Рішення

від 21.05.2024 по справі 160/4374/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 рокуСправа №160/4374/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпропетровської обласної ради» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпропетровської обласної ради» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Арбітражний керуючий Гольчановський Г.С., в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2023 року №0326250713, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав, а саме: підприємство перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради та фінансується за рахунок коштів обласного бюджету (п.4.2 Статуту); з 2017р. підприємство не мало належного статутного капіталу у зв`язку із чим утворилася заборгованість по виплаті заробітної плати, причиною цьому став низький тариф (збитковий), який був затверджений радою ще у 2017р. та по цей час не переглядався; підприємство неодноразово зверталося з листами до посадових осіб обласної державної та військової обладміністрації про перегляд тарифу та поповнення статутного капіталу, часткове надходження коштів у невеликих розмірах 12598,5 грн., 14746,00 грн. та ін., першочергово розподілялися на виплату заробітної плати, ЄСВ, військового збору та ПДФО, заборгованість за підприємством залишається, тому вважає, що відсутність коштів на підприємстві (статутного капіталу) призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання з ПДФО, військового збору та ЄСВ, тобто, з причин, які не залежали від підприємства. Також у позові позивач вказує і на те, що неможливість ним своєчасно сплатити узгоджені грошові зобов`язання підтверджується і відкритим виконавчим провадженням №67532552 від 19.11.2021р. з примусового виконання вимоги відповідача про стягнення коштів з підприємства у межах якого було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках у межах суми боргу 770990,42 грн., крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022р. відкрито провадження у справі про банкрутство позивача, якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач посилається і на те, що у період дії карантину, введеного з 01.03.2020р., та по день його завершення, штрафні санкції не застосовуються у відповідності до вимог п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України; відповідно до абзаців 2,3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, які набрали чинності з 27.05.2022р., установлено особливості для справляння податків і зборів у період дії воєнного стану в Україні та було, зокрема, передбачено, що у разі відсутності можливості своєчасно виконати свій обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків і зборів, такий платник податків звільняється від передбаченої податковим кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, також 28.02.2022р. ТПП листом №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія рф проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», тому, на переконання позивача, вина позивача у вчиненні наведеного вище порушення через обставини непереборної сили, встановлення якої є обов`язковою згідно ч.2 ст.218 ГК України, відсутня, у зв`язку із чим вважає, що вищенаведене оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій та пені до позивача за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань з військового збору та ПДФО до бюджету не відповідає положенням підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а відповідно, підлягає скасуванню, що кореспондується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 10.12.2021р. по справі №420/10367/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем надіслано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено що посилання позивача на скрутне фінансове становище, що унеможливило своєчасне виконання ним податкових обов`язків, не підтверджені жодними виписками з банківських рахунків про брак коштів, а надані листи про відсутність коштів, котрими повідомлялось про заборгованість, надані без доказів їх направлення адресатам та без доказів їх розгляду наведеними у листах органами, до позову було додано витяг з рішення Дніпропетровської обласної ради від 28.07.2023р. №303-17/УІІ щодо затвердження нової редакції статуту та сам статут, де зазначено, що статутний капітал підприємства був визначений у розмірі 67272894,89 грн. (сформований 28.07.2023р.), а отже, на день винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення(03.11.2023р.), з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022р. у справі №904/645/22, позивач має можливість здійснити відповідні розрахунки з кредиторами за рахунок своїх активів. Також відповідач у відзиві на позов вказує і на те, що під час проведення перевірки досліджувалось питання щодо фінансової спроможності підприємства здійснювати відповідні виплати до бюджету та було встановлено, що підприємство на своїх рахунках мало достатню кількість коштів для проведення своєчасних виплат, на адресу відповідача від позивача не надходили повідомлення про неспроможність виконувати свої податкові обов`язки, з матеріалів перевірки вбачається, що підприємство здійснювало господарську діяльність, придбавало та реалізовувало різні ТМЦ та послуги, а отже, підприємство мало можливість здійснювати своєчасні виплати, проте ігнорувало положення ПК України. Щодо посилань позивача на нарахування штрафу та пені у період дії обмеження, передбаченого п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, то відповідач вказує на те, що згідно до положень п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ зі змінами, внесеними Законом від 12.05.2022р. №2260-ІХ, які набрали чинності з 27.05.2022р., вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID), не застосовується, а з 30.06.2023р. було відмінено карантин згідно постанови КМУ від 27.06.2023р. №651, тому на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ковідні обмеження взагалі не діяли. З приводу посилань позивача у позові про наявність форс-мажорних обставин, а саме: військову агресію рф проти України, як на обставини, котрі вплинули на його здатність виконувати податкові обов`язки, що зафіксовано у листі ТПП, відповідач зазначив, що просте існування таких обставин не є форс-мажорними та потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати та обставинами (результатом) на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, тобто, лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) про що свідчать і висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17. Також відповідач вказав і на те, що позивач не надав пояснень як саме обставини непереборної сили вплинули на його діяльність та перешкоджали вчасно здійснювати сплату податків впродовж декількох років, з 2017 року, з урахуванням того, що сплата ПДФО відповідно до положень п.54.2 ст.54 ПК України, ст.168 ПК України є узгодженим податком. Щодо посилань позивача на неможливість нарахування штрафних санкцій та пені у період дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022р. у справі №904/645/22, то відповідач посилається на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення згідно до вимог ч.1 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства..

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «ВВУВКГ» ДОР» за період діяльності з 01.01.2017 р. по 22.09.2023 р. з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.01.2011 р. по 22.09.2023 р. з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Копію наказу від 05.05.2023 року №2306-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» вручено під розписку 10.05.2023 р. головному бухгалтеру КП «ВВУВКГ» ДОР» ОСОБА_1 . З направленнями на право проведення перевірки від 08.05.2023 р. №2931, від 05.05.2023 р. №2920 та 2919, видані ГУ ДПС Дніпропетровській області, ознайомлено під підпис 10.05.2023 р. головного бухгалтера КП «ВВУВКГ» ДОР» ОСОБА_2 . В подальшому листом від 10.05.2023 р. №288 КП «ВВУВКГ» ДОР» повідомлено, що на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 від 26.04.2023 р. по справі №173/1032/23 в рамках кримінального провадження №42023042040000018 від 13.04.2023 р. та згідно протоколу обшуку від 27.04.2023 р. слідчим СВ ВП №3 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській було вилучено первинні бухгалтерські документи фінансово-господарської діяльності КП «ВВУВКГ» ДОР» за період з 01.01.2019 р. по теперішній час. Листом від 13.09.2023 р. №44.3-СВ ВП №3 Кам`янського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області повідомило, що вилучені первинні документи повернуті платнику податків 27.06.2023р. У зв`язку з наданням доступу до документів, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.09.2023 р. №4352-п «Про поновлення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ДОР» та направлень на проведення перевірки поновлена документальна позапланова виїзна перевірка КП «ВВУВКГ» ДОР».

Копію наказу від 22.09.2023 №4352-п вручено під розписку 25.09.2023 р. головному бухгалтеру КП «ВВУВКГ» ДОР» ОСОБА_1 .

З направленнями на право проведення перевірки від 22.09.2023 р. №5806, №5807, №5808 та від 25.09.2023 №5809 видані ГУ ДПС Дніпропетровській області, ознайомлено під підпис 25.09.2023р. головного бухгалтера КП «ВВУВКГ» ДОР» ОСОБА_2 .

Перевірку проведено за відома в.о. начальника КП «ВВУВКГ» ДОР» ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки, контролюючим органом складено акт від 20.10.2023 р. №3553/04-36-07-13-05/02128201 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 02128201) податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 р. по 22.09.2023 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.20211 р. до 22.09.2023 р.».

За висновками, викладеними в акті перевірки від 20.10.2023 р. №3553/04-36-07-13-05/02128201 контролюючим органом сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення 10.11.2023 року № 0326250713, згідно якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 50 366 805,17 грн, в тому числі: березень 2017 - серпень 2023 років. У зв`язку з чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПКУ та згідно ст. 120-1 ПКУ, застосовано штрафні санкції у сумі 255 000, 00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст.21 ПК України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.37.2. ст.37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України. Відповідно до пп.14.1.180. п.14.1 ст14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво; нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.

Відповідно до п.54.2 ст.54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV ПК України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Зазначаючи про незаконність винесення податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 року № 0326250713, Позивач посилається на скрутне фінансове положення, що унеможливило своєчасне виконання податкових обов`язків.

Згідно з пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "Граничний термін сплати до бюджету" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податків і завершується останнім днем строку протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Відповідно до п.57.1. ст.57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Відповідно до пп. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 171.1 ст. 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Згідно із пп. "ґ" п. 176.2 ст. 176 ПК України податкові агенти несуть відповідальність у випадках, визначених ПК України.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного податкового законодавства та доводів сторін, суд зазначає, позивач посилається на обмеження щодо донарахування штрафних санкцій передбаченого п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, котрим забороняється донарахування штрафних санкцій до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину. Однак, пеня нараховувалась за період з січня 2017 року по червень 2023 року. Тобто за період котрий передував введенню відповідних обмежень, а положення п.69.2. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, яким визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Зазначені зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 р. №2260-ІХ. Наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій та пені, який є додаток до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та міститься в матеріалах справи, підтверджується правильність визначення штрафної санкції відповідно до періодів.

Щодо доводів позивача, що у зв`язку з відкриттям провадження про банкрутство відносно Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторі у зв`язку з чим контролюючий орган не мав права здійснювати відповідні донарахування, суд зазначає, що в рамках означеної справи не досліджується питання щодо заяви кредиторських вимог. Спірними є висновки контролюючого органу за перевіркою в рамках якої встановлювалась правильність та своєчасність сплати податків.

Ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до дня введення мораторію.

Ухвалою Господарського суду у Дніпропетровській області від 16.06.2022 року по справі № 904/645/22 було відкрито провадження та введено мораторій, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було складено 10.11.2023 року, тобто складено після введення мораторію.

Враховуючи викладене, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться відносно вимог котрі утворились до його введення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було складено після його введення. Отже, мораторій не може застосовуватись до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 р. № 0326250713.

Означеної правової позиції дотримується ВС, викладеній в постанові ВС від 28.03.2019 р. у справі 825/1397/17.

Водночас, суми податку на доходи фізичних осіб, які були нараховані (утримані) під час нарахування заробітної плати, відповідно до п.54.2 ст.54 ПК України є узгодженим податковим зобов`язанням з податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки визначені ст. 168 ПК України. При несплаті нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб у встановлений строк, передбачений ПК України, сума несплаченого податку вважається податковим боргом відповідно до норм пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Суд зазначає, що позивачем на запит № 2 від 25.09.2023р. надано пояснення головного бухгалтера КП «ВВУВКГ» ДОР» ОСОБА_5 про несвоєчасність та не в повному обсязі перерахування ПДФО пов`язано з низькою платоспроможністю підприємства через невідповідність діючого тарифу (тариф востаннє було затверджено в 2017 році) фактичним витратам підприємства, хоча на розрахунковому рахунку грошові кошти були присутні. Документальною перевіркою встановлені порушення податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14 224 575,41 грн.

В підтвердження відсутності/нестачі коштів, позивач надає виключно листи, котрими повідомляє про заборгованість, які надані без доказів направлення. Також позивач не повідомляє про результати розгляду своїх звернень у зв`язку з чим неможливо встановити, чи дійсно позивач повідомляв про свій фінансовий стан. Також позивачем не були надані виписки з банківських рахунків на підтвердження браку коштів для здійснення відповідних виплат. Позивач посилається на дотації у розмірі 12598,50 грн. та 14746,00 грн., які витрачались на виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору.

Суд зазначає, що до позовної заяви був наданий витяг із рішення Дніпропетровської обласної ради від 28.07.2023 року № 303-17/VII щодо затвердження нової редакції статуту та сам статут у новій редакції. Відповідно до зазначеного рішення статутний капітал підприємства був визначений у розмірі 67 272 894, 89 грн. (сформований 28.07.2023 року). Отже, на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи, що ухвалою Господарського суду у Дніпропетровській області від 16.06.2022 року по справі № 904/645/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном позивач має можливість здійснити відповідні розрахунки за рахунок свого статутного капіталу.

Враховуючи викладене, позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст. 73, 74 КАС України, в підтвердження скрутного фінансового становища, зважаючи на наявний статутний капітал у розмірі 67272894,89 грн.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дає суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваного податкового повідомленнях-рішеннях від 10.11.2023 року № 0326250713. Відтак, відповідачем доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 року № 0326250713.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.11.2023 року № 0326250713, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат, оскільки у задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Арбітражний керуючий Величко В.Ю. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Арбітражний керуючий Величко В.Ю. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна