Рішення

від 07.11.2024 по справі 380/11650/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року м. Львівсправа № 380/11650/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 379383,07 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» (Відповідач/ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС»), в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 379383,07 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875), за 2023 рік у кількості 1 особи. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875 в сумі 372821,65 грн. Оскільки відповідач самостійно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій у строки, встановлені законодавством, йому нарахована пеня на підставі частини другої статті 20 Закону № 875 та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 233 (зі змінами), яка становить 6561,72 грн. Отже, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яку належить стягнути з відповідача, становить 379383,07 грн.

З огляду на вказане просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на виконання статті 19 Закону № 875 ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» працевлаштувало двох осіб з інвалідністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до наказу товариства від 21 березня 2023 року № 3 ОСОБА_2 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач зауважує, що посада жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною, отже трудові відносини між ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» та ОСОБА_2 не були припинені, займана ОСОБА_2 посада не може вважатися вакантною. Працевлаштування на вказану посаду працівника буде грубим порушенням прав та законних інтересів такої особи з інвалідністю. Саме тому відповідач уважає, що ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» не допустило порушення норм чинного законодавства щодо забезпечення робочими місцями осіб з інвалідністю у встановленій Законом № 875 нормі, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Також відповідач покликається на неправильний розрахунок позивачем сум адміністративно-господарського штрафу з огляду не неправильне визначення суми фонду заробітної плати штатних працівників ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС».

З огляду на вказане у задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2023 рік, подану до Державної служби зайнятості.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» належить до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону № 875 встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформувало та підписало Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, для роботодавця ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» та 07 березня 2024 року розмістило такий Розрахунок в електронному кабінеті роботодавця, не вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується Квитанцією від 07 березня 2024 року.

Згідно з цим Розрахунком:

середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу за рік, осіб: 47 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб: 1 особа;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць: 2 особи;

фонд оплати праці штатних працівників, грн: 17522603,35 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн: 372821,35 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць: 1 робоче місце;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (05/2), грн: 372821,35 грн.

Відповідно Розрахунку пені для ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» від 29 травня 2024 року № 01-7/334-04, сума пені, яку належить сплатити відповідачу за несплату самостійно у встановлений строк нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року, становить 6561,72 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що, на думку позивача, внаслідок невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у нього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 379383,07 грн, яка самостійно не сплачена, тож підлягає стягненню у судовому порядку.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частинами першою, другою статті 18 Закону № 875 визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

За приписами частини третьої статті 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875 унормовано, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно із частиною шостою статті 19 Закону № 875 Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

За змістом частини одинадцятої, дванадцятої статті 19 Закону № 875 Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, Законом № 875 передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які використовують найману працю та не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого цим Законом нормативу.

Суд відзначає, що середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача за рік становить 47 осіб, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875 становить 2 особи.

Суд встановив, що наказом ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» від 07 листопада 2016 року № 33 прийнято на посаду техніка-електрика п. ОСОБА_1 з 08 листопада 2016 року.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 607046 від 24 січня 2022 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи.

Також наказом ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» від 31 серпня 2021 року № 25 (пункт 5) прийнято на посаду юриста п. ОСОБА_2 з 01 вересня 2021 року.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 043650 від 25 травня 2022 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи.

Отже, наведеним підтверджується факт працевлаштування у ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» двох осіб з інвалідністю, що, своєю чергою, свідчить про виконання вказаним суб`єктом господарювання у 2023 році встановленого для нього нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

До того ж, суд не встановив обставин припинення зі згаданими вище особами трудових відносин, тобто їх звільнення.

Отже, відсутні підстави стверджувати про вчинення відповідачем адміністративно-господарського правопорушення.

Тому у розглядуваній ситуації відсутнє винне діяння, яке є обов`язковою передумовою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Щодо наказу ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» від 21 березня 2023 року № 3, яким надано декретну відпустку юристу п. ОСОБА_2 з 21 березня 2023 року до досягнення дитиною трирічного віку, суд окремо звертає увагу на таке.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Тож посада жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону України 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки»), не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18. До того ж, аналогічна позиція викладена в листі Мінпраці від 10 березня 2011 року за № 78/06/186-11.

Як наслідок, посада ОСОБА_2 , яка з 21 березня 2023 року вибула у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не може вважатися вакантною, а працевлаштування на вказану посаду іншого працівника буде грубим порушенням прав та законних інтересів такої особи з інвалідністю.

Суд також звертає увагу на відсутність у відповідача обов`язку подання до Центру зайнятості форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22, оскільки протягом 2023 року не було звільнено жодної особи з інвалідністю у ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС», та водночас ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» як роботодавець, не може не враховувати ті обставини, що ОСОБА_2 , яка з 21 березня 2023 року вибула у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вправі в будь-який момент перервати цю відпустку, в якій вона перебуває та з якою тривають трудові відносини.

Підводячи підсумок вищесказаного, суд резюмує, що ТОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» виконало у 2023 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості двох осіб, що свідчить про відсутність факту вчинення ним адміністративно-господарського правопорушення та, як наслідок, наявності підстав для притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності за таке порушення.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 379383,07 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю відсутні.

Щодо посилань відповідача на неправильний розрахунок позивачем сум адміністративно-господарського штрафу, то суд таким посиланням оцінку не надає, з огляду на те, що відповідач стверджуваного позивачем адміністративно-господарського правопорушення не вчиняв, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

За змістом правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Маланюка, 6, м. Львів, 79005) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» (вул. Сковороди, 10, с. Конопниця, Львівська область, 81111) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 379383,07 грн відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна