Постанова

від 29.10.2024 по справі 910/9701/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9701/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - ОСОБА_1 , адвокат Тютюнник Ю.О.

ГУ ДПС у м.Києві - Прит С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 23.07.2024

у складі колегії суддів: Поліщука В.Ю. (головуючого), Гончарова С.А., Пантелієнка В.О.

у справі № 910/9701/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність боржника фізичної особи (ФОП ОСОБА_1.),-

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 1 323 913,86 грн.

2. Ухвалою суду від 19.07.2023 відкрито провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

3. Ухвалою суду від 22.08.2023 прийнято заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, з грошовими вимогами до боржника у розмірі 37 788,74 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/9701/23 відмовлено ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором боржника на суму 37 788 грн 74 коп.

5. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ГУ ДПС у м.Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника у розмірі 43 844 грн 74 коп. задоволено. Визнано Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС кредитором боржника у справі № 910/9701/23 з грошовими вимогами у розмірі - 43 844 грн 74 коп., з яких: 6 056 грн судового збору - вимоги першої черги, 37 788 грн 74 коп. - вимоги третьої черги.

Рух касаційної скарги

7. 19.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 910/9701/23, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/9701/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024.

9. Ухвалою Верховного Суд від 07.10.2024 у складі колегії суддів Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/9701/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 29.10.2024 о 10:00 год.

10. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.10.2024 № 32.2-01/2657 у зв`язку із відпусткою судді Пєскова В. Г. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9701/23.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024, справу № 910/9701/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2024 прийнято касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 910/9701/23, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій останній просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

14.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що боржник отримував соціальну допомогу від держави, та залишив поза увагою, що такі грошові виплати в повній мірі відповідають поняттю соціальної допомоги.

14.3 Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

15. Скаржник та його представник в судовому засіданні 29.10.2024 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. ПАТ АБ "Укргазбанк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить задовольнити касаційну скаргу.

ГУ ДПС у м.Києві подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

17. Представник ГУ ДПС у м.Києві в судовому засіданні 29.10.2024 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Ухвалюючи судове рішення за результатами розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, з грошовими вимогами до боржника у розмірі 37 788,74 грн, суд першої інстанції виходив, зокрема, з наступного.

21.1 Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

21.2 Аналіз цієї норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

21.3 Судом встановлено, що ОСОБА_1 на пільгових умовах вже в 50 років досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: з 09.09.2016.

21.4 Зважаючи на цю обставину, суд дійшов висновку, що нарахування боржнику єдиного соціального внеску в сумі 37 788,74 грн за період з 2017 по 2020 було безпідставним.

22. Скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову виходив, зокрема, з наступного.

22.1 Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з наданих ОСОБА_1 доказів вбачається отримання ним спеціальної грошової компенсації, однак матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів про отримання ОСОБА_1 пенсії або соціальної допомоги, як це передбачено частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

22.2 Лише наявність двох складових (встановлених частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") є беззаперечною підставою для звільнення від нарахування та сплати єдиного соціального внеску - це отримання пенсії за віком (за вислугу років), або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

22.3 У цьому випадку ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, однак в органи Пенсійного фонду України за отриманням статусу пенсіонера та отримання пенсії (відповідних нарахувань в грошовій формі в силу наявних пільг) ОСОБА_1 в спірний період не звертався, про наявність пільг для отримання пенсії органи ДПС не повідомляв.

22.4 Тобто, ОСОБА_1 не виконано дві умови наведеної статті, які могли звільнити його від сплати єдиного соціального внеску, тому грошові вимоги ГУ ДПС у м.Києві до ОСОБА_1 заявлені в справі про неплатоспроможність є обґрунтованими.

22.5 Більш того, 27.11.2013 ОСОБА_1 здійснено відповідні дії з метою власної реєстрації як платника єдиного соціального внеску. Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для таких осіб передбачена можливість бути платниками єдиного внеску за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ОСОБА_1 звертався до відповідного податкового органу з метою припинення статусу платника єдиного соціального внеску.

23. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві вих. № 6/26-15-24-01-07-09, в інтегрованій картці ОСОБА_1 зазначено про нарахування єдиного соціального внеску у загальній сумі 37 788,74 грн, з яких: за 2017 рік - 8448 грн, що дорівнює мінімальному страховому внеску (3 200x22%), помноженому на кількість місяців звітного року; за 2018 рік - 9 828,72 грн, або 2457,18 грн за кожний квартал, (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3 723 х 22 відсотки = 819,06 грн/міс.); за 2019 рік - 1 1016,72 грн (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4 173 х 22 відсотки = 918,06 грн/міс., за квартал відповідно 918,06 грн х3 = 2754,18 грн; за 2020 рік по - 8 495,3 грн з урахуванням п. 9 прим. 10 Закону № 2464 (мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4 723 х 22 відсотки = 1039,06 грн/міс. та з вересня 2020 року 5 000 грн х22 відсотки = 1 100,0 грн) Отже, періодом нарахуванням страхового внеску є 2017 - 2020 роки.

25. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на положення якої посилалися суди обох інстанцій, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

26. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

27. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

28. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

29. Всупереч наведеному, судом першої інстанції не надано оцінки обставинам щодо наявності/відсутності волевиявлення боржника щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

30. В свою чергу судом апеляційної інстанції, всупереч наведеному, зазначаючи про те, що 27.11.2013 ОСОБА_1 здійснено відповідні дії з метою власної реєстрації як платника єдиного соціального внеску, не обґрунтовано та не зазначено на підставі дослідження яких саме доказів та встановлення яких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вказаного висновку про таке волевиявлення боржника. Також, судом апеляційної інстанції не встановлено чи можна вважати такі дії (за умови їх наявності) тотожними наявності волевиявлення боржника щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, з огляду на положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що імперативно визначають саме звільнення (а не право на таке звільнення) певних категорій осіб від сплати за себе єдиного внеску.

31. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданих боржником доказів вбачається отримання ним спеціальної грошової компенсації, однак матеріали справи не містять будь-яких доказів про отримання боржником пенсії або соціальної допомоги, як це передбачено частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Обґрунтовуючи вказані мотиви, суд апеляційної інстанції покликався, зокрема, на Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 20.09.2005 року № 936). Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно вказаного Порядку передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, зокрема компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих, відповідно до п.14 ч.1 ст.20, п.6 ч.1 ст.21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за нормами, встановленими МОЗ України.

32. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Згідно частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

34. Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

35. Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

36. Разом з тим, судом апеляційної інстанції належним чином не обґрунтовано обставин щодо того, що спеціальна грошова компенсація, отримувана боржником, в цьому випадку не є соціальною допомогою в розумінні частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

37. З огляду на викладене передчасними є висновки судів попередніх інстанцій.

38. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

39. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.

40. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

41. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані.

42. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

43. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що не було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій, а в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України дослідження та встановлення фактичних обставин справи виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

44. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

45. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статті 86 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми матеріального права - частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому ухвала суду першої інстанції від 25.03.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 23.07.2024 слід скасувати, а справу № 910/9701/23 слід направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

46. Також, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в контексті цієї справи, вважає за необхідне зазначити про те, що в додатках до касаційної скарги боржника міститься копія посвідчення серії НОМЕР_1 відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, а тому вказані обставини також підлягають дослідженню судом в контексті розгляду цієї справи, з огляду на положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

47. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити обставини щодо наявності/відсутності всіх передбачених законом умов необхідних для застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі

№ 910/9701/23 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/9701/23 скасувати.

3. Справу № 910/9701/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк