Ухвала

від 05.11.2024 по справі 367/2115/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2115/23

Провадження №1-кп/367/382/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

05 листопада 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуюча-суддя ОСОБА_1 ,

суддя ОСОБА_2 ,

суддя ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

перекладача ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 . ОСОБА_10

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Ірпінськогоміського судукримінальне провадження,внесене06.02.2023рокудоЄдиного реєструдосудовихрозслідувань за№12023000000000203пообвинуваченню ОСОБА_6 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбаченихч.2ст.28,ч.1ст.438, ч. 1 ст. 438 КК України, та кримінальне провадження, внесене 31.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000154 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді Ірпінського міського суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023000000000203 від 06.02.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України та обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 31.03.2023 року до ЄРДР за № 12023000000000154 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки такий строк спливає, а ризики, які було враховано при обранні такого запобіжного заходу, не відпали. Менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою. Враховуючи, що злочини передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст.438 КК України у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , вчинено під час дії воєнного стану і наслідком їх вчинення виразилось у застосуванні насильства до іншої особи, просив суд не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що ризики, які було враховано при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просить відпустити його під заставу.

Представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити, а обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, з огляду на наступне.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2024 року запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, по 08 листопада 2024 року включно, а суд не в змозі призначити наступне судове засідання до цієї дати.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

На даний час ОСОБА_6 утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», в статусі військовополоненого, тому не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може призвести до його обміну в якості полоненого, що в свою чергу приведе до переміщення ОСОБА_6 за межі території України, на територію Російської Федерації, яка відповідно до постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» визнана державою-агресором.

Окрім того, відповідно до офіційної заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин із Російською Федерацією від 24.02.2022 на доручення Президента України МЗС України проведено процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

Тобто перебуваючи на території Російської Федерації - держави-агресора, ОСОБА_6 зможе: переховуватися від органів досудового розслідування та суду: кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. Тобто перебуваючи на волі ОСОБА_6 може переховуватись від органів слідства та суду, усвідомлюючи невідворотність значного строку покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, поєднаного із застосуванням насильства відносно потерпілого, що може свідчити про схильність обвинуваченого до вчинення незаконних дій зокрема і до інших учасників кримінального провадження. Вплив ОСОБА_6 на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні шляхом залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення може призвести до неможливості притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить ненастання існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із існуванням вищенаведених ризиків, а також у зв`язку з тим, що вони не забезпечать його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів клопотання міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була застосована до підозрюваного ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, зокрема проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, поєднаного із застосуванням насильства, з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 438 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці проживання, зважаючи на те, що по провадженню не допитані свідки, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, суддя приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Враховуючи, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров`я є найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_6 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

З огляду на викладене, керуючись, ст. 176-178, 183, 199, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 05.11.2024 року по 03.01.2025 року, включно.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 06 листопада 2024 року о 09 год. 30 хв.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3