Постанова

від 30.10.2024 по справі 380/5676/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5676/24 пров. № А/857/22016/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Кофі Мішн» та Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, прийняте суддею Кухар Н.А. у м. Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Кофі Мішн» до Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «Фест Кофі Мішн» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області(надалі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2023 №28505/13-01-10.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2023 №28505/13-01-10 частково на суму 20 661,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що лист Торгово-промислової палати України має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону. При цьому Закон № 2473-VIIІ вимагає для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме сертифікат (довідку).

Як вбачається із п. 69.9. підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидля платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначив, що дія норми п. 69.9. підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК Українипоширюється на правовідносини, які випливають ізЗакону № 2473-VIII, адже контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено в даному випадку саме на відповідача.

У період з 07.03.2022 по 27.05.2022 (81 день) відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в редакціїЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022, перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 3ст. 13 Закону № 2473-VIII та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженимпостановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, був зупинений.

Тому, граничний строк розрахунку за валютними операціями позивача з імпорту товарів за зовнішньоекономічним договором від 09.12.2021 № ЕТН-2022-29 на суму 159 168,00 дол. США був зупинений з 07.03.2022 по 27.05.2022 на 81 день, відповідно і граничний строк розрахунку за цими операціями збільшився на 81 день.

Таким чином, правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями від 09.12.2021 №ЕТН-2022-29 на суму 159 168,00 дол. США суд не знайшов, а отже сума пені 20661,55 грн нарахована протиправно.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Фест Кофі Мішн» та ГУ ДПС у Львівській області подали апеляційні скарги. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ покликається на те, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення помилково не застосовано приписи абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Тобто, приписами абзацу 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем тимчасово запроваджено інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин, які визначені в Основному розділі цього Кодексу. Аналогічно і приписи п.п.69.9 п. 69, які також підлягають застосуванню в даних правовідносинах

В даному випадку, саме приписи абз. 11 п. 52-1, п.69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є спеціальною нормою, якою запроваджено певну пільгу, як преференцію, і спрямовану на захист прав платників податків на період дії особливих умов.

Аналогічна позиція викладена у постановах ВС від 28.03.2024 у справі № 380/17879/22; від 15.02.2024 у справі № 420/1538/23, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

ГУ ДПС у Львівській області у своїй апеляційній скарзі зазначає, що норми п.69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України не створюють колізію по відношенню до Закону №2473, ця норма зупиняє перебіг строків визначених податковим законодавством та іншим законодавством контроль за дотримання якого покладено на ДПС України, а у цьому випадку контроль здійснює НБУ та комерційні банки, податковому органу відведена каральна роль (застосування штрафу).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 2473, у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів у постанові від 23.07.2024 в справі №240/25642/22 сформував позицію щодо спірних питань, зокрема, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фест Кофі Мішн» з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах: від 10.06.2022 №BRAZ-2022-02, дата авансового платежу 21.07.2022; від 10.06.2022 № ЕТН-2022-55, дата авансового платежу 26.07.2022; від 09.12.2021 № ЕТН-2022-29, дата авансового платежу - 08.02.2022.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки від 10.10.2023 № 25138/13-01-07-10/39571104, яким встановлено порушення ч. 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (надалі як і раніше Закон № 2473-VIII) в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортних операціях за зовнішньоекономічними договорами, а саме : по договору від 10.06.2022 № ЕТН-2022-55 ( дата авансового платежу 26.07.2022), укладеного з «Shonora Trading Private Limited Compani» (Ефіопія); по договору від 09.12.2021 №ЕТН-2022-295 ( дата авансового платежу 08.02.2022), укладеного з «Shonora Trading Private Limited Compani» (Ефіопія); по договору від 10.06.2022 № BRAZ-2022-02 (дата авансового платежу 21.07.2022), укладеного з Coffee Senses Ltda ( Бразилія).

