Постанова

від 29.10.2024 по справі 337/930/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.10.2024 Справа № 337/930/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 337/930/24 Головуючий у І інстанції: Мурашова Н.А.

Провадження №22-ц/807/1792/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

Провадження № 22-ц/807/1792/24-2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІЄСА» нарішення Хортицькогорайонного судум.Запоріжжявід 18червня 2024року тадодаткове рішенняХортицького районногосуду м.Запоріжжявід 08липня 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДІЄСА» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката КофановаА.В. звернувсядо судуз позовомдо ТОВ «ДІЄСА» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.08.2020його прийнятона роботудо ТОВ «ДІЄСА» на посаду продавця-консультанта.

Починаючи приблизно з липня 2023 року товариство почало сплачувати заробітну плату нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 06.11.2023 у нього утворилася заборгованість перед ОСОБА_1 .

06.11.2023 ОСОБА_1 звільнився з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

У порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, роботодавець письмово не повідомив позивача про суму нарахованої йому заробітної плати та про розмір заборгованості, і, незважаючи на неодноразові усні звернення ОСОБА_1 та адвокатський запит його представника, і в подальшому відмовився надати таку інформацію.

Оскільки позивачне мавточної інформаціїпро розмірнарахованої йомузаробітної плати,розрахував цюсуму самостійнона підставінаявних унього документів,та вважав,що сумазаборгованості звиплати заробітноїплати ТОВ «ДІЄСА» перед ОСОБА_1 складає 53882,57 грн.

Позивач зазначав,що узв`язку зпорушенням товариствомстроку проведенняз нимповного розрахункупри звільненні,відповідно дост.117КЗпП України,ТОВ «ДІЄСА» повинно виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який за його розрахунком на момент звернення до суду з цим позовом становить 93463 грн.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кофанова А.В. просив суд стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 53882,57 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 93463 грн, а всього стягнути: 147345,57 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 червня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ДІЄСА», на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 35114,97 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 75692,43грн, в рахунок повернення судових витрат зі сплати судового збору 981,07 грн, усього стягнуто: 111788,47 грн.

Стягнуто зТОВ «Дієса», на користь держависудовий збір в сумі 789,34 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Додатковим рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2024 року стягнуто з ТОВ «ДІЄСА», на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5640 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями в частині стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витрат на правову допомогу, ТОВ «ДІЄСА»подалоапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 червня 2024 року в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку, в іншій частині залишити без змін. Додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2024 року просить змінити, стягнувши з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги товариство зазначає, що ОСОБА_1 пропустив 3-місячний строк звернення до суду з таким позовом, передбачений ст. 233 КЗпП України.

Крім того, скаржник підтверджує наявність у товариства перед працівниками заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації невикористаних днів відпустки та інших виплат, але зазначає, що така заборгованість виникла у зв`язку з обставинами непереборної сили (воєнний стан) та погашення заборгованості перед працівниками здійснюється, отже заборгованість зменшується та обов`язково буде повністю погашена як під час дії форс-мажорних обставин або після їх закінчення.

Звертає увагу суду на те, щоположеннями ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставинизбройної агресіїз 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Внаслідок ракетно-бомбових ударів регулярних військових формувань російської федерації, Торгова мережа «Eldorado», до якоїналежить ТОВ «Дієса», зазнала значних збитків; втрачений контроль над активами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях. За попередніми підрахунками тільки збитки мережі в товарних запасах склали понад 1 мільярд грн. (без врахування основних засобів та вкладених інвестицій в торгові приміщення). Документування завданої шкоди триває.

Враховуючи те, що виникнення форс-мажорних обставин, а саме-фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад товариства за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок потрапляння бойового снаряду/ракети в дах будівлі складу, врезультатічого виникло займання, а будівлю складу було повністю знищено, а також знищення/ пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків в особливо великому розмірі (точна сума боргу встановлюється), враховуючи одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило компанію у скрутне становище, що спричинило неможливість виконання усіх зобов`язань,в томучислі,по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин.

Підтвердженням скрутного фінансового становища відповідача свідчать справи про затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство (справа №910/3368/24) та розгляд заяв про банкрутство (справа №910/12677/23), матеріали яких розміщенні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з яких вбачається що мотивом негативних матеріальних наслідків для ТОВ "Дієса" стало саме спричинення матеріальних збитків збройною агресією (форс мажор), внаслідок чого товариство втратило можливість забезпечувати взяті на себе зобов`язання, в т.ч. по своєчаснійвиплаті заробітної плати.

Також рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2024 у справі №760/29187/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора ТОВ «Дієса», за ч. 1 ст. 41 КУпАП, - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Підставою закриття провадження у справі є встановлення судом, що товариство знаходиться під дією обставин непереборної сили (додане до даного клопотання), а отже встановлено відсутність вини роботодавця, в особі Генерального директора, в затримці оплати праці працівникам під час дії форс-мажорних обставин, дія яких тривала,як на момент звільнення працівника,так і продовжується на цей час.

Таким чином,Товариство знаходиться під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталося внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили.

На підтвердження вказаного товариство звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року.

Враховуючи, що Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року було отримано після рішення суду, для об`єктивності розгляду справи та змагальності судового розгляду сторона відповідача просить прийняти вказаний доказ до розгляду.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кофанова А.В. заперечує проти її доводів, вказуючи на їх безпідставність. Зазначає, що строк позовної давності він не пропустив, оскільки невиплата працівникові всіх сум є триваючим правопорушенням. А форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, мали місце більше, ніж за рік до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 червня 2024 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2024 року залишити без змін.

У додаткових поясненнях на відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ДІЄСА» посилається на висновки апеляційних судів з аналогічним предметом спору у справах за позовами колишніх співробітників ТОВ «ДІЄСА» про стягнення з товариства заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Також, за приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ДІЄСА» про стягнення заборгованості з виплати заробітної платине оскаржується,а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Білека Ю.І. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 червня 2024 року в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку з відмовою в позові в цій частині, а також зміні додаткового рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2024 року та зменшенні розміру витрат на правничу допомогу до 2000 грн.

Представник позивача адвокат Кофанов А.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувані рішення просив залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає повною мірою з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частинісереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, щовідповідачем у порушення статті 116 КЗпП України позивачу не було проведено всіх виплат, які належить йому виплатити при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненнівідповідно до розрахунку позивача, який відповідачем не спростовано.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що ОСОБА_1 з 27.08.2020 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дієса», звільнений 06.11.2023 за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (арк.7-8) та фактично не оспорюється відповідачем.

З липня 2023 відповідач став порушувати строки виплати заробітної плати позивачу, виплачував заробітну плату несвоєчасно та не в повному розмірі, що підтверджується наданими позивачем документами - розрахунковими листами за липень, серпень 2023 (арк.9), інформацією з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (арк.10-12), інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 21.03.2024 (арк.41)

Згідно з розрахунковим листом позивача за листопад 2023, наданим суду представником відповідача, станом на кінець місяця борг за підприємством із заробітної плати становить35 114,97грн. (арк.57).

Крім того, матеріали справи містять копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати, виданіТОВ «ДІЄСА», про форс-мажорні обстивини (обставини непереборної сили) щодо певних обов`язків (зобов`язань).

Напідтвердженням скрутного фінансового становищасторонавідповідачапосилалась напроцедуру затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство, щорозглядається Господарським судом м. Києва у справі № 910/12677/23.

Відповідачем наданізвіти ТОВ "ГЕО ФІНАНС ГРУП" про оцінку збитків,завданих ТОВ "ДІЄСА" внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресами: АДРЕСА_2 (сума збитків 892 366,08 дол. США); Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Запорізьке шосе, буд.2 (сума збитків 680 376,14 дол. США); Донецька обл., м.Маріуполь, просп. Леніна, буд. 149 (сума збитків 600 687,25 дол. США); Донецька обл., м.Маріуполь, просп. Металургів, буд. 100 (сума збитків 719 854,33 дол. США); Донецька обл., м.Маріуполь, просп. Перемоги, 21 (сума збитків 666 907,08 дол. США); Херсонська обл., м.Херсон, просп. Ушакова, 43 (сума збитків 608 037,72 дол США); Харківська обл., м.Харків, пл.Захисників України(площа Повстання), буд 7/8 (сума збитків 461 580,51 дол США); Херсонська обл., м.Херсон, просп. 200 років Херсона, буд.30 (сума збитків756 118,08 дол. США); Харківська обл., Харківський р-н, с.Циркуни, вул.Кутузівська, 19-б (сума збитків 664 642,66 дол США); АДРЕСА_3 (сума збитків 506 011,96 дол. США); Київська обл., м.Ірпінь, вул.Т.Шевченка, буд.7 (сума збитків 355 457,91 дол. США); м.Київ, пр.Правди, 47, БТРЦ "RETROVILLE" (сума збитків 662 454,84 дол. США); Херсонська обл., м.Херсон, вул.Залаегерсег, 18 (сума збитків 1 197 921,83 дол. США); Київська обл., м.Буча, бульв. Л.Бірюкова, буд.2 (сума збитків 564 338,81 дол. США); Київська обл., Броварський р-н, с.Квітневе, вул.Гоголівська, 1-А (сума збитків 17 245 920,75 дол. США).

Із долученої відповідачем постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року у справі №760/29187/23за фактом вчиненнягенеральним директоромТОВ «ДІЄСА»адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП(щодо додержання вимог законодавства у сфері оплати праці) вбачається, що за результатом розгляду адміністративних матеріалів судом закритопровадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При визначенні розміру середнього заробітку, належного до стягнення з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції не взяв до уваги доводів відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті належних звільненому працівникові сум в день звільнення у зв`язку із існуванням форс-мажорних обставин.

Проте колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Заст.47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.

Відповідно дост.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч.1ст.117 КЗпП України(в редакції, чинній на час ухвалення цього рішення) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у день звільнення. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та на час ухвалення цього рішення) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання нимписьмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У цій справі відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем. Цей факт скаржник не заперечував. Матеріали справи не містять інформації про направлення відповідачем і одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нарахованійомупри звільненні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про звернення ОСОБА_1 з цим позовом поза межами тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України, спростовуються матеріалами справи.

Однак колегія суддів вважає частково слушними доводи апеляційної скарги щодо дії форс-мажорних (непереборних) обставин і скрутного фінансового становища і вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який слід стягнути з ТОВ «ДІЄСА»на користь ОСОБА_1 , до розміру нарахованої йому, але не виплаченої заробітної плати, тобто, до 35114,97 грн з огляду на таке.

Установивши, що в порушення вимог статті 116 КЗпП відповідач не виплатив усі належні до виплати позивачу суми при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Верховним Судом було вироблено підхід, при якому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те,

з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до положень ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 359/4305/20 зазначено, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно доПро торгово-промислові палати в Україні; нормативно-правовий акт № 671/97-ВР від 02.12.1997">ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5).

Відповідно до п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальновідомою обставиною і такою, що не підлягає доказуванню, є введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану у зв`язку із збройною агресію рф проти України, який діє до теперішнього часу.

Згідно з листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України цим листом засвідчила форм-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контакту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з наданими скаржником сертифікатами№3000-22-0457 від 25.07.2022, №3000-22-0752 від 06.09.2022, №3000-22-0654 від 25.08.2022, №3000-22-0556 від 10.08.2022, №3000-22-0460 від 25.07.2022(арк.66-70), виданими Київською торгово-промисловою палатою, остання засвідчила наявність у ТОВ «ДІЄСА» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військової агресії рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, в частині обов`язків ТОВ «ДІЄСА» при здійсненні господарської діяльності в орендованих приміщеннях в м.Херсоні, м.Маріуполі, м.Кременчузі, с.Квітневе Броварського р-ну Київської області за відповідними договорами оренди/суборенди.

Відповідно до наданого представником відповідача сертифіката №3000-24-0827 від 23.04.2024 (арк.71-74) Київська торгово-промислова палата засвідчила наявність у ТОВ «ДІЄСА» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - збройна агресія рф проти України, що стала підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів через тимчасову окупацію та активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі, щодо обов`язку вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 12.03.2022 за ст.94 та 115-117 КЗпП, ст.1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням ст.10 Закону України«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Хоча за наявними у справі відомостями можна дійти висновку, що до липня 2023, тобто півтора роки з моменту введення воєнного стану та проведення бойових дій позивачу своєчасно та в повному розмірі виплачувалась заробітна плата, що вказує на те, що трудові відносини з ним тривали і не були призупинені згідно з вимогами Закону України «Про особливості трудових відносин в умовах воєнного стану», він не перебував у простої, відпустці без збереження заробітної плати тощо, з огляду на встановлені обставини скрутного фінансовогостановищавідповідача,колегія суддіввважає справедливим,пропорційним ітаким,що відповідатимеобставинам цієїсправи визначитирозмір відповідальностівідповідача запрострочення нимналежних призвільненні позивачувиплатдо розміру нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати, та вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який слід стягнути з ТОВ «ДІЄСА»на користь ОСОБА_1 , до розміру нарахованої йому, але не виплаченої заробітної плати, тобто, до 35114,97 грн.

Зурахуванням вимог статей137,141 ЦПК України,колегія суддів доходить висновку, що суму відшкодування витрат, яких зазнав позивач на професійну правничу допомогу, з огляду на зменшення суми задоволених позовних вимог, слід зменшити до 3000 грн, які слід стягнути з відповідача, а тому додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2024 року слід також скасувати.

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 червня 2024 року та додаткового рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2024 року на підставіст. 376 ЦПК України, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (46,39%), ТОВ «ДІЄСА»має право на відшкодування йому судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 346,38 грн.

Оскільки новою постановою апеляційний суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (на 37,57%), він має право на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 455,05 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, що належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 108,67 грн (455 грн 346,38 грн).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог до розміру витрат на правову допомогу адвоката, яких зазнав ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір таких витрат до 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІЄСА» задовольнити частково.

Рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 18червня 2024року вчастині стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненнів розмірі75692,43грн,та додатковерішення Хортицькогорайонного судум.Запоріжжявід 08липня 2024року скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, якою:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 35114 (тридцять п`ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 97 копійок.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 108 (сто вісім) гривень 67 копійок.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, яких він зазнав під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 3000 (три тисячі) гривень».

В іншій частині рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 червня 2024 року апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постановаскладена 07листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: