Ухвала

від 04.11.2024 по справі 234/503/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/503/22

Провадження № 2-др/202/51/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

04 листопада 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голєва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська заяву ОСОБА_1 доФОП ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,-Товариство здодатковою відповідальністю"Страховетовариство "Домінанта"про стягненняматеріальної шкоди,завданої врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходилася цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди залишено без розгляду.

Представник ФОП ОСОБА_2 адвокат ДеменковаЄ.С.звернулася із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогамист. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Судом посправі небуло вирішенопитання щодостягнення судовихвитрат понесенихвідповідачем на професійну правничу допомогу.

Частина 1 ст.133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

З аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Судувід 08 червня 2022 рокув справі№ 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі№ 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятоюстатті 141 ЦПК Українив випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Положення статей137,141 ЦПК Українирегламентують загальні правила розподілу судових витрат (на правову допомогу в тому числі) та є універсальними в правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормамистатті 142 ЦПК України.

У частинах п`ятій-шостійстатті 142 ЦПК Українизазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи,внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Положення частинп`ятої-шостоїстатті 142 ЦПК Україниідентичні нормам частинп`ятої-шостоїстатті 130Господарського процесуального кодексу(далі -ГПК) України.

Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року в справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятоїстатті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11.); при застосуванні частини п`ятоїстатті 130 ГПК Українисудом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12.).

Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року в справі№ 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п`ятоїстатті 130 ГПК Українидля стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, також постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року в справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року в справі № 924/341/22).

У постановах від14 травня 2024 року вcправі № 916/3278/21,від 25 квітня2024 року в справі № 903/1079/23Верховний Суд вказав, щоГПК Українине містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що підцими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ятастатті 130 ГПК Українине встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».

Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 223 ЦПК Українив разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першоїстатті 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 на виклики суду 30.01.2024, 13.03.2024, 22.04.2024, 21.05.2024, 15.07.2024 та 21.08.2024 у судові засідання не з`явився без поважних причин, що підлягає кваліфікації як «необґрунтовані дії позивача», і вказані дії були підставою для закінчення судового розгляду постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.

Такі обставини встановлені ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року.

Відповідачка добросовісно реагувала на відкриття в справі провадження вчиненням відповідних процесуальних дій, зокрема подавала клопотання, відзив на позовну заяву, клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та понесла судові витрати, оскільки зверталася за професійною правничою допомогою до адвоката.

Залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованості дій позивача є підставою для відшкодування відповідачці витрат на правову допомогу на підставі частини п`ятоїстатті 142 ЦПК України.

Письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат відповідачки на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру позивач до суду не подавав.

Вказаний висновок відповідає правовій позицій Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2024 у справі № 367/6864/21.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги від 31.01.2022; розрахункову квитанцію від 17.01.2024, за яким вартість виконаних робіт адвокатом склала 10 000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 142 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда