Рішення

від 07.11.2024 по справі 545/3761/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3761/24

Провадження № 2/545/1969/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Потетія А.Г.

за участю секретаря - Мамишевої А.Е.

провівши в приміщенні суду в м. Полтава судове засідання в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Відділ соціального захисту населення в особі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, визначеннямісця проживання,самостійного вихованнята утриманнямалолітнього сина,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Відділ соціального захисту населення в особі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що з відповідачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком з яким вони мають спільну дитину, з їх спільним сином не спілкується та не доглядає за ним. Син проживає разом з позивачем. Він сам виховує та утримує сина. Відповідачка проживає окремо від сина, не зустрічається з ним, не брала та не бере участі у його вихованні, не цікавиться життям дитини, не забезпечує матеріально.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та прохав суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за адресою АДРЕСА_1 та визначити, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до 18 років, без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Також просив про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити, про що надав відповідну заяву.

Відповідач позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, про що надала відповідну заяву.

Представник третьої особизаперечив щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити у позбавленні батьківських прав за безпідставністю, про що надав відповідну заяву.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27.12.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю останнього зазначена ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 .

З жовтня 2023 року сторони не проживають разом.

19.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був кладений нотаріально посвідчений договір щодо визначення місця проживання дитини, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з батьком.

Оскільки, факт проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , сторонами визнається, то відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України,місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років.

Оскільки позов в частині встановлення факту проживання малолітнього сина з батьком та перебування на його утриманні визнаний відповідачем і не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Оцінивши надані докази щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю підстав для позбавлення батьківських прав, рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Щербанівської сільської ради від 25.09.2024 р. року вирішено за недоцільне позбавити батьківських прав, гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що не надано інформації та документів, що підтверджують ухилення матері від виконання батьківських обов`язків відносно сина.

Згідно з ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 141Сімейного кодексуУкраїни визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.4ст.155 Сімейного кодексу Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ч.1ст.164 Сімейного кодексу Українипередбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином,позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (рішення у справі МакМайкла, п. 87).

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Як уже було зазначено, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки щодо сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та не доведено наявності в її діях вини щодо невиконання батьківських обов`язків, не надано доказів, щодо наявності інших обставин, передбачених ч.1ст. 164 Сімейного кодексу України, а саме, що відповідач жорстоко поводиться з дитиною, є хронічним алкоголіком, вдається до експлуатації дитини, засуджена за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як встановлено вище відповідачка є багатодітною матір`ю, не притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, в полі зору соціальних служб не перебуває, питань щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків на комісіях з питань захисту прав дитини не розглядалось. Відомостей щодо аморального способу життя відповідачки до органу опіки та піклування не надходило.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги закону, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина не відповідає меті такого заходу - захисту якнайкращих інтересів дитини.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з наступного. Оскільки при зверненні до суду позивачем було заявлено позовні вимоги і сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., суму в розмірі 1211,20 грн. віднести за його рахунок, а 1211,20 грн. стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Проте при збільшенні позовних вимог позивачем було заявлено додатково дві вимоги немайнового характеру, але не було доплачено судовий збір за одну вимогу в розмірі 1211,20 грн., виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в загальному розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,263,265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.141,155,164166 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Відділ соціального захисту населення в особі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання, самостійного виховання та утримання малолітнього сина задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за адресою АДРЕСА_1 .

Визначити, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до 18 років, без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Сплачений позивачем при зверненні до суду, судовий збір в розмірі 1211,20 грн., віднести за його рахунок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення рішення.

Суддя: А. Г. Потетій