Рішення

від 07.11.2024 по справі 500/5591/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5591/24

07 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про скасувати рішення, визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0303-8/20630 від 29.04.2024 року, визнавши неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з 06.06.2023 року на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням призначеної з 01.05.2024 року пенсії зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 06 червня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з 06.06.2023 з урахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, яке набрало законної сили 10 квітня 2024 року. Позивач вказує, що відповідач своїм листом № 1900-0303-8/20630 від 29.04.2024 повторно відмовив позивачу в призначенні пенсії з 06.06.2023 року, мотивуючи тим, що рішення суду не містить зобов`язання щодо повторного розгляду однієї з поданих заяв на призначення пенсії, а також відсутні вимоги стосовно призначення пенсії за віком. Тому на думку відповідача для розгляду питання призначення пенсії за віком підстави відсутні. При цьому, зауважує, що відповідач рекомендував звернутись з повторною заявою на призначення пенсії згідно норм, затверджених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із внесеними змінами). Позивач вважає рішення про відмову призначити позивачу пенсію за віком з 06.06.2023 неправомірним, з огляду на таке.

Ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року у справі №500/6845/23, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути питання про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 04.08.1977 по 12.11.1978 та з 19.11.1980 по 12.10.1983, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вимог викладених у рішенні суду, до страхового стажу враховано періоди роботи з 04.08.1977 по 12.11.1978 та з 19.11.1980 по 12.10.1983, таким чином на даний час страховий стаж складає 15 років 04 місяці 28 днів. Так як згадане рішення не містить зобов`язання щодо повторного розгляду однієї з поданих позивачем заяв на призначення пенсії, а також відсутні вимоги стосовно призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вважає, що для розгляду питання призначення пенсії за віком підстави відсутні. Зауважує, що позивачу слід було звернутися з заявою на призначення пенсії згідно норм, затверджених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із внесеними змінами).

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якій підтримав позовні вимоги, просить задовольнити даний позов у повному обсязі.

Як встановлено судом, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0303-8/20630 від 29.04.2024 позивача повідомлено про те, що на виконання вимог, викладених у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/6845/23 від 24.01.2021 до страхового стажу позивача враховано періоди роботи з 04.08.1977 по 12.11.1978 та з 19.11.1980 по 12.10.1983. Також, вказано, що згадане рішення не містить зобов`язання щодо повторного розгляду однієї із поданих позивачем заяв на призначення пенсії, а також відсутні вимоги стосовно призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому для розгляду питання призначення пенсії за віком підстави відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі 500/6845/24, яке набрало законної сили 10.04.2024, позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192150004694 від 14.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192150004694 від 16.08.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №192150004694 від 09.10.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути питання про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 04.08.1977 по 12.11.1978 та з 19.11.1980 по 12.10.1983, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У спірному випадку, як слідує з відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0303-8/20630 від 29.04.2024, на виконання вимог, викладених у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/6845/23 від 24.01.2021 до страхового стажу позивача враховано періоди роботи з 04.08.1977 по 12.11.1978 та з 19.11.1980 по 12.10.1983. Також, відповідачем вказано, що згадане рішення не містить зобов`язання щодо повторного розгляду однієї із поданих позивачем заяв на призначення пенсії, а також відсутні вимоги стосовно призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому для розгляду питання призначення пенсії за віком підстави відсутні.

Суд вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії з мотиву відсутності у судовому рішенні зобов`язання щодо повторного розгляду однієї із поданих позивачем заяв на призначення пенсії, а також відсутності вимоги стосовно призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправною, так як питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу Пенсійного фонду України, за умови дотримання відповідною особою вимог, визначених вказаною статтею.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до відомостей Протоколу форми РС-право, позивачу призначена пенсія за віком у відповідності до Закону №1058, дата призначення: 06.06.2023.

Щодо позовної вимоги з урахуванням призначеної з 01.05.2024 року пенсії зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 06 червня 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Оскільки матеріали даної адміністративної справи не містять заяви про перерахунок пенсії позивача з 06.06.2023 та відповіді на таку заяву, наведене вказує на відсутність порушеного права позивача, яке б потребувало судового захисту, тобто позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Водночас, передчасне задоволення таких вимог суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки, судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Зважаючи на вказане, в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформленого листом №1900-0303-8/20630 від 29.04.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, даний позов підлягає до часткового задоволення.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владним повноважень на користь позивача в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №1900-0303-8/20630 від 29.04.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 10 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07 листопада 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження:майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.