Постанова

від 05.11.2024 по справі 708/148/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/1477/24Головуючий по 1 інстанції№ 22-ц/821/1476/24 Справа № 708/148/24 Категорія: 301030300 Івахненко О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,

секретар: Івануса А.Д.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29 травня 2024 року та на додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що навесні 2023 року йому стало відомо про зняття з реєстраційного обліку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , у якому він був зареєстрований з 1992 року.

Вказаний будинок придбано ним за балансовою вартістю 18193 крб. 65 коп. на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1992, укладеного між представником правління колгоспу імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Зазначений договір не було нотаріально посвідчено, оскільки чинне на той час законодавство цього не вимагало.

На час придбання вказаного домоволодіння позивач проживав разом з відповідачкою ОСОБА_2

Проживаючи у зазначеному будинку, позивач проводив ремонтні роботи, прибудував коридор, підтримував будинок в належному стані.

Позивач, на час придбання будинку, був членом колгоспу імені ОСОБА_3 , тому мав законні підстави для його купівлі, у той час як відповідачка ОСОБА_2 працювала продавцем в магазині, а пізніше, після народження сина, перебувала у декретній відпустці, тому виділення їй спірного будинку було неможливе.

У жовтні 2023 року позивач звернувся до ЦНАПу Медведівської сільської ради із заявою про приватизацію домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки вважав себе його власником на підставі договору купівлі-продажу. Однак дізнався, що вказане домоволодіння вже приватизоване відповідачкою ОСОБА_2 14.02.2023.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 неправомірно, а тому просив суд визнати неправомірним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасувати право власності, зареєстроване за ОСОБА_2 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 49724905, винесене державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великою О.В., та визнати за позивачем право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 29 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконано вимог законодавства, чинного станом на момент укладення договору купівлі-продажу, у повному обсязі, і договір купівлі-продажу хоч і був нотаріально посвідчений, однак у виконавчому комітеті Медведівської сільської Ради народних депутатів не зареєстрований, доказів протилежного суду не надано.

Окрім того, суд зазначив, що ст. 134 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості (або частина його), може відчужуватись громадянинові лише за умови, коли йому в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком продажу будинку на знос.

За змістом спірного договору купівлі-продажу, житловий будинок розташований на присадибній ділянці розміром 100 кв.м с. Медведівка, тобто присадибних земель Медведівської сільської ради. У той же час, судом встановлено, що земельна ділянка при житловому будинку позивачу в користування за договором купівлі-продажу не передавалась, а позивач з відповідною заявою до сільської ради не звертався, відповідне рішення Медведівською сільською радою не приймалося.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки, позивач в установленому законом порядку не набув прав на житловий будинок, тому відсутні підстави для захисту його прав.

06 червня 2024 року на адресу Чигиринського районного суду Черкаської області від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ковтун А.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, обґрунтована тим, що ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції були понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 32000,00 грн, які сторона відповідача просила стягнути на свою користь з позивача.

Додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ковтуна А.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Мотивуючи прийняте додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що за результатами дослідження та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності, беручи до уваги посилання представниці позивача на завищений розмір гонорару адвоката, фінансовий стан обох сторін, суд вважав, що розмір гонорару адвоката, визначений відповідачкою під час розгляду справи, зважаючи на складність справи, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, не є співмірним, а надані згідно з актами приймання-передачі послуги хоч і є детально прописаними, однак є необґрунтованим та надмірно завищеним показником.

Відтак, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважав, що обґрунтованим розміром понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу є 12000 грн, які підлягають стягненню з позивача.

Не погоджуючись з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 29 травня 2024 року та додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказані рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що договір купівлі-продажу від 21.05.1992 спірного будинку є чинним, оскільки був зареєстрований у виконкомі Медведівської сільської ради народних депутатів і підписано секретарем виконкому, який був уповноважений посвідчувати даний правочин. Вказане підтверджується витягом з журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Медведівської сільської ради за 1992 рік, де вказаний правочин зареєстрований за № 59.

Відтак, скаржник вважає, що право власності на житловий будинок було неправомірно зареєстровано за ОСОБА_2 .

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що оскільки рішення суду від 29.05.2024 підлягає скасуванню, то слід скасувати й додаткове рішення від 22.07.2024, яким з позивача на користь відповідача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00грн.

02 вересня 2024 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Ковтуна А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні відомості про покладення на секретаря виконавчого комітету Медведівської сільської ради народних депутатів ОСОБА_4 виконання обов`язків по вчиненню ним нотаріальних дій. За таких обставин договір купівлі-продажу будинку від 21.05.1992 є недійсним.

Разом з тим, право власності продавця колгоспу ім. Куйбишева на жилий будинок АДРЕСА_1 не підтверджене жодними відомостями.

Земельна ділянка при житловому будинку АДРЕСА_1 позивачу в користування не надавалася, позивач з відповідною заявою до Медведівської сільської ради не звертався, відповідних рішень Медведівська сільська рада не приймала.

Таким чином, ОСОБА_1 не набув прав на спірний житловий будинок, так само як і не набув права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

У відзиві також зазначено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить жодного обґрунтування незаконності додаткового рішення від 22.07.2024.

За викладених обставин, ОСОБА_2 , яка діє через свого представника, вважає, що підстави для скасування рішення від 29.05.2024 та додаткового рішення від 22.07.2024 відсутні.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_2 понесла у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складає 20000,00 та підлягає стягненню з позивача.

03 вересня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав об`єктивну оцінку дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду від 29.05.2024 та додаткове рішення від 22.07.2024 без змін.

Заслухавши доповідача, учасників справи та їх представників, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що згідно з квитанцією серії СС № 921029 від 04.05.1992 Ощадним банком СРСР було прийнято від ОСОБА_1 для колгоспу ім.Куйбишева за будинок 18193 крб. 65 коп. (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до даних Витягу з журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Медведівської сільської Ради народних депутатів за 1992 рік договір купівлі-продажу будинку від 21.05.1992 зареєстровано за № 59.

З вказаного договору купівлі-продажу будинку вбачається, що колгосп ім. Куйбишева продав, а громадянин ОСОБА_1 купив належний колгоспу ім.Куйбишева будинок, що знаходиться в селі Медведівка, жила площа якого становить 44кв.м, і розташований на присадибній земельній ділянці розміром 100 кв.м. Цей будинок належить продавцю колгоспу ім. Куйбишева на підставі запису в балансових книгах колгоспу, що підтверджується довідкою від 21.05.1992 за № 47І. Продаж цей вчинено за 18193 крб, який покупець сплатив колгоспу повністю до підписання цього договору.

Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Медведівської сільської Ради народних депутатів.

У договорі також зазначено, що він підлігає реєстрації у виконкомі Медведівської сільської Ради народних депутатів (т. 1 а.с. 14).

У той же час, з повідомлення архівного відділу № 6 Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області № 04-03/82 від 17.08.2023 встановлено, що документи стосовно розподілу майнових паїв колгоспу ім. Куйбишева до архівного відділу на постійне зберігання не передавалися; домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно з запитом, набуло нового власника ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1992. У документах архівного фонду колгоспу ім. Куйбишева с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, які передані на постійне зберігання до архівного відділу, відповідна інформація відсутня; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 та інші земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва згідно з рішенням виконавчого комітету Медведівської сільської ради народних депутатів № 28/а від 20.06.1996 виділялися ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 42).

Згідно з витягом з реєстру Медведівської територіальної громади № 2022/000819018 від 17.10.2022 та паспортними даними, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 13.10.1982 (т. 1 а.с. 95, 103).

Відповідно до даних погосподарської книги № 23 Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за період 1991-1995 років головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 зазначений як член сім`ї ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 20-24).

Згідно з даними погосподарської книги № 6 Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за період 2005-2010 років головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 теж зазначена ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 зазначений як її співмешканець (т. 1 а.с. 31-37).

З відомостей погосподарської книги № 22 Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за період 2016-2020 років вбачається, що ОСОБА_1 відносно власниці будинку та голови домогосподарства ОСОБА_2 є співмешканцем і вибув за заявою останньої 12.05.2023 (т. 1 а.с. 25-30).

Довідка № 537 від 05.10.2022 та виписка № 109 від 18.01.2023 з погосподарської книги № 22 за 2016-2020 роки виконавчого комітету Медведівської сільської ради Черкаського району Черкаської області свідчать про те, що за ОСОБА_2 обліковується у власності житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , тобто до державної реєстрації права власності на даний будинок - 14.02.2023 (т. 1 а.с. 98, 99).

З наведенного слідує, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована у спірному домоволодінні з 13.10.1982, у погосподарських книгах за 1991-2020 роки саме відповідачка зазначена головою домогосподарства і його власницею, а позивач зазначений як її співмешканець.

Як вбачається з архівного витягу рішення виконавчого комітету Медведівської сільської ради № 28/а від 20.06.1996, ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства 0,08 га по АДРЕСА_1 ; 0,25 га біля тракторної бригади; 0,15 га по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 43).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Медведівської сільської ради від 05.10.2022, відповідно до земельно-облікових документів у користуванні ОСОБА_2 в с. Медведівка Черкаського району Черкаської області перебуває земельна ділянка розміром 0,505 га, у тому числі 0,48 га - ріллі, 0,015 га - багаторічних насаджень, 0,01 га - під будівлями (т. 1 а.с. 101).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, сформованої 25.10.2023 за №351812298, за ОСОБА_2 14.02.2023 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 28.03.2023 № 66964650 (т. 1 а.с. 47).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини також поширюється дія норм ЦК Української РСР, який був чинним до 01 січня 2004 року.

За змістом статей 153, 225 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалося, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Правило частини другої статті 47 ЦК Української РСР про визнання угоди дійсною не може бути застосоване, якщо сторонами не досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Згідно зі статтею 14 Закону Української РСР від 25 грудня 1974 року № 3377-VІІІ «Про державний нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, належало право посвідчувати угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних житлових будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Статтею 2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих», затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року № 1/5, передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 35 Закону Української РСР «Про державний нотаріат» угоди про відчуження або заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), який знаходиться в сільській місцевості, посвідчується лише за умови, що набувачу в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком випадків продажу будинків на знос чи перенесення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , позивач посилався на факт належності йому житлового будинку на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1992.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

З урахуванням викладених вище норм права, колегія суддів зазначає, що договір купівлі-продажу від 21.05.1992 був підписаний продавцем та покупцем, а також посвідчений секретарем виконкому Медведівської сільської ради, який, відповідно до норм Закону Української РСР від 25 грудня 1974 року № 3377-VІІІ «Про державний нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, мав повноваження на вчинення відповідних дій.

Однак, вказаний договір купівлі-продажу містив застереження про те, що договір підлягає реєстрації у виконкомі Медведівської сільської Ради народних депутатів.

Обов`язок щодо реєстрації договору купівлі-продажу, як зазначалося вище, містила і стаття 227 ЦК УРСР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем зазначених вимог закону не виконано в повному обсязі, і договір купівлі-продажу хоч і був нотаріально посвідчений, однак доказів про те, що вказаний договір був зареєстрований у виконавчому комітеті Медведівської сільської Ради народних депутатів матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до договору купівлі-продажу від 21.05.1992 не була приєднана довідка виконкому Медведівської сільської Ради народних депутаті від 21.05.1992 № 471, яка, як зазначено в договорі, підтверджувала право власності продавця колгоспу ім. Куйбишева на жилий будинок на підставі запису в балансових книгах колгоспу ім. Куйбишева.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, за змістом спірного договору купівлі-продажу, житловий будинок розташований на присадибній ділянці розміром 100 кв.м в с. Медведівка, тобто присадибних земель Медведівської сільської ради. У той же час сторонами у справі не заперечувалося, що земельна ділянка при житловому будинку позивачу в користування за договором купівлі-продажу не передавалась.

При цьому, ст. 134 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості (або частина його), може відчужуватись громадянинові лише за умови, коли йому в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком продажу будинку на знос. А відповідно до положень ст. 35 Закону УРСР «Про державний нотаріат» 1974 pоку, що діяв до 1 січня 1994 року, угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), який знаходиться в сільській місцевості, посвідчується лише за умови, що набувачу в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком випадків продажу будинків на знос чи перенесення.

Отже, матеріали справи не містять доказів належності, на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.05.1992, колгоспу ім. Куйбишева відчужуваного житлового будинку, як і не містять доказів надання позивачу в установленому порядку в користування земельної ділянки при будинку.

Аналізуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу наявними були обставини, що об`єктивно перешкоджали нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу.

Позивач зазначав, що факт реєстрації права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_2 перешкоджає реалізації його прав як власника будинку, зокрема, зареєструвати своє право власності на належне йому майно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з даними довідки № 1 від 05.01.2023 КП «ЧОО БТІ», станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у Чигиринському відділку КП «ЧОО БТІ» не зареєстровано (т. 1 а.с. 97).

Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 05 серпня 1992 року, визначені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій), положеннями якої передбачалось, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, проведення технічної інвентаризації є необов`язковим.

Відповідно до пункту 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій), Державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до інформації з реєстру речових прав, сформованого 25.10.2023, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 . Документи, подані для державної реєстрації: рішення про передачу земельної ділянки, серія та номер: 28/а, виданий 20.06.1996, видавник: Медведівська сільська рада народних депутатів; виписка із погосподарських книг, серія та номер: № 109, виданий 18.01.2023, видавник: Медведівська сільська рада Черкаського району Черкаської області виконавчий комітет; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:3354-6154-9729-4864, виданий 12.01.2023, видавник: ЄДЕСББ (т. 1 а.с. 47).

Аналізуючи вказані вище обставини, положення закону та порядку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що порушення положень статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відсутні.

Отже, відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, правильно встановивши, що позивач, із зазначених у позові підстав, в установленому порядку, не набув прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для захисту прав позивача, шляхом скасування запису про реєстрацію права власності на цей житловий будинок за ОСОБА_2 .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області без змін.

Щодо правомірності додаткового рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Далі, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції здійснював адвокат Ковтун А.В., що підтверджується ордером серії СА № 1078307 від 18.03.2024, договором про надання правової допомоги від 26.03.2024, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 18.03.2024 та від 30.05.2024, актом виконаних робіт від 18.03.2024 та від 30.05.2024, прибутковим касовим ордером № 76 від 18.03.2024 та № 82 від 30.05.2024.

Відповідно до п. 2.1 Договору про надання правової допомоги від 06.03.2024, адвокат Ковтун А.В. уклав договір з клієнтом ОСОБА_2 про те, що адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, пов`язаної із здійсненням представництва інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України всіх інстанцій згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 указаного Договору клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату за надання правової допомоги у порядку та строки, обумовлені сторонами в договорі.

Згідно з п. 4.1 даного договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг наданих послуг виконавця за договором про надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару адвоката становить 20000 грн за справу та 2000 грн за участь у кожному судовому засіданні.

Пунктом 4.2 даного договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату гонорар після підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до детального опису робіт від 30.05.2024, адвокат Ковтун А.В., згідно з договором від 06.03.2024, виконав такі роботи:

-06.03.2024 надання ОСОБА_2 юридичної консультації правового характеру з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень (1 год);

-18.03.2024 підготовка та направлення до Чигиринського районного суду Черкаської області клопотання про відкладення розгляду справи (30 хв);

-06.03.2024 вивчення позовної заяви з доданими до неї документами (1 год);

-15.03.2024, 18.03.2024 підготовка відзиву на позовну заяву про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права, визнання права власності на нерухоме майно (8 год);

-18.03.2024 підготовка доданих до відзиву на позовну заяву документів (1 год);

-18.03.2024 підготовка клопотання про відкладення розгляду справи (30 хв);

-18.03.2024 направлення відзиву та доданих документів, клопотання сторонам та до Чигиринського районного суду Черкаської області (1 год);

-24.04.2024 підготовка та направлення до Чигиринського районного суду Черкаської області клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (30 хв);

-30.04.2024 підготовка та направлення до Чигиринського районного суду Черкаської області заяви про виклик свідків;

-09.04.2024, 24.04.2024, 01.05.2024, 15.05.2024, 21.05.2024, 29.05.2024 участь в судових засіданнях;

-30.05.2024 підготовка та направлення до Чигиринського районного суду Черкаської області заяви про розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи № 708/148/24, детального опису робіт, акта виконаних робіт, прибуткового касового ордеру (2 год).

У детальному описі робіт від 30.05.2024 також зазначено, що на підставі домовленостей між сторонами, гонорар адвоката складає 32000,00 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 18.03.2024, вартість послуг адвоката, згідно з договором про надання правової допомоги, складає 20000,00 грн.

Згідно з актом виконаних робіт № 2 від 30.05.2024, вартість послуг адвоката, згідно з договором про надання правової допомоги, за участь в судових засіданнях складає складає 12000,00 грн.

Згідно з прибутковим касовим ордером № 76 від 18.03.2024 ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковтуну А.В. 20000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 06.03.2024.

Відповідно до прибуткового касового ордеру № 82 від 30.05.2024 ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковтуну А.В. 12000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 06.03.2024.

Таким чином, з урахуванням принципу розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги наявність у матеріалах справи клопотання сторони позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, поданого на виконання вимог ч. 6 ст. 137 ЦПК України, колегія суддів погоджується з розміром визначених судом першої інстанції витрат на професійну правову допомогу, в сумі 12000,00 грн, та вважає таку суму обґрунтованою та такою, яка відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт і наданих послуг.

Обґрунтованих доводів щодо необхідності скасування додаткового рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відтак, колегія суддів зазначає, що підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року відсутні.

Щодо понесених відповідачкою ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з відзиву представника ОСОБА_2 адвоката Ковтуна А.В на апеляційну скаргу, останній зазначив, що у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 понесла витрати на професійну правничу допомогу, які складають 20000,00 грн.

Відтак, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

На підтвердження понесених витрат, до відзиву на апеляційну скаргу додано ордер серії СА № 1095878 від 29.08.2024, договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024, акт виконаних робіт від 29.08.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду справи № 708/148/24 від 29.08.2024, прибутковий касовий ордер № 98 від 29.08.2024.

Так, відповідно до п. 2.3.1 указаного Договору клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату за надання правової допомоги у порядку та строки, погоджені між ними.

Згідно з п. 4.1 даного договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг наданих, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, який становить 20000,00 грн.

Пунктом 4.2 даного договору передбачено, що виплата гонорару здійснюється після підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до детального опису робіт від 29.08.2024, адвокат Ковтун А.В., згідно з договором від 26.08.2024, виконав такі роботи:

-26.08.2024 надання ОСОБА_2 юридичної консультації правового характеру з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень;

-26.08.2024 вивчення апеляційної скарги з доданими до неї додатками;

-29.08.2024 підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.05.2024 та додаткове рішення від 22.07.2024;

-29.08.2024 підготовка доданих до відзиву на апеляційну скаргу документів;

-29.08.2024 направлення відзиву та доданих документів сторонам та до Черкаського апеляційного суду;

-29.08.2024 підготовка та направлення до Черкаського апеляційного суду детального опису робіт, акта виконаних робіт, прибуткового касового ордеру.

У детальному описі робіт від 29.08.2024 також зазначено, що на підставі домовленостей між сторонами, гонорар адвоката складає 20000,00 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 29.08.2024, вартість послуг адвоката, згідно з договором про надання правової допомоги, складає 20000,00 грн.

Згідно з прибутковим касовим ордером № 98 від 29.08.2024 ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковтуну А.В. 20000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 26.08.2024.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність. Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, колегія суддів зазначає, що роботи, виконані адвокатом, відповідно до детального опису робіт від 29.08.2024, не підлягають окремій компенсації іншою стороною, а фактично охоплюються такою послугою, як підготовка відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що написання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало значних зусиль, оскільки такий документ не містить нових аргументів сторони відповідача, та його текст в цілому є аналогічним тексту відзиву на позовну заяву, поданого адвокатом КовтунА.В. в інтересах ОСОБА_2 , під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та додатків, доданих до нього, співмірною сумою є 5000,00 грн.

Відтак, враховуючи, що рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог залишено без змін, колегія суддів доходить висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 5000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29 травня 2024 року та додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та визнання права власності на нерухоме майно, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати з професійної правничої допомоги, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складене 07 листопада 2024 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Т.Л. Фетісова