Рішення

від 31.10.2024 по справі 182/7049/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/7049/23

Провадження № 2/0182/146/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

31.10.2024 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСІПРОМ ГРУП» про стягнення коштів при звільнені, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської з позовом до ТОВ «МАКСІПРОМ ГРУП» про стягнення коштів при звільнені.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що з 30 травня 2022 року він працював у відповідача на посаді машиніста насосних установок, про що свідчить запис у трудовій книжці НОМЕР_1 . Наказом від 30 червня 2023 року № К213/06-23 його було звільнено з посади, у зв`язку зі скороченням штату. При цьому, починаючи з жовтня 2022 року, заробітну плату йому виплачували нерегулярно і при звільнені відповідач нарахував заробітну плату, але не виплатив. Внаслідок цього, станом на 30 червня 2023 року, за його розрахунками, за ТОВ "МАКСИПРОМГРУП" утворилася заборгованість в сумі 45386 грн. 49 коп., яку виплатити йому відмовились у зв`язку з відсутністю грошових коштів. Крім того, при звільненні йому не виплатили а ні вихідну допомогу, а ні компенсацію за невикористані відпустки. Довідку про розмір заборгованості на підприємстві отримати не вдалось оскільки на момент звільнення її відмовились надавати, обґрунтовуючи швидким погашенням боргу, а наразі, у зв`язку з відсутністю жодного представника за місцем реєстрації підприємства, взяти її немає можливості. Відповідно до довідки ОК-7, сформованої 16 жовтня 2023 року, нарахована та внесена до персоніфікованого обліку заробітна плата за період з березня 2022 року по березень 2023 року складає 30257 грн. 37 коп. Оскільки середня заробітна плата в місяць складає 5 043 грн. 04 коп., за період з квітня 2023 року по дату звільнення 30 червня 2023 року заборгованість складає 15129 грн. 12 коп. Таким чином, загальна сума нарахованої, але невиплаченої заробітної плати складає 45386 грн. 49 коп., з урахуванням зборів та обов`язкових платежів, які повинні утримуватись роботодавцем з працівника, яку позивач й просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім цього, частинами 1, 2 ст.83 КЗпП України передбачено, що, у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Однак, в день звільнення відповідач письмово не повідомив про нараховані суми, належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Відтак, вбачаючи наявність довідки ОК-7, яка підтверджує наявність нарахованої заробітної плати, він самостійно розрахував суму заборгованості, яка підлягає виплаті на його користь при звільненні. Таким чином, заборгованість по заробітній платі складає 45386 грн. 49 коп., з урахуванням зборів та обов`язкових платежів, які повинні утримуватись роботодавцем з працівника; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, з розрахунку за рік відпрацювання без відпустки, невикористаних днів на дату звільнення, складають 24. Середньоденний заробіток, розрахований шляхом поділу сумарного доходу за останні два місяці, які передували місяцю звільнення, на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період (5 043, 04 грн. (середній за квітень 2023 року) + 5 043,04 грн. (середній за травень 2023 року) / 43 робочі дні = 234, 56 грн.). Таким чином, заборгованість по компенсації за невикористану відпустку складає 24 дні невикористаної відпустки х 234,56 грн. середньоденний заробіток = 5 629 грн. 44 коп., з урахуванням зборів та обов`язкових платежів, які повинні утримуватись роботодавцем з працівника. А також, пунктом 2 наказу від 30.06.2023 року № К134/06-23 Боржником прийнято рішення виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Дана виплата також проведена не була, таким чином, середньомісячний заробіток заявника складає (5 043,04 грн. (середній за квітень 2023 року) + 5 043,04 грн. (середній за травень 2023 року) / 2 = 5 043 грн. 04 коп. Крім цього, у разі невиплати належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір,установа має виплатити працівнику його середній заробітокза весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП). Середній заробітокрозраховують відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Тобто, на основі виплатза останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (абз.3 п.2 Порядку № 100). Враховуючи, що середньоденний заробіток, розрахований відповідно до Порядку № 100, складає 234 грн. 56 коп., вважає, що з боржника підлягає стягненню сума за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.07.2023 року (з наступного дня, який йде за днем звільнення). Таким чином, на підставі викладеного, вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, а тому він змушений звернутись до суду та вищевказану суму боргу стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.30-31).

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за адресою його місця знаходження, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.33).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.13 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зважаючи на ці обставини, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України,є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У частині четвертій статті 10ЦПК України і статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст.55Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 129Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Як встановлено судом та вбачається з трудової книжки, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 30 травня 2022 року, на підставі наказу № К92/05-22 був прийнятий на постійну роботу В ТОВ «МАКСІПРОМ ГРУП» (а.с.6). 30 червня 2023 року, на підставі наказу відповідача № К213/06-23, ОСОБА_1 було звільнено з посади. При цьому, згідно з вищевказаним наказом, ОСОБА_1 було звільнено з роботи 30 червня 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників та неможливості подальшого працевлаштування, згідно п.1 ст.40КЗпП України (а.с.4). Як вбачається з матеріалів справи, позивач, працюючи на вищевказаному підприємстві, отримував дохід, при цьому, згідно складеного розрахунку, який відповідачем неоспорений, останній нарахував позивачу заробітну плату, проте, при звільненні розрахунок не провів. Відтак, вбачаючи наявність довідки ОК-7, яка підтверджує наявність нарахованої заробітної плати, суддя приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 45386 грн. 49 коп. та підлягає примусовому стягненню.

Крім цього, оскільки факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства у суду не викликає сумніву, то, згідно розрахунку, відповідачем, при звільненні ОСОБА_1 , слід було здійснити нарахування компенсації за невикористану відпустку за 24 календарних днів в розмірі 5 629 грн. 44 коп., вихідну допомоги при звільненні в розмірі 5 043 грн. 04 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01 липня 2023 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата в розмірі 234 грн. 56 коп.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Згідно з вимогамистатті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день його звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунки. Відповідно до вимогстатті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихЦПК України, відповідно дост. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені норми чинного законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,12,95,141,188,263,265,280-282 ЦПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСІПРОМ ГРУП» про стягнення коштів при звільнені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІПРОМ ГРУП" (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Героїв Чорнобиля, буд.106, ЄДРПОУ 38167697) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 45386 грн. 49 коп., вихідну допомогу в розмірі 5 043 грн. 04 коп., компенсацію за невикористану відпустку 5 629 грн. 44 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 234 грн. 56 коп., а всього - 56293 грн. (п`ятдесят шість тисяч двісті дев`яносто три грн.) 53 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІПРОМ ГРУП" (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Героїв Чорнобиля, буд.106, ЄДРПОУ 38167697) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 3 220 грн. (три тисячі двісті двадцять грн.) 80 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал