ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2024 р. Справа №909/330/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Шатан Т.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" від 19.07.2024 (вх. № ЗАГС 01-
05/2136/24 від 26.07.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2024
(повний текст рішення складено та підписано 02.07.2024, суддя
Малєєва О. В.)
у справі № 909/330/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірідіс Олеум" (Viridis oleum OU) (надалі ТзОВ "Вірідіс Олеум"), Таллінн Естонія
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ"</a> (надалі ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ")
про: стягнення 10 120 Євро вартості втраченого вантажу,
за участю представників:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
09.04.2024 ТзОВ "Вірідіс Олеум" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" про стягнення 10 120 Євро вартості втраченого вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТзОВ "Вірідіс Олеум" (Замовник) та ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" (Перевізник) 29.01.2024 укладено договір №1-29/01/2024 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до умов цього договору сторони 29.01.2024 погодили заявку на перевезення №29-01/05. Перевізник зобов`язувався доставити товар в пункт призначення 09.02.2024, проте доставив і вивантажив товар із значною затримкою - 28.02.2024. Крім того, в порушення умов укладеного договору Перевізник розвантажив вантаж без письмового підтвердження Замовника, а також не тій особі, яка вказана вантажоодержувачем в СМR №012902.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2024 року у справі № 909/330/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірідіс Олеум" (Viridis oleum OЬ) 10 120 Євро вартості втраченого вантажу, а також 46 396,61 грн. судових витрат, з яких 6 396,61 грн - судовий збір, 40 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідно до СМR №012902 вантажоодержувачем було визначено German Grain TAB GmbH Palaisstr, 4, 32756 Detmold Registratio code: HRB 5712. Проте, Перевізник видав вантаж іншій особі - Uwe Hoppe Handels und Transport GmbH, SchmiedestraЯe 9, 28870 Ottersberg, при відсутності підтвердження Замовника на зміну одержувача. Водночас, відповідач не надав доказів того, що Замовник змінив вказану в СМR № 012902 адресу розвантаження та особу вантажоотримувача і що він отримав підтвердження Замовника після прибуття на місце розвантаження.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн., суд врахував, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав договір про надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2024 №007/2024-Т, розрахунок вартості правничої допомоги на суму 40 000 грн. За домовленістю сторін вартість послуг з надання правничої допомоги на користь ТзОВ "Вірідіс Олеум" відповідно до п. 4.3 договору від 25.03.2024 складає фіксований розмір - 40 000 грн. При цьому, відповідач заперечень щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката не подав. Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та недотриманні норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що вантаж Перевізником дійсно був доставлений із затримкою, яка не залежала від відповідача. Затримка виникла на кордоні у зв`язку із перекриттям пунктів пропуску польськими фермерами, ця подія широко висвітлювалась в засобах масової інформації, як в Україні так і за кордоном. При цьому, товар був доставлений, як тільки виникла фізична можливість 28.02.2024. Стверджує, що водій прибув за вказаною в СМR №012902 адресою для розвантаження вантажу, в офісі перебувала особа, яка підтвердила, що він прибув на місце призначення та підтвердив, що є представником вантажоотримувача. Водій через втому (понад два тижні в очікуванні на кордоні) не зв`язався з відповідачем, щоб отримати вказівки про розвантаження, а при оформленні документів не побачив, який штамп йому проставили в накладній та не надав цьому значення. Скаржник наполягає, що товар прибув у вірне місце призначення, за вірною адресою та до вірного офісу. При цьому скаржник зауважує, що позивач нічого не згадує про вантаж, а тільки посилається на те, що, якщо в накладній проставлений інший штамп то вантаж втрачений. Крім того, на переконання скаржника, витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними.
Позивач у відзиві на апеляційну заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, прийнятим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема зазначає, що п.4.10 укладеного між сторонами договору передбачено, що Перевізник зобов`язується не розвантажувати вантаж без підтвердження Замовника, яке надсилається Перевізнику електронною поштою в довільній формі на протязі 24 годин з моменту прибуття на місце розвантаження. В разі порушення цієї умови таке розвантаження буде прирівнюватися з втратою перевізником вантажу. Водночас, Перевізник (відповідач) не надав доказів того, що Замовник змінив вказану в СМR №012902 адресу розвантаження та особу вантажоотримувача, і що він отримав підтвердження Замовника після прибуття на місце розвантаження. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2024 у справі № 909/330/24 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" - без задоволення.
21.10.2024 відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання (вх. № ЗАГС 01-04/7020/24) про долучення до матеріалів справи доказів, в якому просить визнати поважними причини не подання доказів, а саме: нотаріально завірений переклад деларації про спіробітництво від 12.08.2024 та долучити їх до матеріалів справи.
Колегія суддівне надає правової оцінки зазначеному документу з тих підстав, що такий датований після винесення Господарським судом Івано-Франківської області оскаржуваного у справі № 909/330/24 судового рішення та не був предметом дослідження в суді першої інстанції. По суті, це - новий доказ, якого не існувало на час прийняття судом рішення від 24.06.2024 у даній справі.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №924/232/18, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі №922/393/18).
Сторони не делегували уповноважених представників в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом надіслання ухвали суду від 17.09.2024 про відкладення розгляду справи на 29.10.2024 до електронного кабінету зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що підтверджується довідками, складеними відповідальним працівником Західного апеляційного господарського суду.
Також апеляційний суд зазначає, що в даному випадку неможливість явки представників сторін не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що представник скаржника на попередньому судовому засіданні (17.09.2024) надав пояснення по суті апеляційної скарги, водночас, відповідно до ухвали суду від 17.09.2024 присутність сторін в судовому засіданні 29.10.2024 не визнавалась обов`язковою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників сторін у справі.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
29.01.2024 між ТзОВ "Вірідіс Олеум" (Viridis oleum OЬ) (Замовник) та ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" (Перевізник) укладено договір №1-29/01/2024 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиційних послуг, згідно з п. 1.1 якого Перевізник зобов`язується виконати або організувати виконання перевезення ввіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення і передати вантаж уповноваженій Замовником на отримання особі, а Замовник зобов`язується сплатити Перевізнику за перевезення вантажу та надані транспортно-перевізницькі послуги встановлену плату
У відповідності з цим договором Замовник завчасно повідомляє Перевізнику умови перевезення шляхом передачі заявки по кожному рейсу, яка є невід`ємною частиною даного договору та містить умови про: тип вантажу, кількість вантажу та при необхідності, його розміри; дата, час та точна адреса для подачі транспортного засобу під завантаження; тип транспортного засобу; спосіб завантаження і розвантаження, виконавець (при необхідності); найменування, точна адреса і телефон вантажоотримувача (при необхідності); місце навантаження та особа, відповідальна/уповноважена за завантаження (її номер телефону, прізвище, ім`я); місце розвантаження та особа, відповідальна/уповноважена за розвантаження (її номер телефону, прізвище, ім`я); додаткові вимоги до транспортного засобу (при необхідності);додаткові необхідні умови до даного перевезення (при необхідності); терміни доставки вантажу/розвантаження (при необхідності); вартість перевезення (п. 2.2 договору).
У відповідності до п. 2.3 договору в заявці можуть бути встановлені також інші умови. Необхідність включення в заявку умов, вищевказаних "при необхідності" та інших умов, визначає Замовник. Разом з заявкою на кожне конкретне перевезення Замовник також передає Перевізнику інструкцію, в якій регламентується перелік і порядок направлення Перевізником оригіналів документів Замовнику.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що Замовник має право повідомивши Перевізника до часу фактичного прибуття транспортного засобу Перевізника в місце розвантаження, змінити вказану адресу розвантаження та/або особу вантажоотримувача, забезпечити Перевізника (водія відповідного транспортного засобу Перевізника) за необхідності відповідними товаросупровідними документами та/або інструкціями. У разі потреби зміни при цьому дати доставки та/або її вартості вказані зміни погоджуються сторонами.
Замовник, як правило, є водночас вантажоотримувачем. Разом з цим вантажоотримувачем може бути інша особа/особи. Замовник має право змінити вантажовідправника після початку перевезення по заявці за цим договором: а) якщо Замовник розпоряджається товаром та придбаває його, при цьому стаючи вантажовідправником, про що повідомляє Перевізника, в тому числі шляхом створення нової накладної СМR в 3-х або більше екземплярах; б) можлива заміна вантажовідправника на третю особу відносно зазначених раніше осіб в СМR накладній, про що Замовник повідомляє Перевізника, в тому числі шляхом створення нової накладної СМR в 3-х або більше екземплярах (п. 2.6 договору).
Перед завантаженням Перевізник повідомляє Замовнику дані водія, його контактні телефони, реєстраційні номери автомобіля та причепа та допустиму вантажопідйомність транспортного засобу (п. 2.9 договору).
Умовами договору сторони погодили обов`язки Перевізника, зокрема, отримати вантаж у вантажовідправника згідно товаротранспортної накладної (СМR), супроводжувати вантаж до місця призначення, пред`явити митним органам і видати вантаж вантажоотримувачу, визначеному Замовником, разом із товаросупровідними документами, з врахуванням п. 4.9, 4.10 цього договору (п. 4.2 договору).
У разі втрати або пошкодження вантажу Перевізник несе відповідальність за вартість втраченого або пошкодженого вантажу, як зазначено в документах на вантажні перевезення (п. 4.6 договору).
Перевізник зобов`язаний мати СМR страхування на вантаж. Перевізник зобов`язується не розвантажувати вантаж без підтвердження Замовника, яке надсилається Перевізнику електронною поштою в довільній формі на протязі 24 годин з моменту прибуття на місце розвантаження. В разі порушення цієї умови таке розвантаження буде прирівнюватися з втратою Перевізником вантажу (п.п. 4.7, 4.10 договору).
Згідно із п. 6.1.2 договору у разі втрати або пошкодження вантажу Перевізник несе відповідальність за такий вантаж у розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу, заявленого в товаросупровідних документах. Перевізник відповідальний за якість у випадку, якщо пломби вантажу пошкоджені або їх немає.
Перевізник відшкодовує Замовнику всі витрати Замовника, що виникли в зв`язку з порушенням Перевізником цього договору та відшкодовує Замовнику всі збитки, пов`язані з пошкодженням, псуванням, знищенням або втратою, несвоєчасним завантаженням, або несвоєчасною доставкою довіреного йому до перевезення вантажу, якщо це відбулось з вини чи обставин, залежних від Перевізника або його субпідрядників (п. 6.1.6 договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 включно (п. 9.1 договору).
ТзОВ "Вірідіс Олеум" (Viridis oleum OЬ) (Замовник) та ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" (Перевізник) підписали заявку на перевезення від 29.01.2024 № 29-01/05. Згідно з умовами вказаної заявки Перевізник зобов`язався здійснити перевезення вантажу по маршруту с.Жовчів, Рогатинський район, Івано-Франківська обл., - село Ямниця митне оформлення - п/п Чоп/Загон - "Сіло Ес енд Ей" (Silo S A), Федеративна Республіка Німеччина, 21079, м.Гамбург, вул. Вільгельма Вебере, 5-а (Wilhlem-Weber-Str., 5а, 21079 Hamburg, Germany). Найменування вантажу - насіння ріпаку в біг бегах. Вага вантажу - 23 000 кг. Дата завантаження - 29.01.2024, дата розвантаження - 09.02.2024. Державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2/ НОМЕР_1 . Вартість перевезення - 2 100 Євро. Умови оплати - 100% після розвантаження. Заявка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.
Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось із використанням наступних товаросупровідних документів - міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серія А №012902 від 29.01.2024.
Відповідно до даних СМR, у графі 2 вказано, що вантажоодержувачем є German Grain TAB GmbH Palaisstr, 4, 32756 Detmold Registration code: HRB 5712. В графі 17 - наступний Перевізник - НОМЕР_2/ НОМЕР_1. У графі 23 міститься печатка та підпис перевізника. В графі 24 - вантаж одержано 28.02.2024, Uwe Hoppe Handels und Transport GmbH, SchmiedestraЯe 9 D-28870 Ottersberg, Telefon: 04205 685260 Telefax: 04205 6852619, E-Mail: kontakt@hoppe-paletten.de, що підтверджується відповідним відтиском печатки.
Відповідно до ноти №INV-0902-1 від 04.03.2024 (NOTE: НОМЕР_2/ НОМЕР_1 contract №1-29/01/2024 від 29.01.2024) вартість вантажу - 10 120,00 EUR.
04.03.2024 позивач надіслав відповідачу лист-претензію, в якому, зокрема зазначив, що відповідно до п. 4.10 договору Перевізник зобов`язується не розвантажувати вантаж без підтвердження Замовника, яке надсилається Перевізнику електронною поштою в довільній формі протягом 24 годин з моменту прибуття на місце розвантаження. В разі порушення цієї умови таке розвантаження буде прирівнюватися з втратою Перевізником вантажу. Вказав на те, 28.02.2024 Перевізник розвантажив вантаж без відповідного підтвердження зі сторони Замовника, в зв`язку з чим, Замвоником понесено фінансові втрати в розмірі вартості втраченого вантажу та наполягав на відповідній компенсації. Вага вантажу складає: 23 т, загальна вартість вантажу згідно з нотою від 04.03.2024 №INV-0902-1 - 10 120,00 EUR.
Відповідач відповіді на вказаний лист-претензію не надав.
Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 10 120 Євро вартості втраченого вантажу.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що 29.01.2024 між ТзОВ "Вірідіс Олеум" (Viridis oleum OЬ) (Замовник) та ТзОВ "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ" (Перевізник) укладено договір №1-29/01/2024 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до умов даного договору Перевізник зобов`язувався виконати або організувати виконання перевезення ввіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення і передати вантаж уповноваженій Замовником на отримання особі, а Замовник зобов`язувся сплатити Перевізнику за перевезення вантажу та надані транспортно-перевізницькі послуги встановлену плату.
Отже, між сторонами укладено договір перевезення вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст.929 ЦК України).
Статтею 920 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це (ч. 3 ст. 310 ГК України).
Як зазначалось вище, за умовами п. 2.5 договору № 1-29/01/2024 від 29.01.2024 Замовник має право, повідомивши Перевізника до часу фактичного прибуття транспортного засобу Перевізника в місце розвантаження, змінити вказану адресу розвантаження та/або особу вантажоотримувача, забезпечити перевізника (водія відповідного транспортного засобу перевізника) за необхідності відповідними товаросупровідними документами та/або інструкціями.
Пунктом 4.10 договору сторони погодили, що Перевізник зобов`язується не розвантажувати вантаж без підтвердження Замовника, яке надсилається Перевізнику електронною поштою в довільній формі на протязі 24 годин з моменту прибуття на місце розвантаження. В разі порушення цієї умови таке розвантаження буде прирівнюватися з втратою Перевізником вантажу.
Відповідно до СМR № 012902 вантажоодержувачем було визначено German Grain TAB GmbH Palaisstr, 4, 32756 Detmold Registratio code: HRB 5712. Проте, Перевізник видав вантаж іншій особі - Uwe Hoppe Handels und Transport GmbH, SchmiedestraЯe 9, 28870 Ottersberg, при відсутності підтвердження Замовника на зміну одержувача.
При цьому, Перевізник (відповідач) не надав доказів того, що Замовник (позивач) змінив вказану в СМR № 012902 адресу розвантаження та особу вантажоотримувача і що він отримав підтвердження Замовника після прибуття на місце розвантаження.
Частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України унормовано, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 ст. 314 ГК України).
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч.3 ст. 314 ГК України).
Згідно з умовами заявки на перевезення від 29.01.2024 № 29-01/05, підписаної сторонами, Перевізник зобов`язався здійснити перевезення вантажу (насіння ріпаку в біг бегах), вага вантажу - 23 000 кг, вартість якого відповідно до ноти №INV-0902-1 від 04.03.2024 (NOTE: НОМЕР_2/ НОМЕР_1 contract №1-29/01/2024 від 29.01.2024) становить - 10 120,00 EUR.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, умов укладеного між сторонами договору №1-29/01/2024 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиційних послуг від 29.01.2024 та заявки на перевезення № 29-01/05 від 29.01.2024, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення заявлених ТзОВ «Вірідіс Олеум» позовних вимог та стягнення з ТзОВ «ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ» 10 120 Євро втраченого вантажу.
Щодо стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Ткачук Олександр Вікторович, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2024 серія АС №1088746 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги від 25.03.2024 №007/2024-Т, укладений між Адвокатським об`єднанням «Статус» (АО) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Олеум» (Клієнт) та розрахунок вартості правничої допомоги на суму 40 000,00 грн.
Відповідно до змісту пункту 1.1 договору Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
За домовленістю сторін вартість послуг з надання правничої допомоги на користь ТзОВ "Вірідіс Олеум" відповідно до п. 4.3 договору від 25.03.2024 складає фіксований розмір - 40 000,00 грн.
Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обгрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Водночас, відповідач відповідно до норм ч.ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України заперечень щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суду не подав.
Скаржник у апеляційній скарзі навів власні оціночні судження щодо обсягу надання професійної правничої допомоги позивачу, разом з тим, не надав суду жодних належних і достовірних доказів, які підтверджують те, що наданий обсяг допомоги є неспівмірним зі складністю справи, розміром позовних вимог.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2024 у справі №909/330/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД-ТРАНС-КОМПАНІ"</a> залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2024 у справі № 909/330/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2024 |
Оприлюднено | 11.11.2024 |
Номер документу | 122896226 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Кравчук Наталія Миронівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні