Ухвала

від 07.11.2024 по справі 520/22202/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 листопада 2024 р. Справа № 520/22202/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) в особі відокремленого підрозділу Військовий мобільний госпіталь (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ?) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 01.03.2018 урахуванням базового місяця січень 2008, а за період з 01.03.2018 по 01.12.2018 з урахуванням базового місяця березень 2018.

Позов обґрунтовується тим, що позивач незгоден із сумою, яку одержав від відповідача у порядку ст. 116 КЗпП України при звільненні у червні 2024 року, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 262 КАС України.

Представник відповідача 17.10.2024 через систему "Електронний суд", у якій вказав на порушення позивачем строку звернення до суду.

Після відкриття провадження у даній справі суд встановив, що позовну заяву позивачем подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 160, 161 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в поставові Верховного Суду від 28.08.2024 по справі 580/9690/23.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення про строк звернення до суду

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до нової редакції ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Норми права, які застосовує суд: індексація як складова заробітної плати

Заробітна плата в розумінні ч. 1 ст. 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував Конституційний Суд України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013.

Зокрема Суд зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 КЗпПУ, ст. 33 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 вказаного Закону в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року № 1282-ХII зі змінами).

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Висновки суду

Щодо віднесення суми індексації до заробітної плати: суд вважає, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 01.03.2018 та за період з 01.03.2018 по 01.12.2018 є вимогою по оплаті праці - згідно з правовим висновком Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Щодо дати, з якої позивач знав або повинен був знати про порушення свого права: індексація заробітної плати є періодичним доходом особи в складі заробітної плати, отже, отримуючи заробітну плату щомісяця, у тому числі щомісячні розрахунки позивач мав знати про порушення своїх прав щодо невиплати всієї заробітної плати в тому числі й індексації, яка заявлена ним в позові.

Враховуючи зміну редакції ст. 233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023.

У зв`язку із вищевказаним позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

При цьому суд зазначає, що поважною причиною пропуску строку звернення до суду може бути перебування позивача у лавах Сил безпеки і оборони України.

Згідно з ч.13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву - залишити без руху.

2. Надати позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку (до 30.09.2023), з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

5. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Cуддя А.А. Ширант