Постанова

від 05.11.2024 по справі 759/1015/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/1015/24 головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.

провадження № 22-ц/824/10466/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» поданою директором Козюбердою Ольгою Миколаївною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому просила суд:

стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 456 365, 36 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн та судовий збір в розмірі 5 774,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власницею квартири АДРЕСА_1 .

15 січня 2021 року в квартирі позивачки виникла пожежа, внаслідок якої пошкоджені кондиціонери, побутова техніка, особисті речі, і відповідно власнику завдано значної матеріальної та моральної шкоди.

Виникненню пожежі 15 січня 2021 року передувала відсутність електропостачання, було зафіксовано відсутність живлення в квартирі того дня о 14:39 год. та о 15:02 год.

Відповідно до Акту про пожежу від 15 січня 2021 року, складеного комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та ЗЦЗ Святошинського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві майора служби цивільного захисту Нетреби Миколи Павловича , за участю заступника начальника ДПРЧ-18 Дробот В.А. та власника ОСОБА_2 , пожежею було знищено кондиціонер, пошкоджено 3 кондиціонери, особисті речі, закопчено стіни, стелю та меблі, побутову техніку. Ймовірна причина пожежі - виникнення аварійних режимів роботи в кондиціонері.

Позивач звернулася до Житлово-експлуатаційної дільниці №4 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» із заявою про створення комісії по факту пожежі 15 січня 2021 року та проведення огляду квартири 21 січня 2021 року.

Листом №01 від 01 лютого 2021 року Житлово-експлуатаційна дільниця №4 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» повідомила позивача про проведення комісійного обстеження, по результатам якого складено Акт від 21 січня 2021 року.

Відповідно до Акту від 21 січня 2021 комісія в складі представників ЖЕД №4: головний інженер Юрченко О.Г. , провідний інженер Тороп В.В. , майстер ремонтної дільниці Цесаренко С.М. , електромонтер Висоцький В.Є. обстежили квартиру АДРЕСА_2 , встановили пошкодження та рекомендували: виконати ремонт за рахунок винних осіб.

Також 18 січня 2021 року позивач звернулася до Київської незалежної судово-експертної установи з проханням провести пожежно-технічне дослідження та встановити причину пожежі, яка виникла 15 січня 2021 року в належній їй квартирі.

Відповідно до висновку експертного пожежно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_2 №3077 від 02 лютого 2021 року зазначено, що місце виникнення пожежі знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 , в приміщенні кімнати №6 біля її північного кута в верхній частині стіни, де був встановлений внутрішній блок кондиціонера. Причиною пожежі стало виникнення аварійного режиму роботи кабелю живлення всього під`їзду будинку АДРЕСА_3 , в якому розташована квартира АДРЕСА_2 у вигляді перегорання декількох струмоведучих жил вказаного кабелю живлення. Такий аварійний режим спричинив струмове перевантаження струмоведучих жил заземлення кондиціонерів в квартирі АДРЕСА_2 і, як наслідок, спричинив виникнення загорання внутрішнього блоку кондиціонера в житловій кімнаті №6 даної квартири.

02 лютого 2021 року позивачка уклала договір підряду №02-02/2021 з ТОВ «КАН ТРАНС ЛОГІСТИК» щодо ремонтно-оздоблювальних робіт у квартирі після пожежі.

Відповідно до Акту надання послуг №КАН00000001 від 31 березня 2021 р., виконавцем були виконані роботи (надані послуги) на суму 456 365,36 грн.

Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача та неякісного виконання ним робіт з технічного обслуговування енергосистем будинку виникла пожежа, а отже відповідальною особою за спричинення позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди є саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», тому позивач має законні сподівання на стягнення коштів, витрачених на усунення наслідків пожежі, саме з відповідача.

Крім того, внаслідок пожежі позивач пережила нервове потрясіння, втратила можливість вільно користуватись своїм майном, у зв`язку з чим вимушена була змінити звичний ритм життя, докладати додаткових зусиль задля його організації, що спричинило ряд незручностей, а тому заявила вимогу про відшкодування моральної шкоди.

26 лютого 2024 року представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» подав відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновок експертного пожежно-технічного дослідження від 02 лютого 2021 №3077, виконаний експертом Київської незалежної судово-експертної установи за заявою позивача, не відповідає вимогам встановленим процесуальним законодавством до висновку судової експертизи, а отже не відповідає критерію належності та допустимості доказів, та, як наслідок, не може бути взятий до уваги судом як доказ при вирішенні вказаної справи. Поряд з цим вказує, що після пожежі при огляді квартири було виявлено, що позивач самовільно замінив вид електрокабелю у квартирі, який було підключено до загально-будинкової мережі та здійснював використання одночасно великої кількості електроприладів, що завдавало велике навантаження на електромережу.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 456 365,36 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, судовий збір в розмірі 5 774,85 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, директор Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» - Козюберда Ольга Миколаївна , 08 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зауважила, що відповідач співвласниками будинку АДРЕСА_4 управителем не обирався та не призначався, не є балансоутримувачем будинку за вказаною адресою.

Комісією ЖЕД №4 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» 21 січня 2021 року було здйснено обстеження, яким встановлено факт самовільної заміни, без жодних дозвільних документів, ввідного електрокабелю з алюмінієвого на мідний ВВГ 2*4 мм.кв. до квартирного електролічильника в квартирі позивача.

Разом з тим, квартира оснащена потужними електроприладами, а саме: в трьох кімнатах та на кухні встановлено 4 кондиціонери, бойлер, два холодильники, пральна машина, телевізори, підлога з електричним підігрівом. Усі прилади на момент пожежі були ввімкнені в електромережу, що порушує граничну потужність електронавантаження.

Вважає, що саме у зв`язку з перевищенням граничної потужності електронавантаження і відбулася пожежа, а позивач не надала доказів на підтвердження того, що кондиціонери в квартирі були встановлені з додержанням технічних вимог та на момент пожежі були справні.

Звернула увагу, що наданий позивачкою висновок експертного пожежно-технічного дослідження від 02 лютого 2021 року №3077 не відповідає вимогам ЦПК України. Експертом не зазначено чи попереджений він про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок. За інформацією з Реєстру атестованих судових експертів, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_9 на момент проведення дослідження є недійсним.

Також вважає необґрунтованим розмір заявленої до стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Оскільки ціна позову становить 556 365,36 грн, що є більше 302 800 грн (100 розмірів прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2024 року), цю справу не можна віднести до малозначних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2024 року дану справу було призначено головуючому судді Верланову С.М., судді, які входять до складу колегії: Нежура В.А., Невідома Т.О.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року суддею Верлановим Сергієм Миколайовичем відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» поданою директором Козюберди Ольгою Миколаївною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09 липня 2024 року об 11 год. 00 хв.

Відповідно до Розпорядження Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ на підставі довідки управління кадрового забезпечення №132/03-21-24 від 02 липня 2024 року суддя Верланов Сергій Миколайович звільнений від виконання службових обов`язків зі здійснення правосуддя у період з 01 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, відповідно до наказу голови суду Головачова Ярослава Вячеславовича від 24 червня 2024 року № 463-О.С. У зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача Верланова Сергія Миколайовича у розгляді судової справи № 759/10115/24(а/п22-ц/824/10466/2024), більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цивільним процесуальним законодавством.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду №422/06.1-01/24 від 02 липня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2024 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В., судді, що входять до складу колегії: Мостова Г.І., Лапчевська О.Ф.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 лютого 2021 року (справа №263/4637/18, провадження №14-126цс20) за змістом ч.6 ст.357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у ч.3 ст.34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції» вжитті у ч.ч.1,2 ст.358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (ч.3 ст.34 ЦПК України).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» - Мотіна Галина Володимирівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився. Судова повістка, направлена на поштову адресу позивача, вказану ним у позовній заяві та інших документах, що містяться у матеріалах справи, повернулася на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України є належним повідомленням про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також повідомлення причин неявки до суду не надходило, проте неявка належним чином повідомленого учасника справи згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №8686.

15 січня 2021 року в квартирі АДРЕСА_1 виникла пожежа, внаслідок якої були пошкоджені кондиціонери, побутова техніка, особисті речі позивачки.

Відповідно до Акту про пожежу від 15 січня 2021 року, складеного комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та ЗЦЗ Святошинського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві майора служби цивільного захисту Нетреби Миколи Павловича , за участю заступника начальника ДПРЧ-18 Дробот В.А. та власника ОСОБА_2 , пожежею було знищено кондиціонер, пошкоджено 3 кондиціонери, особисті речі, закопчено стіни, стелю та меблі, побутову техніку. Ймовірна причина пожежі - виникнення аварійних режимів роботи в кондиціонері.

Відповідно до Акту від 21 січня 2021 року комісія в складі представників ЖЕД №4: головний інженер Юрченко О.Г. , провідний інженер Тороп В.В. , майстер ремонтної дільниці Цесаренко С.М. , електромонтер Висоцький В.Є. обстежили квартиру АДРЕСА_2 , встановили пошкодження та рекомендували: виконати ремонт за рахунок винних осіб.

ОСОБА_2 18 січня 2021 року звернулася до Київської незалежної судово-експертної установи та надала заяву з проханням провести пожежно-технічне дослідження та встановити причину пожежі, яка виникла 15 січня 2021 року у квартирі АДРЕСА_1 . Для дослідження надано копія акту про пожежу від 15 січня 2021 року, копія плану квартири АДРЕСА_2 ; скрін-шоти подачі заявок у зв`язку з виникненням аварійних режимів роботи електромережі будинку АДРЕСА_4 ; скрін-шоти повідомлень зникнення напруги живлення на системі охоронної сигналізації, фотографії з місця пожежі в квартирі АДРЕСА_2 .

02 лютого 2021 року експерт Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_9 склав висновок експертного пожежно-технічного дослідження №3077, яким встановлено, що місце виникнення пожежі знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 , в приміщенні кімнати №6 біля її північного кута в верхній частині стіни, де був встановлений внутрішній блок кондиціонера. Причиною пожежі стало виникнення аварійного режиму роботи кабелю живлення всього під`їзду будинку АДРЕСА_3 , в якому розташована квартира АДРЕСА_2 у вигляді перегорання декількох струмоведучих жил вказаного кабелю живлення. Такий аварійний режим спричинив струмове перевантаження струмоведучих жил заземлення кондиціонерів в квартирі АДРЕСА_2 і, як наслідок, спричинив виникнення загорання внутрішнього блоку кондиціонера в житловій кімнаті №6 даної квартири.

02 лютого 2021 року позивачка уклала договір підряду №02-02/2021 з ТОВ «КАН ТРАНС ЛОГІСТИК» щодо ремонтно-оздоблювальних робіт у квартирі після пожежі

Відповідно до Акту надання послуг №КАН00000001 від 31 березня 2021 року, виконавцем виконано роботи (надано послуги) на суму 456 365,36 грн.

Позивачка відповідно до п.4.1. Договору підряду №02-02/2021 від 02 лютого 2021 року оплатила вартість послуг, що підтверджується: квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 02 лютого 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 08 лютого 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №3 від 15 лютого 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 22 лютого 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №5 від 01 березня 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №6 від 08 березня 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №7 від 15 березня 2021 року, на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №8 від 22 березня 2021 року на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №9 від 29 березня 2021 на суму 50 000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру №10 від 31 березня 2021 року на суму 6 365,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 перебуває на обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», якому підпорядковується Житлово-експлуатаційна дільниця №4 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва», та дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ОСОБА_2 , які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених мотивів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Частиною другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Зобов`язання щодо відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала на підставі частини першої статті 1166 ЦК України. Для покладення на особу-правопорушника відповідальності за заподіяну майнову шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина особи, яка завдала шкоду.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди передбачені ст. 1166 ЦК України, яка встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ЄСПЛ наголосив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження своїх доводів суд першої інстанції взагалі не спростував доводи відповідача викладені у відзиві на позов та не взяв до уваги, що проведення пожежно-технічного дослідження, висновок якого було покладено у основу рішення суду, доручено експерту Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_9.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Честина перша статті 72 ЦПК України визначає, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

За статтею 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Разом з тим, за даними Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво №98-11 (вид експертної спеціальності 10.8 - дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки) ОСОБА_9 є недійсним з 06 березня 2013 року, а термін дії свідоцтва закінчився 23 вересня 2015 року.

Отже, станом на 02 лютого 2021 року кваліфікація ОСОБА_9 як експерта на право проведення інженерно-технічних експертиз (спеціальність 10.8 - дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки) не була підтверджена.

Також, до висновку не долучено жодних підтверджуючих кваліфікацію експерта документів, зокрема щодо наявності вищої технічної освіти, наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.20.02 «застосування електротехнологій в сільськогосподарському виробництві», стажу роботи за фахом з 1974 року, стажу експертної роботи з 2005 року.

Крім того, відповідно до абз. 10 ч. 2 п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 102 ЦПК України, обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.

З огляду на викладене, якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, то такий висновок є недопустимим доказом.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2020 року у справі №904/684/18.

Зі змісту висновоку експертного пожежно-технічного дослідження №3077 від 02 лютого 2021 року, який було долучено позивачем у якості доказу вбачається, що він не містить відомостей про те, що експерт Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_9. попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України.

Встановлене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати, що висновок експертного пожежно-технічного дослідження №3077 від 02 лютого 2021 року є недопустимим доказом та на його підставі неможливо встановлювати наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між пожежею у квартирі позивачки та діями/ бездіяльністю відповідача, а як наслідок покладати відповідальність за заподіяну шкоду.

В той же час, колегія суддів враховує, що за правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому Акт про пожежу від 15 січня 2021 року, Акт від 21 січня 2021 року, якими встановлено «ймовірні» причини пожежі також не можуть бути покладені в основу доказування у цій справі, оскільки не є достатніми та достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи щодо причин пожежі, а отже, наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та поведінкою заподіювача, вини особи, яка завдала шкоду.

На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не надав належну оцінку наявним у справі доказам у порядку, визначеному ст. 89 ЦПК України на предмет їх належності, достовірності, достатньості та допустимості, у зв`язку з цим дійшов хибного висновку про наявність в діях комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» складу деліктного правопорушення та підстав для відшкодування відповідачем майнової та моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 .

Поряд з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині помилкового віднесення цієї справи до малозначних з нижченаведених міркувань.

Ціна позову у даній справі становить 556 365,36 грн.

Частина 6 ст. 19 ЦПК України, у редакції кодексу станом на січень 2024 року, визначала, окрім іншого, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», 100 розмірів прожиткового мінімуму становить 302 800 грн, а 250 розмірів прожиткового мінімуму 757 000,00 грн.

Постановляючи 16 січня 2024 року ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін, місцевий суд, з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України, фактично визнав справу малозначною, що не суперечить ст. 19 ЦПК України.

Визнання судом справи малозначною, на переконання колегії суддів, не порушує права відповідача, який реалізував право на подачу відзиву до суду першої інстанції та не заявив клопотань про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» належить стягнути судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 8 662,50 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва», подану директором Козюбердою Ольгою Миколаївною - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року - скасувати та ухвали нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (код ЄДРПОУ 39607507, місцезнаходження: 03182, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17) судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 8 662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова