Ухвала

від 07.11.2024 по справі 280/10336/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

07 листопада 2024 рокуСправа № 280/10336/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., розглянувши заяву Концерну «Міські теплові мережі» про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Концерну «Міські теплові мережі» (далі - заявник) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, відповідно до якої заявник просить суд забезпечити позов Концерну «Міські теплові мережі» до Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 23.10.2024 №6 шляхом:

- зупинення дії постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 23.10.2024 №6, винесеної Головним управлінням Держспоживслужби в Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 23.10.2024 №6;

- заборони Головному управлінню Держаудитслужби в Запорізькій області вчиняти дії, спрямовані на примусове виконання постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 23.10.2024 №6 у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», зокрема пред`являти постанову про накладення стягнень до примусового виконання до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 23.10.2024 №6.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у період з 16.04.2024 по 30.04.2024 Головним управлінням Держспоживслужби в Запорізькій області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів в Концерні «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ»). За результатами зазначеної перевірки складено акт від 30.04.2024 №30/05, відповідно до якого встановлено порушення з боку заявника умов пункту 8 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 02.10.2021. 23.10.2024 на підставі вказаного акту відповідачем винесено постанову №6 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою за порушення умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 02.10.2021 між співвласниками квартири АДРЕСА_1 і виконавцем Концерном «Міські теплові мережі» до заявника застосовано штраф у розмірі 27 237,93 грн. Концерн «МТМ» вважає постанову про накладення стягнень необґрунтованою, безпідставною та протиправною, у зв`язку з чим має намір пред`явити позов до ГУ Держспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування цієї постанови. Зазначаючи про необхідність забезпечення такого позову, заявник посилається на те, що вказана постанова за своєю суттю є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо його виконання, незважаючи на її оскарження до суду, що призведе до передчасного стягнення оспорюваних коштів з Концерну «МТМ», та нівелювання мети оспорювання в суді адміністративно-господарської санкції. У зв`язку з цим, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, адже примусове стягнення за спірною постановою призведе до обмеження фінансового стану Концерну «МТМ» арешту його грошових коштів на рахунках у банках, неможливості під час дії арешту коштів виконувати свої зобов`язання перед працівниками заявника та його контрагентами. Водночас у разі задоволення судом позовних вимог Концерну «МТМ» за результатами розгляду його позовної заяви про визнання протиправною та скасування цієї постанови, заявнику доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

Розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суддя зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду у справі від 22.08.2024 у справі № 140/5720/24 зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Представник заявника зазначає, що у ГУ Держспоживслужби в Запорізькій області наявна можливість пред`явити до примусового виконання постанову про накладення стягнень від 23.10.2024 №6 у будь-який момент, що може призвести до істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких має намір звернутися до суду Концерн «МТМ».

Суддя зауважує, що заявником не надано жодних відомостей щодо поточних фінансових показників боржника, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, у тому числі, на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Відтак, у суду відсутня можливість перевірити, чи володіє заявник фінансовими можливостями, з урахуванням суми штрафу, визначеного у постанові від 23.10.2024 №6, достатніми для нормального функціонування Концерну «МТМ», провадження ним господарської діяльності, здійснення розрахунків з контрагентами, бюджетом та працівниками у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, матеріали поданої заяви не містять доказів відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 23.10.2024 № 6 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, судом враховується, що наслідки від незабезпечення позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення заявником порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а у разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України відповідно до законодавства.

Таким чином, відсутні будь-які об`єктивні обставини, з яких можна зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в справі, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, буде неможливий чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. З матеріалів та змісту заяви про забезпечення позову судом також не встановлено очевидних ознак протиправності постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 23.10.2024 № 6.

Слід зауважити, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода заявника із діями суб`єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, водночас наведені заявником наведені заявником доводи є припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами.

З урахуванням наведеного, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв`язку з чим заява Концерну «Міські теплові мережі» про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Концерну «Міські теплові мережі» про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 07.11.2024.

Суддя К.В.Мінаєва