Постанова

від 07.11.2024 по справі 420/20753/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20753/24Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Приватного підприємства «ДІОЛ ЕКОПРИНТ» про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2024р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду із позовом до ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ», в якому просило накласти арешт на кошти та інші цінності ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ», що знаходяться у банках, обслуговуючих підприємство.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ» перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС в Одеській області за основним місцем обліку, що підтверджується даними наявними в ідентифікаційній картці платника податків. Станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ» перед бюджетом становить 15 442,75грн., а саме: Заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (в/к НОМЕР_1 ) в загальній сумі 15 442,75грн., яка виникла в результаті, а саме: - Податкове повідомлення-рішення (форма 'З') за №0142905104 від 5.11.2019р. в сумі 2 561,71грн. (штрафна санкція); - Податкове повідомлення-рішення (форма Зґ) за №0000795104 від 11.01.2020р. в сумі 2 070,14грн. (штрафна санкція); Податкове повідомлення-рішення (форма ПС) за №4420/15-32-18-07 від 2.03.2021р. в сумі 8 160грн. (штрафна санкція); Податкове повідомлення-рішення (форма ПС) за №12163/1807 від 25.05.2021р. в сумі 2 040грн. (штрафна санкція). Платнику податків була нарахована пеня на загальну суму - 610,9грн., відповідно до ст.129 ПК України.

Позивач зазначив, що відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку. У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» за №42344-51 від 18.12.2018р., яку було направлено платнику податків рекомендованим листом на адресу ПП «ДІЮЛ ЕКОПРИНТ», з повідомленням про вручення.

Податковий орган зазначив, що оскільки, у підприємства відсутнє майно платника податків, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, то у контролюючого органу наявні всі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні законні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ», що знаходяться у банках, обслуговуючих підприємство, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутність майна у підприємства станом на день звернення в суд із даним позовом.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов`язання ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ»:

- за №12163/1807 від 25.05.2021р. на суму 2 040грн. (а.с.28-30);

- за №4420/15-32-18-07 від 2.03.2021р. на суму 8 160грн. (а.с.34-36);

- за №0000795104 від 11.01.2020р. на суму 2 070,14грн. (а.с.40-41);

- за №0142905104 від 5.11.2019р. на суму 2 561,71грн. (а.с.45-46), які були направлені на адресу підприємства.

Відповідно до розрахунку податкового боргу (а.с.5), довідки про суми податкового боргу (а.с.6), інтегрованих карток платника податків (а.с.7-24), податкова заборгованість ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ» станом на 27.06.2024р. становить 15 442,75грн., яка утворилась внаслідок несплати податкового зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та нарахування пені у розмірі 610,9грн..

Позивачем було складено податкову вимогу форми «Ю» за №42344-51 від 18.12.2018р. на суму 2 906,68грн. (а.с.48), та направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (а.с.49).

На підставі не виконання вищевказаної вимоги, податковий орган звернувся в суд із позовною заявою у якій просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ», що знаходяться у банках, обслуговуючих підприємство.

Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційний суд зазначає, що загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені ст.94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Положеннями п.94.4 ст.94 ПК України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК України.

Так, відповідно до п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За правилами абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені також й інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу.

Так, приписами пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України, за наявності умов, встановлених пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Приписи пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення п.94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, судова колегія звертає увагу на те, що законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6.02.2020р. у справі за №826/8691/16, від 6.06.2023р. у справі за №360/4856/20, від 18.10.2022р. у справі №380/9147/21.

Предметом доказування у справі щодо накладення арешту на кошти і інші цінності, серед іншого, є наявність податкового боргу у платника податку, його розмір, структура, період, за який виникла заборгованість тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що на підтвердження відсутності майна у підприємства податковим органом було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, та скрин-шот екрану на підтвердження відсутності транспортних засобів (а.с.55-56).

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що податковим органом не перевірено інформація щодо наявності у платника податків - тракторної, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної та меліоративної техніки, інших механізмів.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія вважає, що в даному випадку податковим органом не доведено відсутності у підприємства рухомого майна та/або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зокрема, податковим органом не надано звіт про фінансовий стан платоспроможності платника, баланс (форма №1-м,), чи/або вчинення дій щодо опису майна платника податків у податкову заставу тощо та його відсутності.

При цьому, що стосується наданого доказу відсутності транспортних засобів у відповідача, а саме скрин-шоту екрану комп`ютера, то судова колегія вважає такий доказ неналежним, оскільки з нього не можливо встановити у якій програмі та ким саме отримувалась відповідна інформація.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що податковим органом в даному випадку не доведено належними та допустимими доказами відсутність майна у ПП «ДІОЛ ЕКОПРИНТ» станом на день звернення в суд із даним позовом, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що окрім доводів щодо скасування судового рішення першої інстанції, податковим органом не надано жодного відповідного і належного доказу, а також, не зазначено більше жодного доводу на наявність законним підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко