Рішення

від 30.10.2024 по справі 320/16638/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/16638/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Бориспільської міської ради, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту №26/11-3 від 26.11.2021 ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язати Бориспільську міську раду надати повну інформацію та копії документів по запиту ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №26/11-3 від 26.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня надбання рішенням законної сили.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що ним 26.11.2021 надіслано на електронну адресу відповідача запит на інформацію, однак відповідачем не надано повної відповіді на вказаний запит, при цьому відповідач запропонував позивачу звернутися до ГУ ДПС у Київській області, оскільки останнє є розпорядником запитуваної інформації. Позивач наголосив, що відповідач всупереч приписів ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» володіючи інформацією до повноважень якого саме органу належить надання такої публічної інформації не направив запит належному розпоряднику, чим порушив законні права позивача.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на наданні позивачу обґрунтованої та повної відповіді Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, а тому вважає вимоги позивача безпідставними. Разом з тим, зазначив, що надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за вказану у запиті земельну ділянку не надається за можливе. Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради запропоновано позивачу звернутися із запитом до ГУ ДПС у Київській області, так як міська рада та її виконавчий комітет не є держателем (розпорядником) запитуваної інформації.

Також відповідач зауважив, що Бориспільська міська рада у даному спорі не є належним відповідачем, оскільки відповідь на запит позивача надавав Виконавчий комітет Бориспільської міської ради.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26.11.2021 ОСОБА_1 на електронну адресу Бориспільської міської ради подав запит на отримання публічної інформації № 26/11-3 в якому просив: надати копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:006:0048 та документи, які стали підставою для його укладення (в тому числі рішення сесії та інші документи); надати відомості про плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:10:006:0048, а саме фактично сплачену суму коштів за користування з моменту укладення договору до моменту отримання даного запиту.

03.12.2021 Виконавчий комітет Бориспільської міської ради у відповідь на запит позивача від 26.11.2021 направив на електронну адресу позивача лист від 03.12.2021 №12-33-2884, у якому зазначив, зокрема, що договір укладено на підставі рішення сесії Бориспільської міської ради від 29.01.2019 № 4075-52-VII та направив копії договору та рішення сесії. Разом з тим, запропоновано звернутися до ГУ ДПС у Київській області для отримання повних відомостей про плату користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись з правомірністю надання такої відповіді на свій запит, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Статтею 34 Конституції України визначено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 5 Закону №2939-VI визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною першою статті 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Приписами статті 19 Закону №2939-VI унормовано, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами статті 21 Закону №2939-VI визначено, що інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Згідно із приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

При цьому, суд звертає увагу, що положення вищевказаної правової норми може застосовуватися лише у разі, якщо розпоряднику інформації фактично відомо або повинно бути відомо, який суб`єкт насправді володіє запитуваною інформацією, тобто є належним розпорядником, що, в свою чергу, забезпечує гарантію права на доступ до інформації по спрощеною процедурою її отримання (пересилання відповідного запиту до належного розпорядника інформації з одночасним повідомлення про це запитувача).

Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 813/4845/17.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Системний аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації у межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

Як було встановлено судом, у запиті на отримання інформації, який був направлений позивачем на електронну адресу Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 просив надати копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:006:0048 та документи, які стали підставою для його укладення (в тому числі рішення сесії та інші документи); надати відомості про плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:10:006:0048, а саме фактично сплачену суму коштів за користування з моменту укладення договору до моменту отримання даного запиту.

Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Варто зазначити, що запитувана позивачем інформація є публічною, оскільки стосується діяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, як вже зазначалося вище, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, в якому просив надати копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:006:0048 та документи, які стали підставою для його укладення (в тому числі рішення сесії та інші документи); надати відомості про плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:10:006:0048, а саме фактично сплачену суму коштів за користування з моменту укладення договору до моменту отримання даного запиту.

За результатами розгляду запиту, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради у відповідь на запит позивача листом від 03.12.2021 №12-33-4884, повідомив позивачу, зокрема, що органом, який контролює справляння надходжень до бюджету за земельний податок є Державна податкова служба (постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету), відтак для отримання відомостей про плату за користування земельною ділянкою запропоновано звернутися до ГУ ДПС у Київській області.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачу було відомо, що запитуваною позивачем інформацією володіє ГУ ДПС у Київській області, оскільки про це відповідач прямо вказав у відповіді на запит та у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, оскільки Бориспільська міська рада не володіла запитуваною інформацією, але їй за статусом та характером діяльності було відомо, хто нею володіє, то в силу нормативно-правових приписів частини 3 статті 22 Закону № 2939-VI відповідач повинен був направити запит позивача належному розпоряднику інформації (тобто ГУ ДПС у Київській області) з одночасним повідомленням про це запитувача, чого зроблено не було.

Приписи статті 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Отже, у спірних правовідносинах, що склалися, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, таку бездіяльність слід кваліфікувати як таку, що не відповідає принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини другої).

Відповідний висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 380/15492/21.

Підсумовуючи наведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту №26/11-3 від 26.11.2021 ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати повну інформацію та копії документів по запиту ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №26/11-3 від 26.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили не підлягають задоволенню з огляду на ту обставину, що судом було встановлено, що розпорядником інформації, яку запитує позивач не є Бориспільська міська рада.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з огляду на встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №26/11-3 від 26.11.2021 із врахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, враховуючи визнання відповідачами позову та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту №26/11-3 від 26.11.2021 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бориспільську міську раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №26/11-9 від 26.11.2021 із врахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.