Ухвала

від 06.11.2024 по справі 480/2398/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2398/15-ц

Провадження № 6/945/58/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Кінек Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві заяву ТОВ «Дебт Форс», заінтересовані особи: АТ «Альфа Банк»; ОСОБА_1 ; Новоодеський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса); ТОВ «Вердикт Капітал»; ТОВ «Кампсіс Лігал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 480/2398/15-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства Альфа - Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500958641.

Обґрунтовуючи заяву, заявник зазначив, що 20 січня 2016 року Миколаївським районним судом Миколаївської області ухвалено рішення у цивільній справі № 480/2398/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа - Банк» заборгованості за кредитним договором № 500958641.

16.01.2019року між Публічним Акціонерним Товариством «Альфа - Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 16-01/19/1, відповідно до умов якого Публічне Акціонерне Товариство «Альфа - Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за договорами кредиту, у тому числі, за кредитним договором № 500958641.

09.03.2023року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» укладено Договір факторингу № 09-03/23, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» право вимоги за договорами кредиту, у тому числі, за кредитним договором № 500958641.

11.05.2023року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 11-05/23, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» право вимоги за договорами кредиту, у тому числі, за кредитним договором № 500958641.

01 листопада 2023 року рішенням єдиного учасника №8 ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» змінило назву на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ».

У зв`язку із вищезазначеним, заявник просить замінити стягувача - Публічне Акціонерне Товариство «Альфа - Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області 01.02.2024року заяву ТОВ «Дебт Форс» прийнято до розгляду, призначене судове засідання.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження учасники справи до суду не заявилися, причини неявки суду не повідомили.

З огляду на викладене, суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 247, ч. 3 ст. 442 ЦПК України, постановив заяву ТОВ «Дебт Форс» розглядати за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Нормами ЦПК України встановлена можливість заміни стягувача або у виконавчому провадженні, або у виконавчому листі.

20 січня 2016 року Миколаївським районним судом Миколаївської області у цивільній справі № 480/2398/15-ц ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов Публічного Акціонерного Товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

09.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» був укладений Договір № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» (новий кредитор), а ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло право вимоги заборгованості до боржників, перелік яких визначено у додатках до договору.

Згідно реєстру боржників до договору №09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023року (витяг з додатку №3), ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 500958641.

01 листопада 2023 року рішенням єдиного учасника №8 ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» змінило назву на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ»

11.05.2023між ТОВ «Кампсіс Фінанс» (первісний кредитор) та ТОВ «Дебт Форс» (новий кредитор) було укладено Договір № 11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості до боржників, перелік яких визначено у додатках до договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що є предметом цього договору, належить первісному кредитору на підставі: Договору відступлення прав вимоги № 15-02/2023, укладеному між первісним кредитором та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Як зазначено у пункту 5.2. договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, права вимоги вважається відступленими (переданими)первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Згідно з пунктом 11.6 договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, здійснюється примусове виконання у виконавчому провадженні № 52026920, де стягувачем є ПАТ «Альфа Банк», боржник ОСОБА_1 .

Як зазначено у частині першій статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р.№1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Закону № 1404-VIII,Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положеннями частини 5 статті 15 цьогоЗакону передбачено,що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У контексті наведених положень Закону №1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12.03.2009 р. зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії цивільного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 р. у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

У рішенні в справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 2-361/11 особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статтіЦПК України- 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першоїстатті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 442 ЦПК Україниз урахуванням підстав, визначенихстаттею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписистатті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннямистатті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставістатті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах, на будь-якій стадії цивільного процесу (як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа) можлива заміна саме сторони у відносинах, щодо яких виник спір, а не сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Водночас, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

При цьому, в матеріалах справи відсутня копія Договору факторингу відповідно до умов якого ПАТ «Альфа Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за договорами кредиту, з якого вбачається, що за вказаними договором передавалося право вимоги саме за кредитним договором № 500958641, укладеним з ОСОБА_1 .Також відсутній реєстр боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 500958641

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви та заміни сторони виконавчого провадження шляхом заміни стягувача його правонаступником, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що стягувач за рішенням суду АТ"Альфа Банк" передало право вимоги іншому стягувачу, а саме ТОВ "Вердикт Капітал", внаслідок чого ТОВ ""Вердикт Капітал " передало ТОВ «Кампсіс Фінанс» від якого, як від первісного кредитора, отримав право вимоги заявник.

Керуючись ч. 1 ст. 260, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, -

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 480/2398/15-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства Альфа - Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500958641 - відмовити.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський