Рішення

від 17.10.2024 по справі 907/348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

17 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/348/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна, м. Дніпро Дніпропетровської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Ряшко Ірини Олександрівни, м. Мукачеве Закарпатської області

про стягнення суми 38 569,90 грн, у тому числі 31 310 грн заборгованості за поставлений товар та 7259,90 грн 30% річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна, м. Дніпро Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом до відповідача Фізичної особи підприємця Ряшко Ірини Олександрівни, м. Мукачеве Закарпатської області про стягнення суми 38 569,90 грн, у тому числі 31 310 грн заборгованості за поставлений товар та 7259,90 грн 30% річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №907/348/24 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.05.2024.

Ухвалою суду від 17.06.2024 судове засідання по розгляду справи №907/348/24 відкладено на 22.08.2024 без виклику уповноважених представників спору.

Ухвалою суду від 22.08.2024 судове засідання по розгляду справи №907/348/24 відкладено на 19.09.2024 без виклику уповноважених представників спору; зобов`язано позивача у строк до 09.09.2024 подати суду документальні докази у підтвердження часткової оплати відповідачем вартості поставленого йому товару на суму 57 731,41 грн (платіжні доручення, виписки по банківському рахунку тощо).

Ухвалою суду від 19.09.2024 судове засідання по розгляду справи №907/348/24 відкладено на 17.10.2024 без виклику уповноважених представників спору; зобов`язано позивача у строк до 14.10.2024 подати суду документальні докази у підтвердження факту поставки відповідачу товару на загальну суму 89 041,41 грн на підставі укладеного між сторонами Договору поставки №66/УГ від 01.11.2021 (видаткові накладні (за виключенням тих, що наявні в матеріалах справи)).

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 16.04.2024 про відкриття провадження у справі №907/348/24, ухвали суду від 17.06.2024, 22.08.2024 та 19.09.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №66/УГ від 01.11.2021 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого на підставі видаткових накладних товару, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 31 310 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього суму 7259,90 грн 30% річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Долфі Україна (постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем Ряшко Іриною Олександрівною (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №66/УГ (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передавати (постачати) покупцеві непродовольчі товари (надалі товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати такий товар.

Кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами в видатковій та/або товарно-транспортній накладній (надалі накладна), яка складається постачальником на підставі замовлення покупця (п. 1.2. Договору).

Положеннями п. 1.3., 1.4. Договору визначено, що загальна вартість цього Договору складає суму всіх поставок, здійснених сторонами в межах Договору. Загальна кількість товару, що постачається за даним Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно підписаних сторонами накладних.

За умовами п. 2.3., 2.4. Договору, поставка товару за цим Договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної. Оформлення специфікації є необов`язковим. Якщо оплата вартості товару здійснюється на умовах передплати, то поставка здійснюється після надходження передплати на банківський рахунок постачальника. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою, вказаною в заявці покупця, якщо інші умови поставки не визначені сторонами.

На підставі п. 4.1. Договору, ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається, виходячи з відпускних цін, встановлених постачальником на дату отримання заявки від покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні). В ціну (вартість) товару включено вартість пакування, маркування та доставки товару.

Розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок постачальника. Покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 45 календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. В разі порушення покупцем строків розрахунку за товар, постачальник має право в односторонньому порядку змінити умови Договору в частині зменшення строку відстрочення оплати за товар. Нові умови Договору набирають чинності через 7 (сім) календарних днів з дати направлення письмового повідомлення на адресу місцезнаходження покупця згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Повернення попередніх умов оплати товару здійснюється в такому самому порядку або на підставі Додаткової угоди, підписаної сторонами (п. 4.2., 4.3. Договору).

Згідно із п. 4.5. Договору, при заборгованості за товар по декількох накладних, отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар покупцем, незалежно від призначення оплати (платежу), вказаного в платіжному дорученні.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товарів, покупець сплачує постачальнику 30% (тридцять) річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 7.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 р. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний Договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо будь-яка із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

На виконання умов Договору поставки №66/УГ від 01.11.2021 позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар на загальну суму 32 318,33 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень видатковими накладними №ДУ1447090 від 10.04.2023 на суму 2572,92 грн, №ДУ1447089 від 10.04.2023 на суму 2509,57 грн, №ДУ1463414 від 13.04.2023 на суму 330,76 грн, №ДУ1463413 від 13.04.2023 на суму 578 грн, №ДУ1495539 від 24.04.2023 на суму 732,47 грн, №ДУ1495538 від 24.04.2023 на суму 874,31 грн, №ДУ1495537 від 24.04.2023 на суму 6496,84 грн, №ДУ1495536 від 24.04.2023 на суму 455,36 грн, №ДУ1494961 від 24.04.2023 на суму 195 грн, №ДУ1494958 від 24.04.2023 на суму 550,03 грн, №ДУ1494957 від 24.04.2023 на суму 1033,62 грн, №ДУ1522069 від 01.05.2023 на суму 216,97 грн, №ДУ1522068 від 01.05.2023 на суму 3411,30 грн, №ДУ1557447 від 08.05.2023 на суму 310,50 грн, №ДУ1557446 від 08.05.2023 на суму 2073,60 грн, №ДУ1605920 від 22.05.2023 на суму 398,37 грн, №ДУ1605919 від 22.05.2023 на суму 590,08 грн, №ДУ1605918 від 22.05.2023 на суму 3873,07 грн, №ДУ1605917 від 22.05.2023 на суму 661,39 грн, №ДУ1631932 від 29.05.2023 на суму 808,99 грн, №ДУ1631931 від 29.05.2023 на суму 528,91 грн, №ДУ1631930 від 29.05.2023 на суму 2490,21 грн, №ДУ1631929 від 29.05.2023 на суму 248,88 грн, №ДУ1631928 від 29.05.2023 на суму 377,18 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Водночас вартість поставленого позивачем товару відповідачем була оплачена лише частково, із огляду на що в останнього виникла та рахується заборгованість перед ТОВ Долфі Україна в розмірі 31 310 грн (із урахуванням здійсненого позивачем розподілу коштів на погашення заборгованості за минулі періоди).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 31 310 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього суму 7259,90 грн 30% річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки №66/УГ від 01.11.2021 та видаткових накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 31 310 грн (із урахуванням здійсненого позивачем розподілу коштів на погашення заборгованості за минулі періоди).

Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 31 310 грн.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 310 грн заборгованості за поставлений товар є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Із покликанням на положення п. 5.5. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача суму 7259,90 грн 30% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок заявлених до стягнення 30% річних у межах визначених позивачем боргових періодів, судом встановлено, що сума 7259,90 грн 30% річних обрахована вірно та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 31 310 грн заборгованості за поставлений товар та 7259,90 грн 30% річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Ряшко Ірини Олександрівни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі Україна, вул. Березинська, будинок 24-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49130 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 37068787) суму 38 569,90 грн (Тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 90 коп), у тому числі 31 310 грн (Тридцять одна тисяча триста десять гривень) заборгованості за поставлений товар та 7259,90 грн (Сім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 90 коп) 30% річних, а також 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 08.11.2024.

Суддя Л.І. Пригара