Ухвала

від 06.11.2024 по справі 580/1494/14-ц

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 580/1494/14-ц

Провадження № 6/950/61/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

18.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною заявою. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 09.09.2014 Лебединським районним судом Сумської області було ухвалено рішення яким на її користь стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 249592,00 грн. боргу. На даний час заборгованість врегульована у добровільному порядку. Жодних майнових претензій до боржників вона не має. Вважає, що відсутність заборгованості є підставою для визнання виконавчого листа, виданого у даній справі, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 21.10.2024 заяву призначено до розгляду.

ОСОБА_1 просила подану нею заяву розглядати без її участі. Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат Буланов О.М., звернувся до суду із заявою у якій просив справу розглядати без його участі та участі відповідачів, проти задоволення поданої заяви не заперечував.

На підставі ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності стягувача і боржників, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви. Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд зазначає наступне.

Заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 09.09.2014 задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто на її користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку борг в сумі 249592,00 грн. (а.с. 30).

Рішення у даній справі було звернуте до примусового виконання.

Так, за інформацією Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у провадженні відділу дійсно перебувало виконавче провадження № 45055986 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 249592,00 грн. 25.11.2016 виконавче провадження завершено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У січні 2017 року виконавчий лист № 580/1494/14-ц передано до архіву (а.с. 51-52).

Крім того, за інформацією відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 4505386 з примусового виконання виконавчого листа № 580/1494/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 249592,00 грн.

28.10.2024 до відділу надійшла заява ОСОБА_1 про повернення без подальшого виконання виконавчих листів у справі № 580/1494/14-ц.

29.10.2024 державним виконавцем прийнято постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 58).

Згідно з копією постанови від 29.10.2024 прийнятої головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колосом Р.В. у виконавчому провадженні № 45055386, виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 59 зворот. стор.).

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає про відсутність заборгованості з боку відповідачів (боржників), що на її думку є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

При цьому, у доданій до заяви розписці зазначається, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 100 000 грн. в рахунок повернення боргу. Натомість у постанові державного виконавця від 29.10.2024 зазначено, що залишок не стягненої суми боргу складає 210198,69 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За частинами 1-2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання.

У даному випадку рішення суду, як стверджує ОСОБА_1 у своїй заяві, було виконано відповідачами (боржниками) в добровільному порядку.

Однак, в той же час, рішення суду від 09.09.2014 набрало законної сили та у подальшому було звернуте для примусового виконання. При цьому виконавче провадження тривало понад 10 років до моменту його припинення за заявою стягувача.

Відповідно доп.1ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчийдокумент повертаєтьсястягувачу,якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Указані положення є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, що і було зроблено державним виконавцем у даному випадку.

Однак, виконавчий лист не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню за вищевказаних обставин з підстав його добровільного виконання після тривалого примусового виконання рішення у справі. Крім того, за наявними матеріалами частина заборгованості існує на момент розгляду даної заяви.

За таких обставин заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 432 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі № 580/1494/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 06.11.2024.

Суддя Вадим КОСОЛАП