Постанова

від 07.11.2024 по справі 260/8337/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 260/8337/23

адміністративне провадження № К/990/32654/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Хобор Р. Б. (суддя-доповідач), Бруновської Н. В., Глушка І. В., у справі № 260/8337/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Скайлайн Експрес" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Скайлайн Експрес" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, скаржник), у якій просило суд визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2023 року № 517/33-00-50-08, № 518/33-00-50-08, № 519/33-00-50-08.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2024 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2023 року № 517/33-00-50-08, № 518/33-00-50-08, у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 26 березня 2024 року подало апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2024 року зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 11925,46 грн.

Західне міжрегіональне управління ДПС направило до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Західне міжрегіональне управління ДПС 26 червня 2024 року повторно направило апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 295 КАС України в частині дотримання строків апеляційного оскарження та надано десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали суду, скаржник направив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому зазначив про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки у відповідача протягом тривалого часу були відсутні кошти на сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України та указав, що відповідач не навів інших поважних причин для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, крім тих, які апеляційний суд визнав неповажними в ухвалі від 08 липня 2024 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а після появи можливості сплатити судовий збір в установленому законом розмірі повторно звернулися з апеляційною скаргою.

Поряд із цим було зазначено, що відсутність відповідного фінансування на сплату судового збору, гостро виникла у зв`язку із запровадженням воєнного стану. Проте, незважаючи на вказані обставини, відповідач вживає усіх можливих заходів для своєчасного оскарження судових рішень та сплати судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Скайлайн Експрес" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає, що касаційна скарга є необґрунтованою. Зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.

Також позивач звернув увагу, що відповідач у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не навів жодних доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали вчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої-третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною дев`ятою статті 120 КАС передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: - якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження; - якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Західне міжрегіональне управління ДПС подало 26 березня 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги. Надалі, повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

26 червня 2024 року Західне міжрегіональне управління ДПС повторно звернулося з апеляційною скаргою.

Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав того, що повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд має надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

У цьому випадку, відповідач звернувся з апеляційною скаргою вдруге у розумний строк з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому первісне подання апеляційної скарги відбулося у межах встановленого строку апеляційного оскарження. Обставини цієї справи, зокрема те, що скаржник сплатив судовий збір при повторному зверненні з апеляційною скаргою, є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Верховний Суд також зауважує, що повернення апеляційної скарги не позбавляло скаржника, відповідно до вимог статті 169 КАС України, права на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник, звернувшись вдруге з апеляційною скаргою у розумний термін після повернення апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки у цій справі порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року скасувати, а справу № 260/8337/23 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко