Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/7485/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7485/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Карабань Я.А.)

від 27.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.)

від 24.09.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ"

про забезпечення позову

у справі №910/7485/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" (далі - ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") про визнання укладеною додаткової угоди № 5 до індивідуального договору № ПГ0102/3170-22 від 01.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3169/34-22 від 01.02.2022, в редакції, що викладена в позові.

1.2. Позовні вимоги, з посиланням на статті 6, 11, 13, 15, 16, 509, 526, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, статті 187, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач усупереч умовам договору відмовляється від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору та строку оплати до закінчення дії воєнного стану в Україні, а тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7485/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

1.4. Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями № 4492-22 від 26.10.2022 та № 4493-22 від 26.10.2022 по будь-яким вимогам відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

1.5. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, гарант (АТ "Банк Альянс") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суми банківських гарантій (не дивлячись на те, що строк та порядок виконання гарантії може бути змінено в разі задоволення позовних вимог).

На думку позивача, ефективний захист у даному судовому процесі втратить свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову, що зумовить ініціювання позивачем нового судового спору про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів.

1.6. Від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких останній зазначає, що виконання банком-гарантом своїх зобов`язань перед ним, як бенефіціаром, не стосується ні прав, ні обов`язків принципала (позивача), а відтак задоволення заяви про забезпечення позову жодним чином не зумовить ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування вказаного способу забезпечення. Крім цього, відповідач вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами та є втручанням у господарську діяльність відповідача.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/7485/24 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову та, з метою забезпечення позову, заборонено Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями № 4492-22 від 26.10.2022 та № 4493-22 від 26.10.2022 по будь-яким вимогам Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/7485/24.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, встановивши, що заявлений захід забезпечить ефективний захист порушеного права позивача.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/7485/24 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, зазначивши, що такий захід спрямований на зменшення ризику порушення майнових прав позивача, пов`язаного із перерахуванням грошових коштів за банківськими гарантіями №4492-22 від 26.10.2022 та №4493-22 від 26.10.2022 до вирішення справи по суті.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/7485/24, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви товариства про вжиття заходів забезпечення.

3.2. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 6, 15, 73, 136, частину четверту статті 137 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Скаржник вказує на те, що у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. З висновків об`єднаної палати Верховного Суду слідує, що гарант зобов`язаний виконати свій обов`язок перед бенефіціаром навіть у тому випадку коли принципал не порушив основного зобов`язання.

Отже, виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором № ПГ0102/3170-22 від 01.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 01.02.2022 № ПГ/3169/34-22.

Суди попередніх інстанцій не надали оцінки цій обставині, а тому прийшли до помилкового висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову ускладнить і не унеможливить ефективний захист порушених прав позивача у цій справі.

На думку скаржника, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, передбачених індивідуальним договором № ПГ0102/3170-22 від 01.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 01.02.2022 № ПГ/3169/34-22, а гарантії не є предметом оскарження, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати виплати за банківськими гарантіями по вимогам АТ "Укргазвидобування" ніяк не вплине на ефективний захист прав позивача у цій справі.

При цьому факт подання в подальшому позову про стягнення коштів у випадку позитивного рішення у даній справі та за наслідками сплати банком коштів бенефіціару за банківською гарантію не може вважатися ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту прав позивача, та відповідно не призведе до жодних невідворотних наслідків для нього.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що виконання банком-гарантом своїх зобов`язань перед бенефіціаром (відповідачем) не стосується ні прав, ні обов`язків принципала (позивача) та не призведе до істотного ускладнення та унеможливлення процесу захисту прав позивача, а відтак задоволення заяви про забезпечення позову жодним чином не зумовить ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування вказаного способу забезпечення, чим порушено статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/6924/22, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19 від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 11.09.2024 у справі № 922/1151/24, від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19, від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" та зумовить виникнення інших судових спорів, що у свою чергу не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захисту порушеного права.

Товариство вважає, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Запропонований заявником захід забезпечення позову не матиме наслідком втручання у господарську діяльність АТ "Банк Альянс" чи АТ "Укргазвидобування", або її зупинення, а також не припинить права відповідача на банківську гарантію.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про забезпечення позову шляхом заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 № 4492-22 та від 26.10.2022 № 4493-22 за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

4.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.3. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

4.4. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

4.5. Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" до АТ "Укргазвидобування" про визнання укладеною додаткової угоди № 5 до індивідуального договору № ПГ0102/3170-22 від 01.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3169/34-22 від 01.02.2022, у зв`язку з відмовою відповідача від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору та строку оплати до закінчення дії воєнного стану в України, як це передбачено умовами основного договору.

4.6. У немайнових спорах має досліджуватися обставина стосовно того, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що між сторонами у справі укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу від 01.02.2022 та індивідуальний договір до рамкового договору від 01.02.2022, до якого укладалися додаткові угоди.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 до індивідуального договору № ПГ0102/3170-22 від 01.02.2022, як забезпечення виконання покупцем його умов, позивачем були надані відповідачу в межах строків визначених сторонами, відповідні банківські гарантії № 4492-22 від 26.10.2022 на суму 19 478 794,52 грн та № 4493-22 від 26.10.2022 на суму 140 000 000,00 грн, які видані АТ "Банк Альянс".

Суди з посиланням на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 виходили з того, що оскільки предметом спору у цій справі є немайнова вимога, суд має дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, суди вказали на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант - АТ "Банк Альянс" може у безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара - АТ "Укргазвидобування" суму банківської гарантії, не дивлячись на те, що строк та порядок виконання гарантії буде змінено у разі задоволення позовних вимог, а відтак, ефективний захист в даному судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією, знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ". В такому випадку для ефективного захисту товариства необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів.

У разі сплати гарантом на користь бенефіціара грошових коштів за банківськими гарантіями, гарант набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, а оскільки ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" не визнає законність вимог АТ "Укргазвидобування", ним не будуть задоволенні регресні вимоги гаранта, у зв`язку з чим останнім будуть нараховуватись штрафні санкції у виді пені та штрафу за порушення принципалом зобов`язання відшкодування гаранту витрати за банківською гарантією.

4.8. Для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

4.9. ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, вказувало на те, що обставини вжиття бенефіціаром (АТ "Укргазвидобування") за банківськими гарантіями передчасних дій з виконання вказаних гарантій підтверджується тим, що 17.05.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 133-05/2024, в якому просив вчергове підписати додаткові угоди до індивідуального договору № ПГ0102/3170-22 від 01.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3169/34-22 від 01.02.2022. Також 17.05.2022 позивач звернувся з листами до голови правління та комерційного директора Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо сприяння у підписанні додаткових угод, оскільки саме Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") є засновником АТ "Укргазвидобування".

За результатами розгляду вказаних звернень НАК "Нафтогаз України" звернулося до АТ "Укргазвидобування" стосовно надання плану заходів щодо врегулювання спірних взаємовідносин між АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ".

Однак АТ "Укргазвидобування" у листі повідомило НАК "Нафтогаз України" про те, що не має наміру укладати додаткові угоди до індивідуального договору, натомість має на меті після 21.06.2024 вжити заходів щодо виконання банківських гарантій, які були надані АТ "Банк Альянс".

У той же час, як зазначав позивач, строк оплати за договором не настав, а отже і не настав гарантійний випадок за гарантіями у зв`язку із продовженням дії правового режиму воєнного стану на території України. Також у разі задоволенні позовних вимог ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про визнання укладеною додаткової угоди, графік оплати за Індивідуальним договором буде змінено, а додатковою угодою буде передбачено видачу нової банківської гарантії для забезпечення грошових зобов`язань за нею, що буде мати безпосередній вплив на обов`язки АТ "Банк Альянс" за банківськими гарантіями від 26.10.2022 № 4492-22 та № 4493-22.

4.10. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ефективний захист у цьому судовому процесі втратить свій зміст у зв`язку із виплатою коштів гарантом за банківською гарантією, що знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", оскільки у такому випадку для ефективного захисту ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів. У разі сплати гарантом на користь бенефіціара грошових коштів за банківськими гарантіями гарант набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, і оскільки ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" не визнається законність вимог АТ "Укргазвидобування", ним не будуть задоволенні регресні вимоги гаранта, у зв`язку з чим останнім будуть нараховуватись штрафні санкції у виді пені та штрафу за порушення принципалом зобов`язання відшкодування гаранту витрати по банківській гарантії.

4.11. За змістом норм Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

У межах вирішення питання щодо вжиття заходу забезпечення позову в цій справі судами попередніх інстанцій також встановлено, що тимчасова (до вирішення спору по суті) заборона АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати на виконання банківських гарантій від 26.10.2022 за певним переліком вимог бенефіціара, не є втручанням в господарську діяльність АТ "Банк Альянс" у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності"; запропонований позивачем захід забезпечення позову не призведе до зупинення господарської діяльності АТ "Укргазвидобування", так само як не припинить права на банківську гарантію, натомість такий захід спрямований на зменшення ризику порушення майнових прав заявника, пов`язаного із перерахуванням грошових коштів за банківською гарантією до вирішення справи по суті.

4.12. З огляду на встановлені судами обставини справи щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 № 4492-22 та від 26.10.2022 № 4493-22 за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у справі, колегія суддів вважає, що вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, що зумовлює відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд за подібних правовідносин у постанові від 27.09.2024 у справі № 910/7489/24 та у постанові від 04.11.2024 у справі № 910/7487/24, що в силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується колегією.

За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали та постанови, які оскаржується, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів попередніх інстанцій та зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/7485/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Н. Губенко