Рішення

від 01.11.2024 по справі 539/2181/23

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2181/23

Провадження № 2/539/27/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2024 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участі секретаря Коваль Ю.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Кузьмич Н.О.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Шестакова О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Лубенський відділ ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Лубенський районний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кузьмич Н.О. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; у актових записах про народження дітей записати батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвища дітей залишити без змін.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з 2007 року по червень 2013 року. Під час спільного проживання 07.06.2007 у позивача народились діти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . В актових записах про народження у графі «відомості про батька» батьком вказаний ОСОБА_10 , а підставою внесення відомостей про батька є ч. 1 ст. 135 СК України. Згодом у ОСОБА_7 з`явилась нова сім`я, він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . ОСОБА_7 за життя визнавав своє батьківство щодо синів, піклувався про їх фізичний та духовний розвиток, надавав посильну матеріальну допомогу, забирав їх до себе на канікули та вихідні. Сини в свою чергу знали та любили його як батька, щодня спілкувались з ним по телефону. З позивачем та дітьми також підтримували відносини батьки ОСОБА_7 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Дітьми ОСОБА_7 синів позивача визнавала також і дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_7 діти часто бували у гостях в його сім`ї. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (загинув під час виконання бойового завдання, смерть пов`язана із захистом Батьківщини). Сини позивача дуже тяжко перенесли втрату ОСОБА_7 як батька, адже за життя він був для них прикладом, вони дуже гордяться тим, що він загинув як герой та бажають, щоб він був записаний батьком у їх свідоцтвах про народження. Зараз батьки та дружина ОСОБА_7 налаштовані проти дітей категорично та не визнають цього факту. Причиною цього є небажання ділити між великою кількістю спадкоємців, членами сім`ї загиблого воїна - захисника України ще не призначену матеріальну допомогу та спадкове майно, що залишилось після його смерті. Встановлення факту батьківства необхідне позивачу для здійснення особистих майнових та немайнових прав її синів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також для надання пільг відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМУ №168 від 28.02.2022.

06.06.2023 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

19.06.2023 відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку з його безпідставністю та бездоказовістю. В обґрунтування відзиву, зокрема, зазначила, що позивач навела у справі досить непереконливі докази того, що її померлий чоловік нібито є біологічним батьком дітей позивача. Якби він був їх батьком, то він би як чесний чоловік, яким він і був, офіційно подав би у органи РАЦС відповідну заяву про визнання свого батьківства в порядку п. 1 ч. 2 ст. 125 СК України, але він цього свідомо не зробив. Не наполягала на цьому й сама позивач, що на її думку, свідчить про те, що вона й сама мала сумніви того, що ОСОБА_7 дійсно є біологічним батьком її дітей. Позивач не надала суду якісь документальні прижиттєві особисті свідчення, заяви ОСОБА_7 , у яких би він особисто, однозначно і у письмовому вигляді визнав би своє батьківство. Тобто позивач намагається змусити суд винести рішення на припущеннях, що прямо заборонено положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

28.06.2023 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кузьмич Н.О. подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила наступне. Щодо визнання померлим (загиблим) ОСОБА_7 за життя свого батьківства відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , то ОСОБА_7 як справжній чоловік, як чесна, порядна людина, як справжній батько ніколи не залишав своїх синів, завжди спілкувався з ними, підтримував їх, допомагав, приймав участь у їх вихованні, завжди був присутній у їх житті. Чому саме за життя ним не було подано заяви про визнання батьківства до органів ДРАЦС позивачу невідомо. Саме надані позивачем суду фотодокази та усні свідчення, що будуть висловлені нею та свідками в суді, є правдивими свідченнями щодо батьківства ОСОБА_7 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_3 також за життя ОСОБА_7 і після його смерті ніколи не заперечувала його батьківство щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Діти часто були присутні на їх сімейних святах, у вихідні дні. Відповідач ОСОБА_3 останній раз забирала до себе ОСОБА_8 та ОСОБА_9 після їх дня народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , вітала їх зі святом, купувала та дарувала подарунки. Особисто привозила їх до дідуся у село Остапівку. Причиною заперечень проти позову є небажання ділити між великою кількістю спадкоємців, членів сім`ї загиблого воїна - захисника України ще не призначену матеріальну допомогу та спадкове майно, що залишилось після його смерті.

05.07.2023 судом постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Ряжко О.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

20.07.2023 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Міністерство оборони України.

18.09.2023 судом постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача задоволено; залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та виключено останніх із числа третіх осіб.

19.10.2023 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Міністерства оборони України про закриття провадження у справі.

16.01.2024 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

15.03.2024 судом постановлено ухвалу, якою поновлено провадження у справі.

02.04.2024 судом постановлено ухвалу, якою підготовче провадження у зазначеній цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Пояснила, що вони з померлим ОСОБА_7 з липня 2007 року по червень 2013 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. 07.06.2007 вона народила від ОСОБА_7 дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вона, ОСОБА_7 та їх діти жили разом за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_3 . Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах і після їх припинення ОСОБА_7 визнавав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 своїми синами, спілкувався з дітьми, займався їх вихованням, забирав до себе додому, допомагав матеріально, купував дітям одяг, солодощі, тощо. Діти бували у батька вдома в основному на канікулах. Батьки померлого ОСОБА_7 також спілкувались з дітьми, визнавали їх онуками. До смерті ОСОБА_7 не поставало питання про встановлення батьківства. У разі задоволення позову просила не стягувати з відповідачів суму сплаченого нею судового збору.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кузьмич Н.О. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Суду пояснила, що з 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . Протягом перебування у шлюбі ОСОБА_7 та вона спілкувалась з дітьми позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . ОСОБА_7 казав їй, що це його діти, визнавав їх своїми синами. Діти відносились до ОСОБА_7 як до батька, приїздили до них у гості. ОСОБА_7 допомагав дітям матеріально, купував одяг та інше. Вона забирала хлопців до себе додому, коли ОСОБА_7 , який був військовослужбовцем, вважався таким, що безвісти зник.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Шестаков О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що у позивача до смерті ОСОБА_7 не виникало питання батьківства ОСОБА_7 щодо дітей позивача, за життя ОСОБА_7 його батьківство щодо дітей встановлено не було. Позов викликаний корисливими інтересами позивача. Звертає увагу, що протягом чотирнадцяти років позивач отримувала допомогу від держави як одинока матір. Метою позову вважає не інтереси дітей, а отримання грошової допомоги після смерті військовослужбовця.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, надали до канцелярії суду заяви про розгляд справи без їх участі, в яких зазначили, що позов не визнають.

Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - адвокат Яковенко Г.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники третіх осіб Лубенського відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явились, подали до канцелярії суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, відповідача ОСОБА_3 , їх представників, допитавши свідків, суд дійшов наступного висновку.

З копій свідоцтв по народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану №00031193771, №00031193835 від 12.06.2021 вбачається, що матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 . В графі батько зазначено « ОСОБА_10 ». Відомості про батька зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №179.

Згідно довідки вих. №395 від 23.03.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації 28.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_8 у військову частину НОМЕР_4 . Відповідно до сповіщення військової частини НОМЕР_4 від 13.02.2023 №100 водій комендантського взводу, солдат ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання. Смерть пов`язана із захистом Батьківщини.

З довідки вих.№43 від 28.02.2023, виданої виконавчим комітетом Новооржицької селищної ради Остапівського старостинського округу №7 Лубенського району Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителька АДРЕСА_1 , дійсно в період з 20.07.2007 по 01.07.2013 проживала з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії спадкової справи №26/2023, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , вбачається, що спадкоємцями, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину є відповідачі: ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_5 (батько), ОСОБА_3 (дружина).

З фотографій вбачається, що на них, зокрема, зображені ОСОБА_7 , ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у різному віці.

З висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, складеного експертом КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №22-МГ від 29.02.2024, вбачається, що: 1. Відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у обох дітей серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявились у припустимого батька. 2. Таким чином встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народжених громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Вірогідність того, що ОСОБА_7 дійсно є біологічним батьком дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999%.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її подругою, з якою вона познайомилась років п`ятнадцять тому. Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у позивача вже були, але малі. ОСОБА_7 та позивач на той час жили як чоловік і дружина в селі Остапівка Лубенського району Полтавської області. ОСОБА_7 приймав участь у житті дітей як батько, визнавав їх своїми синами. Діти називали ОСОБА_7 батьком. Коли позивач вже не жила разом з ОСОБА_7 однією сім`єю, діти ще були малі (років 5-6). При цьому ОСОБА_7 як батько спілкувався з дітьми, приїздив до них, приходив до школи, а діти їздили до нього на свята, канікули. ОСОБА_7 завжди визнавав дітей своїми синами і тоді, коли жив разом з позивачем, і після цього.

Допитана в якості свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її подругою, яку знає ще зі школи. Їй відомо, що позивач познайомилась з ОСОБА_7 в місті Полтаві, коли ще навчалась, а ОСОБА_7 працював. Між позивачем і ОСОБА_7 виникли відносини як між жінкою та чоловіком. Позивач завагітніла, стала жити разом з ОСОБА_7 як чоловік та дружина. Вони переїхали жити в село Остапівка Лубенського району Полтавської області. Позивач народила дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Коли позивач та ОСОБА_7 розійшлися, дітям було чотири - шість років, точно не пам`ятає. ОСОБА_7 приїздив до дітей, приходив до школи, брав участь у житті і вихованні дітей. ОСОБА_7 визнавав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 своїми синами як під час проживання з позивачем, так і після цього. Діти звертались до ОСОБА_7 як до батька, вважали і вважають його своїм батьком. Коли ОСОБА_7 безвісти зник, його дружина спілкувалась з дітьми, запрошувала їх в гості.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. За змістом статті 121, частини 1 статті 122 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно зі ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків. Пунктом 3 частини 2 статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини за рішенням суду. Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України. Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. В третьому абзаці п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи». Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Судом із наданих позивачем доказів встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2007 року по червень 2013 року проживала разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . 07.06.2007 позивач народила синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та 15.06.2007 зареєструвала народження дітей у Виконавчому комітеті Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Відомості про батька у актових записах про народження дітей були записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер. Суд вважає, що факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, поясненнями свідків, письмовими доказами, одним з яких є висновок судової молекулярно-генетичної експертизи. Із вказаних доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю шість років, разом виховували дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при цьому ОСОБА_7 ставився до дітей як до своїх синів, за життя визнаючи своє батьківство. Вірогідність того, що ОСОБА_7 є біологічним батьком дітей за результатами експертизи складає не менше 99,99999%. Доводи сторони відповідача ОСОБА_3 у тій частині, що у позивача до смерті ОСОБА_7 не виникало питання його батьківства щодо дітей, за життя ОСОБА_7 його батьківство щодо дітей встановлено не було, не є підставою для відмови у позові про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_7 відносно дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зважаючи на доведеність факту батьківства та беручи до уваги, що без встановлення такого факту неповнолітні діти позбавлені можливості реалізувати свої права та пільги після смерті батька ОСОБА_7 у позасудовому порядку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом встановлення факту батьківства ОСОБА_7 відносно дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та внесення до актових записів про народження дітей відповідних змін про батька.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору у сумі 2147,20 грн. Разом з тим, позивач у судовому засіданні просила не стягувати з відповідачів судові витрати. Тому суд вважає справедливим не стягувати з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 200, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Черкащани Миргородського району Полтавської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - село Остапівка Лубенського району Полтавської області, Україна, РНОКПП НОМЕР_5 .

Встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Черкащани Миргородського району Полтавської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - село Остапівка Лубенського району Полтавської області, Україна, РНОКПП НОМЕР_6 . Внести зміни до актового запису про народження №04 від 15 червня 2007 року, складеного виконавчим комітетом Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - село Остапівка Лубенського району Полтавської області, Україна, громадянина України, зазначивши в графі «Батько» - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Черкащани Миргородського району Полтавської області, Україна, громадянин України; інші відомості залишити без змін.

Внести зміни до актового запису про народження №05 від 15 червня 2007 року, складеного виконавчим комітетом Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - село Остапівка Лубенського району Полтавської області, Україна, громадянина України, зазначивши в графі «Батько» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Черкащани Миргородського району Полтавської області, Україна, громадянин України; інші відомості залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 08.11.2024.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 . Треті особи: Лубенський відділ ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 24387989, місцезнаходження: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Петра Яцика, будинок 20. ІНФОРМАЦІЯ_13 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11, місцезнаходження: АДРЕСА_5. Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, будинок 6.

Суддя О.Л. Овчаренко