Рішення

від 07.11.2024 по справі 904/3992/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3992/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Дніпропетровського обласного об`єднання Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 12.04.2023 та договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 16.04.2024 у загальному розмірі 86 383 грн. 20 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. суду № 42933/24 від 11.09.2024), в якій просить суд стягнути з Дніпропетровського обласного об`єднання Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 12.04.2023 та договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 16.04.2024 у загальному розмірі 86 383 грн. 20 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 77 334 грн. 65 коп. - основний борг;

- 1 451 грн. 13 коп. - пеня;

- 4 107 грн. 74 коп. - інфляційні втрати;

- 3 489 грн. 68 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 12.04.2023 та договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 16.04.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем в період з січня 2023 року по березень 2024 року теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 77 334 грн. 65 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 34 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 28.02.2023 по 09.09.2024 в сумі 1 451 грн. 13 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з березня 2023 року по липень 2024 року у сумі 4 107 грн. 74 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 28.02.2023 по 09.09.2024 в сумі 3 489 грн. 68 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений ним судовий збір.

Ухвалою суду від 11.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 45162/24 від 25.09.2024), в якому він просить суд задовольнити вимоги позивача частково, а саме: в частині сплати суми основного боргу у розмір 77 334 грн. 65 коп. за поставлену теплову енергію в період з січня 2023 року по березень 2024 року (включно), а також сплати на користь позивача витрат по сплаті судового збору, які становлять суму 2 422 грн. 40 коп. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на таке:

- у період з січня 2023 року по березень 2024 року (включно) відповідач не зміг в повному обсязі і вчасно виконати свої зобов`язання за укладеним договором № 070075 у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації і Білорусі проти України, внаслідок чого Указом Президента України в Україні з 24.02.2022 був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався Верховною Радою України, внаслідок чого фінансування громадської організації "Дніпропетровське обласне об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)" за бюджетною програмою "Надання фінансової підтримки громадським організаціям ветеранів і осіб з інвалідністю, діяльність яких має соціальну спрямованість", яку виконував Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, було зупинено на невизначений термін. Вказані обставини відповідач сприймає та вважає їх як форс-мажорні;

- відповідач зазначає, що неодноразово своїми листами на адресу позивача підтверджував свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідно до укладеного і діючого договору, а також актів прийому-передачі теплової енергії за договором № 070075 за період січень 2023 року - березень 2024 року (включно);

- керуючись нормами діючого законодавства України, відповідач не заперечує проти розгляду даної справи (позовної заяви) у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 45700/24 від 30.09.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме: їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання у даних правовідносинах та причинно-наслідковий зв`язок між їх настанням та невиконанням таких зобов`язань, що також має підтверджуватися певними доказами. Військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає на діяльність усіх без виключення суб`єктів господарювання;

- у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що внаслідок повномасштабної військової агресії Російської Федерації і Білорусі проти України та введення воєнного стану фінансування громадської організації "Дніпропетровське обласне об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)" за бюджетною програмою "Надання фінансової підтримки громадським організаціям ветеранів і осіб з інвалідністю, діяльність яких має соціальну спрямованість", яку виконував Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, було зупинено на невизначений термін, однак жодних доказів які могли б підтвердити неспроможність відповідача здійснювати розрахунки з позивачем не надано;

- відповідач, як юридична особа, що здійснює свою діяльність на власний ризик, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення такої діяльності. Ризики при збитковій діяльності та під час простою на підприємстві несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін (пункт 1, абзац 4 статті 44 Господарського кодексу України). Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача здійснювати розрахунки з позивачем. Одночасно, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку із цим. При цьому фінансове становище відповідача є результатом його власної діяльності, в ході якої відповідач мав планувати видатки на погашення заборгованості, оскільки був обізнаний про строк настання її погашення. Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити його неплатоспроможність та виняткові обставини в контексті розгляду даної справи для не задоволення позовної заяви відповідача;

- пунктом 34 договору № 0700075 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії від 12.04.2023 та договору № 0700075 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії від 16.04.2024, які були укладені вже після настання форс-мажорних обставин, передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Зазначене свідчить про те, що вже після введення воєнного стану на території України, відповідачем визнається нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за зазначеними договорами. Отже, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку пені, пеню нараховано за несвоєчасне внесення відповідачем платежів правомірно;

- КП "Теплоенерго" є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не вправі впливати ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Враховуючи специфічний вид діяльності підприємства та низьку платіжну дисципліну кінцевих споживачів підприємства, в тому ж числі і такої незахищеної категорії як "населення", КП "Теплоенерго" знаходиться в скрутному фінансовому становищі та є збитковим. Про це свідчить доданий Звіт про сукупний дохід КП "Теплоенерго" за 2023 рік, де відповідно до рядка 2355 збиток становить 745 181 000 грн. 00 коп. Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради є стратегічно важливим, оскільки виробляє теплову енергію, транспортує її магістральними і місцевими тепловими мережами та постачає її населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності, згідно з укладеними договорами та угодами. Невиконання споживачами своїх грошових зобов`язань, погіршує фінансове становище, створює нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, що може негативно позначиться на якості послуг, які надаються та спрямовуються виключно на соціально-побутову інфраструктуру населеного пункту. А такі обставини стануть причиною виникнення соціальної напруги серед споживачів, що неминуче призведе до зниження рівня довіри населення до органів місцевого самоврядування і завдасть суттєвої шкоди інтересам держави в цілому;

- все вищезазначене свідчить про те, що відповідач безпідставно не виконує свої зобов`язання за договорами та є винним у виникненні спору, такі обставини як введення воєнного стану на території України мають загальний характер та впливають на діяльність, усіх без виключення суб`єктів господарювання та не можуть перешкоджати виконанню відповідачем зобов`язань, у тому числі й по сплаті пені та інфляційних втратах за порушення виконання зобов`язання за вищезазначеними договорами.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 45820/24 від 01.10.2024), в яких він зазначає про те, що сума основного боргу не оплачена станом на дату пред`явлення КП "Теплоенерго" позову; матеріалами справи підтверджено, що строк оплати вищезазначеної суми основного боргу настав задовго до пред`явлення позову в даній справі. Відповідно, саме ці обставини й послужили підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за весь період неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором; сплата боржником сум 3% річних, інфляційних втрат та пені можлива окремо від сплати основного боргу. Таким чином, оскільки відповідачем було порушено свої зобов`язання перед КП "Теплоенерго" в частині розрахунків за спожиту теплову енергію з січня 2023 року по березень 2024 року, підприємство обґрунтовано нарахувало на суму несвоєчасно виконаного зобов`язання та заявило до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 11.09.2024, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана позивачем відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлена до Електронного кабінету відповідача - 30.09.2024 о 15:30, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №1778775.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву було 07.10.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання заперечень на відповідь на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву аргументів. У даному випадку додатково наданий строк, - більше одного місяця, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження позивача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 07.11.2024 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченого частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 11.10.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 11.11.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, строк дії договорів, умови постачання теплової енергії та її оплати, факт постачання теплової енергії, її загальна вартість, настання строку оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 12.04.2023 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - виконавець, позивач) та Дніпропетровським обласним об`єднанням Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (далі - замовник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 (далі договір від 12.04.2023, а с.11-14).

У пункті 40 договору від 12.04.2023 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 та сторони домовились, що всі умови договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами до укладення договору з 01.01.2023, а у частині розрахунків до повного виконання зобов`язань, які залишились невиконаними.

З матеріалів справи також вбачається, що 16.04.2024 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - виконавець, позивач) та Дніпропетровським обласним об`єднанням Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (далі - замовник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 0700075 (далі - договір від 16.04.2024, а.с.15-19).

У пункті 40 договору від 16.04.2024 сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 та сторони домовились, що всі умови договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами до укладення договору з 01.01.2024, а у частині розрахунків до повного виконання зобов`язань, які залишились невиконаними.

Доказів визнання недійсними або розірвання вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами енергопостачання, які підпадають під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

З положень вказаних договорів слідує, що послуги з постачання теплової енергії до належного відповідачеві приміщення за адресою: м. Дніпро, вулиця Юрія Савченка, 6Б (належність відповідачеві приміщення підтверджується копією договору № 664-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 11.11.2019 та додатками до нього), надає Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

Відповідно до пункту 1 вказаних договорів, споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до пункту 5 та пункту 12 вказаних договорів, облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку за адресою: м. Дніпро, бульвар Батальйону Дніпро, 6Б.

В матеріалах справи наявні:

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 1-1/11-р від 01.11.2022 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років у м. Дніпрі" (а.с. 47);

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 1-21/3-р від 21.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років у м. Дніпрі" (а.с. 48);

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 13-8/11-р від 08.11.2023 "Про початок опалювального сезону 2023-2024 років у м. Дніпрі" (а.с. 48, на звороті);

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 1-25/3-р від 25.03.2024 "Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років у м. Дніпрі" (а.с. 49).

Відповідно до пункту 23 вказаних договорів розрахунковим періодом для об`єктів теплоспоживання, які обладнані приладами обліку, є період між датами попередньої та фактичної фіксації наданої звітності. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою календарного місяця, на який припадає останній день розрахункового періоду.

Умови пункту 24 договорів передбачають, що виконавець формує та не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2-х примірниках) по формі додатку № 4 до договору на паперовому носії. Отриманий акт замовник або представник замовника повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця протягом 10-ти днів з дати отримання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів та у відповідності до наведених вище Розпоряджень щодо початку та закінчення опалювального сезону у період з січня 2023 року по березень 2024 року позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, про що позивачем було складено та направлено для підписання відповідачу такі Акти:

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 28.04.2021, згідно з яким у січні 2023 року відповідачу поставлено 4,26314 Гкал теплової енергії на суму 15 416 грн. 06 коп. (а.с. 35);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 28.04.2021, згідно з яким у лютому 2023 року відповідачу поставлено 4,0225 Гкал теплової енергії на суму 14 545 грн. 87 коп. (а.с. 35, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 28.04.2021, згідно з яким у березні 2023 року відповідачу поставлено 2,40758 Гкал теплової енергії на суму 8 706,12 грн. (а.с. 36);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 12.04.2023, згідно з яким у листопаді 2023 року відповідачу поставлено 1,78959 Гкал теплової енергії на суму 4 337 грн. 53 коп. (а.с. 36, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 12.04.2023, згідно з яким у грудні 2023 року відповідачу поставлено 3,93939 Гкал теплової енергії на суму 9 548 грн. 14 коп. (а.с. 37);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 12.04.2023, згідно з яким у січні 2024 року відповідачу поставлено 3,95207 Гкал теплової енергії на суму 9 578 грн. 87 коп. (а.с. 37, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 12.04.2023, згідно з яким у лютому 2024 року відповідачу поставлено 3,46706 Гкал теплової енергії на суму 8 403 грн. 32 коп. (а.с. 38);

- Акт прийому-передачі послуги № 070075 за договором № 070075 від 12.04.2023, згідно з яким у березні 2024 року відповідачу поставлено 2,80504 Гкал теплової енергії на суму 6 798 грн. 74 коп. (а.с. 39).

З матеріалів справи також вбачається, що в оплату спожитої у період з січня 2023 року по березень 2024 року теплової енергії позивачем були виставлені такі рахунки:

- рахунок № 070075 за січень 2023року на суму 15 416 грн. 06 коп. (а.с. 31);

- рахунок № 070075 за лютий 2023 року на суму 14 545 грн. 87 коп. (а.с. 31, на звороті);

- рахунок № 070075 за березень 2023 року на суму 8 706 грн. 12 коп. (а.с. 32)

- рахунок № 070075 за листопад 2023 року на суму 4 337 грн. 53 коп. (а.с. 32, на звороті);

- рахунок № 070075 за грудень 2023 року на суму 9 548 грн. 14 коп. (а.с. 33);

- рахунок № 070075 за січень 2024 року на суму 9 578 грн. 87 коп. (а.с. 33, на звороті);

- рахунок № 070075 за лютий 2024 року на суму 8 403 грн. 32 коп. (а.с. 34);

- рахунок № 070075 за березень 2024 року на суму 6 798 грн. 74 коп. (а.с. 35).

Згідно із статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

В свою чергу, відповідно до пункту 31 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), інформування вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифу на послугу з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.2018 № 130. У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її/його у дію, повідомляє про це споживачу в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів і які зазначені у пункті 10 цих Правил, з посиланням на рішення відповідного органу.

Пункт 5 Розділу ІІ "Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності" передбачає, що інформація, зазначена у пунктах 3,4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Також, згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" доступ до інформації, зазначеної у пунктах 1, 2, 5-14 частини першої статті 1 цього Закону, забезпечується відповідними суб`єктами господарювання шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності) та на інформаційних стендах, що розміщуються в абонентських відділах таких суб`єктів господарювання. Інформація, зазначена у пункті 2 частини першої (щодо розміру цін/тарифів на товари, послуги, що надаються населенню, у тому числі із зазначенням розміру податку на додану вартість) та пунктах 1, 2 частини другої статті 1 цього Закону, надається суб`єктами господарювання у платіжних документах, що застосовуються для оплати населенням спожитих товарів, послуг, а також шляхом забезпечення доступу споживачів до електронних систем обліку розрахунків споживачів через офіційні веб-сайти таких суб`єктів господарювання в мережі Інтернет.

Таким чином, інформування споживачів про зміну розміру цін/тарифів здійснюється шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті виконавця комунальних послуг та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Позивач зазначає, що всі розрахунки здійснювались відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП № 2257 від 30.11.2020 та рішенням Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 49-51).

Крім того, з Довідки про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку, встановленого на ж/б по бульвару Батальйону Дніпро, 6Б, вбачається загальне споживання в Гкал згідно з приладом обліку відповідача, яке підтверджується: актами споживання теплової енергії за адресою бульвар Батальйону Дніпро, 6Б: з 31.12.2022 по 31.01.2023, з 31.01.2023 по 28.02.2023, з 28.02.2023 по 22.03.2023, з 10.11.2023 по 30.11.2023, з 30.11.2023 по 31.12.2023, з 31.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 29.02.2024, з 29.02.2024 по 28.03.2024, які є погодженими та підписаними з боку відповідача.

Порядок розрахунку споживання згідно з приладом обліку підтверджується Довідкою вих. № 242 від 26.06.24 про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку, який встановлений на ж/б по АДРЕСА_1 ), в якій зазначено, що на житлову будівлю по бульвару Батальйону Дніпро, 6Б (вул. Ю. Савченка, 6Б) встановлений прилад обліку теплової енергії. Відповідальним по житловому будинку надавалися акти використання теплової енергії за період з 01.2022 по 03.2024. Розрахунок проводився в співвідношенні опалювальної площі між споживачами житлових та нежитлових приміщень. Загальне споживання згідно з приладом обліку:

- у січні 2022 року - 111,98117 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 5,72712 Гкал ? 5,114362%;

- у лютому 2022 року - 74,4255 1 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 3,80639 Гкал ? 5,114362%;

- у березні 2022 року - 90,76067 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 4,64183 Гкал ? 5,114362%;

- у листопаді 2022 року - 55,77312 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 2,93025 Гкал ? 5,253875%;

- у грудні 2022 року - 65,81347 Гкал на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 3,45729 Гкал ? 5,253148%;

- у січні 2023 року - 81,15407 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 4,26314 Гкал ? 5,253148%;

- у лютому 2023 року - 76,57312 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 4,02250 Гкал ? 5,253148%;

- у березні 2023 року - 45,83122 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 2,40758 Гкал ? 5,253148%;

- у листопаді 2023 року - 34,06706 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 1,78959 Гкал ? 5,253148%;

- у грудні 2023 року - 74,99107 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 3,93939 Гкал ? 5,253148%;

- у січні 2024 року - 75,23247 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 3,95207 Гкал ? 5,253148%;

- у лютому 2024 року - 65,9997 Гкал на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 3,46706 Гкал ? 5,253148%;

- у березні 2024 року - 53,39732 Гкал. на нежитлове приміщення Дніпропетровського обласного об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану нараховано - 2,80504 Гкал ? 5,253148% (а.с. 39).

Так, відповідно до реєстру вручення рахунків КП "Теплоенерго", відповідачем нарочно отримано рахунки та Акти прийому-передачі теплової енергії (які погоджено, підписано та повернуто позивачеві), а саме:

- за січень 2023 року Акти та рахунок вручено 22.02.2023, граничною датою для оплати є 27.02.2023, зобов`язання порушено з 28.02.2023;

- за лютий 2023 року Акти та рахунок вручено 15.03.2023, граничною датою для оплати є 20.03.2023, зобов`язання порушено з 21.03.2023;

- за березень 2023 року Акти та рахунок вручено 06.04.2023, граничною датою для оплати є 11.04.2024, зобов`язання порушено з 12.04.2024;

- за листопад 2023 року Акти та рахунок вручено 08.12.2023, граничною дати для оплати є 13.12.2023, зобов`язання порушено з 14.12.2023;

- за грудень 2023 року Акти та рахунок вручено 08.01.2024, граничною дати для оплати є 22.01.2024, зобов`язання порушено з 23.01.2024;

- за січень 2024 року Акти та рахунок вручено 13.02.2024, граничною датою для оплати є 19.02.2024, зобов`язання порушено з 20.02.2024;

- за лютий 2024 року Акти та рахунок вручено 07.03.2024, граничною датою для оплати є 12.03.2024, зобов`язання порушено з 13.03.2024;

- за березень 2024 року Акти та рахунок вручено 16.04.2024, граничною датою для оплати є 22.04.2024, зобов`язання порушено з 23.04.2024.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірних договорів шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

Отже, доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з січня 2023 року по березень 2024 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов`язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачального підприємства) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

У пунктах 25 договорів сторони погодили що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться замовником впродовж 5-ти банківських днів, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, після одержання рахунку та акту прийому-передачі від виконавця.

У той же час, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 12.04.2023 та договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 16.04.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем в період з січня 2023 року по березень 2024 року теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 77 334 грн. 65 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 34 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 28.02.2023 по 09.09.2024 в сумі 1 451 грн. 13 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з березня 2023 року по липень 2024 року у сумі 4 107 грн. 74 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 28.02.2023 по 09.09.2024 в сумі 3 489 грн. 68 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірними договорами позивачем, в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в період з січня 2023 року по березень 2024 року теплова енергія не була оплачена відповідачем.

З приводу посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування суд зазначає таке.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування розцінюються судом критично.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В той же час, протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договорів від 12.04.2013 та від 16.04.2024.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії, господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в період з січня 2023 року по березень 2024 року теплової енергії є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі коп. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Слід також відзначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач факт наявності основного боргу в сумі 77 334 грн. 65 коп. не заперечував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 77 334 грн. 65 коп.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пунктах 34 договорів від 12.04.2013 та від 16.04.2024 сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 34 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 28.02.2023 по 09.09.2024 в сумі 1 451 грн. 13 коп.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, при укладенні договорів від 12.04.2013 та від 16.04.2024 сторони домовились, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.

Проаналізувавши вказаний пункт договорів від 12.04.2013 та від 16.04.2024, суд приходить до висновку, що сторони не визначили розмір пені у відсотках, як це передбачено вимогами законів, а лише обмежили її розмір 0,01% суми боргу, що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку.

Слід звернути увагу, що стаття 231 Господарського кодексу України передбачає лише порядок формування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не визначає конкретний розмір такої відповідальності.

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорах від 12.04.2013 та від 16.04.2024 конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є неправомірним. А отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 1 451 грн. 13 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з березня 2023 року по липень 2024 року у сумі 4 107 грн. 74 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 10), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4 107 грн. 74 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати теплової енергії, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 28.02.2023 по 09.09.2024 в сумі 3 489 грн. 68 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 8 на звороті), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3 489 грн. 68 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також враховано, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Також Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 по справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Ураховуючи вище наведене, на переконання суду, відповідач, який порушив з будь-яких причин зобов`язання з оплати за спожиту теплову енергію, не може бути звільнений від нарахування компенсацій позивачу, що встановлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постановах від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договорам про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 від 23.02.2021 та № 911 від 20.04.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами .

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договорами від 12.04.2013 та від 16.04.2024.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 381 грн. 71 коп. (з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Дніпропетровського обласного об`єднання Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 12.04.2023 та договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 070075 від 16.04.2024 у загальному розмірі 86 383 грн. 20 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського обласного об`єднання Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (проспект Олександра Поля (стара назва - проспект Кірова), будинок 2, кімната 310, м. Дніпро, 49004; ідентифікаційний код 04946760) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504, м. Дніпро, 49081; ідентифікаційний код 32688148) 77 334 грн. 65 коп. - основного боргу, 4 107 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 3 489 грн. 68 коп. 3% річних та 2 381 грн. 71 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.11.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко