Рішення

від 07.11.2024 по справі 120/997/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

07 листопада 2024 р. Справа № 120/997/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Ухвалою від 31.01.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 .

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду, в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_1 правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин. Також представник відповідача додатково зазначив, що винагорода в збільшеному розмірі за грудень 2022 виплачена позивачу в повному обсязі.

16.02.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 19.03.2024 витребувано у відповідача додаткові докази у вигляді інформації та документів.

02.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5-вв від 07.04.2022 позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 07.04.2022.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 1545 від 05.08.2022 ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.

Разом із тим, на переконання позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

Таким чином, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

З метою виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано накази.

Зокрема, наказ від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" (далі - Наказ № 164-АГ), який діяв з 24.02.2022 по 31.07.2022.

Відповідно до п. 2 Наказу № 164-АГ, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Відповідно до п. 3 Наказу № 164-АГ, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

Згідно із п. 4 Наказу № 164-АГ, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Згідно із п. 5 Наказу № 164-АГ, виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Пунктом 6 Наказу №164-АГ визначено начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень видавати на підставі рапортів начальників (командирів) підрозділів.

Таким чином, вищезазначеним Наказом № 164-АГ визначено алгоритм дій при виплаті військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди у період з 24.02.2022 по 31.07.2022.

Так, у спірному випадку, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не виплати йому за період квітня-червня 2022 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану". В підтвердження своїх доводів, як на підставу для виплати додаткової винагороди, позивач вказує, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, що підтверджується відповідною довідкою №1545 від 05.08.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що Позивачу у період з травня-липень 2022 нараховано та виплачено грошову винагороду у сумі по 30000 грн. за кожен місяць пропорційно часу несення служби, в якому він мав право на отримання такої винагороди, що підтверджується доказами.

Щодо виплати збільшеної винагороди, то відповідач вказує, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів в повній мірі не підтверджена, а довідка не є належним доказом цьому. Натомість, на думку першого, саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, є належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Суд, відхиляє доводи відповідача в цій частині, оскільки за правового регулювання спірних правовідносин відповідно до положень п. 3 Наказу № 164-АГ, документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів є один із перелічених у цьому пункті документів: або бойовий наказ (бойове розпорядження), або журнал бойових дій (вахтового журналу), або рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу, а для відряджених військовослужбовців - довідка.

Оцінюючи зміст довідки № 1545 від 05.08.2022, суд зазначає, що вона видана позивачу військовою частиною НОМЕР_2 у якій вказано, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф).

Отже, дана довідка є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях, оскільки в силу приписів абз. 6 п. 3 Наказу № 164-АГ про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Тому аргументи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з Додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, є безпідставними.

Суд враховує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди. Хоча такі мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 №1545.

Як вказав Верховний Суд п. 37 постанови від 24.05.2024 у справі №120/4967/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

Верховний Суд у п.п. 33-42 постанови від 21.03.2024 у справі №560/3141/23 зазначив:

"Відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, яке діяло протягом періоду, за який судом задоволені позовні вимоги, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями...

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець...

З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець."

Подібний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №560/3159/23.

Верховний Суд у пункті 48, 50 постанови по справі 120/14641/23 прийшов до висновку, що п. 48. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував Р.А.І., оскільки позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, оскільки в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Державною прикордонної службою України порядку.

П.50.Натомість порушення порядку передання документів між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23 та від 23 вересня 2024 року у справі №120/4138/23.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, та за умови того, що відповідним Наказом №164-АГ Держприкордонслужби установлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах є, зокрема, для відряджених військовослужбовців - довідка, то суд вважає, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022, яка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56, є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах.

Дана довідка не є спірною, зміст її суд не ставить під сумнів, вона не відкликана. До того ж, недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах ні відповідач, ні третя особа не вказали.

З приводу доводів відповідача, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів в повній мірі не підтверджена, то суд зазначає таке.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.07.2012 №582, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за №1383/21695 (зі змінами):

1.1. Службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

2.1. Направлення військовослужбовців у службові відрядження може здійснюватися в разі дійсної потреби…Головою Державної прикордонної служби України.

2.2. Про направлення військовослужбовців у відрядження видається наказ начальника органу Держприкордонслужби із зазначенням: пункту призначення, найменування органу Держприкордонслужби або назви організації чи установи, куди відряджено військовослужбовця, строку та мети відрядження. Відповідно до завдань, визначених наказом, на військовослужбовця оформляється посвідчення про відрядження. Орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у журналі реєстрації відряджень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_3 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ).

Так, відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 №5-вв "Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії" позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування окремих військ з метою прийняття участі у таких заходах, на підставі бойового розпорядження.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 28.06.2022 №37-вв "Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії" позивача направлено у службове відрядження з 27.06.2022 до іншого оперативного угрупування окремих військ з метою прийняття участі у таких заходах, на підставі бойового розпорядження від 20.06.2022 №99/гриф.

Дані докази надані відповідачем, а відтак їх зміст не піддається сумніву.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022 року), постанова КМУ № 168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Такі зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793. Зокрема, постанову КМУ № 168 доповнено п. 2.1 наступного змісту:" Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Більше того, п. 1 постанови КМУ № 168 вказує, що виплата винагороди до 100000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.

Відтак, суд виходить з того, що вказівку на перебування у районах слід розуміти як перебування у районах воєнних (бойових) дій.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (з подальшими змінами).

На його заміну наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", який затверджений Наказом (із змінами), Сумська та Чернігівська область віднесені до цих територій.

Отже, позивач, як відряджений на підставі бойового розпорядження військовослужбовець, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджуєтьс довідкою №1545 від 05.08.2022, яка видана позивачу у відряджені військовою частиною НОМЕР_2 .

Верховний Суд у постанові від 24.05.2024 у справі №120/4967/23 у подібних правовідносинах вказав, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини НОМЕР_4 від 5 серпня 2022 року №ХХХ підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди. Указана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ.

Відтак, суд робить висновок, що бойове розпорядження від 02.04.2022 №56/гриф є тим документом, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, що зазначено в абз 3 п. 3 Наказу № 164-АГ, а довідка видається відрядженим військовослужбовцям про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах.

Суд наголошує, що позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, оскільки в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Державною прикордонної службою України порядку.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновок, що довідка №1545 від 05.08.2022 підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди із 07.04.2022 по 25.06.2022, а тому, з метою захисту прав позивача слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З приводу розміру додаткової винагороди 186640 грн, які позивач заявляє в прохальній частині позову, то суд вважає, що така вимога не може бути задоволеною, оскільки визначення конкретної суми до виплати належить до повноважень відповідача при обрахунку додаткової винагороди позивачу при виконанні рішення суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує, що позивач відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а відтак присудження такого на користь останнього не передбачено.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано договір від 14.09.2023 про представництво в адміністративний справі, який укладено між ОСОБА_2 (надалі - Клієнт) та адвокатом Павенським Б.В (надалі -Адвокат).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу та представляти інтереси Клієнта в суді в адміністративній справі за його позовом до військової частини про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, з правами сторони, передбаченими статтями 44, 47 КАС України, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.

Розділом 4 договору від 22.01.2024 визначено гонорар (вартість послуг) Адвоката. Так, відповідно до п. 4.2 гонорар Адвоката складає суму обумовлену Сторонами 5000 грн.

Окрім того, до позовної заяви долучено квитанцію від 24.01.2024 на суму 5000 грн., яка підтверджує, що позивачем сплачено адвокату Павенському Б.В. гонорар за договором від 22.01.2024.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи те, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, надання додаткових документів, які б підтверджували розмір гонорару, обсяг наданих послу, витраченого часу не є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 18.08.2022 у справі № 340/323/21, від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, часткове задоволення позову, а також беручи до уваги, що дана категорія спорів набула масового характеру, що свідчить про те, що обсяг правової допомоги по цій справі є також типовим, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 включно в розрахунку до 100000 грн. (сто тисяч гривень) на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: