Постанова

від 29.10.2024 по справі 669/320/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 669/320/23

Провадження № 22-ц/4820/1589/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Олімпійський-2», ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року (суддя Бараболя Н.С.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Олімпійський-2», про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 23.08.2015 по 06.03.2023 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі вона, як і відповідач ОСОБА_3 , була працевлаштована і отримувала відповідний дохід. Останнім місцем її роботи був Хмельницький приватний ліцей «Гармонія», де вона і працює по сьогодні.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було прийнято спільне рішення про укладення в інтересах сім`ї договору пайової участі в будівництві та 20.12.2017 між ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» було укладено договір №20/12, предметом якого є пайова участь у будівництві з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_1 . Загальний розмір пайового внеску за цим договором визначено на день укладення договору в розмірі 416780,00 грн.

31 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» було укладено договір №5-31/08-П, предметом якого є пайова участь у будівництві з метою отримання у власність нежитлового приміщення №5 на цокольному поверсі в 1 під`їзді в багатоповерховому житловому будинку в АДРЕСА_2 . Загальний розмір пайового внеску за цим договором визначено на день укладення договору в розмірі 19532,00 грн.

На виконання умов вищезазначених договорів ОСОБА_3 за їх спільні кошти було повністю виконано зобов`язання зі сплати пайових внесків.

Згодом, між ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» було укладено договори про внесення змін до договору пайової участі в будівництві від 20.12.2017 №20/12, зокрема в частині збільшення площі квартири та збільшення розміру пайового внеску на суму 62900 грн (зміни №2 від 07.06.2022) та 50320 грн (зміни №3 від 04.10.2022).

На виконання вказаних договорів про внесення змін до договору пайової участі в будівництві 07.06.2022 та 11.10.2022 ОСОБА_3 зі спільних коштів подружжя було сплачено передбачені суми пайових внесків.

Зазначила, що при укладенні вищезазначених договорів пайової участі між нею та відповідачем ОСОБА_3 не було договору про належність паєнагромаджень, а в подальшому і обумовленої договором квартири та нежитлового приміщення виключно ОСОБА_3 оскільки паєнагромадження здійснювалися за рахунок спільних коштів подружжя. Вказувала, що станом на дату звернення до суду угоди про поділ спільного майна між нею та відповідачем ОСОБА_3 не досягнуто, шлюбний договір не укладався, що зумовило необхідність звернення до суду.

12 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про зміну предмета спору, в якій позивачка вказує, що в ході розгляду справи їй стало відомо, що 15 грудня 2022 року без її згоди між ОСОБА_3 та його матір`ю ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ОСОБА_3 відступив своїй матері ОСОБА_4 право вимоги до Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Олімпійський - 2» в частині права на отримання нежитлового приміщення будівельний № НОМЕР_1 , площею 2,8 кв.м. (2,57 м.кв.) згідно з договором пайової участі в будівництві №5-31/08-П від 31.08.2018.

Крім того, на підставі договору від 16 грудня 2022 року про відступлення права вимоги укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 передав для ОСОБА_4 право вимоги до Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Олімпійський-2» в частині права на отримання квартири будівельний номер АДРЕСА_3 .

Зазначила, що вказані договори про відступлення права вимоги були укладені у період її перебування з відповідачем ОСОБА_3 шлюбі, однак, їй нічого не було відомо про їх укладення та згоди на їх укладення вона не надавала.

З врахуванням викладеного, просила суд залучити до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , та визнати недійсними договір про відступлення права вимоги за договором пайової участі у будівництві №5-31/08-П від 31.08.2018 між ОК «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 , укладений 15.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та договір про відступлення права вимоги за договором пайової участі у будівництві №20/12 від 20.12.2017 між ОК «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 укладений 16.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; у порядку поділу спільного майна подружжя виділити у її власність 1/2 частину паю (паєнагромаджень) у розмірі 265048,60 грн у Обслуговуючому кооперативі «Житловий комплекс «Олімпійський-2» за договором пайової участі у будівництві №20/12 від 20.12.2017 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 з метою отримання у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_4 та 1/2 частину паю (паєнагромаджень) у розмірі 9766,00 грн у обслуговуючому кооперативі «Житловий комплекс «Олімпійський-2» за договором пайової участі у будівництві №5-31/08-П від 31.08.2018, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 з метою отримання у власність нежитлового приміщення, будівельний номер 5, загальною проектною площею 2,57 м.кв. на цокольному поверсі в 1 під`їзді у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2023 року залучено ОСОБА_4 до участі в справі в якості співвідповідача.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними договір про відступлення права вимоги за договором пайової участі у будівництві №5-31/08-П від 31 серпня 2018 року між Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 з метою отримання у власність нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною проектною площею 2,57 м.кв. на цокольному поверсі в 1 підїзді у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , укладений 15 грудня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; договір про відступлення права вимоги за договором пайової участі у будівництві №20/12 від 20 грудня 2017 року між Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 з метою отримання у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_4 , укладений 16 грудня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У порядку поділу спільного майна подружжя виділено: у власність ОСОБА_2 1/2 частину паю (паєнагромаджень) у розмірі 265048,60 грн у Обслуговуючому кооперативі «Житловий комплекс «Олімпійський-2» за договором пайової участі у будівництві №20/12 від 20 грудня 2017 року з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 з метою отримання у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_4 ; у власність ОСОБА_2 1/2 частину паю (паєнагромаджень) у розмірі 9766,00 грн у обслуговуючому кооперативі «Житловий комплекс «Олімпійський-2 за договором пайової участі у будівництві №5-31/08-П від 31 серпня 2018 року, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖК «Олімпійський - 2» та ОСОБА_3 з метою отримання у власність нежитлового приміщення, будівельний номер 5, загальною проектною площею 2,57 м.кв. на цокольному поверсі в 1 під`їзді у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22287,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4895,36 грн.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року виправлено описку в рішенні Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року: в абзацах 8,9 резолютивної частини рішення від 28 травня 2024 року замість «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22287,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4895,36 грн.» вказано «Стягнути з ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «ЖК «Олімпійський - 2», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22287,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу«ЖК «Олімпійський - 2», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4895,36 грн.».

Доповнено рішення абзацом 10 вказавши: «Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення». Зазначено, що абзац 10,11,12,13 та 14 відповідно вважати «11,12,13,14 та 15».

Ухвалою Білогірськогорайонного судуХмельницької областівід 17липня 2024року виправлено описку в мотивувальні частині рішенні Білогірського районного суду від 28 травня 2024 року, а саме замість « ОСОБА_5 » вказано « ОСОБА_2 ».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильність дослідження та оцінки доказів у справі.

Зазначає, що кошти на укладення договорів пайової участі у будівництві №20/12 від 20.12.2017 та №5-31/08-П від 31.08.2018 не були спільними подружжя, оскільки були подаровані йому сестрою ОСОБА_6 , а тому придбання майнових прав було здійснено за кошти, які належали відповідачу особисто.

Вказує, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Таким чином, на думку скаржника, хоча майно і придбавалось у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, і це майно не може вважатись об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. У позивача не було фінансової можливості сплачувати кошти за договором про пайову участь.

Крім того, зазначає, що суд, всупереч вимогам ЦПК України, задовольнив заяву позивача про часткову зміну предмету позову та залучив співвідповідача, оскільки сторонами у спорі про виділ часток подружжя може бути лише подружжя.

Звертає увагу, що позивачем не було надано до суду першої інстанції доказів, які належним чином підтверджують понесені нею судові витрати на правничу допомогу, а тому суд не мав достатніх підстав для їх стягнення з відповідача. Також посилається на непропорційність таких витрат ціні позову та обсягу наданих адвокатом послуг.

У відзиві ОСОБА_2 заперечує проти вимог апеляційної скарги повністю, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. В обґрунтування вказувала, що договори пайової участі були укладені в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя. Посилання відповідача на те, що кошти внесені відповідно до договорів пайової участі були подаровані відповідачу сестрою вважає безпідставними, оскільки відповідачем не надано належних доказів такого дарування.

В судовомузасіданні представникпозивачки адвокат КарунВ.П.просив апеляційнускаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду представником відповідача адвокатом Свіжим О.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами, проте, належних доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання до суду адвокатом не надано.

Разом з тим, враховуючи відсутність доказів об`єктивної неможливості участі представника відповідача в судовому засіданні, реалізацію відповідачем права на викладення своїх аргументів у апеляційній скарзі, колегія суддів поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності відповідача та його представника. При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 23 серпня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області №669/12/23 від 03 лютого 2023 року. (а.с. 10, 12)

20 грудня 2017 року між Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Олімпійський-2» та ОСОБА_3 укладено договір пайової участі в будівництві №20/12. За умовами договору пайовик вступає, а кооператив приймає ОСОБА_3 в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_2 і реалізації статутної мети кооперативу. Пайовик зобов`язується прийняти пайову участь в будівництві об`єкта та реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири будівельний номер АДРЕСА_5 , загальною проектною площею 59,54 кв.м. на 3 поверсі в секції 1 об`єкту. Загальний розмір пайового внеску пайовика за договором №20/12 від 20.12.2017 визначається кооперативом та на день укладення договору становить 416780,00 грн.(а.с. 16-22 т. 1)

Згідно здоговором провнесення зміндо договорупайової участів будівництві№20/12від 20грудня 2017року від22липня 2021року пайовиквступає,а кооперативприймає ОСОБА_3 в асоційованічлени кооперативута зобов`язуєтьсязабезпечити будівництвобагатоповерхового житловогобудинку в АДРЕСА_2 .Пайовик зобов`язуєтьсясплатити пайовийвнесок взятиучасть вреалізації статутноїмети ізавдань кооперативу дляотримання увласність квартирибудівельний номер АДРЕСА_5 ,загальною проектноюплощею 59,54кв.м на3поверсі всекції 1об`єкту,яка післязакінчення будівництваі обмірівскладає 62,9м.кв.,а такожсторони погодилипровести взаємозалік,на підставіякого пайовикне сплачуватимекошти урозмірі 23520,00грн.за площу,на якузбільшилась квартира,а кооперативне сплачуватимепайовикові пенюу розмірі0,01%від сумисплаченого пайовикомпайового внескуза кожендень прострочення. (а.с. 24 т. 1)

07 червня 2022 року сторонами було укладено зміни №2 до договору пайової участі в будівництві №20/12 від 20 грудня 2017 року, згідно яких договір було доповнено пунктом 2.1.2. та погоджено, що загальний розмір пайового внеску пайовика буде збільшено на суму коштів у розмірі 62900,00 грн, яка має бути сплачена до 30.06.2022 (а.с. 25 т. 1)

04жовтня 2022року сторонамибуло укладенозміни №3до договорупайової участів будівництві№20/12від 20.12.2017,згідно якихдоговір булодоповнено пунктом 2.1.3.та погоджено,що загальнийрозмір пайовоговнеску пайовикабуде збільшенона сумукоштів урозмірі 50320,00грн,яка маєбути внесенав строкдо 20.12.2022 (а.с. 28 т. 1)

31серпня 2018року міжОбслуговуючим кооперативом«Житловий комплекс«Олімпійський-2»та ОСОБА_3 укладено договірпайової участів будівництві№5-31/08-П.За умовамидоговору пайовиквступає,а кооперативприймає ОСОБА_3 в асоційованічлени кооперативута зобов`язуєтьсязабезпечити будівництво багатоповерховогожитлового будинкув АДРЕСА_2 .Пайовик зобов`язуєтьсясплатити пайовийвнесок,прийняти участьі реалізаціїстатутної метиі завданьз метоюотримання увласність нежитловогоприміщення,будівельний номер5,загальною проектноюплощею 2,57кв.м нацокольному поверсів 1під`їзді. (а.с. 31-35 т. 1)

Згідно здоговором провнесення зміндо договорупайової участів будівництві№5-31/08-Пвід 31.08.2018від 22липня 2021року пайовиквступає,а кооперативприймає ОСОБА_3 в асоційованічлени кооперативута зобов`язуєтьсязабезпечити будівництвобагатоповерхового житловогобудинку в АДРЕСА_2 .Пайовик зобов`язуєтьсясплатити пайовийвнесок взятиучасть вреалізації статутноїмети ізавдань кооперативу дляотримання увласність нежитловогоприміщення будівельнийномер 5,загальною проектноюплощею 2,57кв.м нацокольному поверсів секції1об`єкту,яка післязакінчення будівництваі обмірівскладає 2,8м.кв.Загальний розмірпайового внескупайовика визначаєтьсякооперативом тастановить надень укладеннядоговору 19532,00грн. (а.с. 38 т. 1)

16грудня 2022року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договірвідступлення прававимоги,погоджений ОК«Житловий комплекс«Олімпійський-2», згідноякого первіснийкредитор передає,а новийкредитор приймаєна себеправо вимогидо Обслуговуючогокооперативу «Житловийкомплекс «Олімпійський-2»в частиніправа наотримання квартири,будівельний номер АДРЕСА_3 ,що належитьпервісному кредиторуна підставідоговору пайовоїучасті вбудівництві №20/12від 20грудня 2017року істає вцій частинікредитором заосновним договором. (а.с. 188 т. 1)

15грудня 2022року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договірвідступлення прававимоги,погоджений ОК«Житловий комплекс«Олімпійський-2»,згідно якогопервісний кредиторпередає,а новийкредитор приймаєна себеправо вимоги,до Обслуговуючогокооперативу «Житловийкомплекс «Олімпійський-2»в частиніправа наотримання нежитловогоприміщення,будівельний номер5,загальною фактичноюплощею 2,8м.кв.,на цокольномуповерсі в1секції будівництвабагатоповерхового житловогобудинку в АДРЕСА_2 ,що належитьпервісному кредиторуна підставідоговору пайовоїучасті вбудівництві №5-31/08-Пвід 31серпня 2018року істає вцій частинікредитором заосновним договором. (а.с. 189 т. 1)

Згідно інформації Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Олімпійський-2» №14/08 від 14.08.2023, загальна сума внесків, що були сплачені ОСОБА_3 у період з 20.12.2017 по 06.03.2023 за договором пайової участі в будівництві №20/12 від 20.12.2017 року становить 535097,20 грн, у тому числі 5000,00 грн., як сплата внеску на благоустрій прибудинкової території, відповідно до п. 2.9 вищевказаного договору. Загальна сума внесків, що були сплачені ОСОБА_3 у період з 31.08.2018 по 06.03.2023 за договором пайової участі в будівництві №5-31/08-П від 31.08.2018 становить 19532,00 грн. (а.с. 146 т. 1)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №326754730 від 23.03.2023 за відповідачем ОСОБА_3 у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції виходивз того,відповідач не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте у період шлюбу. Крім того, оскільки пайовий внесок за квартиру та нежитлове приміщення сплачений у Обслуговуючий кооператив«Житловий комплекс«Олімпійський-2» у період шлюбу і за рахунок спільних коштів подружжя, ураховуючи відсутність належних і допустимих доказів на спростування цих обставин, оспорювані договори про відступлення права вимоги від 16.12.2022 та від 15.12.2022, укладені між ОСОБА_3 і його матір`ю ОСОБА_4 , є недійсними, та в порядку поділу спільного майна у власність кожного із подружжя підлягає виділенню по 1/2 частині паєнагромаджень у Обслуговуючому кооперативі «Житловий комплекс «Олімпійський-2» у розмірі 265048,60 грн та 9766 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Стаття 15 Цивільного кодексу Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно частини третьоїстатті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення, за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.

Тлумачення статті 60 СК Українисвідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

За змістом пункту 3 частини третьоїстатті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Так за вимогами частин першої, другої та четвертої статті 369ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою, другою та третьоюстатті 65СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Відповідно до частини другоїстатті 369ЦК України та частини другої статті 65 СК України, при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

При цьому, наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

Водночас, згідно з пунктом 6статті 3 ЦК України, до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Подібні правові висновки ВП ВС виклала у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18, а також у постанові від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для позбавлення одного з подружжя майна, який в установленому законом порядку володіє ним на праві спільної сумісної власності, яке є предметом оспорюваного правочину.

Суд першої інстанції правильно встановив, що кошти, сплачені як пайові внески (паєнагромадження), за договорами пайової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_2 , набуті сторонамипід час їх перебування у зареєстрованому шлюбі та є спільними коштами, які вкладені у будівництво квартири та нежитлового приміщення, а тому належать їм на праві спільної сумісної власності.

Вказаним спільним сумісним майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд і без згоди ОСОБА_2 ,відступив права на отримання у власність квартири та нежитлового приміщення, за які сплачені пайові внески, своїй матері ОСОБА_4 .

Також, суд встановив, щосторони договорів про відступлення права вимоги від 15.12.2022 та від 16.12.2022 і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 були обізнані про те, що ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , тому укладаючи оспорювані правочини діяли недобросовісно, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Вказані договори не відноситься до дрібних побутових правочинів, а тому не могли бути укладені без письмової згоди другого з подружжя.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання цих правочинів недійсними.

Відповідно дост. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу(ч.1ст.215 ЦК України).

Відповідно до статей12,81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістомстатті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги надані стороною відповідача договір дарування грошових коштів №20/12/2017 від 20.12.2017 на суму 312000 грн, договір дарування грошових коштів №31/08/2018 від 31.08.2018 на суму 19532 грн, договір дарування грошових коштів №19/12/2018 від 19.12.2018 на суму 24500 грн, договір дарування грошових коштів №19/03/2019 від 19.03.2019 на суму 14972 грн, договір дарування грошових коштів №20/06/18 від 20.06.2018 на суму 14969 грн, договір дарування грошових коштів №02/04/2019 від 02.04.2019 на суму 25400 грн, договір дарування грошових коштів №12/03/18 від 12.03.2018 на суму 15000 грн, договір дарування грошових коштів №24/09/18 від 24.09.2018 на суму 15069 грн, договір дарування грошових коштів №7/06/2022 від 07.06.2022 на суму 62900 грн, договір дарування грошових коштів №11/10/2022 від 11.10.2022 на суму 50320 грн, оскільки зазначені договори є недопустимими доказами, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_3 в дар вказаних коштів і внесення їх як пайових внесків у будівництво, оскільки вимогами ч. 2ст. 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (а.с. 112-121 т. 1). Такими доказами могли бути договори дарування, укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені, оскільки стосується валютних цінностей (національної валюти) на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн) (ч. 5ст. 719 ЦК України). Крім того, у вказаних договорах ОСОБА_3 зазначений як дарувальник, а обдаровуваною є ОСОБА_6 .

З урахуванням змісту ч. 2 ст. 78 ЦПК України, і покази свідка ОСОБА_6 є недопустимим доказом у даній справі.

А тому, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на вказані обставини.

Крім того, одним з доводів апеляційної скарги є твердження скаржника про те, що сам по особі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, проте, такі доводи не ґрунтуються на нормах матеріального права та правових висновках Верховного Суду і ґрунтуються на особистому тлумаченні норм права й обставин справи.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на ненадання позивачем документального підтвердження витрат по наданню правничої допомоги, оскільки позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості у розмірі 22287 грн договір №669/320 від 09.05.2023 про надання правової допомоги, акт приймання виконаних робіт від 08.04.2024, яким ОСОБА_2 підтвердила повне та належне виконання наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), квитанції про оплату послуг (а.с. 41-49 т. 2). а тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Посилання на невідповідність квитанції про сплату коштів вимогам закону є безпідставними, оскільки законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для прийняття заяви про зміну предмета позову, і у її прийнятті слід було відмовити, є неприйнятними, з огляду на те, що згідно із пунктом 2 частини другої та частини третьоїстатті 49 ЦПК України,крім прав та обов`язків, визначених устатті 43 цього Кодексу,позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що нормиЦПК України дозволяють позивачу скористатись таким правом до закінчення підготовчого засідання.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний закономінтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки позивачем у спорі про поділ майна подружжя також оспорювались договори відступлення права вимоги, стороною у яких є ОСОБА_4 , тому за матеріально-правовими вимогами щодо визнання їх недійсними, ОСОБА_4 є належним відповідачем у справі.

Інші доводиапеляційної скаргине містятьпосилання надокази,які бспростовували висновкисуду івпливали наїх законність,а зводяться допереоцінки доказіві незгодизаявника звисновками судущодо їхоцінки стосовновстановлення обставинсправи, такідоводи містятьпосилання нафакти,що булипредметом дослідженняй оцінкисудом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року (з урахуванням ухвал Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року та від 17 липня 2024 року) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай