Ухвала

від 08.11.2024 по справі 715/3476/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2024 року в кримінальному провадженні №12023262020002938 від 06.08.2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень 00 копійок.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку районного суду, 06 серпня 2023 року близько 07 год. 19 хв. ОСОБА_7 прибув на МПП «Порубне», що розташований в с.Тереблече Чернівецького району Чернівецької області, з метою перетнути державний кордон України на виїзд з України. Знаючи, що відповідно до Постанови КМУ №57 від 27.01.1995 року уповноважені службові особи Державної прикордонної служби проводять опитування водіїв, які внесені у базу «Шлях» під час перетину ними кордону з метою підтвердження мети поїздки, їдучи у якості водія вперше

ЄУНСС: 715/3476/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_10

НП: 11-кп/822/154/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

та розуміючи, що не зможе належним чином підтвердити мету своєї поїздки, що призведе до відмови йому у перетині державного кордону України, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив вплинути на працівників Державної прикордонної служби України.

Так, діючи умисно, незаконно, розуміючи, що ОСОБА_11 , яка на той час була одягнена у формений одяг, є працівником ДПС України та здійснює виконання свої службових обов`язків, є відповідальною за дотримання правил перетину Державного кордону України та уповноважена надати йому дозвіл на перетин державного кордону України, з метою схилення останньої до вчинення дій всупереч її службовим обов`язкам, надав останній грошові кошти у сумі 50 євро (згідно курсу НБ України 1999 гривень 57 копійок) як неправомірну вигоду за прийняття рішення щодо дозволу йому перетнути державний кордон України, тобто виїхати з України.

На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі вважає висновки районного суду хибними та такими, що не відповідають встановленим фактичним обставина справи, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим.

Стверджує, що висновок районного суду про винуватість ОСОБА_7 за ч.1 ст. 369 КК України не підтверджується належними та допустимими доказами, а докази, які дослідженні під час судового розгляду, навпаки доводять відсутність в діях ОСОБА_7 ознак злочину.

Вважає, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Вказує, що поза належною увагою районного суду залишилась позиція ОСОБА_7 щодо відсутності умислу спрямованого на надання неправомірної вигоди.

Зазначає, що висновок районного суду про відсутність у ОСОБА_7 достатніх підстав для виїзду за кордон та не підтвердження мети поїздки, є необґрунтованим, оскільки відомості щодо ОСОБА_7 було внесені до електронної системи «Шлях», та ніхто із працівників митного посту не вказував про відсутність підтвердження мети поїздки.

Звертає увагу, що в матеріалах справи є належним чином завірені документи, які надавали ОСОБА_7 право без перешкод перетинати державний кордон України.

Зазначає, що ОСОБА_7 не пропонував свідку ОСОБА_11 неправомірної винагороди, грошові кошти були виявлені свідком у паспорті при вивченні пакету документів, при цьому ст. 369 КК України не передбачає надання неправомірної вигоди службовій особі приховано від останньої без попередньої пропозиції, обіцянки чи прохання щось вчинити, або не вчинити.

Стверджує, що свідок ОСОБА_11 під час діалогу з ОСОБА_7 вела себе провокаційно - сама висловлювала припущення про надання обвинуваченим грошових коштів по причині того, що він їде вперше по системі «Шлях», не вказала, що у неї є якісь сумніві щодо підтвердження мети поїздки, чи про те, що гроші призначені їй і саме у вигляді неправомірної вигоди.

Зазначає, що ОСОБА_7 жодним словом чи жестом не підтверджував, що кошти призначені в якості хабара персонально ОСОБА_11 .

Вказує, що показами свідка ОСОБА_12 підтверджено те, що ніякої розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , яка б свідчила про якісь гроші, або надання якогось хабара не було і він такого не чув.

Звертає увагу на факт ненадання відділом ДПС на запит слідчого фрагменту відеозапису з бодікамери ОСОБА_11 , коли вона вперше підійшла до ОСОБА_7 і отримала від нього паспорт.

Зазначає, що місцем інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення повинна бути кабінка автомобіля де нібито була надана неправомірна вигода, однак купюра та документи були виявлені через 2 години при огляді кабінету старших прикордонних нарядів ВПС «Порубне», та не встановлено, що саме цю купюру було надано ОСОБА_7 .

Вважає, що поза розумним сумнівом не можна дійти до висновку на користь доведення факту, що обвинувачений ОСОБА_7 , точно і зрозуміло виклав суть якоїсь пропозиції, або надання інспектору прикордонного контролю ОСОБА_11 неправомірної вигоди за прийняття рішення щодо дозволу йому перетнути державний кордо України.

Просить скасувати оскаржуваний вирок і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутню події і складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі вважає вирок районного суду незаконним та необґрунтованим, оскільки суд неправильно оцінив докази та зробив висновки, які суперечать реально встановленим обставинам справи.

Зазначає, що грошова купюра потрапила до ОСОБА_11 в паспорті поміж його сторінок, тобто непомітно для останньої, при цьому від обвинуваченого ОСОБА_7 працівникам прикордонної служби не надходило пропозиції отримати незаконну вигоду.

Стверджує, що згідно наявного відеозапису, між учасниками комунікації не йшло мови ні про конкретну суму грошей, ні про призначення грошей в якості неправомірної винагороди, ні про те кому призначена неправомірна вигода, ні про те, за які саме діяння в межах службової компетенції вона надається.

Вказує на розбіжності між об`єктивними фактами та показами свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , які залишились поза належною увагою районного суду, та на їх зацікавленість в обвинувальному вироку.

Стверджує, що згідно наданих показів свідка ОСОБА_11 , вона вбачала ознаки незакінченого замаху на кримінальне правопорушення, що підлягає кваліфікації за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, оскільки ОСОБА_11 вважала себе службовою особою, для якої і призначалась неправомірна вигода однак вирішила не присікти злочинні дії на стадії незакінченого замаху, а спонукала ОСОБА_7 продовжити вчинення злочину, однак обвинувачений не звернувся до ОСОБА_11 ні з пропозицією забрати гроші собі, ні з прохання вчинити якусь дію в межах її службових повноважень.

Вважає не вірним висновок суду про те, що обвинувачений ОСОБА_7 під час спілкування із працівниками прикордонної служби не заперечував належність йому купюри номіналом в 50 євро, та не вказував, що такі гроші випадково опинились в документах, оскільки працівник прикордонної служби вказали ОСОБА_7 про гроші без зазначення номіналу та валюти в переданих ним документах, а ОСОБА_14 відразу не зорієнтувався про які гроші і про його чи напарника документи саме ідеться.

Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме те, що свідок ОСОБА_11 не забрала грошову купюру собі, а передала разом з паспортом своєму керівнику ОСОБА_13 , який теж не забрав грошову купюру собі, а отже такої події, як прийняття службовою особою неправомірної вигоди, не відбулося взагалі.

Просить скасувати оскаржуваний вирок, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , закрити у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення.

На вказані апеляційні скарги надійшло заперечення прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_15 , в якій прокурор вважає подані апеляційні скарги безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що суд першої інстанції дав повну, всебічну та об`єктивну оцінку всім доказам у справі, належним чином мотивувавши свої висновки.

Стверджує, що сторона захисту вказує на зацікавленість свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 однак не мотивує в чому саме проявляється зацікавленість вказаних осіб, які надали свої покази будучи попередженими про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 узгоджується із іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписами на яких зафіксовано їх розмову із ОСОБА_7 .

Вважає, що відеозаписи спростовують версію захисту щодо випадковості вказаних грошей.

Вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 під час запитань сторони обвинувачення не орієнтувався де знаходиться офіс фірми ФОП « ОСОБА_16 », його підібрали біля готелю Оазис в м. Чернівці, перед тим як їхати до КПП «Порубне» по дорозі ближче до кордону останній помінявся місяцями із свідком ОСОБА_12 та став керувати транспортним засобом, в дорожньому листі вказано пункт пропуску «Дякове», а не «Порубне».

Враховуючи вищевказане прокурор вважає, що у ОСОБА_7 були підстави надати неправомірну вигоду працівникам прикордонної служби.

Зазначає, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , відповідно до своїх посадових обов`язків, мають перевіряти документи та виясняти у особи мету поїздки, і якщо особа не може підтвердити вказану мету вони можуть прийняти рішення про відмову в перетині державного кордону України, що і було зроблено свідком ОСОБА_13 .

Посилається на те, що надання неправомірної вигоди полягає в наданні, передачі, врученні службовій особі такої неправомірної вигоди, а злочин за ч.1 ст. 369 КК України вважається закінченим з моменту прийняття службовою особою неправомірної вимоги.

Зазначає, що грошові кошти були умисно покладені в паспорті ОСОБА_7 ,, з метою приховати їх від посторонніх осіб, знаючи, що інспектор при перевірці документів зрозуміє, що кошти призначені для неї з метою прийняття відповідного рішення щодо безперешкодного пропуску за межі України.

Стверджує, що ОСОБА_7 визнав, що це його купюра номіналом 50 Євро потрапила до паспорту, а сторона захисту у судовому засіданні не оспорювала належність та допустимість доказів у вигляді купюри 50 Євро та протоколу огляду місця події.

Просить апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 369 КК України без змін.

Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, надавши учасникам кримінального провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст., ст.370, 373 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскаржуваний вирок районного суду не відповідає вимогам ст.374 КПК щодо зазначення місця, формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним із зазначенням місця, часу способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як наслідок, районний суд не встановив належним чином фактичних обставин справи, і прийшов до поспішного і передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у інкримінованих діях, проігнорував неповноту і односторонність допущену на досудовому розслідуванні даного кримінального провадження.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному вироку і доказам які покладені районним судом в основу доведеності вини ОСОБА_7 у колегії суддів виникають сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованих йому діях.

В основу доведеності вини ОСОБА_7 у обвинувальному вироку районним судом покладено показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , та два відеозаписи.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в ДПС України з 2006 року, 06 серпня 2023 року виконувала службові обов`язки в нічній зміні на МПП «Порубне». Близько 07 год. 20 хв. ОСОБА_7 прибув до МПП «Порубне» за кермом мікроавтобуса та подав документи для перевірки. Під час здійснення перевірки документів, які були подані ним як підстава для перетину кордону, в службовому модулі вона виявила в його паспорті між останньою сторінкою паспортного документу та ксерокопіями інших документів одну купюру номіналом 50 Євро та однозначно сприйняла це як спробу надати їй неправомірну вигоду за безперешкодний перетин кордону. Після цього вона увімкнула відеореєстратор та підійшла до ОСОБА_7 , щоб з`ясувати, навіщо він поклав гроші у паспорт. ОСОБА_7 відповів, що йому так порадили зробити хлопці. Коли вона почала його розпитувати про мету поїздки, він не міг конкретно пояснити мети виїзду, пункт призначення та дату повернення на територію України. Після цього вона у відповідності до своїх посадових обов`язків доповіла старшому зміни на пункті пропуску про виявлення факту спроби надання неправомірної вигоди.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказав, що несе службу в ДПС України. 06 серпня 2023 року він здійснював повноваження старшого зміни на МПП «Порубне». Вранці він перебував у службовому приміщенні, близько 07 години до нього підійшла інспектор ОСОБА_11 та повідомила, що при перевірці документів громадянина ОСОБА_7 , який слідував на виїзд з України, нею виявлено грошові кошти - неправомірну вигоду в розмірі 50 Євро. Відповідно до посадових обов`язків він провів опитування громадянина ОСОБА_7 в службовому кабінеті. В ході опитування ОСОБА_7 щодо неправомірної вигоди, останній пояснив, що так порадили йому зробити хлопці. При цьому він не зазначав про випадкове знаходження коштів в наданих ним ОСОБА_11 документах, говорив, що розуміє про кримінальну відповідальність за такі дії і що «просто так вийшло». Крім того, ОСОБА_7 не міг чітко пояснити мету своєї поїздки та сказав, що за працевлаштування сплатив грошові кошти в сумі 3000 грн. За результатами опрацювання документів та інформації про виявлені факти ним, як старшим зміни, було прийнято рішення про відмову в перетині кордону ОСОБА_7 та повідомлення правоохоронців про надання неправомірної вигоди вказаним громадянином

Із дослідженого диску з відеозаписами з назвами «VIDEO_TS», вбачається, що на ньому зафіксовано, як до автомобіля ОСОБА_7 , який перебуває на території МПП «Порубне», підходить працівниця прикордонної служби, яка з ним спілкується та якій ОСОБА_7 передає документи. (т. 1 а.с. 77).

Із дослідженого оптичного диску з відеозаписами з назвами «00006_00000020230806073632_0002А»,«00006_00000020230806073632_0003A», вбачається, що на них зафіксована розмова працівниці прикордонної служби ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , під час якої ОСОБА_7 не заперечує, що виявлені в паспортному документі грошові кошти належать йому, пояснює, що так зробити йому порадили інші люди, оскільки він вперше виїжджає за допомогою системи «Шлях». (т. 1 а.с. 68).

Із змісту цих безпосередньо допитаних апеляційним судом свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_17 вбачається те, що кошти в паспорті ОСОБА_7 були виявлені не безпосередньо одразу при наданні документів ОСОБА_7 , а у службовому модулі, куди пішла ОСОБА_11 , однак при цьому жодних конкретних пропозицій від ОСОБА_7 щодо вчинення ОСОБА_11 дій в межах службових повноважень, або поза цими межами не прозвучало ні до ні після того як вона повернулася з службового модуля.

Неповне фіксування відеозапису при проходженні контролю ОСОБА_7 на МПП «Порубне» інспектором ОСОБА_11 , остання пояснила необхідністю підзарядки бодікамери.

Органом досудового розслідування, та районним судом не встановлено даних про те, що у ОСОБА_7 були будь які законні перепони для виїзду закордон.

Заперечуючи свою вину обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що він є волонтером та співзасновником благодійної організації «Благодійний фонд «Оселя». Наказом керівника БО «Благодійний фонд «Оселя» від 02.08.2023 року №01/П його направлено у відрядження до м. Варшава (Республіка Польща) до міжнародної організації Habiat for Humanity з метою проведення комерційних переговорів та укладення договорів з фондом про подальшу співпрацю за соціальним проектом для ВПО « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Окрім цього, 05 серпня 2023 року, він уклав трудовий договір з ФОП ОСОБА_18 та отримав подорожній лист, згідно якого повинен був здійснити рейс Україна-Італія-Україна. Даний трудовий договір був укладений, щоб здійснити доставку гуманітарної допомоги з Італії до України. 06 серпня 2023 року він в`їхав на МПП «Порубне», під час перевірки документів працівниця прикордонної служби виявила в його паспорті грошові кошти в сумі 50 Євро, що належали йому. Яким чином грошові кошти потрапили до паспорта та документів, що були надані ним працівниці ДПС з метою перетину кордону - йому не відомо. На його думку - це випадковість. В подальшому він через розгубленість не зміг пояснити працівникам ДПС, що це випадковість. Зазначені вище грошові кошти він зберігав серед документів за порадою працівників фірми, в якій працевлаштувався напередодні. Вказав також, що мав всі належні документи для перетину кордону, а тому відсутня була необхідність для надання неправомірної вигоди. Просить суд ухвалити виправдувальний вирок.

Надаючи правову оцінку показанням обвинуваченого, свідків, відеозаписам, апеляційний суд прийшов до висновку, про недоведеність спрямованості умислу ОСОБА_7 на вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, яка за своїм змістом передбачає відповідальність за вчинення пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища .

Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 інкриміновано надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь якої дії з використанням наданої їй службової влади чи службового становища.

Органом досудового розслідування проведено не повне та одностороннє розслідування даного кримінального провадження, що було проігноровано районним судом.

Під час досудового розслідування та судового розгляду районним судом не встановлено яким чином надавалася ОСОБА_7 неправомірна вигода, і за які дії.

Пояснення ОСОБА_7 про те, що у нього є гроші у документах , тому що йому хлопці сказали так зробити , не можуть бути беззаперечним доказом того, що він, як стверджує обвинувачення, надав неправомірну вигоду, принаймні від нього такої ініціативи не виходило.

Твердження обвинувачення зводиться до місцезнаходження коштів ОСОБА_7 , однак не доведено зв`язку між цими коштами, та діями по наданню неправомірної вигоди.

Така неповнота досудового розслідування має наслідком пред`явлення неконкретного обвинувачення ОСОБА_7 .

Під час апеляційного перегляду кримінального провадження не знайдено підстав на спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його невинуватості.

За таких обставин і тих доказів, які досліджені, обвинувачення ОСОБА_7 не доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Судова колегія вважає, що у цьому провадженні високі стандарти доведення вини особи «поза розумним сумнівом» не були дотримані стороною обвинувачення, що залишилось поза належною увагою районного суду.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведеності винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати.

Згідно ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Апеляційний суд згідно наданих повноважень не може перебирати на себе функцію обвинувачення, що є неприпустимо, тому таку неповноту та односторонність досудового розслідування та судового розгляду районним судом усунути не можливо, у даному випадку має місце розумний сумнів щодо вини ОСОБА_7 у інкримінованих діях, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі за недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 369 КК України - скасувати.

Кримінальне провадження №12023262020002938 від 06.08.2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 369 КК України закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Заставу у розмірі 20 000 гривень 00 копійок, яку внесено ОСОБА_19 на рахунок: НОМЕР_1 , одержувач коштів: ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ 26311401, банк: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача: 820172, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3136450590.1 від 09.08.2023 року повернути заставодавцю ОСОБА_19 .

Грошові кошти у сумі 50 євро одну купюру серії SB7498880374, яка знаходиться на зберіганні у філії АТ «Укрексімбанк» у місті Чернівці - повернути ОСОБА_7 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08.08.2023 року на вказані грошові кошти.

Відеозаписи з нагрудних камер прикордонників, надані ДПС України на цифровому носії інформації; відеозаписи з камер відеоспостереження, встановлених на території МПП «Порубне», що наданий ДПС України на цифровому носії інформації (інвентарний номер 63) залишити у матеріалах справи.

Відеореєстратор body vorn camera D-EYE 321s інв. №14, s/n 211203110 та відеореєстратор Patrul C-21 інв. №2, s/n НОМЕР_2 залишити у власності 31 прикордонного загону ДПС України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Головуючий [підпис] ОСОБА_1

Судді [підпис] ОСОБА_2

[підпис] ОСОБА_3

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач

(посада) ОСОБА_20 , підпис) (ПІБ)

08..11.2024 року

(дата засвідчення копії)