Рішення

від 07.11.2024 по справі 280/7720/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2024 року Справа № 280/7720/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ"

до Тернопільської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (далі позивач) до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000087/2 від 19.03.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000090/2 від 20.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2024 та 20.03.2024 відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000087/2, № UA403070/2024/000090/2 відповідно до яких, загальна митна вартість задекларованого товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г -резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 26.08.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідач наголошує, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Отже відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000087/2 та № UA403070/2024/000090/2 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

20.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (Покупець) уклало з компанією TAIZHOU ORDER IMPORTEXPORT CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № ORDER-1-2021 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікації №4 від 15.05.2023, коносамента №BW23110396 від 21.11.2023, рахунку-фактури від 14.11.2023 №OD-HH23033-2А, було здійснено поставку позивачу товарів (оприскувачі) на загальну суму 110988,40 дол.США.

Після доставки контейнерів у морський порт призначення (Гданськ) вантаж автомобільним транспортом був доставлений до кінцевого місця призначення - місто Тернопіль.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем було їх задекларовано до митного поста Тернопільської митниці за електронними митними деклараціями (ЕМД), а саме:

- за ЕМД №24UA403070002633U4 від 18.03.2024 частина поставленого товару на суму 82545,40 дол.США;

- за ЕМД № 24UA403070002708U3 від 19.03.2024 частина поставленого товару на суму 28443,00 дол.США.

Товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Митна вартість зазначеного товару підприємством в обох випадках декларування була визначена відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений статті 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № ORDER-1-2021 від 20.07.2021; додаток (специфікація) до нього №4 від 15.05.2023; додаткова угода №4 від 22.11.2023; рахунок - фактура від 14.11.2023 №OD-HH23033-2A; пакувальний лист; платіжні доручення №133 від 03.08.2023, №166 від 23.10.2023, №181 від 29.11.2023 та №216 від 12.03.2024.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення №2110/912/2019 від 21.10.2019; додаткова угода №11 від 28.02.2024, коносамент № BW23110396 від 21.11.2023, залізнична накладна №044551 від 23.02.2024, накладні CMR №00000552, №00000553, №00000566, №00000572 від 15.03.2024, інвойс №L70511 від 12.02.2023, довідка про транспортні витрати від 22.02.2024.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД №24UA403070002633U4, №24UA403070002708U3 відповідачем були направлені позивачу електронні повідомлення з проханням на підставі частини 2 статті 53 МКУ надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

Листами №002-19/03 від 19.03.2024, №001-20/03 від 20.03.2024 позивач додатково надав митниці прайс-лист від 03.05.2023, комерційну пропозицію виробника від 10.05.2023, виписки з банківського рахунку декларанта за серпень, жовтень та листопад 2023, платіжні інструкцій завірені банком, заявку на перевезення від 12.09.2023 №1/62 , а також повідомив відповідача, що усі наявні у позивача, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом.

19.03.2024 та 20.03.2024 відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000087/2, № UA403070/2024/000090/2 відповідно до яких, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г -резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до графи 30 рішення № UA403070/2024/000087/2 від 19.03.2024 (а.с. 15) митним органом було визначено митну вартість товару: «1. Переносні пристосування для розбризкування та розпилення рідин для садівництва, виробництва торговельних марок "NOWA/VITALS": переносні оприскувачі ранцевого типу, з автономним живленням, що складаються з поліетиленового бака з фільтром (V=12л) та агрегатним відсіком з вбудованими електронасосом, регулятором тиску та джерелом живлення з приладами контролю заряду, до насосу якого під`єднується телескопічна штанга з розпилюючою насадкою та сполучним шлангом, в комплекті з приладдям для обслуговування: обприскувачі акумуляторні:-мод.ОР 1512о-3311шт.; -мод.Sm 112о -3500шт. Галузь застосування - у садівництві, сільському господарстві для боротьби зі смітною рослинністю, дезінфекції).

Відповідно до графи 30 рішення № UA403070/2024/000090/2 від 20.03.2024 (а.с. 23) митним органом було визначено митну вартість товару: «1. Переносні пристосування для розбризкування та розпилення рідин для садівництва, виробництва торговельних марок "NOWA ": переносні оприскувачі ранцевого типу, з автономним живленням, що складаються з поліетиленового бака з фільтром (V=12л) та агрегатним відсіком з вбудованими електронасосом, регулятором тиску та джерелом живлення з приладами контролю заряду, до насосу якого під`єднується телескопічна штанга з розпилюючою насадкою та сполучним шлангом, в комплекті з приладдям для обслуговування: обприскувачі акумуляторні, мод.ОР 1512о - 2495шт. Галузь застосування - у садівництві, сільському господарстві для боротьби зі смітною рослинністю, дезінфекції».

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 24UA403070002726U4 від 19.03.2024, №24UA403070002773U0 від 20.03.2024.

Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала за ЕМД №24UA403070002726U4 - 260287,96 грн., за ЕМД № 24UA403070002773U0 - 105205,04 грн., всього -365493,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000087/2 від 19.03.2024 та №UA403070/2024/000090/2 від 20.03.2024 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

З рішень про коригування митної вартості №UA403070/2024/000087/2 від 19.03.2024 та №UA403070/2024/000090/2 від 20.03.2024 вбачається, що митним органом в якості розбіжності зазначено наступне : «митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - страхових документів, якщо таке страхування здійснювалося, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.».

Стосовно цих розбіжностей суд зазначає наступне.

Твердження митниці про ненадання товариством за наявності, інших бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, не відповідає дійсності, оскільки товариство на день декларування та винесення оскаржуваних Рішень про коригування надало на підтвердження повної оплати товару, поставленого за специфікацією №4 від 15.05.2023 з урахуванням положень додаткової угоди №4 від 22.11.2023, платіжні доручення №133 від 03.08.2023 та №166 від 23.10.2023,№181 від 29.11.2023, №216 від 12.03.2024.

Таким чином, фактично на день прийняття митницею спірних рішень позивачем сплачена повна вартість товарів, що поставляються за специфкацією №4.

В якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товар під час митного оформлення митниці було надано виписки з банківського рахунку підприємства за серпень, жовтень, листопад 2023 року.

Твердження митниці про ненадання позивачем, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставним оскільки у самому твердженні митницею зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 МКУ чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось.

Відповідно до базису поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов`язань з обов`язкового страхування. У декларанта відсутні будь-які страхові документи, а також документи що містять вартість страхування, оскільки страхування товару отримувачем не здійснювалось.

Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Твердження митниці про ненадання копи митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась товариством митниці під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контрактом № ORDER-1-2021 (п.3.5) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, товариство, відповідно до умов рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів" від 02.10.2019 № 141-ІХ до частини першої статті 53 МКУ, виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою статті 264 МКУ.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу. В повідомленнях митниці до декларанта не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимагання копії митної декларації країни відправлення.

Отже, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція міститься в висновках Верховного Суду у постанові від 19.03.19 по справі №810/4116/17.

Твердження митниці про ненадання каталогів виробника товару є необґрунтованим з огляду на те, що позивачем було надано під час митного оформлення спірних товарних партій прайс лист та комерційну пропозицію виробника товару, які по своїй суті і є каталогами виробника товару. Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.

Щодо тверджень митниці відносно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, слід зазначити, що вони також є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 статті 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Як заначачає позивач, у нього відсутні означені митницею документи. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.

В обох спірних рішеннях митниця в якості підстави для коригування митної вартості також зазначила ідентичні зауваження, які стали підставою для коригування митної вартості, а саме:

- «Коносамент від 21.11.2023 № ВШ23110396, що жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки»;

-«Відповідно до ж/д накладної від 23.02.2024 №044551 та CMR вiд 15.03.2024 №№ 00000552, 00000553, 00000566 до виконання перевезення вантажу залізничним та автомобільними видами транспорту залучались треті особи, безпосередні перевізники даного вантажу, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу»;

-«Згідно рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.02.2024 № L70511 термін сплати по рахунку 29.02.2024 - проте жодних банківських документів, квитанцій, які б підтверджували факт сплати за надані послуги згідно рахунку декларантом не надані»;

- «Копії платіжних інструкцій від 03.08.2023 №133, від 23.10.2023 №166, від 29.11.2023 №181 від 12.03.2024 №216 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і) /електронний(і)] відповідальної(их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п. 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216)»;

- «В ж/д накладній від 23.02.2024 №044551 зазначено класифікаційний код 84244990, проте в митній декларації від 18.03.2024 №24UA403070002633U4 задекларовано код 8424410000 УКТЗЕД»;

- «Прайс-лист від 03.05.2023 №б/н, комерційна пропозиція від 10.05.2023 №б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB NINGBO, що обмежує конкурентність; в прайс-листі та комерційній пропозиції від 10.05.2023 №б/н зазначено лише ціни на продукцію, що стосуються даної поставки».

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що митному органу позивачем надано коносамент, який містить печатки та штампи перевізника та іншу інформацію, яка дозволяє ідентифікувати перевізника. Коносамент також містить відмітку TELEX RELEASE. При перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення "TELEX RELEASE", яка підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту ("BILL OF LADING"), так як даний оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Наявність TELEX RELEASE дозволяє отримувачу забрати з порту прибутий контейнер без пред`явлення оригіналів коносамента. Отже, відмітка TELEX RELEASE - це повідомлення, передане з пункту відправки до пункту призначення про те, що відправник здав оригінали коносамента. Більш того, митницею не обґрунтовано, яким чином відмітки перевізника та зазначення товару на коносаменті впливають саме на числові показники заявленої митної вартості товарів, та аргументовано не доведено, що їх відсутність унеможливлює здійснення митним органом перевірки таких числових показників митної вартості.

Зауваження митниці щодо ненадання документів , які підтверджують договірні відносини по перевезенню вантажу залізницею та автомобільним транспортом, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу є безпідставними з огляду на те, що згідно статті 1 частини 1 статті 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978, перевізник визначає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов`язаний видати вантажовідправнику коносамент. Згідно зі статтею 1 «Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924, перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.

Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до частини 4 статті 13 Кодексу торговельного мореплавства України, до мультимодальних перевезень і перевезень у прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морських суден, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що міжнародне перевезення задекларованого товару здійснювалось відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахту) №2110/912/2019 між позивачем, як замовником та компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як перевізником.

01.03.2023 сторонами була укладена додаткова угода №7 згідно якої перевізник взяв на себе зобов`язання на час дії в Україні воєнного стану окрім морського перевезення здійснити наземне перевезення вантажу до території України.

Як вбачається з відомостей заявки на перевезення № 1/62 від 12.09.2023; рахунку на оплату №L70511 від 12.02.2023; довідки про транспортні витрати від 22.02.2024, перевезення спірної товарної партії в даному випадку має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про мультимодальні перевезення», розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Отже договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», якою товариству було виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг.

З наведеного вбачається, що жодних договірних відносин у позивача з компаніями-перевізниками залізничним та автомобільним транспортом не існує, а компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» здійснювалось мультимодальне перевезення задекларованого товару та виставлений товариству єдиний рахунок на оплату послуг з перевезення, до якого включені усі витрати, пов`язані з перевезенням спірної товарної партії, який надано позивачем до митного оформлення.

Зауваження митниці щодо ненадання банківських платіжних документів про сплату транспортних витрат за інвойсом №L70511 не може бути підставою для коригування митної вартості оскільки протирічить наданим документам. Відповідно до Додаткової угоди №11 від 28.02.2024 термін оплати вартості транспортування за зазначеним інвойсом було продовжено до 30.03.2024. Таким чином, на день митного оформлення товару термін оплати не сплинув, а тому надання банківського платіжного документу було не можливим.

Так, оплата інвойса № L70511 фактично здійснена банківською платіжною інструкцією №37 від 09.05.2024.

Щодо зауваження митниці що копії платіжних інструкцій від 03.08.2023 №133, від 23.10.2023 №166, від 29.11.2023 №181 від 12.03.2024 №216 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, а саме підписів (власноручних /електронних) відповідальних осіб платника, суд зазначає, що вказане зауваження є необґрунтованим, оскільки митниці під час митного оформлення були надані копії банківських платіжних документів, завірених банківською установою, оплата за якими підтверджена виписками з особистого банківського рахунку декларанта також завіреними банком.

Таким чином, надані документи у своїй сукупності достеменно підтверджують факт повної сплати вартості товарів і не викликають ніяких сумнівів щодо їх достовірності.

Відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 по справі №804/4680/16 висловив наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв 'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта»

Твердження митниці що, в залізничній накладній від 23.02.2024 №044551 зазначено класифікаційний код 84244990, проте в митній декларації від 18.03.2024 №24UA403070002633U4 задекларовано код 8424410000 УКТЗЕД не може розцінюватись як розбіжність в наданих документах, оскільки в залізничній накладній код товару зазначено не відповідно УКТЗЕД, а відповідно до Гармонізованої номенклатури вантажів - документу, що служить для опису та кодування вантажів у міжнародному вантажному сполученні країн -членів Організації співробітництва залізниць (ОСЗ), які є учасниками Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, до якої Україна приєдналася згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року N 246 "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення". Коди товарів, зазначені в ГНВ можуть відрізнятись від кодів УКТЗЕД.

Твердження митниці що прайс-лист та комерційна пропозиція від 15.08.2023 № б/н містять інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкретність не може бути підставою для коригування митної вартості оскільки є безпідставним та необґрунтованим, а також протирічить позиції Верховного суду.

Прайс-лист є документам довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист не може вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UА403070/2024/000087/2 від 19.03.2024 про коригування митної вартості слідує, що джерелом для коригування митної вартості слугувала електрона митна декларація: №UА807200/2024/2503 від 13.02.2024.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UА403070/2024/000090/2 від 20.03.2024 про коригування митної вартості слідує, що джерелом для коригування митної вартості слугувала електрона митна декларація №UА806070/2024/000355 від 22.01.2024.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000087/2 від 19.03.2024 та №UА403070/2024/000090/2 від 20.03.2024 є протиправними та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу майнового характеру (ціна позову складає 365493 грн), за яку сплачено судовий збір в розмірі 5482, 39 грн

Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позовумайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 4385,92 грн. За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 1096,47 грн.

За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 4385,92 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1096,47 грн. може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, приміщення 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, б. 38; код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000087/2 від 19.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000090/2 від 20.03.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «"ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4385,92 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят п`ять гривень, дев`яносто дві копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова