Ухвала

від 07.11.2024 по справі 365/826/24

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/826/24

Номер провадження: 2-о/365/42/24

У Х В А Л А

07 листопада 2024 року селище Згурівка

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М., вивчивши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И Л А:

04 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» заявник ОСОБА_1 звернулася до Згурівського районного суду Київської області із вказаною заявою, в якій просить встановити факт припинення трудових відносин між нею та ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» (ЄДРПОУ 26349183) з 01 липня 2022 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Кучерявій Л.М.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за правилами окремого провадження суддя виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право (постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15.11.2018, № 61-34884св18 від 14.11.2018 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц).

В свою чергу, суд може встановити юридичний факт, якщо це не впливає на права інших. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.04.2020 у справі №302/991/19, яка враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

З поданої заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1 просить встановити факт припинення трудових відносин між нею та ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з 01 липня 2022 року, оскільки в лютому 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації, бойових дій та обстрілів роботу шахти було ускладнено, а з 01 липня 2022 року повністю зупинено, бо місто Лисичанськ було окуповано. Вона була вимушена виїхати на Київщину з м. Лисичанськ, де велися бойові дії. З березня 2023 року проживає в селі Усівка, з 31 березня 2023 року взята на облік внутрішньо переміщеної особи. Офіційно звільнитися не має можливості, оскільки направити заяву про звільнення роботодавцю не може, так як з 01 липня 2022 року місто Лисичанськ Луганської області є окупованою територією, а приймання і доставка поштових відправлень АТ «Укрпошта» на окуповані території не здійснюється. В той же час наявність трудових відносин перешкоджає їй отримувати індексацію і перерахунок пенсійних виплат як непрацюючий пенсіонер.

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП). Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав (ст. 41 КЗпП України та інші законодавчі акти).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв`язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Разом з тим, статтею 47 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником, зокрема, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання, а припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця.

В даному випадку, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заявник ОСОБА_1 зазначила, що вона не може належним чином оформити припинення трудових відносин, так як вимушена була виїхати з міста Лисичанська, який було окуповано, і з березня 2023 року проживає в іншому населеному пункті, а датою фактичного припинення таких трудових відносин вважає 01 липня 2022 року. Із змісту заяви вбачається, що між заявником та ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» (роботодавець) існує спір щодо припинення трудових відносин, тобто трудовий спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.05.2018 справа №235/3754/17.

У постанові Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі № 367/643/21, викладено правову позицію, що припинення трудових відносин породжує права та обов`язки як для працівника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків. Відтак, у разі припинення трудових відносин між сторонами може мати місце спір щодо дати такого припинення, підстав припинення трудового договору, які визначені трудовим законодавством, та проведення розрахунків тощо, а отже в цій справі між сторонами трудового договору існує спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, в зв`язку з чим наявні підстави для залишення заяви без розгляду.

За таких обставин в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту припинення трудових відносин, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження за даною заявою, необхідно відмовити, роз`яснивши заявнику його право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, у зв`язку з наявністю спору про право.

Роз`яснити заявнику його право вирішити питання щодо встановлення факту припинення трудових відносин, шляхом подачі позову на загальних підставах.

Керуючись ст. 258, 260, 261, 293, 315, 353, 354, 355 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.М. Кучерява