Рішення

від 17.10.2024 по справі 758/4917/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4917/24

Категорія 82

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з даним позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач є спадкоємицею всього майна ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ), зокрема, квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом - квартира).

У провадженні Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори перебуває спадкова справа № 69998677 (номер у спадковому реєстрі, номер у нотаріуса № 714/2022), відкрита щодо майна спадкодавця ОСОБА_2 .

Під час проведення державної реєстрації спадщини позивача на квартиру, стало відомо про наявність обтяження квартири, зокрема, арешту (реєстраційний номер № 1443030, дата державної реєстрації обтяження - 05.11.2004), накладеного на підставі постанови б/н від 12.08.2002, виданої Відділом державної виконавчої служби у Подільському районі.

21.02.2024 представник позивача, адвокат Селівакін Ігор Олександрович (надалі за текстом - представник позивача), звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з квартири.

14.03.2024 представник позивача, звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання, зокрема, інформації щодо стягувача у виконавчому провадженні, у межах якого було накладено арешт на квартиру на підставі постанови б/н від 12.08.2002, виданої Відділом державної виконавчої служби у Подільському районі, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб), місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувана та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі які ідентифікують стягувача.

У відповіді на заяву представника позивача про зняття арешту з квартири відповідач повідомив, що арешт з квартири не може бути знятий, оскільки щодо ОСОБА_2 наразі відсутні виконавчі провадження у Автоматизованій системі виконавчого провадження. У зазначеній відповіді відповідача, останній рекомендував позивачу звернутися до суду із заявою про зняття арешту з квартири.

Водночас, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач повідомив, що у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про те, що на виконанні відповідача перебували або перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ; надати інформацію, на підставі яких документів було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на квартиру не видається можливим, оскільки ЄДР «ВП-Виконавець» почав діяти з 2006 року.

При цьому, інформацію про стягувача у виконавчому провадженні, у якому було накладено арешт на квартиру, відповідач також не надав.

З огляду на зазначені вище обставини справи, позивач вважає, що її права як спадкоємця квартири порушені накладененим арештом, отже, наявні підстави для звернення до суду з позовом про його зняття.

Наявність арешту на нерухоме майно обмежує її в реалізації спадкових прав та враховуючи відсутність інших способів захисту порушеного права на спадкове майно, позивач змушена звернутись за захистом порушених прав до суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому зазначив, що перевіркою даних, що містяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що станом на 15 березня 2024 року виконавчі документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на виконання у відділі не перебувають, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємицею всього майна ОСОБА_2 , зокрема квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У провадженні Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори перебуває спадкова справа № 69998677 (номер у спадковому реєстрі, номер у нотаріуса № 714/2022), відкрита щодо майна спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 70812704 від 05.12.2022 року (а.с. 21).

Під час проведення державної реєстрації спадщини позивача на квартиру, стало відомо про наявність обтяження на квартирі, зокрема арешту (реєстраційний номер № 1443030, дата державної реєстрації обтяження - 05.11.2004), накладеного на підставі постанови б/н від 12.08.2002, виданої Відділом державної виконавчої служби у Подільському районі (а.с. 22-23).

Відповідач повідомив, що арешт з квартири не може бути знятий, оскільки щодо ОСОБА_2 наразі відсутні виконавчі провадження у Автоматизованій системі виконавчого провадження. У зазначеній відповіді відповідача, останній рекомендував позивачу звернутися до суду із заявою про зняття арешту з квартири (а.с. 24-26).

Водночас, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач повідомив, що у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про те, що на виконанні Відповідача перебували або перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ; надати інформацію, на підставі яких документів було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на квартиру не видається можливим, оскільки ЄДР «ВП-Виконавець» почав діяти з 2006 року (а.с. 27-29).

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Ураховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо. Отже державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби, на даний час виконавче провадження завершено, однак, арешт накладений на майно боржника знято не було.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити;

Зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1443030, зареєстрований 05.11.2004 12:06:26 за № 1443030 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б/н, 12.08.2002, Відділ державної виконавчої служби у Подільському р-ні, об`єкт обтяження:квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис, архівний номер: 4711217КІЕV1, архівна дата: 12.09.2022, дата виникнення: 12.09.2022, № реєстра: 3-883, внутр.. номер: 7801522D2AF32E322157, комментарий: вх.: 4197;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 04208, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 34482497);

Третя особа - Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора (адреса: 04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 33, код ЄДРПОУ 39023114);

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк