Рішення

від 06.11.2024 по справі 741/639/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/316/24

Єдиний унікальний номер 741/639/24

РІШЕННЯ

іменем України

06 листопада 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року представник позивача ОСОБА_2 , представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав постійно по АДРЕСА_1 . Разом із братом проживала і позивач, на даний час вона продовжує проживати в цьому ж будинку та є його власником. Позивач проводила поховання, організовувала поминальні обряди, облаштовувала місце поховання та доглядає за ним. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивач прийняла спадщину після смерті брата, подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, нотаріусом заведено спадкову справу № 53/2016 до майна ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка складається із права на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Україна» с. Мрин Носівського (нині Ніжинського) району Чернігівської області, що належало померлому на підставі сертифіката серії ЧН № 0350757, виданого на підставі рішення Носівської РДА від 01 липня 1996 року № 155, зареєстрованого 02 березня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 489. Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін вищевказаного сертифіката не видавався.

Позивач є спадкоємцем після смерті брата другої черги за законом. Позивач не може отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яким є право на земельну частку (пай), оскільки втрачений правовстановлюючий документ, а саме: сертифікат на право на земельну частку (пай), а також вона не може довести родинний зв`язок з братом, адже свідоцтво про народження брата втрачене, про що нотаріусом винесена відповідна постанова.

Позивач та її брат ОСОБА_3 народилися в м. Теміртау Карагандинської області Республіки Казахстан. На запит Носівського районного відділу ДРАЦС від 10 січня 2020 року про видачу повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 відповіді не надійшло.

Про втрату вищевказаного сертифіката на право на земельну частку (пай) було зроблено оголошення в газеті «Носівські вісті».

У зв`язку з цим представник позивача просив судовим рішенням:

- встановити факт родинних відносин між фізичними особами, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 ;

- встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із братом ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини після його смерті, тобто станом на 08 грудня 2008 року;

- визнати за позивачем право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Україна» с. Мрин Носівського (нині Ніжинського) району Чернігівської області, що належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0350757, зареєстрованого 02 березня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 489, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 27 березня 2024 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2024 року підготовче судове засідання у справі відкладено до 28 червня 2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28 червня 2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 про залучення третьої особи, залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відкладено підготовче судове засідання до 30 липня 2024 року.

Ухвалою від 30 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 06 листопада 2024 року.

У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач суду пояснила, що її рідний брат ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстровані в АДРЕСА_1 . Після участі у війні в Афганістані він мав проблеми з алкоголем, дружини, дітей не мав, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті вона проживала разом із ним за вищевказаною адресою, хоча була зареєстрована в АДРЕСА_2 . Перереєструвалася в будинку АДРЕСА_1 через п`ять місяців після смерті брата. Вона проводила поховання брата, організовувала поминальні обряди, доглядає за місцем поховання і нині. За життя брат працював в КСП «Україна» та отримав право на земельну частку (пай) по цьому КСП. Позивач є спадкоємцем після смерті брата, спадщину вона прийняла. Однак вона не може оформити своє право на спадковий пай, оскільки немає підтверджувальних документів, що ОСОБА_3 був рідним братом. Народилися вони обоє в Республіці Казахстан, свідоцтво про народження не збереглося. Крім того, втрачений оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай), тому позивач і звернулася до суду.

Представник відповідача Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в судове засідання не з`явився, але до початку судового розгляду справи по суті сільський голова направила до суду заяву, у якій просила справу розглянути за відсутності представника Мринської сільської ради за наявними в ній матеріалами (а. с. 45).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовчого судового засідання третю особу було повідомлено належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа судової повістки про виклик до суду, про причини неявки суд не повідомлено, жодних пояснень, заяв, клопотань до суду не подано.

Суд проводить судове засідання за відсутності учасників справи та вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки не знаходить підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_4 дала показання, що вона знайома із позивачем 16 років, особисто знала й покійного ОСОБА_3 , який був старшим братом позивача, проживав у АДРЕСА_1 , власної родини (дружини, дітей) не мав, на день смерті разом із ним проживала сестра ОСОБА_5 .

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_6 дав показання, що він був однокласником та сусідом ОСОБА_7 , добре знав його матір, його сестру ОСОБА_5 , вони всі жили в АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 був рідним братом ОСОБА_5 . На день смерті ОСОБА_3 ОСОБА_5 разом зі своїми дітьми проживала разом із ним по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_9 (позивач) лікувала брата, возила його до лікарні.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та показання свідків, вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст. 12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 77-78 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Судом установлено, що ОСОБА_3 за життя набув право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Україна» на території Мринської сільської ради Ніжинського району. На його ім`я ні підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 155 від 01 липня 1996 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0350757 по КСП «Україна», зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 489 від 02 березня 2000 року. Розмір вищевказаної земельної частки (паю) становить 7,04 умовних кадастрових гектарів. Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін вищевказаного сертифіката ОСОБА_3 не виготовлявся, не реєструвався, не видавався. Ці обставини підтверджуються копією повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 31-25-0.382-78/23-24 від 15 лютого 2024 року (а. с. 16).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мрин Носівського району Чернігівської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

Спадкові відносини після смерті ОСОБА_3 регулюються правилами ЦК України.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти та спадкові договори) (а. с. 42). Отже, спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на день своєї смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом із ним проживала сестра ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 07 червня 2022 року № 293/03-08 (а. с. 13).

Судом установлено, що приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. заведено спадкову справу за № 53/2016 до майна померлого ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 43).

Із копії спадкової справи вбачається, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подала ОСОБА_1 , яка у своїй заяві вказує, що ОСОБА_3 є її рідним братом, спадщину вона прийняла, оскільки на день смерті спадкодавця постійно проживала з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 . Із матеріалів спадкової справи також вбачається, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає (а. с. 34-41).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті її рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 7,04 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), однак нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 не були подані документи, які доводять її родинний зв`язок з ОСОБА_3 , та документи, що підтверджують належність спадкового майна спадкодавцю (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 250/02-31 від 14 липня 2016 року (а. с. 18).

Згідно з повідомленням Носівського районного відділу ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 16 вересня 2020 року № 308/22-14 10 січня 2020 року до відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було надіслано прохання про надання правової допомоги та анкета про витребування повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Теміртау Карагадинської області Республіки Казахстан для пересилки до компетентних органів м. Теміртау Республіки Казахстан (а. с. 11-12).

Однак, судом, зі слів позивача, встановлено, що відповіді на вищевказане прохання нею не отримано.

Крім того, відповідно до паспорта позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Теміртау Карагадинської області значиться зареєстрованою по АДРЕСА_1 із 23 травня 2000 року, станом на дату смерті ОСОБА_3 місце її проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).

У зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували родинний зв`язок позивача із покійним ОСОБА_3 , а також документів, які б підтверджували факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останнього, позивач звернулася до суду із позовними вимогами про встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час смерті останнього.

Вирішуючи вимоги про встановлення цих фактів, що мають юридичне значення, судом береться до уваги, що відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Пунктом 10 вказаної вище постанови визначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання свідоцтва про право на спадщину в органах, що вчиняють нотаріальні дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була рідною сестрою ОСОБА_3 , однак відсутність свідоцтва про народження ОСОБА_3 є перешкодою в оформленні заявником спадкових прав. В іншому порядку, крім судового, підтвердити родинні відносини між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_3 , а саме підтвердити той факт, що вони були рідними сестрою та братом, неможливо.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, факт родинних відносин між фізичними особами підтверджується сукупністю письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- копією паспорта позивача та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , із яких вбачається, що вони мають однакове прізвище та по батькові;

- копією довідки виконавчого комітету Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 07 червня 2022 року, відповідно до якої станом на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним проживала сестра ОСОБА_1 (а. с. 13).

Вислухавши пояснення свідків, допитаних у судовому засіданні, які підтвердили родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виходячи з досліджених письмових доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, суд уважає за необхідне встановити факт родинних відносин між фізичними особами.

Оскільки судом установлено, що ОСОБА_1 була рідною сестрою ОСОБА_3 , то з цього слідує, що вона є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі ст. 1262 ЦК України.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

У п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з матеріалами справи (а. с. 13) на день смерті спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , разом із ним проживала сестра ОСОБА_1 , однак відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 станом на дату смерті брата була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Із досліджених судом письмових доказів, які узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, суд достовірно встановив, що на день смерті ОСОБА_3 , тобто станом на 08 грудня 2008 року ОСОБА_1 постійно проживала разом із ним у будинку по АДРЕСА_1 , а тому задовольняє позовну вимогу про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадини.

При винесенні рішення суд бере до уваги те, що встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, має для заявника юридичне значення, адже дозволить їй реалізувати своє право на спадкове майно. Заявник позбавлена можливості в іншому порядку, крім судового, встановити ці факти.

Так, у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як зазначалося вище, нотаріусом відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), у тому числі й у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (а. с. 18).

Судом встановлено, що оригінал сертифіката на земельну частку (пай) серії ЧН № 0350757 втрачений, що підтверджується оголошенням в місцевій газеті «Носівські вісті» від 18 червня 2016 року (а. с. 17).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Згідно з п. п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Видача дубліката чи повторного сертифіката на право на земельну частку (пай) законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позовна вимога про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1262, 1265, 1268, 1269, 1273 ЦК України, ст. 211, 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування задовольнити.

Установити факт родинних відносин між фізичними особами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Установити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Україна» на території Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яке на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0350757, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 489 від 02 березня 2000 року, належало ОСОБА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Мринська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412337, місцезнаходження: с. Мрин Ніжинського району Чернігівської області, вул. Броварця, буд. 1;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ЄДРПОУ 39764881, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 11А, м. Чернігів, 14000.

Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА