Постанова

від 05.11.2024 по справі 493/299/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5503/24

Справа № 493/299/24

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне підприємство «Левчик», третя особа Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Левчик»

на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року, постановлену Балтським районним судом Одеської області у складі: судді Тітова Т.П. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик», за участю третьої особи Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання договору емфітевзису недійсним,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Балтського районного суду Одеської областівід 22 квітня 2024 року, якою заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Осокіна Сергія Юрійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Левчик», за участю третьої особи Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання договору емфітевзису недійснимзадоволено частково.

Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310.

В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПП «Левчик» в особі свого представника ОСОБА_3 вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову і ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги з посиланням на положення ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 531/422/19, та Постанову Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2020 у справі № 381/4019/18 вказує, що вжиті у справі № 493/299/24 заходи забезпечення позову: не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості; порушують баланс інтересів сторін; є неспівмірними із заявленими позовними вимогами; не впливають на можливість виконання в майбутньому остаточного рішення суду по суті спору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, зокрема, позивач ОСОБА_1 повідомлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, ПП «Левчик», Великодолинська селищна рада Одеської області як користувачі Електронного суду, про що свідчать довідки про доставку електронного документу 11.10.2024 16:00:20.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідност. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи частково заяву позивачки ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310 та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаної земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначенийстаттею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першоїстатті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає, що суд оцінює співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи зі змістустатей 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Левчик», третя особа Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання договору Емфітевзису недійсним, в якому просила:

- визнати недійсним договір емфітевзису 10.05.2023 стосовно належної на праві власності позивачці земельної ділянки, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, площею 2,3073 га, що розташована на території Подільського району Одеської області;

- скасувати державну реєстрацію договору емфітевзису від 10.05.2023 стосовно належної на праві власності позивачці земельної ділянки, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, площею 2,3073 га, що розташована на території Подільського району Одеської області.

Вказані вимоги ОСОБА_1 обгрунтовала тим, що з інформаційної довідки 351493880 від 23 жовтня 2023 року вбачається, що 10 травня 2023 року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Бардаковим Є.В. була проведена державна реєстрація договору емфітевзису від 10 травня 2023 року відносно земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, яка належить позивачці на праві власності. Зазначений договір з ПП «Левчик» позивачка не укладала та не підписувала.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 07 червня 2023 року визнано право оренди за ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310 на підставі договору оренди від 19 травня 2006 року та додаткової угоди № РЗС-1 від 19 грудня 2022 року укладених між позивачем та ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА».

На підставі спірного договору емфітевзису від 10 травня 2023 року відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки. Не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору емфітевзису та укладання нового незаконного договору. Тому невжиття такого заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, та унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:

- заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, яка належить позивачу на праві власності;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310, яка належить позивачу на праві власності.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона не укладала та не підписувала договір емфітевзису, вважає його сфальсифікованим, і рішенням Балтського районного суду Одеської області від 07.06.2023 справа № 493/1517/22 визнано право оренди ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» щодо зазначеної земельної ділянки позивачки, та 19.05.2006 укладено договір оренди між позивачкою та ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» строком на 15 років, тобто до 20.12.2022. Отже, відповідач достеменно знаючи про існування законного права користування іншою особою, грубо порушив права позивачки як власника та землекористувача, свідомо підробивши договір емфітевзису.

Колегія суддів вважає, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав нанерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310 відповідає позовним вимогам, та є співмірним з тими негативними наслідками, які можуть настати в наслідок невжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, оскільки зважаючи на предмет позову, в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції є доцільним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310.

Конкретний захід забезпечення позову буде відповідним позовній вимогі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).

Обираючи вказаний засіб забезпечення позову, суд першої інстанції не прийняв до уваги особливість режиму використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не пересвідчився і не встановив: чи використовуються спірні земельні ділянки в теперішній час для вирощування сільськогосподарських культур, чи не буде обраний захід забезпечення позову фактичним втручанням в господарську діяльність та чи не спричинить така заборона негативні наслідки (наприклад, втрату чи знищення врожаю, чи інших доходів, які могли бути отримані від збору врожаю чи іншого обробітку землі тощо).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб і з заявлених підстав, оскільки заборона користуватися спірною земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою був укладений договір оренди земельної ділянки, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2024 року у справі № 493/1518/22 (провадження № 61-6042ск23).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду в частині заборони приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310 скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову, в решті ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» задовольнити частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року в частині заборони приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 у застосуванні заходу забезпечення позову шляхом заборони приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,3073 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0310відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 05 листопада 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко