Постанова

від 05.11.2024 по справі 643/11283/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 643/11283/21

провадження № 22-ц/818/3328/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Олійника О.О.,-

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та заборони будь-яким іншим особам укладати угоди стосовно вказаної квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1558810463101, загальною площею 42,6 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року в частині забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалити по справі постанову, відповідно до якої відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову ОСОБА_1 .

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; Зазначає, що судом першої інстанції помилково забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру, оскільки такий вид забезпечення позову є неспівмірним з заявленими позовними вимогами та порушує права інших осіб, які не були сторонами оскаржуваного правочину. Крім того, зазначає, що оскаржуване рішення помилково містить посилання на те, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки воно суперечить доказам, долученим до матеріалів справи. Вказує, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування того, як відмова у забезпеченні позову утруднить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду, враховуючи те, що поданий позивачем позов - немайнового характеру.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ураховуючи той факт, що відповідачі вже двічі здійснили відчуження квартири АДРЕСА_2 , а єдиним користувачем цієї квартири є позивач, який продовжує в ній проживати, суд першої інстанції вбачає, що існує ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача та спосіб забезпечення позову є співмірним з пред`явленими позовними вимогами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно звимогами ч.1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Судом встановлено, що позивач просить про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Посилається на те, що проживає у вказаній квартирі (кімнаті у гуртожитку) тривалий час, але з невідомих причин квартира була приватизована сторонньою особою та відчужена за договором купівлі-продажу.

Як на підставу заявлених вимог про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, у випадку їх задоволення судом першої інстанції. Зазначає, що є підстави вважати, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_3 , як власник квартири, може відчужити спірну квартиру, яка фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам.

Доводи апелянта про те, що в оскаржуваній ухвалі помилково зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживає у спірній квартирі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки даний факт не впливає на вирішення питання про забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно вказаної квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження, ОСОБА_3 не оскаржує, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 07.11.2024 року.