Постанова

від 21.08.2024 по справі 160/32654/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32654/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., за участю секретаря судового засідання Беседа Г.Р. за участі представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» Ясира С.А., представника відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Сербулової К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року в адміністративній справі №160/32654/23 (головуючий суддя І-ї інстанції Рянська В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 00242510706 від 28.08.2023 року, № 00242530706 від 28.08.2023 року, № 0334780706 від 16.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних акту, прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки, оскільки усі товари позивача обліковуються на бухгалтерському рахунку 23 та використовуються у виробництві.

При цьому, оскільки списання готової продукції не відбувається на підприємстві, підстави для твердження про її використання у негосподарській діяльності відсутні, тому вважає безпідставними твердження відповідача про порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 00242510706 від 28.08.2023, № 00242530706 від 28.08.2023 року, № 0334780706 від 16.11.2023 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень) та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки позивачем не були наданні усі підтверджуючі документи з проведення виготовлення продукції, що унеможливило ідентифікувати та деталізувати процес виробництва продукції, використання необхідного обладнання, матеріалів, сировини, фізичних ресурсів, вимоги до робочих приміщень, утилізацію відходів виробництва та інше.

Позивач надав суду апеляційної інстанції клопотання на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (далі ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД»), є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №41156891), основним видом діяльності є виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у. (код 10.89), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.

Відповідач Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 3152-п від 04.07.2023 року, підпункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) уповноваженими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 11824365 грн, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 10020307 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

24.07.2023 року за результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» № 2639/04-36-07-06/41156891. Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено такі порушення:

- у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року № 9146318412 від 20.06.2023 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку порушено пункту 44.1 статті 44, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у зв`язку з використанням не у господарській діяльності підприємства товарів на суму ПДВ 1862531 грн., внаслідок чого занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 1862531 грн., пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та завищено суму від`ємного значення на суму ПДВ 1862531 грн., у тому числі, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 367042 грн., завищення суми бюджетного відшкодування на 1495489 грн.;

- пункт 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1862531 грн., штрафні санкції передбачені пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України;

- пункт 85.2 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням документів чи їх копій до перевірки (акт № 1629/04-36-07-06/41156891 від 17.07.2023 року), штрафні санкції за ненадання документів чи їх копій до перевірки визначаються згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» було подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення від 11.08.2023 року до акту перевірки, до яких було додано додаткові документи в копіях: технологічну інструкцію з приготування екстракту кави для подальшого використання у виробництві карамелізованого попкорну та використання напою сухого розчинного зі смаком молочного шоколаду або шоколаду гарячого для вендингу для приготування карамелізовного попкорну; технологічну інструкцію з приготування екстракту чаю для подальшого використання у виробництві карамелізованого попкорну за 2023 рік; наказ № 2К від 29.06.2023 року; листи замовлення, бланки видачі матеріалів, сировини для цеху, акти видачі на виробництво за квітень-травень 2023 року; уточнення до уніфікованої рецептури для усіх видів попкорну карамелізованого за червень 2023 року; калькуляційні картки з 01.12.2018 року, а також флеш-накопичувач із відеозаписом процесу приготування екстрактів з подальшим приготуванням попкорну.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 55786/6/04-36-07-06-10 від 22.08.2023 року за результатами розгляду заперечень повідомлено позивачу про те, що висновки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки є обґрунтованими і такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі акту перевірки № 2639/04-36-07-06/41156891 від 24.07.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято щодо ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» податкові повідомлення-рішення:

- № 00242510706 від 28.08.2023 року, яким зменшено ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунку платника на суму 1495489 грн., застосовано штрафні санкції у сумі 747744,50 грн.;

- № 00242520706 від 28.08.2023 року, яким зменшено ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 367042 грн.;

- № 00242530706 від 28.08.2023 року, яким до ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» застосовано штрафну санкцію за нереєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 3400,00 грн.

У податковому повідомленні-рішенні Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 00242510706 від 28.08.2023 року зазначено, що ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» у зв`язку з використанням не у господарській діяльності підприємства товарів на суму ПДВ 1862531 грн. занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 1862531 грн., завищено суму від`ємного значення на суму ПДВ 1862531 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на 1495489 грн.

У податковому повідомленні-рішенні № 00242520706 від 28.08.2023 року вказано, що ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» у зв`язку з використанням не у господарській діяльності підприємства товарів на суму ПДВ 1862531 грн. занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 1862531 грн., завищено суму від`ємного значення на суму ПДВ 1862531 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 367042.

У податковому повідомленні-рішенні № 00242530706 від 28.08.2023 року зазначено, що ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1862531 грн., у зв`язку з використанням не у господарській діяльності підприємства придбаних товарів (шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті), товарів (ароматизаторів, барвників, сумішей харчових та ін. в асортименті), що за даними бухгалтерського обліку списано у виробництво без документального підтвердження даних операцій, встановленою нестачею ТМЦ на складі під час інвентаризації.

ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» було подано скаргу від 12.09.2023 року вих. № 1209/23 на зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Державною податковою службою України прийнято рішення № 33170/6/99-00-06-01-04-06 від 06.11.2023 року про результати розгляду скарги, яким скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.08.2023 року № 00242510706, № 00242520706 в частині відображення висновків перевірки про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1220 грн. і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення № 00242530706 від 28.08.2023 року залишено без змін, а скаргу без задоволення. У рішенні зазначено, зокрема, що нестача ТМЦ, встановлена перевіркою за результатами інвентаризації, проведеної станом на 14.07.2023 року, тому не може слугувати достатнім підтвердженням відсутності таких товарів у ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» у періоді, що перевірявся, а саме квітні-травні 2023 року. Результати проведеної під час перевірки інвентаризації можуть бути враховані контролюючим органом при перевірці даних податкової звітності з ПДВ за липень 2023 року.

16.11.2023 року на підставі акту перевірки № 2639/04-36-07-06/41156891 від 24.07.2023 року та рішення Державної податкової служби України № 33170/6/99-00-06-01-04-06 від 06.11.2023 року відповідачем було прийнято щодо позивача податкове повідомлення-рішення № 0334780706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2023 року на 365822 грн.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України; у редакції на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 5 пункту 120-1.2 статті 120 ПК України передбачено, що у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» підтверджено використання ним у господарській діяльності, у тому числі у виробництві, придбаних товарів (шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті, ароматизаторів, барвників, сумішей харчових та ін. в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2023 року між ФОП ОСОБА_1 (орендодавцем) і ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (орендарем) було укладено договір оренди обладнання № 31.03.2023 року, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування промислові кавомолки: OBEL Srl Via C Troya, Macap NX, Gino Rossi RR45 SPM. 04.04.2023 року сторонами договору було складено акт прийому-передачі обладнання № 1 до вказаного договору.

На дослідженому відеозаписі, наданому позивачем, зафіксовано процес подрібнення кавових зерен на кавомолках, приготування екстрактів з кави та чаю з подальшим використанням їх у виготовленні карамелізованого попкорну.

На підтвердження використання зазначених ТМЦ у господарській діяльності позивачем надано технологічні інструкції, затверджені директором ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» 03.01.2022 року та 10.07.2023 року, уточнення та зміни до рецептур попкорну карамелізованого під замовлення для визначених у них покупців, уніфіковану рецептуру та уточнення до уніфікованої рецептури для усіх видів «попкорн карамелізований», затверджені директором ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД», накази про внесення змін до рецептур від 31.03.2023 року та 28.04.2023 року.

Також на підтвердження використання у господарській діяльності ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» ароматизаторів, барвників, сумішей харчових та списання їх у виробництво було надано калькуляційні карти на продукцію зі строком дії з 01.07.2018 року, листи замовлення, акти видачі на виробництво, бланки видачі пакувальних матеріалів, бланки видачі сировини.

Разом з тим, відповідач посилався на відсутність обов`язкових реквізитів первинних документів у вказаних вище документах, наданих позивачем.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 року у справі № 160/11773/21 дійшов такого висновку щодо застосування відповідних норм права.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Податкове законодавство не містить визначення поняття технологічної документації, а тому для з`ясування дійсного призначення такого документу, Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1.3. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 219, технологічна документація на страви та вироби - документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 дійшов висновку, що такі документи як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не було наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти використання придбаних товарів (шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті, ароматизаторів, барвників, сумішей харчових та ін. в асортименті) ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» поза межами господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих документах, - неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Оскільки у межах судового розгляду відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено, що така поведінка позивача була спрямована на незаконне отримання податкової вигоди, або обумовлена лише зменшенням податкового навантаження у зв`язку із штучним збільшенням своїх витрат, суд дійшов висновку про правомірність формування поозивачем даних податкового обліку (податку на додану вартість) за операціями щодо придбання сировини та її списання у виробництво.

Жодних належних та допустимих доказів про негосподарське використання придбаних товарів перевіркою не наведено та судом не встановлено, що виключає правові підстави для нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та вказує на безпідставність застосування штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 26840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1463 від 12.12.2023 року.

У зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 26840,00 грн відповідно до частини першої статті. 139 КАС України підлягали стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Також позивач просив стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 80000,00 грн.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що предмет спору в цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність поданих представником позивача процесуальних документів не є значними. З урахуванням вищевикладеного, обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 5000,00 грн., яка підлягала стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в адміністративній справі №160/32654/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в адміністративній справі №160/32654/23 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена та проголошена в судовому засіданні 21.08.2024 року, в повному обсязі постанова складена 07 листопада 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко