Рішення

від 05.11.2024 по справі 906/1155/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1155/20 (906/903/24)

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Макаревича В.А. ,

секретар судового засідання: Підгаєцька М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Стельмах Ю.М., довіреність №б/н від 12.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000905;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець) до ОСОБА_1 (м. Олевськ, Житомирська область), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" Микитюка А.І. про стягнення 201 000,00 грн

в межах справи №906/1155/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (Житомирська область, Олевський район, с. Кишин)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1155/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (суддя Макаревич В.А.).

28.08.2024 на адресу Господарського суду Житомирської області, через систему "Електронний суд", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла позовна заява від 27.08.2024 до ОСОБА_1 про стягнення 201 000,00 грн, з додатками.

Ухвалою суду від 11.09.2024 прийнято до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" від 27.08.2024 до ОСОБА_1 про стягнення 201 000,00 грн для розгляду в межах справи про банкрутство №906/1155/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19 вересня 2024 р. о 15:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Макаревича В.А. з 18 по 19 вересня 2024 року у відрядженні розгляд справи 19 вересня 2024 р. о 15:30 год не відбувся.

Ухвалою суду від 16.09.2024 судове засідання для розгляду справи по суті перепризначено на "05" листопада 2024 р. об 10:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника у судове засідання не направив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" Микитюк А.І. 05.11.2024 надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги кредитора про стягнення не на користь боржника, а на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" суми 201 000,00 грн підтримав у повному обсязі.

Судом встановлено, що всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином про дату, час та місце даного судового засідання на відомі суду адреси. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», а також, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, які не з`явились в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Згідно із частиною шостоюстатті 12 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановленихЗаконом про банкрутство(наразі -КУзПБ).

Частиною першоюстатті 2 КУзПБвизначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбулиКУзПБцей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи, як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Так, згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).

Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності, як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі №924/408/21).

З метою повного та всебічного розгляду справи, дослідження всіх доказів у межах провадження у справі №906/1155/20 про банкрутство у судовому засіданні було оглянуто матеріали справи №906/1155/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (Житомирська область, Олевський район, с. Кишин).

Як убачається з матеріалів справи №906/1155/20 ухвалою суду від 17.11.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (Житомирська область, Олевський район, с. Кишин, вул. Житомирська (колишня Леніна), буд.55, ідентифікаційний код: 39320297); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів.

Ухвалою суду від 27.04.2021 у справі №906/1155/20, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Агроуспіх -1" із включенням до нього наступних кредиторів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на суму 836 482,62 грн основного боргу, який віднесено до четвертої черги;575 597,26 грн неустойки, яку віднесено до шостої черги; 21020 грн витрат по сплаті судового збору та 42 507 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, які віднесено до першої черги;

- Головне управління державної податкової служби України у Житомирській області на суму 3 600 грн основного боргу, який віднесено до другої черги;66 112,81 грн основного боргу, який віднесено до третьої черги;1530 грн неустойки, яку віднесено до шостої черги; 4 540 грн витрат по сплаті судового збору, які віднесено до першої черги.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (Житомирська область, Олевський район, с. Кишин, вул. Житомирська (колишня Леніна), буд.55, ідентифікаційний код: 39320297). Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (Житомирська область, Олевський район, с. Кишин) арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича.

11.09.2023 у справі №906/1155/20 на електронну пошту суду, через загальний відділ, від ліквідатора Микитюка А.І. надійшла заява № б/н від 01.09.2023 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, у якій ліквідатор ТОВ "Агроуспіх-1" просить визнати керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-1» Михайленка Петра Васильовича (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №906/1155/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-1» (11040, Житомирська область, Олевський район, с. Кишин, вул. Житомирська (колишня Леніна), буд. 55, ідентифікацій код: 39320297).

Ухвалою від 12.09.2023 судом прийнято та призначено до розгляду у справі №906/1155/20 заяву ліквідатора ТОВ "Агроуспіх-1" Микитюка А.І. № б/н від 01.09.2023 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10.06.2024 у справі №906/1155/20 заяву №б/н ліквідатора Микитюка А.І. від 01.09.2023 про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-1» Михайленка Петра Васильовича (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: АДРЕСА_2 ) у справі №906/1155/20 задоволено; визнано порушеним колишнім керівником боржника ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) строку подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявністю ознак неплатоспроможності боржника; покладено на колишнього керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-1» Михайленка Петра Васильовича (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Житомирська область, Олевський район, с.Кишин, вул. Житомирська, 55) солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №906/1155/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-1» (11040, Житомирська область, Олевський район, с. Кишин, вул. Житомирська (колишня Леніна), буд. 55, ідентифікацій код: 39320297). Зазначена ухвала не була оскаржена та набрала законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи №906/1155/20 (906/903/24) Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" подано до суду позовну заяву від 27.08.2024 до ОСОБА_1 про стягнення 201 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" пояснив, що позов заявлено до колишнього керівника ОСОБА_1 про стягнення 201 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна". Заявлена до стягнення сума - 201 000,00 грн є меншою, ніж сума ТОВ"Суффле Агро Україна", яка була включена до реєстру вимог кредиторів (суму 836 482,62 грн основного боргу, який віднесено до четвертої черги; 575 597,26 грн неустойки, яку віднесено до шостої черги; 21020 грн витрат по сплаті судового збору 42 507 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, які віднесено до першої черги), оскільки саме з такого розміру кредитором було сплачено судовий збір. Надалі вважає, що після стягнення кредитором заявленої суми 201 000,00 грн та виконання рішення суду, сума, яка була включена до реєстру вимог кредиторів (суму 836 482,62 грн основного боргу, який віднесено до четвертої черги; 575 597,26 грн неустойки, яку віднесено до шостої черги; 21020 грн витрат по сплаті судового збору 42 507 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, які віднесено до першої черги) має бути зменшена на відповідну суму.

Відтак, вважає, що таке задоволення вимог кредитора в обхід, встановленої КУзПБ конкурсної процедури та порядку задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості, не суперечить процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство. Посилається на судову практику Касаційного господарського суду від 09 червня 2022 року при розгляді подібного спору.

При вирішення зазначеної справи суд враховує наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Логіка побудови й мета існування процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18).

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 справі №908/3236/21 зазначив про передачу даної справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовної практики стосовно можливості стягнення кредитором або кредиторами окремо з керівника боржника власних вимог як солідарної відповідальності відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ. При цьому Суд керувався різним підходом колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вирішенні питання щодо можливості застосування принципу конкурсного імунітету щодо стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника грошових коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Зокрема, колегія суддів у цій справі, не погодившись із висновком щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладеним в постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21, зазначила про необхідність відступити від цього висновку, згідно з яким принцип конкурсного імунітету, що діє з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство як інструмент гарантування прав кожного із сукупності кредиторів боржника, не допускає стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

При цьому при передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було порушено питання щодо можливості задоволення кредитором або кредиторами власних вимог шляхом індивідуального звернення стягнення окремо з керівника боржника як солідарної відповідальності відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ.

Відтак при вирішенні справи №906/1155/20 (906/903/24) господарський суд посилається на висновки Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 справі №908/3236/21 та зазначає таке.

Задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника убік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.

Проте таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.

Таким чином, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, н е д о п у с к а є т ь с я с т я г н е н- н я к р е д и т о р о м а б о к р е д и т о р а м и з к е р і в н и к а / о р г а н і в б о р ж - н и к а к о ш т і в у р а х у н о к і н д и в і д у а л ь н о г о п о г а ш е н н я з а я в л е - н и х в и м о г п о з а м е ж а м и к о н к р е т н о ї к о н к у р с н о ї п р о ц е д у р и .

Крім того, Верховний Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку із цим Верховний Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Слід зазначити, що у положеннях КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 ГПК України) (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21).

Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які, як зазначено вище (пункти 10.15, 10.19 постанови Верховного Суду), полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету (пункти 10.2, 10.3 постанови Верховного Суду). Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

Отже, с т я г н е н н я к о ш т і в і з ч л е н а о р г а н у у п р а в л і н н я б о р ж - н и к а н а п і д с т а в і ч а с т и н и ш о с т о ї с т а т т і 3 4 К У з П Б м а є з д і й с - н ю в а т и с я н а к о р и с т ь б о р ж н и к а з п о д а л ь ш и м з а р а х у в а н н я м ц и х к о ш т і в д о л і к в і д а ц і й н о ї м а с и .

При цьому Верховний Суд врахував, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразу: "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.

Дійшовши наведених висновків, Верховний Суд не вбачав підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ, раніше викладеної у постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21, відповідно до якої принцип конкурсного імунітету, що діє з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, як інструмент гарантування прав кожного із сукупності кредиторів боржника, не допускає стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури (пункт 201 постанови Верховного Суду).

Як було зазначено вище, господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

А тому у застосуванні положень частини шостої статті 34 КУзПБ суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (саме такі правові висновки Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформульовані у постанові від 04.09.2024 справі №908/3236/21).

Відтак, суд констатує, що задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до колишнього керівника ОСОБА_1 про стягнення 201 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в обхід встановленої КУзПБ конкурсної процедури та порядку задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості суперечить процедурі та меті здійснення провадження у даній справі про банкрутство, оскільки, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури. Відтак, стягнення коштів із керівника боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника (а не кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна") з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси у справі про банкрутство.

З огляду на таке, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями: 2, 3, 12, 73-79, 86, 123, 129, 202, 233, 236 - 238, 241, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 7, 34 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.11.24

Суддя Макаревич В.А.