Рішення

від 07.11.2024 по справі 160/22591/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуСправа №160/22591/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, третя особа Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

19.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів, 3 особа на стороні відповідача: Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб з вимогами про:

- визнати протиправним рішення Міністерства у справах ветеранів України, винесене міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 25.07.2024 № 10/111/88/1, яким було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України, міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повторно розглянути мою заяву від 26.04.2024 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та призначити і виплатити мені у повному обсязі одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 отримав друге поранення під час виконання військового обов`язку та згідно довідки йому було встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини, проте, рішенням Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачеві було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки під час виконання військового обов`язку позивач загалом отримав два поранення, які жодним чином між собою не пов`язані і отримані за різних обставин; при зміні групи інвалідності позивача змінилась ще й підстава її надання, а не тільки причина та група; змінились обставини отримання поранення, а тому, він має право на виплату одноразової грошової допомоги в порядку, передбаченому ст.ст. 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 20.08.2024 було відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства Українита зобов`язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст. ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства Українита виходячи з вимог ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України; третю особу надати заперечення щодо позову з дотриманням вимог ст.ст.165,261 Кодексу адміністративного судочинства Українита виходячи з вимог ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

04.09.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зазначив, що Міністерство у справах ветеранів України виконало свої повноваження та передало документи ОСОБА_1 на розгляд міжвідомчої комісії та листом від 09.08.2024 №13193/1.1/5.2-24 повідомило позивача про прийняте рішення, а сплата одноразової грошової допомоги виплачується місцевими органами соціального захисту населення та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

05.09.2024 позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач просив задовільнити позовну заяву повністю.

24.09.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Третя особа на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2024 заперечень щодо позову у встановлений ухвалою строк суду не надала.

У відповідності до положень ч.6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимогст.258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у цій справі.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України та має статус інваліда війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

30.06.2015 позивачу було вперше встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби.

Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону № 389 від 11.11.2015 причинний зв`язок захворювання було змінено на «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Після повторного переогляду медико-соціальною експертною комісією 07.12.2015 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Оскільки захворювання, у зв`язку з яким позивачу було встановлено інвалідність, було набуте під час проходження військової служби у Збройних Силах України, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, позивач звернувся до Міністерства оборони України задля отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Кошти надійшли на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 05.10.2016 та, згідно наказу військового комісара від 06.10.2016 № 341, були перераховані на рахунок ОСОБА_1 .

29.03.2022 позивача було прийнято на військову службу до Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 ). 14.10.2022 під час виконання бойового завдання він отримав травму, про що було проведено розслідування нещасного випадку та складено відповідний акт.

Згідно постанови військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» від 19.07.2023, викладеній у свідоцтві про хворобу № 374- с/НГУ, причинно-наслідковий зв`язок травми від 14.10.2022 було викладено у формулюванні «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Також у зазначеній постанові ВЛК було діагностовано захворювання, причинний зв`язок якого було викладено у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Постанова військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності до служби була винесена у формулюванні «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

06.09.2023за станом здоров`я позивача було виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 .

11.10.2023 позивача знову було оглянуто медико-соціальною експертною комісією на підставі діагнозів, викладених у свідоцтві про хворобу № 374-с/НГУ від 19.07.2023. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 000817 від 11.10.2023 позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 16.08.2023 на строк до 01.09.2024 (з переоглядом 20.08.2024). Причина інвалідності - «захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини». У довідці МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 010139 ступінь і причина втрати працездатності були вказані наступним чином: «70%, в т.ч. 65% - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини; 5% - травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини». Дата встановлення страхового випадку була визначена з 19.07.2023, ВЛК № 374.

26.04.2024 позивач подав заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності до міжвідомчої комісії при Міністерстві у справах ветеранів України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням міжвідомчої комісії від 25.07.2024 № 10/Ш/88/1 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки мені раніше було призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності 3 групи відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві та рішенням міжвідомчої комісії від 25.07.2024 № 10/Ш/88/1, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправними такі дії та зобов`язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язано із захистом Батьківщини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Відповідно дост.17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Закон УкраїниПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей(даліЗакон №2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ч.1 ст.3Закону №2011визначено, що останній поширюється зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Відповідно до ч.1 ст.16Закону №2011встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 ст.16Закону №2011передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту «б» ч.1 ст.16-2Закону №2011визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16цього Закону).

За приписами ч.2, ч.4, ч.9 ст.16-3Закону №2011встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так,постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті16-2та пункту 9 статті16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Аналізуючи вищенаведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті, призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

При цьому, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 позивача було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Постановою військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» від 19.07.2023, викладеній у свідоцтві про хворобу № 374- с/НГУ, причинно-наслідковий зв`язок травми від 14.10.2022 було викладено у формулюванні «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Також у зазначеній постанові ВЛК було діагностовано захворювання, причинний зв`язок якого було викладено у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Постанова військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності до служби була винесена у формулюванні «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Тобто, позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я через поранення, і, відповідно, йому 07.12.2015 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, а з 11.10.2023 - ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

При цьому, рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій не врахувала, що у 2015 році позивач отримав поранення, внаслідок яких позивачу 11.10.2023 встановлено ІІ групу інвалідності, яка не пов`язана із пораненням, отриманим позивачем у 2015 році за інших подій.

Разом з тим, визначена у п. 4ст. 16-3 Закону № 2011-XIIзаборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й теж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховний Суд, викладеній у його постанові від 17.02.2021 у справі №240/1623/20, яка підлягає обов`язковому застосуванню адміністративним судом відповідно до ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з аналізу норм вищенаведеного законодавства та встановлених судом обставин, що підтверджується належними вищенаведеними доказами, у їх сукупності, можна дійти висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, яка оформлена п.37 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, є протиправними.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїнивизначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, яка оформлена п.37 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, обставин справи, встановлених судом та вищенаведеної позиції Верховного Суду.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарженнярішень,дійчибездіяльностісуб`єктіввладнихповноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зурахуванням вимог ч. 2ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, яка оформлена п.37 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ другу, діяв не у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що своїми діями щодо відмови у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, яка оформлена п.37 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню згідно до вимог ст.ст.9,245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і слід зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві такої допомоги, яка оформлена п.37 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановленихст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписамист.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписамист.13 Конвенції про захистправлюдини і основоположних свободпередбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписамист.6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людинисуди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справіЧуйкіна проти Україниконстатував:50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілюєправо на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справіГолдер проти Сполученого Королівства(Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенціїгарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримативирішенняспору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесіпровадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Отже, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, судом, при прийнятті даного рішення, враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно дост.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2,9,139,241-243,254-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства у справах ветеранів України (01001, м. Київ, пров. Музейний, 12, код ЄДРПОУ 42657144), третя особа Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (01001, м. Київ, пров. Музейний, 12) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства у справах ветеранів України, винесене міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 25.07.2024 № 10/111/88/1, яким було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України, міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2024 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез