Рішення

від 08.11.2024 по справі 490/4015/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 490/4015/24 провадження №2/489/1925/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районнийсуд містаМиколаєва ускладі головуючогосудді КоваленкаІ.В.,розглянувши впорядку спрощеногопровадження безповідомлення учасниківсправи (впорядку письмовогопровадження)цивільну справуза позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (далі КП ММР «Миколаївелектротранс») до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

встановив:

У травні 2024 року представник позивача звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 49618,62 грн. витрат на його навчання на курсах підготовки водіїв трамваю.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.12.2023 відповідач звернувся до керівника КП ММР«Миколаївелектротранс» з заявою про прийняття його в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 08.12.2023. Позивач уклав з відповідачем договір № 518 від 08.12.2023 про надання послуги із навчання відповідача за професією водій тролейбуса. Строк навчання 14 тижнів. Відповідач відвідував заняття з 08.12.2023 по 12.03.2024 включно. Наказом №76/К-тр від 12.03.2024 відповідач закінчив курси навчання водіїв трамвая, та цим же наказом його було відраховано з групи здобувачів освіти у зв`язку із закінченням повного курсу навчання. Згідно умов Договору, відповідач зобов`язався після закінчення навчання і складання іспитів відпрацювати на підприємстві не менше 2 років. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, не уклав трудовий договір з позивачем за професією водій трамвая та не почав відпрацьовувати 2 роки в якості розрахунку за його навчання позивачем. Тобто, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з позивачем. Матеріальна шкода підприємству, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, складає 49618,62 грн.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Черенкової Н.П. від 20.05.2024 справу передано за підсудністю на розгляд до Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 справу передано судді Коваленку І.В.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів за адресою реєстрації та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади. Направлена на її адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимогстатті 247ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

08.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора КП ММР «Миколаївелектротранс» з заявою, якою просив прийняти його в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 08.12.2023.

08.12.2023 між Комунальним підприємством КП ММР «Миколаївелектротранс» (далівиконавець) та ОСОБА_1 (далізамовник) укладено Договір № 518 надання послуг із навчання (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, на підставі ліцензії АЕ № 636556 від 27.05.2015, виданої Міністерством освіти і науки України, виконавець надає послуги із навчання замовнику за професією водій тролейбуса. Строк навчання за навчальною програмою14 тижнів. Дата початку навчання з 08.12.2023.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору, навчання здійснюється на базі учбово-виробничого центру виконавця за рахунок коштів виконавця за умовою, що після закінчення навчання замовник не менше двох років зобов`язується відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбуса. Фактична вартість навчання, яка станом на дату укладення договору становить 43618,62 грн. Замовник укладає договір про відпрацювання на підприємстві не менше двох років за сплату за навчання з виконавцем.

Відповідно до 3.2.1 Договору виконавець має право відрахувати замовника до закінчення строку навчання з ініціативи замовника або з власної ініціативи у разі порушення замовником дисципліни під час навчання та складання іспитів на державній кваліфікаційній атестації (прогули, не засвоєння практичних навичок під час навчання (перепідготовки) на лінії, поява в нетверезому стані або в стані наркотичного сп`яніння та інші порушення дисципліни під час навчання (перепідготовки), обумовлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку учбово-виробничого центру). В такому випадку замовник зобов`язаний повернути виконавцю фактичну вартість коштів, витрачених на його навчання (перепідготовку) на дату відрахування.

Також 08.12.2023 між Комунальним підприємством КП ММР «Миколаївелектротранс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відпрацювання за сплату навчання №519, згідно пунктів 2.5, 2.6 якого відповідач зобов`язується відпрацювати водієм тролейбусу не менше двох років з моменту завершення навчання. У випадку розірвання трудових відносин з ініціативи відповідача до закінчення двох річного строку відпрацювання, відповідач зобов`язується відшкодувати позивачу повний розмір витрат на навчання.

08.12.2023 позивач видав наказ №458/К-тр «Про прийняття на курси з підготовки водіїв трамвая» за яким, з 08.12.2023 прийняв в учбово-виробничий центр підприємства для проходження навчання за професією «водій трамвая» відповідно до укладених договорів в т.ч. ОСОБА_1 .

Витрати на навчання відповідача за професією «водій трамвая», згідно пункту 2.2 Договору №518 надання послуг із навчання від 08.12.2023, складає 43618,62 грн.

З табелів обліку використання робочого часу за період з грудня 2023 року по березень 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на навчанні з 08.12.2023 по 14.03.2024 включно.

ОСОБА_1 складав практичне водіння тролейбуса з 22.01.2024 по 05.03.2024, що підтверджується заліковою книжкою № 2 практичного водіння та виробничої практики слухача групи № 99.

12.03.2024 позивач видав наказ №76/К-тр «Про закінчення курсу навчання в групі з підготовки водіїв трамвая» за яким, за протоколом №3 від 12.03.2024 державної кваліфікаційної комісії наказано: вважати такими, що склали державну кваліфікаційну атестацію та отримали кваліфікацію «водій трамвая 3 класу» здобувачів освіти відповідно до укладених договорів в т.ч. ОСОБА_1 ;видати здобувачамсвідоцтво проотримання робітничоїкваліфікації «водійтрамвая 3класу».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що після закінчення навчання відповідач не приступив до роботи за призначенням. Доказів, які б спростовували б вказані обставини, відповідачем надано не було.

Стаття 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договірне зобов`язання-це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання-це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, у пунктах 4, 5 статті 34 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:

1) установлення інвалідності;

2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов`язане з учиненням працівником протиправних дій;

3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;

5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.

На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19.09.2018 у справі № 607/3690/17 (провадження № 61-1116св17), від 31.10.2018 у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18), від 15.05.2019 у справі № 598/760/17 (провадження № 61-14476св18), від 30.01.2019 у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26.06.2019 у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами було укладено договори про здобуття професійної освіти, відповідно до умов яких передбачений обов`язок одержувача послуги після закінчення відповідного навчання відпрацювати два роки, або у разі розірвання договору відшкодувати підприємству збитки згідно кошторису витрат на професійно-технічне навчання учня. Таке зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Зважаючи на те, що вказаний договір був розірваний за ініціативи ОСОБА_1 , підприємство вправі вимагати відшкодування збитків, що відповідає викладеним нормам цивільного права та умовам договору, який є обов`язком для сторін та до виконання.

Суд вважає, доведеним посилання позивача, щодо надання відповідачу освітніх послуг за договором № 518 від 08.12.2023 на суму 49618,62 грн. та те, що відповідач порушив умови договору не приступивши до виконання обов`язків водія трамвая.

У зв`язку з вище викладеним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача витрат з оплати навчання працівника, які складають 49618,62 грн.

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями4,19,141, 158,263-265 ЦПК України,суд

вирішив:

Позов Комунального підприємстваМиколаївської міськоїради «Миколаївелектротранс»про стягненнягрошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витрати за навчання у розмірі в розмірі 49618,62 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень 62 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

позивач Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», код ЄДРПОУ 03328468, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Андреєва-Палагнюка, 17;

відповідач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 08.11.2024.

Суддя І.В.Коваленко