Рішення

від 29.10.2024 по справі 902/681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2024 р.Cправа № 902/681/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представниці позивача - Богомол О.В.,

у відсутності решти учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Компанії з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) (T1-8F-8H, Аменіті Центр (Amenity Center) RAKEZ, Промислова зона Ель-Хамра - Вільна економічна зона, Рас-ель-Хамра, Об`єднані Арабські Емірати)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (вул. Львівське шосе, буд. 2, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 172 141,20 доларів США,

В С Т А Н О В И В :

Компанією з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" про стягнення 172 141,20 доларів США.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №AMGIRE/030/001 від 27.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Товару, внаслідок чого Компанією з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" 172 141,20 доларів США основного боргу.

Ухвалою суду від 24.06.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/681/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.2024 о 15:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою суду від 08.08.2024 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, витребувано в органів митного оформлення, зокрема в Державної митної служби України та Одеської митниці інформацію:

- Чи було поставлено (ввезено) на митну територію України компанією ISTIL (UAE) FZ-LLC, вантажовідправник - AL MAHMOOD ESTABLISHMENT в межах Договору поставки №AMGIRE/030-001 від 27.12.2021 р. у період з 01 грудня 2021 р. по 28 лютого 2022 р. товар (свіжі мандарини): згідно коносаменту №913666687, вага 77 500,80 кг (інвойс №AMG/IFL/011 від 29.12.2021); згідно коносаменту №913703958, вага 77 500,80 кг (інвойс №AMG/IFL/014 від 05.01.2022); згідно коносаменту №913738989, вага 77 500,80 кг (інвойс №AMG/IFL/017 від 12.01.2022).

- Якщо вказаний товар було ввезено на митну територію України, повідомити коли та через який митний пункт, яка особа відповідно до відомостей митної служби та митних документів зазначена як одержувач вантажу, а також повідомити дату отримання вантажу вантажоодержувачем.

Відповідна інформація надійшла від Одеської митниці на адресу електронної пошти суду (вх. № 01-34/9793/24 від 07.10.2024) та засобами поштового зв`язку (вх. № 01-34/10019/24 від 11.10.2024).

Аналогічну за змістом інформацію митних органів у відповідь на адвокатський запит надано представницею позивача до матеріалів справи разом із клопотанням про долучення доказів та поновленням строку на їх подання (вх. №01-34/10096/24 від 14.10.2024).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 29.10.2024 о 12:30 год, про що 17.10.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначений час у судове засідання 17.10.2024 з`явилася представниця позивача, повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали від 17.10.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві. Поряд з цим підтримала стягнення з відповідача судових витрат лише в частині судового збору та за послуги перекладу та нотаріального посвідчення копій документів.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

27.12.2021 між Компанією з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №AMGIRE/030-001 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю фрукти (надалі - "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у порядку та на умовах, визначених цим Контрактом.

Згідно із п. 1.2. Договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість та ціна Товарів, що підлягають поставці визначаються у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

У п. 3.1. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється на умовах, визначених у кожній конкретній специфікації та інвойсі, які є додатками до цього Контракту відповідно до правил Інкотермс-2020.

Специфікацією № 1 до Договору поставки передбачено поставку свіжих мандаринів, умови доставки CFR Південний порт, Одеса, Україна; загальна кількість: 15x40 контейнери/372600 кг нетто/387495 кг брутто; частота відправки: 2/3 контейнерів на тиждень; умови оплати: 100 % оплата не пізніше 14-21 днів після прибуття судна.

Відповідно до п. 5.1. Договору сторони погодили, що Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем на підставі наступних документів: інвойс; пакувальний лист; фітосанітарний сертифікат; сертифікат піддону; міжнародна транспортна накладна (CMR) або морський коносамент; сертифікат походження товару; декларація експортера (Продавця), на підставі якої Товар відвантажується з країни Продавця; сертифікат якості товару, що поставляється, Global Gap або аналогічний сертифікат; документ, що підтверджує сплату корпоративного податку Продавцем, якщо застосовно.

За умовами п. 5.2. Договору Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем:

- щодо кількості за вагою нетто та брутто - відповідно до кількості, зазначеній в інвойсі до Контракту (пп. 5.2.1. Договору);

- щодо якості - відповідно до акту приймання Товару на складі Покупця, з фото та відео фіксацією не пізніше 48 годин після митного оформлення. Продавець може залучити до процесу приймання партії Товару свого представника або незалежного експерта (пп. 5.2.2. Договору).

Валютою Контракту та валютою платежу є долари США (USD) (п. 4.1. Договору).

На виконання умов Договору у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року позивач здійснив поставку відповідачу Товару загальною вартістю 172 141,20 доларів США, що підтверджується: коносаментом №913666687, вага 77 500,80 кг (інвойс №AMG/IFL/011 від 29.12.2021 на суму 57 380,4 доларів США); коносаментом №913703958, вага 77 500,80 кг (інвойс №AMG/IFL/014 від 05.01.2022 на суму 57 380,4 доларів США); коносаментом №913738989, вага 77 500,80 кг (інвойс №AMG/IFL/017 від 12.01.2022 на суму 57 380,4 доларів США).

Окрім того, матеріали справи містять, зокрема, копії відповідних пакувальних листів щодо інвойсів та сертифікатів фумігації на кожну з партій поставок.

Несплата відповідачем у повному обсязі вартості поставленого Товару за Договором на суму 172 141,20 доларів США слугувала підставою для звернення Компанії з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" основного боргу у вказаному розмірі.

Поряд з цим у досудовому порядку позивач звертався до відповідача із претензією від 05.06.2023 про сплату в т.ч. і заборгованості за Договором №AMGIRE/030-001 від 27.12.2021 в розмірі 172 141,20 доларів США.

У відповідь на таку претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016", з посиланням на введення в Україні воєнного стану та на дефекти отриманого Товару щодо якості, просило погодити графік погашення заборгованості у сумі 63 952,08 USD, а також повністю або частково списати суму заборгованості, що має бути взаємно узгоджена між сторонами при перерахунку фактичного обсягу поставленого якісного товару.

У ході розгляду справи листом вих. № 7.10-2/28-03-01/8.19/17799 від 04.10.2024 Одеська митниця повідомила, що згідно з договором поставки від 24.11.2021 №AMGIRE/030 між компанією ISTIL (UAE) FZ-LLC та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФРУКТИ 2016" (вантажовідправник - компанія AL MAHMOOD ESTABLISHMENT) через пункт контролю "Визирка" у морському порту Південний в зоні діяльності митного поста "Піденний порт" Одеської митниці ввезено на митну територію України та оформлено у митному режимі імпорту наступні партії товару "мандарини свіжі":

- 03.02.2022 згідно з коносаментом № 913666687 та інвойсом від 29.12.2021 №AGM/IFL/011 ввезено партію товару вагою брутто 77500,8 кг;

- 06.02.2022 згідно з коносаментом № 913703958 та інвойсом від 05.01.2022 № AGM/IFL/014 ввезено партію товару вагою брутто 77500,8 кг;

- 15.02.2022 згідно з коносаментом № 913738989 та інвойсом від 12.01.2022 № AMG/IFL/017 ввезено партію товару вагою брутто 77500,8 кг.

Згідно з графою 8 митних декларацій вантажоодержувачем зазначено ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФРУКТИ 2016" (Україна, 21029, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Львівське шосе, будинок 2). Поряд з цим Одеська митниця з посиланням на норми ст. 74, 321 Митного кодексу України повідомила, що не володіє інформацією щодо дати отримання товару вантажоодержувачем.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №AMGIRE/030/001 від 27.12.2021.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За умовами Специфікації № 1 до Договору сторони погодили поставку свіжих мандаринів на умовах доставки CFR Південний порт, Одеса, Україна із 100 % оплатою вартості Товару не пізніше 14-21 днів після прибуття судна.

Умови поставки CFR згідно Правил ІНКОТЕРМС 2020 означають, що продавець оплачує доставку товару в порт, вантаження і фрахт судна, а також забезпечує проходження митних процедур при експорті товару (в т.ч. сплачує митний збір). Покупець оплачує страховку товару. Ризик втрати або пошкодження, а також додаткові витрати після переходу товару через поручні судна переходить на покупця. Умови поставки CFR використовуються тільки в разі перевезення товару морським або річковим транспортом.

Отже, в силу укладеного між сторонами Договору обов`язок позивача як Продавця полягає у доставці Товару у Південний порт Одеси та відповідному митному оформленні поставленого Товару. В свою чергу, відповідач як Покупець зобов`язався оплатити вартість Товару не пізніше 14-21 днів після прибуття судна в порт, чого останнім зроблено не було, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Водночас факт поставки Товару за Договором на суму 172 141,20 доларів США сукупно підтверджується наявними у матеріалах справи коносаментами, інвойсами, пакувальними листами щодо інвойсів, сертифікатами фумігації, листом Одеської митниці вих. № 7.10-2/28-03-01/8.19/17799 від 04.10.2024.

Окрім того, у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" на претензію Компанії з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) від 05.06.2023 відповідач не заперечує факту поставки за Договором на суму 172 141,20 доларів США. Викладені у такій відповіді обставини щодо введення в Україні воєнного стану та дефектів отриманого Товару щодо якості не можуть братися судом до уваги, оскільки доказів впливу воєнного стану в Україні на господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016", як і доказів на підтвердження поставки Товару неналежної якості матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Так, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Такий же висновок підтримано КГС ВС у постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Окрім того, в силу пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору прийняття товару щодо якості оформляється відповідно до акту приймання Товару на складі Покупця, з фото та відео фіксацією не пізніше 48 годин після митного оформлення. Продавець може залучити до процесу приймання партії Товару свого представника або незалежного експерта.

Як встановлено судом, відповідного документального оформлення вищезазначених обставин матеріали справи не містять.

Оскільки спірні партії поставки пройшли митне оформлення 03.02.2022, 06.02.2022 та 15.02.2022, як підтверджується листом Одеської митниці вих. № 7.10-2/28-03-01/8.19/17799 від 04.10.2024, тому однозначно за спливом 21 дня від кожної з таких дат зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленого за Договором Товару є простроченим (враховуючи, що за умовами Договору прострочення виникає за спливом 21 дня після прибуття судна в порт).

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

За приписами ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова ВС КГС від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж.К. і інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей"… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та в сукупності підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду власного розрахунку заборгованості чи доказів її погашення. Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Також суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, згідно якої гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц (14-360цс19).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Таку ж позицію підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16-ц.

Враховуючи викладене, правомірним є стягнення суми боргу у доларах США, оскільки за Договором валютою Контракту та валютою платежу є долари США (USD).

Визначаючись щодо судових витрат позивача, суд враховує таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 82 189,72 грн (відповідно до ставки судового збору, виходячи з еквіваленту заборгованості в гривні станом на день сплати (22.04.2024), як передбачено абз. 6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір"). При обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Щодо витрат позивача на послуги перекладу та нотаріального посвідчення копій документів для суду, то судом установлено, що позивач у справі, яка розглядається, Компанія з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) є юридичною особою створеною відповідно до законодавства Об`єднаних Арабських Еміратів, тобто іноземним суб`єктом господарювання (іноземним елементом за визначенням термінів, наведеним у Законі України "Про міжнародне приватне право").

У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно із частиною 1 статті 10 ГПК господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Відповідно до статті 127 ГПК до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати, пов`язані, зокрема із залученням перекладачів.

Згідно із частинами 5-7 статті 127 ГПК розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, за умовами укладеного між сторонами у справі Договору поставки №AMGIRE/030/001 від 27.12.2021 (пункти 9.1., 9.2.) усі спори та розбіжності, які можуть виникнути у зв`язку з цим Контрактом, повинні вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами. Усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають із цього Контракту або у зв`язку з ним, зокрема, його тлумачення, виконання порушення, припинення або недійсність, а також всі питання щодо стягнення заборгованості за поставлений Товар, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження Покупця відповідно до норм матеріального та процесуального права України.

За змістом пунктів 3.2. Договору про надання правничої допомоги від 01.03.2024, укладеного між Компанією з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) та Адвокатом Богомол Оксаною Володимирівною, витрати на переклад документів та оплату послуг нотаріуса при посвідченні оригіналів та копій документів підлягають відшкодуванню позивачем як клієнтом окремо.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом до матеріалів справи надано перекладені українською мовою офіційні документи (зокрема, щодо підтвердження статусу позивача) та перекладені українською мовою документи, що підтверджують правовідносини сторін; переклад засвідчено перекладачем, підпис і особу перекладача засвідчено нотаріально.

Витрати на переклад та послуги нотаріального посвідчення фактично понесено Адвокатом Богомол Оксаною Володимирівною в розмірі 17 000 грн відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 264 від 28.03.2024, виписаної "Планета перекладів".

За приписами ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Враховуючи обсяг наданих до матеріалів справи перекладів, їх складність (юридична та технічна термінологія), витрати на переклад документів є співмірними та об`єктивно необхідними для забезпечення судового розгляду спору з іноземним елементом. Водночас відповідачем не заявлено про неспівмірність таких витрат.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що витрати позивача на послуги перекладу та нотаріального посвідчення копій документів для суду в розмірі 17 000 грн підлягають відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 127, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (вул. Львівське шосе, буд. 2, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 40318024) на користь Компанії з обмеженою відповідальністю "ІСТІЛ (ОАЕ) у ВЕЗ" (ISTIL (UAE) FZ-LLC) (T1-8F-8H, Аменіті Центр (Amenity Center) RAKEZ, Промислова зона Ель-Хамра - Вільна економічна зона, Рас-ель-Хамра, Об`єднані Арабські Емірати) 172 141,20 доларів США - основного боргу; 82 189,72 грн - витрат на сплату судового збору та 17 000 грн - судових витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення копій документів.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати представнику позивача та відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 07 листопада 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.