Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/6517/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа №910/6517/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Андрієнка В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі №910/6517/24 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор"

про стягнення 108 149,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" (далі - ТОВ "ІТ-Інтегратор") штрафних санкцій у розмірі 108 149,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" посилається на порушення ТОВ "ІТ-Інтегратор" умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 13.12.2021 №2112000065, в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.4 договору, здійснив нарахування пені у сумі 47 585,74 грн та штрафу в розмірі 60 563,66 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "ІТ-Інтегратор" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 60 563,66 грн штрафу, 47 585,74 грн пені та 3 028,00 грн судового збору.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що поставка товару за спірним договором здійснена відповідачем 08.08.2022, відповідно до видаткової накладної від 05.08.2023 №СЕК-22292 на суму 865 195,20 грн та акта від 08.08.2022 №558, чим прострочено виконання зобов`язання на 55 календарних днів. При цьому, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу та пені, встановив їх обґрунтованість та арифметичну вірність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ІТ-Інтегратор" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зменшити суму стягнених штрафних санкцій до 20%, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24 та ухвалити нове рішення, яким змінити суму стягнених штрафних санкцій до суми 21 629,60 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, що як наслідок, призвело до невідповідності висновків обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що умови укладеного договору, в частині застосування штрафних санкцій, містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій для скаржника за прострочення виконання зобов`язання. Вважає, що суд може застосувати до спірних правовідносин сторін частину 1 статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зменшити надмірно великі штрафні санкції.

Також, апелянт зауважує, що станом на день подачі позову до Господарського суду міста Києва, всі зобов`язання з поставки товарів ним виконані у повному обсязі. Претензії до відповідача щодо прострочення оплати товарів не заявлялися. Матеріали позовної заяви, як і мотивувальна частина рішення, не містять доказів понесення покупцем збитків у зв`язку з неналежним виконанням скаржником умов договору щодо несвоєчасної поставки товарів. Вважає, що зменшення штрафних санкцій до 20% буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання скаржником зобов`язань за договором та з урахуванням справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, оскільки пеня це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Крім того, скаржник вказує, що між сторонами укладено договір до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України і відповідно до запровадження воєнного стану. ТОВ "ІТ-Інтегратор" не забезпечене стабільною можливістю здійснювати імпортно-експортні операції через військову агресію російської федерації. Водночас, скаржник продовжує здійснювати імпорт товарів, не зважаючи на великий ризик подібних ситуацій, забезпечуючи українські підприємства необхідними товарами та додаючи свій внесок в розвиток економіки країни, яка зазнає військового нападу. Разом із тим, вимоги щодо сплати настільки великих штрафних санкцій суттєво впливають на майновий стан скаржника та спричиняють значні фінансові втрати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ІТ-Інтегратор" у справі №910/6517/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ІТ-Інтегратор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6517/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.10.2024.

16.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6517/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

09.10.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ТОВ "ІТ-Інтегратор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24 - без змін.

Так, у своєму відзиві позивач зазначає, що сторони укладаючи договір від 13.12.2021 №2112000065 погодили всі його істотні умови, в тому числі щодо умов, порядку і строків поставки товару та розмір штрафних санкцій, у разі їх порушення. В свою чергу зменшення розміру штрафних санкцій на 80% фактично нівелює інститут неустойки як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів замовника під час виконання договору.

Також, позивач звертає увагу на те, що відповідач заявляючи клопотання про зменшення штрафних санкцій має на меті саме уникнути відповідальності за порушення строків виконання договору, що призведе до порушення принципу балансу інтересів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.12.2021 між ТОВ "Оператор ГТС України" (покупець) та ТОВ "ІТ-Інтегратор" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2112000065, за умовами якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця "Системи та пристрої нагляду та охорони (Зчитувальний пристрій для RFID міток)", зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Ціна договору становить 865 195,20 грн, в тому числі ПДВ - 144 199,20 грн (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах визначених цим договором.

За умовами пункту 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Відвантаження постачальником не вказаних у специфікації товарів не допускається. Відвантаження постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем. Покупець має право не приймати товар у випадку несвоєчасної поставки товару постачальником (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

За змістом пункту 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю, відповідно до пункту 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів:

- видаткової накладної;

- документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару - паспорт;

- документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар;

- інструкції з експлуатації товарів;

- товарно-транспортної накладної;

- рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.01.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до специфікації строк поставки товарів становить 180 календарних днів з дати укладення договору.

Таким чином, останнім днем поставки товару за договором відповідно до специфікації є 13.06.2022.

Разом із тим, поставка товару за договором здійснена відповідачем 08.08.2022, що підтверджується накладною від 05.08.2022 №СЕК-22292 на суму 865 195,20 грн та актом приймання товарів за кількістю та якістю від 08.08.2022 №558.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з поставки товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 13.12.2021 №2112000065 за 55 календарних днів позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 47 585,74 грн пені та 60 563,66 грн штрафу, на підстав пункту 7.4 договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у позивача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки товару на користь позивача за укладеним між сторонами договором на 55 календарних днів.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Положеннями пункту 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором. Беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями, положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.

За умовами пункту 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення 47 585,74 грн пені та 60 563,66 грн штрафу, підлягають задоволенню.

Крім того, заперечень щодо невірності розрахунку пені та штрафу доводи апеляційної скарги не містять.

Щодо клопотання скаржника про зменшення розміру штрафних санкцій до 21 629,60 грн колегія суддів зазначає таке.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

У той же час, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, у з в`язку з чим відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ІТ-Інтегратор" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "ІТ-Інтегратор".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6517/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор".

4. Матеріали справи №910/6517/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Андрієнко