Постанова

від 07.11.2024 по справі 640/850/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/850/21 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів - Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стандарт-Буд» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Стандарт-Буд» (далі - ТОВ «БК Стандарт-Буд», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2) в якому просило:

- визнати протиправним, та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві № 1988688/43162156 від 01 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 178 від 31 січня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року прийнято безпідставно та із порушенням діючого законодавства, оскільки платником податків надані всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкових накладних, а отже контролюючий орган не мав правових підстав для відмови її у реєстрації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року справу було прийнято до провадження після передачі цієї справи з Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі абзаців 1-3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві № 1988688/43162156 від 01 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну № 178 від 31 січня 2020 року.

Стягнуто на користь ТОВ «БК Стандарт-Буд» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели обґрунтованості зупинення реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН) та оскаржуваного рішення про відмову в її реєстрації в ЄРПН. Разом з цим, матеріали справи та доводи позивача підтверджують наявність підстав для реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року в ЄРПН.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України подали апеляційні скарги, в яких просили рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі зазначають, що позивачем не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки відповідно до податкових накладних. Відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції, згідно якої виписано податкову накладну.

При цьому, на переконання скаржників, позивач як активний учасник господарської діяльності на певному сегменті ринку, обізнаний із тонкощами роботи на цьому ринку, а відтак має розуміння сутності та особливостей певних операцій, має усвідомлення не лише щодо базових документів, які супроводжують певні операції, а й щодо інших документів які зазвичай супроводжують такого роду операції. Відтак, саме позивач має можливість визначити конкретний перелік документів, який наявний у нього та супроводжує певні операції з тим, щоб подати ці документи для реєстрації податкової накладної.

Також зазначено, що прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН належить до дискреційних повноважень відповідача-2, до яких суд не може втручатись шляхом прийняття рішення про зобов`язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалами від 17 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзивів на апеляційні скарги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Зауважив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки податковим органом не наведено конкретних підстав для його прийняття.

Позивач наголошує, що він надав повний перелік первинних фінансово-господарських документів, в той час як рішення комісії містить в собі лише загальне твердження про ненадання первинних документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу відповідача-1.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційних скарг відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що основним видом діяльності позивача є: Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Додатковим видом діяльності підприємства є Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 73.11 Рекламні агентства, 47.19 Інша роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажні перевезення автомобільним транспортом, 23.61 Виробництво будівельних виробів з бетону, 23.63 Виробництво готового бетону, 52.29 Інші супровідні послуги при перевезеннях.

02 січня 2020 року між ТОВ «БК Стандарт-Буд» та ПП «Славія Буд» укладено договір поставки № 02/01/20-3. Згідно умов даного договору, продавець зобов`язується поставити товар покупцеві, а покупець в свою чергу оплатити поставлений продавцем товар. Кількість та ціна товару вказується в відповідному замовленні.

За видатковою накладною від 31 січня 2020 року № БС00000204 ТОВ «БК Стандарт-Буд» поставило ПП «Славія Буд» 7,98 тис. шт. Цегли М100 на загальну суму 29 127 грн, у тому числі ПДВ 4 854,50 грн.

ПП «Славія Буд» 28 лютого 2020 року були перераховані кошти на рахунок ТОВ «БК Стандарт-Буд» за поставлені будівельні матеріали, що підтверджується банківською випискою.

За фактом вказаної поставки ТОВ «БК Стандарт-Буд» складено податкову накладну № 178 від 31 січня 2020 року, яку 13 лютого 2020 року подано до для реєстрації в ЄРПН.

13 лютого 2020 року позивач отримав квитанцію № 9024176021, згідно якої документ прийнято, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), реєстрація ПН/РК зупинена з причин «Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

27 серпня 2020 року ТОВ «БК Стандарт-Буд» отримало рішення № 85560 про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

28 вересня 2020 року ТОВ «БК Стандарт-Буд» з метою реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року до органу ДПС було подано повідомлення про надання пояснень та документів щодо податкової накладної розрахунків коригування, реєстрацію якої було зупинено. До пояснень були надані копії бухгалтерських документів, а саме Договір поставки № 9 від 01 січня 2020 року, договір № 02/01/20-3 від 02 січня 2020 року, штатний розпис підприємства, видаткова накладна № БС-00000204 від 31 січня 2020 року, видаткова накладна № 160120-0024 від 16 січня 2020 року, товарно-транспортна накладна № P160120-0024 від 16 січня 2020 року та рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 85560 від 27 серпня 2020 року.

Комісією ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 01 жовтня 2020 року № 1988688/43162156 про відмову в реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з «ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання i транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів(робіт, послуг)з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Позивач оскаржив рішення від 01 жовтня 2020 року № 1988688/43162156 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України. У скарзі було детально описано зміст господарської операції та прикладені первинні бухгалтерські документи, товарно-транспортна накладна БС-00000204Р від 31 січня 2020 року.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 13 жовтня 2020 року № 55940/43162156/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення № 1988688/43162156 від 01 жовтня 2020 року без змін.

Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження рішення від 01 жовтня 2020 року № 1988688/43162156 та вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала перелік документів, який є необхідним для підтвердження наявності підстав для реєстрації поданої позивачем податкової накладної.

Податковий орган не обґрунтував яких саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних не було надано платником або які саме порушення містять подані первинні документи.

Також контролюючим органом не доведено, що надані позивачем документи мали такі недоліки форми або змісту, які виключали можливість реєстрації податкової накладної. Зокрема, у спірному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, якої саме інформації у поясненнях окрім тієї, що наведена позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем складено та надіслано до контролюючого органу податкову накладну № 178 від 31 січня 2020 року для реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 ПК України).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі Порядок № 1165).

Пунктами 4, 5, 6, 7, 10 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/ невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

За змістом пунктів 11, 25 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/ невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що реєстрацію податкової накладної позивача зупинено з тієї підстави, що платник податку, яким подано для реєстрації ПК/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Однак, суд зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Натомість, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що підставами відмови в реєстрації податкової накладної є надання платником податків копій документів.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що рішення контролюючого органу є необґрунтованим, оскільки не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття рішення про відмову контролюючого органу ДПС зареєструвати податкову накладну у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, на підтвердження реальності господарської операції за вказаною податковою накладною, а також не містить доводів та обґрунтувань відносно того, які саме надані позивачем документи були складені із порушенням законодавства з урахуванням того, що форма рішення передбачає конкретне визначення контролюючим органом, які саме документи не надані платником податків та не зазначено з яких підстав подані позивачем пояснення та додаткові документи за наслідками зупинення реєстрації податкової накладної не були враховані контролюючим органом та не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства і якого саме законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Одночасно, в межах цієї ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості платника податку, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Відповідач ГУ ДПС у м. Києві, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а та ряду інших Верховний Суд наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж є протиправним.

Суд звертає увагу на позицію викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості, а й визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Відтак, оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на неможливість реалізації свого права або обов`язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 178 від 31 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 178 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 178 від 31 січня 2020 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження ДПС України дискреційними, оскільки даний суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 178 від 31 січня 2020 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив оскаржене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючийсуддя М.М. Заїка

Судді О. М. Ганечко

В. В. Кузьменко

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2024 року.