Рішення

від 07.11.2024 по справі 640/16512/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року м. Київ № 640/16512/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтро Трейд»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтро Трейд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2022 №0112460707.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за результатами проведеної фактичної перевірки контролюючим органом складено акт без номера та без дати, за висновками якого позивачем порушено вимоги пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій без зазначення найменування підакцизного товару та винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивач зауважує про направлення на його адресу акта перевірки без реєстраційного номер та дати, що, на його переконання, унеможливлює ідентифікацію та співставлення винесеного податкового повідомлення-рішення з актом перевірки, на підставі якого воно виносилося.

Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки зі змісту фіскального чеку та УКТ ЗЕД можливо встановити найменування та ідентифікувати продану продукцію, а відсутність повної назви товару не створює склад правопорушення.

Крім того, позивач стверджує, що пунктом 17 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено відповідальність саме за проведення розрахункових операцій взагалі без використання режиму попереднього програмування.

Позивач з посиланням на позицію Верховного Суду стверджує про протиправність проведення фактичної перевірки, посилаючись на відсутність правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації відповідачем своїх функцій щодо проведення перевірки. Як наслідок, на переконання позивача, акт перевірки не може вважати допустимим доказом.

Також позивачем зазначено про відсутність доказів видачі посадовим особам відповідача для здійснення розрахункової операції грошових коштів за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що перевіркою встановлено порушення вимог пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині проведення попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. У зв`язку з виявленим порушенням відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано штраф у розмірі 5100,00 грн за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Враховуючи наведене, винесене податкове повідомлення рішення винесене з урахуванням норм чинного законодавства та є законним та правомірним.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

04.01.2023 від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/16512/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13.12.2022 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом ГУ ДПС у м. Києві від 31.05.2022 №1604-п на підставі підпункту 80.2.5 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту Закон №265/95-ВР, Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», а також інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено проведення протягом 2022 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-20) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). У додатку №8 до наказу серед переліку суб`єктів господарювання зазначено ТОВ «Інтро Трейд», код ЄДРПОУ 42874472, адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 3.

На виконання означеного наказу на підставі направлень на перевірку від 01.06.2022 №4754/26-15-07-07-01 та №4753/26-15-07-07-03 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку кіоску, розташованого за адресою м. Київ, вул. Бориспільска, 3, суб`єкта господарського діяльності ТОВ «Інтро Трейд», за результатами проведення якої складено акт від 03.06.2022 №12923/26/15/07/42874472 (далі по тексту акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: 01.06.2023 о 13 го. 45 хв. Проведено розрахункову операцію з продажу пачки сигарет з фільтром «Романс деми сильвер» по ціні 67,00 грн з роздрукуванням та видачею фіскального чека №2848 (0191113 0186498), в якому не зазначається найменування підакцизного товару (сигарети з фільтром). Також при продажу 30.05.2022 о 19 год. 28 хв. Одноразової електронної сигарети «Elf Ананас-персик» у кількості 1 шт. по ціні 370,00 грн (фіскальний чек 190820), у чеку не зазначено найменування підакцизного товару (одноразове електронна сигарета) та код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для одноразової електронної сигарети.

Акт перевірки містить відмітку про відсутність зауважень та про отримання примірника акта перевірки позивачем 02.06.2022. Додатки до акта перевірки: Х-звіт, фіскальний чек від 01.06.2022.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2022 №0112460707, яким до позивача за порушення пункту 11 статті з Закону №265/95-ВР застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням ДПС України від 26.08.2022 №9799/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги, зокрема на податкове повідомлення-рішення від 17.06.2022 №0112460707, означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України), Законом №265/95-ВР та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Таким чином, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Щодо посилання позивача на відсутність підстав для проведення перевірки її господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У постановах від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 17.05.2022 у справі №520/592/21 Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У свою чергу, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №320/8042/21, від 19.10.2022 у справі №560/4883/21, від 06.07.2022 у справі № 420/1242/21.

Як убачається з наказу від 03.06.2022 №1759-п «Про проведення фактичної перевірки», підставою для його проведення є доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 02.06.2022 №500/26-15-07-07-00-12.

Отже, приймаючи наказ від 03.06.2022 №1759-п «Про проведення фактичної перевірки», відповідач здійснював свої функції у сфері обігу товарів підакцизної групи у спосіб, що визначений нормами ПК України.

При цьому, з направлень на перевірку вбачається, що кіоскеру пред`явлено посвідчення посадових осіб, вказані направлення на перевірку та вручено копію наказу, що підтверджується її особистим підписом.

З урахуванням означеного суд дійшов висновку про відсутність порушень при призначенні фактичної перевірки, наслідком чого є відхилення доводів позивача у цій частині.

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень, суд зазначає таке.

Згідно статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

За правилами пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Таким чином, платник податку зобов`язаний під час проведення розрахункової операції щодо підакцизного товару використовувати відповідний реєстратор з вірним режимом програмування, що забезпечує відображення вказаних відомостей, у тому числі код товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД.

Обов`язок зазначення коду УКТЗЕД у фіскальних чеках передбачений у пункті 2 розділу II та додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненнями.

Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428. Зокрема, відповідно до пункту 2 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Пояснення та перехідні таблиці до УКТЗЕД оприлюднюються на офіційному веб- сайті Держмитслужби. Форма рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та порядок його прийняття митними органами визначаються Мінфіном. На офіційному веб- сайті Держмитслужби оприлюднюються знеособлено рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, опубліковуються методичні рекомендації та інші роз`яснення з питань класифікації товарів згідно з УКТЗЕД (пункти 14-16 вказаного вище Порядку).

Відповідно до абзаців третього-четвертого пункту 215.1 статті 215 ПК України тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, рідини, що використовуються в електронних сигаретах належать до підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Податок справляється з таких товарів та обчислюється за ставками, визначеними в підпункті 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Тобто, обчислення акцизного податку відбувається відповідно до визначеного коду товарної підкатегорїї, виключний перелік у підпункті 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, фактичною перевіркою встановлено, що згідно фіскального чеку №190820 від 30.05.2022 позивачем здійснено продаж «Elf Анан-Перс» в кількості 1 штука за ціною 370 грн, у фіскальному чеку не зазначено код товарної підакцизної продукції згідно з УКТ ЗЕД.

Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорїї (десять знаків).

Водночас, відсутність у розрахунковому документів коду УКТ ЗЕД унеможливлює ідентифікацію проданого товару.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, (далі по тексту - Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека, як, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №640/18441/20.

Отже, відсутність такого обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання, як код УКТ ЗЕД позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано, що в кіоску використовується РРО без використання режиму програмування кодів товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме: 30.05.20.22 о 19:28:22 в чеку №190820 при реалізації підакцизного товару «Elf Анан-Перс» по ціні 370,00 грн такий код не зазначено.

Дослідивши наданий податковим органом фіскальний чек №190820 від 30.05.2022, суд зазначає, що останній не містить код УКТ ЗЕД товару «Elf Анан-Перс» як обов`язкового реквізиту для фіскального чеку.

Жодних доводів, підтверджених належними та достатніми доказами, у спростування виявленого під час перевірки порушення позивачем не надано.

Суд зауважує, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не стосуються предмету позову у цій справі, оскільки позивач посилається на обставини, викладені в акті перевірки від 09.06.2022 кіоску за адресою м. Київ, вул. Московська, 2 без реєстраційного номеру, у той час як спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта перевірки від 02.06.2022 №12923/26/15/07/42874472 належного позивачу кіоска за адресою м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 1.

Щодо іншого порушення, зафіксованого в акті перевірки, суд зазначає таке.

Податок справляється з таких товарів та обчислюється за ставками, визначеними в підпункті 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Зокрема, сигарети з фільтром, код УКТ ЗЕД 2402 20 90 20- 2257,4 гривень за 1000 штук.

Тобто, обчислення акцизного податку відбувається відповідно до визначеного коду товарної підкатегорїї, виключний перелік у підпункті 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, фактичною перевіркою встановлено, що згідно фіскального чеку №2824 від 01.06.2022 позивачем здійснено продаж «Ротманс деми силь» в кількості 1 пачка за ціною 67 грн, у фіскальному чеку зазначено код товарної підакцизної продукції згідно з УКТ ЗЕД, а саме, 2402 20 20 90.

Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорїї (десять знаків).

За першими цифрами коду 24 відповідає коду групи «Тютюн і промислові замінники тютюну», код УКТ ЗЕД 2402 20 20 90, зазначений у фіскальному чеку №267588, відповідає дійсному виду проданого товару.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, (далі по тексту - Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека, як, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №640/18441/20.

В свою чергу, відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Дослідивши надану відповідачем копію фіскального чеку №2824 від 01.06.2022, суд зазначає, що останній містить найменування товару зі скороченням, однак таке зазначення назви у фіскальному чеку дозволяє ідентифікувати товар, який реалізується, а висновки перевіряючих про не зазначення у фіскальному чеку найменування підакцизного товару, зокрема найменування товару «сигарети з фільтром» не дає підстав для висновку про порушення позивачем вимог Закону.

Водночас, перевіркою встановлено порушення, а саме відсутнє найменування підакцизного товару, тобто спірним у даному випадку є не зазначення коректного назви товару, а не ідентифікація проданого товару за категорії товару.

Отже обґрунтування відповідача щодо не зазначеннями найменування підакцизного товару не приймаються та спростовуються вищевикладеним.

Водночас, враховуючи застосування до позивача штрафної санкції спірним податковим повідомленням-рішенням за 2 окремі порушення згідно з пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР, одне з яких є доведеним документально та нормативно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача, за порушення вимог, встановлених пунктом 11 статті 3 Закону №265/95-ВР щодо обов`язку проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Доводи позивача про розрахунок податковим перевіряючим за власні кошти контрольно розрахункової операції під час проведення перевірки відхиляються судом, оскільки жодним законодавчим та нормативним документом не визначене порядок проведення контрольних розрахункових операцій та виділення коштів на їх проведення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

VI. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.