Постанова

від 07.11.2024 по справі 810/1101/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1101/16 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.;

суддів: Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року (прийняте у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом «Ромпас» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», найменування якого з 27.04.2023 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромпас» (далі - позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Ромпас») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, у подальшому замінену правонаступником - Київською митницею (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів у кількості 30 рішень за період з 01.09.2015 по 08.10.2015, а саме: від 01.09.2015 №125110010/2015/180097; від 02.09.2015 №125110010/2015/180140; від 01.09.2015 № 125110010/2015/180084; від 01.09.2015 №125110010/2015/180093; від 01.09.2015 № 125110010/2015/180085; від 01.09.2015 №125110010/2015/180175; від 08.09.2015 № 125110010/2015/180171; від 08.09.2015 №125110010/2015/180173; від 08.09.2015 № 125110010/2015/180172; від 15.09.2015 №125110010/2015/180253; від 15.09.2015 № 125110010/2015/180252; від 15.09.2015 №125110010/2015/180256; від 15.09.2015 № 125110010/2015/180258; від 15.09.2015 №125110010/2015/180269; від 15.09.2015 № 125110010/2015/180265; від 21.09.2015 №125110010/2015/180313; від 18.09.2015 № 125110010/2015/180293; від 22.09.2015 №125110010/2015/180329; від 22.09.2015 № 125110010/2015/180332; від 21.09.2015 №125110010/2015/180310; від 22.09.2015 № 125110010/2015/180330; від 22.09.2015 №125110010/2015/180333; від 22.09.2015 № 125110010/2015/180331; від 29.09.2015 №125110010/2015/180422; від 29.09.2015 № 125110010/2015/180412; від 30.09.2015 №125110010/2015/180449; від 30.09.2015 №125110010/2015/180450; від 08.10.2015 №125110010/2015/180552; від 06.10.2015 № 125110010/2015/180523; від 08.10.2015 №125110010/2015/180550.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 відкрито провадження у справі №810/566/16.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 у справі №810/566/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, на підставі якого було відкрито провадження в адміністративній справі №810/566/16, було роз`єднано в окремі провадження.

Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2015 №125110010/2015/010048/2 про коригування митної вартості товару виділені в окреме провадження, якому присвоєно №810/1101/16.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації відповідачем не наведено. Крім того, суд зазначив, що розбіжності, на які посилається митний орган, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначені.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що до митної декларації позивачем були подані документи, які не містили інформації про вартість перевезення, витрати на страхування, що породжувало обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості. З огляду на викладене, вказує на помилковість висновків суду щодо відсутності правових підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 29.08.2024.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 07.11.2024.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки «Food Family», виробник: Grolleman Coldstore B.V., країна виробництва: NL, придбаного у VION Food International B.V. (Нідерланди), на підставі контракту від 26.11.2014 №709 (а.с. 70-75), митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

01.09.2015 з метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Фоззі-Фуд» подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №125110010/2015/180085, в якій задекларував зазначений товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 6656,00 євро (162770,9957 грн) та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 31397,00 грн та страхування - у сумі 476,84 грн) (а.с. 62-63).

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.07.2015 №125/2012/0000146; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 28.08.2015 №245039 (а.с. 64); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.08.2015 №3785 (а.с. 65); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.08.2015 №709-94 (а.с. 66); заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2015 №709-94 (а.с. 94); рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2015 №5415002338; пакувальний лист від 28.08.2015 №5415002338 (а.с. 68); страховий поліс від 27.08.2015 №5822 (а.с. 69); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26.11.2014 №709 (а.с. 70-75); договір (контракт) про перевезення від 13.03.2012 №24 (а.с. 76-79); ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 від 31.08.2015 ЄРД-00 №206922 (а.с. 80); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 28.08.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 28.08.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 28.08.2015 №2730; сертифікат про походження товару загальної форми від 12.08.2015 №S103180278 122924 (а.с. 81); сертифікат якості від 28.08.2015 б/н (а.с. 95); договір страхування від 06.12.2013 №101014611 (а.с. 82-87); страхове повідомлення від 06.12.2013 №310815/1-додаток 1 до договору добровільного страхування (а.с. 96), додаток №1 від 26.06.2012 до договору перевезення (а.с. 91), додаток №3 від 01.10.2014 до договору перевезення (а.с. 92), додаток №4 від 02.02.2015 до договору перевезення (а.с. 93).

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником «митна вартість товару», у зв`язку з чим на виконання вимог ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України запитано у декларанта додаткові документи згідно переліку (а.с. 100).

Листом від 01.09.2015 №1607 ТОВ «Фоззі-Фуд» направило Київській митниці ДФС прас-лист від 22.05.2015 (а.с. 98) та комерційну пропозицію від 22.05.2015 (а.с. 99), зазначивши про неможливість надання інших документів (а.с. 97).

Водночас, 02.09.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010048/2 за резервним методом (а.с. 60-61). При цьому у рішенні відсутні відомості про те, у чому саме полягає розбіжність або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 33, 49, 50, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 64, 246, 248, 318 Митного кодексу України (далі - МК України), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ «Фоззі-Фуд» товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання позивачем необхідних додаткових документів визначити таку вартість матеріали справи не містять, а вартість страхування та перевезення документально підтверджується.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару митним органом взагалі не наведено обґрунтувань підстав здійснення коригування.

У свою чергу, в силу положень ч. 2 ст. 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №810/1823/16, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №810/1479/16 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської митниці ДФС наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Судом першої інстанції зауважено, що у запереченнях проти позову відповідач посилався на те, що документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 31.08.2015 №3785 та довідка про транспортні витрати від 28.08.2015 №709-94 до Договору від 13.03.2012 №24), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж здійснювалось митне оформлення товару; до митного оформлення не надано акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг, та платіжні доручення на оплату рахунку від 31.08.2015 №3785; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.

Крім того, відповідач у запереченнях проти позову зазначив, що у документах, що підтверджують витрати на страхування товару виявлено розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, свідчать про заниження декларантом митної вартості товару. Так, за умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від 27.08.2015 №5822 страховий тариф становить 0,16 %.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід «Дорохуськ - Ягодин») у сумі 44 350 грн.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2014 №709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсу від 28.08.2015 №5415002338 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди). Згідно з умовами Інкотермс FCA (…named place) це означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці (а.с. 67).

Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ «Агротеп» на підставі Договору від 13.03.2012 №24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.08.2015 №709-94 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 28.08.2015 №245039.

За умовами вказаного Договору від 13.03.2012 №24 замовник, не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів (позивач), повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 Договору). Вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акта виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Апелдорн (Нідерланди) до місця розвантаження на території України (Броварський район, с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1 А) (а.с. 94).

Із змісту вказаної заявки вбачається, що її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 44 350,00 грн; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.

Згідно відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR), товар перетнув кордон України 30.08.2015 і до 01.09.2015 включно перебував під митним контролем.

Розмитнення товару відбувалось 01.09.2015.

З метою митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.08.2015 №709-94, рахунок на оплату транспортних послуг від 31.08.2015 №3785, а також довідку про транспортні витрати від 28.08.2015 №709-94 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).

Відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг від 31.08.2015 №3785 та довідки про транспортні витрати від 28.08.2015 №709-94, загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом «Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна)» збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 44350,00 грн, з яких: 31397,00 грн - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди) до кордону України (прикордонний перехід «Дорохуськ - Ягодин»); 12 953,00 грн - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу «Дорохуськ - Ягодин» до с. Димитрове).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, жодних суперечностей у представлених декларантом документах, що стосуються транспортування товару, не виявлено.

Посилання апелянта на те, що довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортних послуг не є первинними документами, у розумінні ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, витрати на транспортування можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими підтверджувався б розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Щодо доводів апелянта про те, що до митного оформлення не був наданий акт виконаних робіт, слід зазначити наступне.

Так, Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, містять загальний перелік документів, якими може бути підтверджений розмір витрат на перевезення товару.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить з того, що, вказуючи на відсутність окремого документа, відповідач зобов`язаний був довести, що такий документ перебував або повинен був перебувати у розпорядженні декларанта, а його відсутність призводить до неможливості встановлення числового значення складових митної вартості.

Отже, з приводу вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату, слід зазначити, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже акт виконаних робіт мав складатися між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с. Димитрово Броварського району, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника мало відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.11.2019 у справі №810/1819/16.

Посилання апелянта на те, що рахунок на оплату фактично понесених транспортних витрат ніяким чином не може передувати даті фактичного надання таких послуг, а саме даті акту виконаних робіт, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже, факт складення такого документу до моменту перетину вантажем державного кордону України не свідчить про його недійсність чи недостовірність зазначених у ньому відомостей про вартість послуг перевезення товару.

Щодо розбіжностей між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару, слід зазначити таке.

Апелянт зазначає, що згідно з відомостями страхового полісу від 27.08.2015 №5822, визначена між позивачем і страхувальником страхова сума становить 298 023,44 грн, страховий тариф - 0,16 %, однак за договором - 0,2%, а контрактна вартість товару згідно з інвойсом від 28.08.2015 №5415002388 становить 6656,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 162 770,9957 грн.).

На переконання апелянта, існування у наданих документах різного розміру страхового тарифу, за яким розраховуються страхова премія та відсутність відомостей про кінцевий розмір страхової премії дають обґрунтовані підстави стверджувати про заниження митної вартості товару.

Так, як вбачається з декларації митної вартості, до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 476,84 грн.

На підтвердження вказаної суми, як складової митної вартості, декларант надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, страховий поліс від 27.08.2015 №5822, виданий ПрАТ «Страхова компанія ГРАВЕ Україна», що є додатком до вказаного Генерального договору.

Зі змісту вказаного страхового полісу слідує, що оголошена страхова сума становить 298 023,00 грн, страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія - 476,84 грн.

Згідно інвойса контрактна вартість товару становила 6656,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 162 770,9957 грн). Згідно п. 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу у пункт призначення. Страховою сумою за кожним перевезенням вважається сума, заявлена страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику.

Крім того, умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (п. 3.6.1 Генерального договору), водночас, згідно п. 3.6.3 цього ж Договору, розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.

Отже, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.11.2019 у справі №810/1819/16.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що «страхова сума» визначає межі відповідальності страховика перед страхувальником для цілей здійснення страхових виплат в разі настання страхового випадку. При цьому, відповідальність страховика стосується не тільки відшкодування інвойсної вартості вантажу, а також й інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, митним оформленням цього вантажу, зберіганням та іншими можливими додатковими витратами. Страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Таким чином, розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митного органу належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 у справі №21-91а12, від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «Фоззі-Фуд» за договором від 26.11.2014 №709 товару за першим методом - за ціною договору.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді В.О. Аліменко

О.М. Кузьмишина

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.