Рішення

від 08.11.2024 по справі 345/5229/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/5229/24

Провадження № 2/345/1329/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Калуської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що він є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 42/100 частини будівлі з вбудованим магазином (приміщення 1-1 51,8 кв.м., 1-2 20,7 кв.м., 1-3 26,3 кв.м., загальною площею 98,7 кв.м.), у відповідності до договору дарування від 19.08.1998 року.

Дане приміщення по АДРЕСА_1 спочатку належало, як і інші нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , виконавчому комітету Калуської міської ради. Пізніше воно було придбано ОСОБА_4 і 19.08.1998 року ним подаровано позивачу. На момент набуття позивачем право власності на приміщення магазину, іншим співвласникам нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 був відповідач виконавчий комітет Калуської міської ради, якому належало 58/100 частин у праві спільної часткової власності.

На даний час позивач хотів провести з відповідачем офіційний поділ нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , тобто укласти договір про поділ майна і тоді дізнався, що в 2005 році інше нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 приміщення майстерні з підвалом було відповідачем продано. Згідно відповіді виконкому Калуської міської ради від 20.08.2024 року комунальна власність на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 відсутня, оскільки 28.12.2005 року територіальною громадою м.Калуша продано шляхом викупу приміщення майстерні із підвалом, площею 133,8 кв.м., що складає 58/100 частин нежитлових приміщень.

При цьому нові співвласники майстерні із підвалом по АДРЕСА_1 , відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , уклали між собою договір про поділ цих нежитлових приміщень (майстерні із підвалом) 21.12.2021 року і на підставі їх заяв їм було надано інші адреси: ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , приміщення 1-2 та ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 , приміщення 1-1. Таким чином, на даний час фактично ліквідовано право спільної часткової власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , так як іншим співвласникам їх частки виділені в натурі і вони отримали інші адреси. Однак в Державний реєстр речових прав зміни внесені не були і по даний час зазначено, що є два співвласники вказаних нежитлових приміщень позивач та виконавчий комітет Калуської міської ради.

У зв`язку із невиділенням належної позивачу вказаної частки в натурі, позивач не може належним чином розпоряджатися своїм майном. Тому позивач змушений звернутися до суду та просить виділити йому в натурі належні 42/100 частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м., що складається з 1-1 тамбуру, 1-2 торгового залу, 1-3 торгового залу, 1-4 складу, 1-5 технічного приміщення, 1-6 вбиральні та припинити право спільної часткової власності на дане нежитлове приміщення.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує та просить суд його задоволити.

Представник виконавчого комітету Калуської міської ради подав заяву, згідно якої не заперечує проти задоволення позовних вимог. Розгляд справи просить провести без його участі, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування від 19.08.1998 року ОСОБА_1 набув право власності на 42/100 частини будівлі з вбудованим магазином, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м. (а.с.6). Відповідно де технічного паспорта належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення, які знаходяться в громадському будинку з вбудованим магазином, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а саме з літери «А»: №1 тамбуру, площею 2,3 кв.м., №2 торгового залу магазина- площею 48,6 кв.м., №3 торгового залу магазина, площею 19,3 кв.м., №4 складу, площею 23,1 кв.м., №5 технічного приміщення, площею 2,5 кв.м., №6 вбиральні, площею 2,9 кв.м., загальною площею 98,7 кв.м. (а.с. 7-14).

З витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 42/100 частини нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17). При цьому, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, за виконавчим комітетом Калуської міської ради зареєстровано право власності на 58/100 частин нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (а.с.18). Водночас з листа виконавчого комітету Калуської міської ради від 20.08.2024 року вбачається, що комунальна власність на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 відсутня, оскільки 28.12.2005 року територіальною громадою м.Калуш в особі Калуської міської ради продано шляхом викупу приміщення майстерні із підвалом, площею 133,8 кв.м., що складає 58/100 частини нежитлових приміщень (а.с.19).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.10.2014 року (а.с.32) ОСОБА_2 набув право власності на 71/100 часток приміщення майстерні з підвалом, загальною площею 133,8 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2006 року ОСОБА_3 набув право власності на 29/100 ідеальних часток майстерні з підвалом, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

21.12.2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір про поділ нежитлових приміщень (а.с.34-35), відповідно до якого сторони погодили, що ОСОБА_2 у приватну власність виділяється з літери «А» приміщення №І, №ІІ, №1, №2, №4, №5, №6, №7, №8 загальною площею 102,7 кв.м., що становить 71/100 частку, а ОСОБА_3 у приватну власність виділяється з літери «А» приміщення №ІІІ, № НОМЕР_1 , загальною площею 39,2 кв.м., що складає 29/100 часток.

Відповідно до наказу Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради №04-01/118 від 29.12.2021 року нежитловій будівлі, загальною площею 39,2 кв.м., ОСОБА_3 , створеній в результаті поділу нежитлової будівлі (майстерні з підвалом) по АДРЕСА_1 присвоєно адресу АДРЕСА_1 , приміщення 1-1. Також відповідно до наказу Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради №04-01/119 від 29.12.2021 року нежитловій будівлі, загальною площею 102,7 кв.м., ОСОБА_2 , створеній в результаті поділу нежитлової будівлі (майстерні з підвалом) по АДРЕСА_1 присвоєно адресу АДРЕСА_1 , приміщення 1-2.

Отже, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено в натурі належні їм частки нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному

з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі,

а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Згідно з ч. 1ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника , який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий виділ можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що «допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».

З висновку від 05.07.2024 року щодо технічної можливості поділу (виділу) часток нерухомого майна в натурі, складеного ФОП ОСОБА_5 , належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення, які знаходяться в громадському будинку з вбудованим магазином, загальною площею 98,7 кв.м., що складає 42/100 ідеальних часток, мають окремий вхід, відсутні місця загального користування. За технічними показниками поділ (виділ) нерухомого майна в натурі є технічно можливий. На підставі обстеження та ДБН В.2,15-2005 існує технічна можливість для поділу (виділу) в натурі вказаних нежитлових приміщень.

Отже, вказаним висновком підтверджується наявна технічна можливість щодо виділу ОСОБА_1 в натурі належної йому частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Перешкод, які заважали б виділу майна в натурі, судом не встановлено. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

На підставівикладеного, ст. ст.317, 355, 356, 358, 364 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 89, 95,200, 206, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у власність в натурі в цілому як окремий об`єкт 42/100 частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м., що згідно технічного паспорта складається із літери «А»: № 1 тамбуру, площею 2,3 кв.м., № 2 торгового залу магазина, площею 48,6 кв.м., № 3 торгового залу магазина, площею 19,3 кв.м., № 4 складу, площею 23,1 кв.м., № 5 технічного приміщення, площею 2,5 кв.м., №6 вбиральні, площею 2,9 кв.м.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 42/100 частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із виділенням вказаної частки в натурі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарганарішеннясудуподаєтьсядоІвано-Франківськогоапеляційного судупротягомтридцяти днів,здняйогопроголошення.Якщовсудовомузасіданні булооголошенолишевступнутарезолютивнучастини судовогорішення абоу разірозглядусправибезповідомлення (виклику)учасниківсправи,зазначенийстрокобчислюється здняскладенняповногосудовогорішення. Учасниксправи,якомуповнерішеннясудунебуловручене уденьйогопроголошенняабоскладення,має правонапоновленняпропущеногострокунаапеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 08.11.2024 року.

Суддя