Ухвала

від 08.11.2024 по справі 201/9038/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 08.11.2024

Справа № 201/9038/20

Провадження № 1-в/334/186/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя матеріали подання заступника начальника Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про вирішення питання про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшло подання заступника начальника Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про вирішення питання про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, щодо засудженого ОСОБА_3 .

Подання мотивовано тим, що на обліку Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області перебуває ОСОБА_3 , засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2021 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки та з покладеними на нього обов`язками відповідно до ст.76 КК України.

09.08.2024 р. набув чинності Закон України від 18.07.2024 р. №3886-1X «Про внесення змін Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», якими внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на зазначене просить суд вирішити питання про звільнення ОСОБА_3 від призначеного судом покарання.

Представник органу пробації в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд подання у його відсутність, подання підтримує.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд подання у його відсутність, подання підтримує.

Засуджений який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду подання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вважає за необхідне проводити розгляд подання по суті за відсутності засудженого, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду подання.

Відповідно до положень ст.539КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Зі змісту вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки. Сума викраденого майна ОСОБА_3 за епізодом 24.08.2020 року становить 500,00 гривень, за епізодом 28.08.2020 року становить 417,00 гривень, за епізодом 29.08.2020 року становить 406,67 гривень, за епізодом 29.08.2020 року становить 341,55 гривень, за епізодом 17.09.2020 року становить 694,83 гривень, за епізодом 08 вересня 2020 року становить 389,65 гривень, за епізодом 28 вересня 2020 року становить 427 гривень.

09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024.

Згідно з положеннями ч. 1 ст 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-1X) відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51КУПАП визначено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст.51КУПАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1п.169.1ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становив 2102 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1051 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Згідно зі ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно із ч. 2 ст.74КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

За статтею 539КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.537КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону.

Суд враховує, позицію викладену у постанові Верховного Суду у справі № 278/1566/21 від 07.10.2024 року, згідно якої, зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.

Згідно із вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2021 року, сума викраденого майна ОСОБА_3 за епізодом 24.08.2020 року становить 500,00 гривень, за епізодом 28.08.2020 року становить 417,00 гривень, за епізодом 29.08.2020 року становить 406,67 гривень, за епізодом 29.08.2020 року становить 341,55 гривень, за епізодом 17.09.2020 року становить 694,83 гривень, за епізодом 08 вересня 2020 року становить 389,65 гривень, за епізодом 28 вересня 2020 року становить 427 гривень, що станом на момент вчинення крадіжок, а саме 2020 рік складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка становить 2102 грн.

Таким чином, на засудженого розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, тому суд вважає, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22.12.2021 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 5, 74 КК України, ст. ст. 372, 537, 539 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Подання заступника начальника Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, відповідно до ч.2 ст.74КК України - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2021 року покарання, за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України, на підставі ч.2 ст.74 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке особу засуджено.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: ОСОБА_1