29.11.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 28505/13-01-07-10, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 1 275 078,02 гривень, у т. ч. по зовнішньоекономічних договорах: - від 09.12.2021 № ЕТН-2022-29 у розмірі 20 661,55 грн; - від 10.06.2022 № BRAZ-2022-02 у розмірі 232 625,42 грн; - від 10.06.2022 № ЕТН-2022-55 у розмірі 1 021 791,04 грн.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормованіЗаконом №2473-VIII, який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону №2473-VIIIвизначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина першастатті 13 Закону №2473-VIII).

Згідно із вимогами частини третьоїстатті 13 Закону №2473-VIIIу разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ятастатті 13 Закону №2473-VIII).

Водночас, частина шостастатті 13 Закону №2473-VIIIпередбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 №5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Водночас, 24 лютого 2022 з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022»; « Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 цифри «90» було замінено цифрами «120», а з 07 липня 2022 - цифри «120» замінено цифрами «180» (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 по 07 червня 2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 по 07 липня 2022 - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022.

Вирішуючи питання щодо того, які саме обставини слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили), а також щодо документів та доказів, які підтверджують їх настання та припинення, та органу, уповноваженого на таке засвідчення, колегія суддів враховує наступне правове регулювання та судову практику.

Щодо обставин, які слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили).

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 21 липня 2021 (справа №912/3323/20) Верховний Суд виснував, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

За визначенням, наведеним у частині другійстатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Отже, враховуючи визначення, наведене у частині другійстатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», суд апеляційної інстанції погоджується із доводом позивача, що введення в Україні з 24 лютого 2022 воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічні за змістом висновки висловлювались Верховним Судом і в постановах від 21 вересня 2022 у справі №911/589/21, від 16 липня 2019 у справі №917/1053/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

У постановах від 05 жовтня 2023 у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Щодо документа, який підтверджує настання та припинення форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), та органу, уповноваженого його видати.

У цій справі ТОВ посилалось на лист ТПП України від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1.

Колегія суддів враховує наступне визначення, наведене у підпункті 3.3 пункту 3 Регламенту ТПП: «Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом».

Отже, належним документом, що може посвідчувати настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні приписів частини шостоїстатті 13 Закону №2473-VIIIслід вважати саме сертифікат (довідку), виданий ТПП України або регіональною ТПП.

Щодо прийнятності листа ТПП України від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 як доказу настання форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає таке.

ТПП України листом від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Цей лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Питання прийнятності листа ТПП від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 як єдиного доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постановах від 07 червня 2023 (справи №912/750/22, №906/540/22), від 15 червня 2023 (справа №910/8580/22), від 29 червня 2023 (справа №922/999/22), від 28 серпня 2023 (справа №910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, яка, якщо її узагальнити, полягає в наступному. Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінністатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, відсутні, тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, лист ТПП від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на що правильно вказав суд першої інстанції.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 вересня 2024 у справі №520/6236/23.

У цій справі Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок. Лист ТПП України від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 не є тим документом, який у розумінні частини шостоїстатті 13 Закону №2473-VIIIпідтверджує обставини настання і припинення форс-мажорних обставин для цілей зупинення перебігу строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені на весь період дії таких обставин. Таким документом є сертифікат (висновок, довідка, підтвердження), що видані Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. На підставі вказаного документа поряд з іншими доказами, що можуть бути надані заінтересованою особою, доводиться існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і невиконанням/несвоєчасним виконанням вимог частини третьоїстатті 13 Закону №2473-VIII.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що лист Торгової палати Ефіопії та галузевих асоціацій від 12.04.2023 № 01-614/242/506 щодо причин, які призвели до затримки доставки кави всупереч умовам зовнішньоекономічного договору від 10.06.2022 № ЕТН-2022-55, зокрема: якість кави для сезону збору врожаю 2021 та 2022 років була нижчою за стандартну; у зв`язку з війною змінено порт призначення на порти Бельгії та Польщі не є належним доказом форс-мажорних обставин, так як контракт укладений під час військової агресії російської федерації проти України, зміна порту призначення не є у причинно-наслідковому зв`язку з військовою агресією, як і низька якість кави.

Колегія суддів відхиляє покликання ТОВ на те, що саме приписи абз. 11 п. 52-1, п.69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є спеціальною нормою, якою запроваджено певну пільгу, як преференцію, і спрямовану на захист прав платників податків на період дії особливих умов, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 у справі №240/25642/22 виснував, що хоча положеннямиЗакону України «Про валюту і валютні операції»не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннямиПодаткового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положенняПК України.Закон «Про валюту і валютні операції»таПодатковий кодекс Українирегулюють різні сфери державної політики. Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановленостаттею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») - відсутні.

У наведеній вище постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вказав, що аналіз наведених положень свідчить, щоЗакон України «Про валюту і валютні операції»розмежовує заходи впливу, до яких віднесено штрафні санкції і штрафи, які передбаченістаттею 14 вказаного Закону, та пеню за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, нарахування якої врегульованостаттею 13 Закону «Про валюту і валютні операції». Отже, положення абзацу другого частини восьмоїстатті 16 Закону «Про валюту і валютні операції», яким визначено, що рішення про застосування до суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення, не є застосовним по відношенню до пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки така (пеня) не є заходом впливу, перелік яких наведено устатті 14 Закону «Про валюту і валютні операції».

З урахуванням цього Верховний Суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальнимЗаконом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаногоЗаконупідлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

З огляду на наведені мотиви Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 липня 2024 у справі № 240/25642/22 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 у справі № 420/1538/23, від 28 березня 2024 у справі № 380/17879/22, на які покликається позивач в апеляційній скарзі, та від 13 травня 2024 у справі № 420/11208/23 та сформулювала висновок, згідно з яким пеня, що передбачена частиною п`ятоюстатті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділуXX «Перехідні положення» ПК України. Підпунктом 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Україниустановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Тобто нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

У справі № 240/25642/22 Верховний Суд визнав, що така норма може бути застосована до строків, визначених як податковим так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але виключно у податковій сфері (у сфері справляння податків і зборів). Однак, як вже було зазначеноЗакон України «Про валюту і валютні операції»є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗакону. При цьому якщо положення інших законів суперечать положеннямЗакону України «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення самеЗакону України «Про валюту і валютні операції». Тобто про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни доЗакону України «Про валюту і валютні операції», чого законодавцем зроблено не було.

Отже, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК УкраїнитаЗакон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, не є конкуруючими нормами, і те що підпункт 69.9 пункту 69 прийнятий пізніше у часі (03 березня 2022) не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки позивачем порушено граничні строки розрахунку, встановленого НБУ, за операцією з імпорту товарів за зовнішньоекономічним договором від 10.06.2022 № ЕТН-2022-55 на суму 147 840,00 дол. США (момент здійснення операції - 26.07.2022, граничний термін розрахунків - 21.01.2023) на 63 дні (22.01.2023 - 25.03.2023); з імпорту товарів за зовнішньоекономічним договором від 09.12.2021 № ЕТН-2022-29 на суму 159 168,00 дол. США (момент здійснення операції - 08.02.2022, граничний термін розрахунків - 07.02.2023) на: 1 день (08.02.2023) у розмірі 130 000,00 дол. США; 2 дні (08.02.2023 - 09.02.2023) у розмірі 29 168,00 дол. США; з імпорту товарів за зовнішньоекономічним договором від 10.06.2022 № BRAZ-2022-02 на суму 96 383,99 дол. США (момент здійснення операції - 21.07.2022, граничний термін розрахунків - 16.01.2023) на 22 дні (17.01.2023 - 07.02.2023), то відсутні підстави для задоволення позову.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат в силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Кофі Мішн» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі №380/5676/24 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.11.2023 року №28505/13-01-10 на суму 20 661,55 грн. та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.

Врешті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі №380/5676/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 07.11.2024.