн та інфляційні втрати в сумі 1038,03 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2024 року справу №926/2305/24 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 14 жовтня 2024 року. Постановлено повідомити Релігійну організацію "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

11 жовтня 2024 року представник позивача через підсистему Електронний суд подала до суду клопотання про виправлення описки у позовній заяві (вх. №3093).

14 жовтня 2024 року представник позивача подала до суду клопотання про повернення судового збору (вх. №2610).

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року постановлено: у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз про повернення судового збору (вх. №2610 від 14 жовтня 2024 року) відмовити; клопотання Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз про виправлення описки у позовній заяві (вх. №3093 від 11 жовтня 2024 року) задовольнити; при подальшому розгляді справи враховувати наступну редакцію прохальної частини позову: Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" (59458, Чернівецька область, Заставнівський район, с.Задубрівка, вул. Щербини, буд.22, ідентифікаційний код 21437190) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, ідентифікаційний код 03336166) заборгованість в сумі 11 167,84 грн, що включає заборгованість з розподілу природного газу в сумі 7917,55 грн; пеню в сумі 1824,01 грн; 3% річних в сумі 388,25 грн; інфляційні втрати в сумі 1038,03 грн, та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн; відкласти розгляд справи по суті на 06 листопада 2024 року; повідомити Релігійну організацію "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с.Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

У судовому засіданні 06 листопада 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку належного представника в судове засідання 06 листопада 2024 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву до суду не подано.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до норм чинного законодавства, з огляду на те, що відповідач отримав копію ухвали суду по справі №926/2305/24, що свідчить про обізнаність розгляду справи господарським судом, з урахуванням постійних викликів відповідача до суду шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області, беручи до уваги строки розгляду справи у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, визначає Закон України Про ринок природного газу (далі - Закон).

Відповідно до положень статті 1 Закону: розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 29 червня 2017 року № 856 із змінами внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року №1093, Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз (далі - АТ Чернівцігаз, Оператор ГРМ, Позивач) надає послугу з розподілу природного газу в межах території Чернівецької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ Чернівцігаз.

У розумінні пункту 17 частини першої статті 1 Закону України Про ринок природного газу позивач до лютого 2024 року був оператором газорозподільної системи.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, у порядку, визначеному цим розділом (далі - типовий договір розподілу природного газу).

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Також відповідно до пунктів 1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтвердженні, споживання природного газу.

Так, 01 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Чернівцігаз та Українською Православною Свято-Михайлівською церквою укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви-приєднання №09420LC55AER016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

У подальшому відбулася зміна найменування позивача у зв`язку зі зміною типу та найменування з публічного на приватне. Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернівцігаз від 20 березня 2019 року та затвердження нової редакції статуту змінилась назва Товариства на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз. Також змінилось найменування відповідача на Релігійна організація "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" без зміни коду ЄДРПОУ та юридичної адреси.

Відповідно до пункту 1.4 Типового договору розподілу природного газу, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Згідно пункту 1 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

При цьому, місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (частина 2 пункту1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8. Договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

На виконання умов договору Оператором ГРМ надано відповідачу послугу з розподілу природного газу на суму 7917,55 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.

Зазначені акти наданих послуг надсилались відповідачу, що підтверджуються копіями цінних листів з описом вкладення від 18 серпня 2022 року та 05 червня 2024 року.

До матеріалів справи сторонами по справі будь яких претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг пред`явлено не долучено.

Однак, несплата відповідачем вартості наданих послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року, стало підставою звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Матеріали справи не містять, а сторонами по справі не надано доказів розірвання договору на розподіл газу або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Договору в частині виконання його зобов`язань за договором, а відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7917,55 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки договір про розподіл природного газу не був розірваний у відповідності до чинного законодавства, у відповідача залишався та залишається обов`язок із здійснення оплати за надані послуги з розподілу природного газу.

Отже, оскільки відповідач зобов`язання щодо сплати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов укладеного між сторонами договору належним чином в повній мірі не виконав, то має сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 7917,55 грн, яка виникла у період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобов`язання щодо сплати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а тому, має сплатити позивачу пеню у сумі 1824,01 грн, яка нарахована за період з 11 березня 2022 року по 10 травня 2024 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання зобов`язання щодо сплати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивачем нараховано відповідачу три проценти річних у сумі 388,25 грн за період з 11 березня 2022 року по 10 травня 2024 року та інфляційні втрати в сумі 1038,03 грн за період з 11 березня 2022 року по 10 травня 2024 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є правильними, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено обставину позову, а відповідачем не спростовано належними, допустимим та достатніми доказами заявлені до стягнення суми заборгованості з розподілу природного газу в сумі 7917,55 грн за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року, нарахованої пені в сумі 1824,01 грн, трьох процентів річних в сумі 388,25 грн та інфляційних втрат в сумі 1038,03 грн, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представника позивача були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 605,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 22 від 06 березня 2024 року та №47 від 27 лютого 2024 року.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, суд дійшов висновку покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" до Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" про стягнення заборгованості в сумі 11167,84 грн, що включає: заборгованість з розподілу природного газу в сумі 7917,55 грн; пеню в сумі 1824,01 грн; три проценти річних в сумі 388,25 грн та інфляційні втрати в сумі 1038,03 грн - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області" (59458, Україна, Чернівецька область, Заставнівський район, с. Задубрівка, вул. Щербини, буд. 22, код 21437190) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58005, Україна, м. Чернівці, вул. Винниченка, буд. 9-А, код 03336166) заборгованість в сумі 11167,84 грн, що включає: заборгованість з розподілу природного газу в сумі 7917,55 грн; пеню в сумі 1824,01 грн; три проценти річних в сумі 388,25 грн; інфляційні втрати в сумі 1038,03 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

У судовому засіданні 06 листопада 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 07 листопада 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК