Ухвала

від 05.11.2024 по справі 907/600/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі про банкрутство

"05" листопада 2024 р. Справа № 907/600/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за заявою Sun Greenwood International SARL, Люксембург від імені якого діє представник Головко Ю.А., м. Дніпро

до Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», м. Перечин Закарпатської області

про відкриття провадження у справі про банкрутство

За участю представників:

ініціюючого кредитора - Головко Ю.А., адвокат, ордер серії АР №1183746 від 20.06.2024; Земляна І.О, адвокат, ордер серії АА №1484039 від 14.08.2024;

боржника - Михайлова В.В., адвокат, ордер серії ВІ №1228045 від 01.07.2024;

арбітражний керуючий - Артамонова К.А.

ВСТАНОВИВ:

Sun Greenwood International SARL в особі представника Головко Ю.А. через систему «Електронний суд» 24.06.2024 звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості перед кредитором. Крім того, Sun Greenwood International SARL просить визнати його кредитором ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" на загальну суму 119 600 385,67 грн, з яких: 102 280,00 грн - вимоги першої черги та 119 498 105,67 грн - вимоги четвертої черги.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/600/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01 липня 2024 року заяву Sun Greenwood International SARL про відкриття провадження у справі про банкрутство залишено без руху та встановлено кредитору десятиденний строк для усунення виявлених судом недоліків.

Зважаючи на усунення кредитором недоліків у встановленому порядку та строк суд ухвалою від 19 липня 2024 року прийняв до розгляду заяву Sun Greenwood International SARL про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» та призначив підготовче засідання на 02 серпня 2024 року визнавши обов`язковою явку кредитора та боржника у підготовче засідання, зобов`язав боржника подати суду в строк до 02.08.2024 відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, встановив боржнику строк для надання відповідей на питання кредитора в порядку статті 90 ГПК України. Крім того вказаною ухвалою заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

26 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Коротуна Є.Є. надійшло клопотання від 26.07.2024 у якому він просить суд залишити без розгляду його заяву про участь у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» від 20.06.2024 № №01-20/194.

Одночасно, 26 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Артамонової К.А. надійшла заява про участь в справі про банкрутство, за змістом якої заявник бажає бути призначеним розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат».

29 липня 2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання арбітражного керуючого Артамонової К.А. від 26.07.2024 у якому вона просить суд залишити без розгляду її заяву про участь у справі про банкрутство від 26.07.2024.

Також, 29 липня 2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ініціюючого кредитора за змістом якого від просить суд призначити розпорядником майна у цій справі арбітражного керуючого Артамонову К.А. та 29 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Артамонової К.А. надійшла заява від 26.07.2024 про участь в справі про банкрутство, за змістом якої заявник бажає бути призначеним розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат».

29 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від боржника надійшла заява від 29.07.2024 з долученою заявою свідка.

01 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» боржник подав заяву / відзив від 01.08.2024, а також заяву від 01.08.2024 про залишення заяви Sun Greenwood International SARL без руху.

02 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» від кредитора надійшло клопотання від 02.08.2024 про витребування документів у боржника.

У підготовчому засіданні від 02 серпня 2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання божника про залишення заяви кредитора без руху та оголосив перерву до 13 вересня 2024 року зважаючи на клопотання учасників справи.

12 серпня 2024 року від кредитора через систему «Електронний суд» надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме нотаріально-завіреного перекладу українською мовою договору про відступлення права вимоги від 15.07.2020 та акту заліку зустрічних вимог від 15.07.2020 року.

Крім того, 06 вересня 2024 року від боржника через систему «Електронний суд» надійшло клопотання/заява від 05.09.2024 про залишення без розгляду клопотання поданого кредитором про долучення документів до матеріалів справи, а також заява/клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. У вказаній заяві боржник також просить суд поновити строк на подання доказів.

12 вересня 2024 року кредитором подано через систему «Електронний суд» відповідь на відзив від 11.09.2024 року.

До початку підготовчого засідання 13 вересня 2024 року божник подав до суду за допомогою системи «Електронний суд» заяву/письмові пояснення від 12.09.2024 щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того 13 вересня 2024 року ініціюючий кредитор подав до суду через систему «Електронний суд» клопотання від 12.09.2024 про витребування оригіналів доказів у АТ «Приватбанк», а також клопотання від 13.09.2024 про витребування оригіналів документів у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», які за позицією кредитора є уточненням раніше поданих клопотань про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2024 частково задоволено клопотання кредитора від 12.09.2024 та витребувано у Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в строк до 10.10.2024 оригінали або належним чином засвідчені копії наступних документів:

- реєстраційного свідоцтва на одержання резидентом кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора на підставі Контракту відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 (з усіма змінами та доповненнями) у Національному Банку України;

- реєстраційного свідоцтва на одержання резидентом кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора зі змінами кредитора у зобов`язанні за Контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 на підставі Договору про відступлення права вимоги, укладеного 15.07.2020 року;

- реєстраційного свідоцтва на одержання резидентом кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора зі змінами кредитора у зобов`язанні за Контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 на підставі Резолюції компанії ГРАНД СТАР ГРУП ЛЛС від 01.03.2021.

Також, ухвалою від 13.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання кредитора від 13.09.2024 про витребування доказів та, у зв`язку з викладеним, відкладено підготовче засідання до 15 жовтня 2024 року.

Надалі, у зв`язку з невиконанням банківською установою вимог ухвали від 13.09.2024 щодо надання витребуваних судом доказів, суд ухвалою від 15.10.2024 відклав підготовче засідання до 05.11.2024 та повторно зобов`язав АТ КБ «ПриватБанк» надати в строк до 01.11.2024 витребувані ухвалою від 13.09.2024 докази.

04 листопада 2024 року від АТ КБ «Приватбанк» супровідним листом від 29.10.2024 за №20.1.0.0.0/7-241010/54402 надійшли витребувані судом документи, а також повідомлено суд, що зміни в АІС «Кредитні договори з нерезидентами» у зв`язку з укладенням Договору про відступлення права вимоги від 15.07.2020 та Резолюції компанії Гранд Стар Груп ЛЛС від 01.03.2021, - не вносилися.

Крім того, 05.11.2024 кредитором через систему «Електронний суд» подано суду заяву від 05.11.2024, за змістом якої надано письмові пояснення щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та зазначено про необхідність забезпечення вимог кредиторів в порядку ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з вчиненням, на думку кредитора, дій щодо відчуження нерухомого та рухомого майна, передання в заставу активів та товарів в обороті та збільшення кредиторської заборгованості Товариства.

В підготовчому засіданні 05.11.2024 судом заслухано аргументи представників кредитора щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та заперечення боржника щодо такого відкриття з посиланням на існування у спірних правовідносинах спору про право, що за диспозицією ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ця ухвала прийнята у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, виходячи з такого.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 17.07.2024, Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зареєстроване за адресою: 89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, та перебуває на обліку в податковому органі з присвоєнням коду ЄДРПОУ 00274105.

08 червня 2016 року між Компанією Sinophil investment limited (Республіка Кіпр), як Позикодавцем та Товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», як Позичальником укладено Контракт відсоткової позики №624-125-8F16 (надалі - Контракт), за змістом п. 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику позику у сумі 5 000 000,00 євро терміном на 5 (п`ять) років.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Контракту позика, що є предметом даного Контракту може перераховуватися Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника одноразово або поетапно та надається Позичальнику для поповнення обігових коштів.

За змістом п. 2.1.2. Контракту позика (частина позики) надається у термін дії даного контракту у розмірі, що вказаний у заявці Позичальника згідно графіка: 01.08.2016 - 2 500 000,00 євро та 01.09.2016 - 2 500 000,00 євро.

Розділом 3 Контракту встановлено відсоткову ставку та порядок погашення позики і відсотків, зокрема, згідно з п. 3.1. Контракту за згодою сторін відсоткова фіксована ставка за користування позикою встановлюється в розмірі 8% річних із розрахунку 360 днів у році.

Відсотки нараховуються на фактичну суму наданої позики і за фактичну кількість днів користування позикою, включаючи день зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника і виключаючи день списання коштів з поточного рахунку Позичальника (п. 3.2. Контракту).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Контракту погашення суми позики проводиться Позичальником згідно графіка: в період з 01.10.2016 по 01.12.2017 шляхом сплати кожних два місяця грошових коштів по 500 000,00 євро, до 01.04.2018 - 500 000,00 євро та до 01.07.2021 - 500 000,00 євро.

Погашення відсотків здійснюється Позичальником щоквартально, але не пізніше 10 числа наступного за кварталом місяця. У разі повного погашення позики, Позичальник повинен одночасно сплатити усі відсотки, що належать до сплати на дату такого погашення.

Термін погашення позики і відсотків - не пізніше 01 липня 2021 року.

Згідно з п. 7.1. Контракту він набирає чинності з моменту його реєстрації в Управлінні Національного банку України і діє до 01 липня 2021 року або до дати фактичного погашення позики і відсотків.

Відповідно до наданого на виконання ухвали суду від 13.09.2024 АТ КБ «Приватбанк» листа Управління ліцензування валютних операцій Департаменту реєстраційних питань та ліцензування від 11.08.2016 за №24-0006/67737 підтверджується реєстрація в Національному банку України Контракту відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016. Обслуговування операцій за Контрактом здійснюється ПАТ КБ «Приватбанк».

В подальшому сторонами Контракту було укладено до нього ряд додаткових угод, зокрема:

- 02 квітня 2018 року укладено Додаткову угоду №1, якою доповнено п. 2.1.3. Контракту положеннями щодо оплати Позичальником комісії, у разі її утримання банками-кореспондентами;

- 17 вересня 2018 року укладено Додаткову угоду №2, якою змінено відомості про юридичну адреси та банківські реквізити сторін Контракту;

- 18 липня 2019 року укладено Додаткову угоду №3, якою сторони домовилися припинити з 01.08.2019 нарахування відсотків за користування позикою (0% річних), у зв`язку з чим з 01.08.2019 припиняють дію усі положення Контракту, що встановлюють права та обов`язки Сторін у частині ставки, порядку та строків нарахування відсотків.

Відповідно до наданого на виконання ухвали суду від 13.09.2024 АТ КБ «Приватбанк» листів від 20.08.2019 за № Г-31.0.0.0/1-12459 та від 31.07.2020 за № Г-31.0.0.0/1-9565 підтверджується внесення змін до облікового запису за Контрактом в аналітично-інформаційній системі НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» у зв`язку з укладенням сторонами Контракту додаткової угоди №3 від 18.07.2019 та додаткової угоди від 15.08.2019 (щодо зміни адреси Позикодавця, встановлення нового графіку погашення позики).

Згідно з наданою суду банківською установою випискою з АІС НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» з відомостями щодо кредитного договору/договору позики, що передбачає виконання резидентом-позичальником боргових зобов`язань перед нерезидентом станом на останню дату внесення змін до облікового запису за Контрактом (31.07.2020) Кредитором в аналітично-інформаційній системі НБУ значиться Sinophil investment limited, загальний обсяг позики 5 000 000,00 євро, граничний строк виконання резидентом-позичальником платежів за договором - 01 липня 2021 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту Позикодавцем надано Позичальнику в позику грошові кошти в загальній сумі 4 840 000,00 євро шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», що підтверджується долученими до заяви про усунення недоліків від 11.07.2024 копіями платіжних доручень № G0915B9PMR від 15.09.2016 (на суму 10 000,00 євро), № G1107BAD49 від 07.11.2016 (на суму 100 000,00 євро), № G1108BEADN від 08.11.2016 (на суму 200 000,00 євро), № G1110BDZI4 від 10.11.2016 (на суму 100 000,00 євро), № G111BAIFE від 17.11.2016 (на суму 200 000,00 євро), № G1121BAJMS від 21.11.2016 (на суму 100 000,00 євро), № G1207BAS3E від 07.12.2016 (на суму 200 000,00 євро), № G1212BEENI від 12.12.2016 (на суму 100 000,00 євро), № G1228B8UYJ від 28.12.2016 (на суму 340 000,00 євро), № H0306BBTFF від 06.03.2017 (на суму 100 000,00 євро), № H0306BBTFD від 06.03.2017 (на суму 200 000,00 євро), № H0309BFGXH від 09.03.2017 (на суму 100 000,00 євро), № H0313BBUEV від 13.03.2017 (на суму 150 000,00 євро), № H0420BCI9K від 20.04.2017 (на суму 200 000,00 євро), № H0424B8YI3 від 24.04.2017 (на суму 100 000,00 євро), № H1214BG3JA від 14.12.2017 (на суму 200 000,00 євро), № H1215BG3TO від 15.12.2017 (на суму 200 000,00 євро), № H1218BG46O від 18.12.2017 (на суму 200 000,00 євро), № H1219BG4KX від 19.12.2017 (на суму 300 000,00 євро), № H1227BG8M4 від 27.12.2017 (на суму 300 000,00 євро), № I0115BGHCL від 15.01.2018 (на суму 150 000,00 євро), № I0131BGQJ6 від 31.01.2018 (на суму 150 000,00 євро), № I0205BGSUN від 05.02.2018 (на суму 100 000,00 євро), № I0207BGVDP від 07.02.2018 (на суму 150 000,00 євро), № I0209BGX5G від 09.02.2018 (на суму 70 000,00 євро), № I0219BH27G від 19.02.2018 (на суму 150 000,00 євро), № I0226B99VG від 26.02.2018 (на суму 110 000,00 євро), № I0306BH78N від 06.03.2018 (на суму 150 000,00 євро), № I0404BHP2Z від 04.04.2018 (на суму 4500,00 євро), № I0420BHY9X від 20.04.2018 (на суму 5450,00 євро) та від 20.04.2018 (на суму 50,00 євро), № I0830BJP7P від 30.08.2018 (на суму 160 000,00 євро), № J0207BLYAB від 07.02.2019 (на суму 240 000,00 євро) та визнається боржником у справі.

За твердженням кредитора, що також не заперечується боржником, Товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», як Позичальником, неналежним чином виконувалися зобов`язання з повернення отриманої позики у визначений п.п. 3.3., 3.4.,7.1. Контракту строк, сплати відсотків за користування позикою, здійснивши лише часткову сплату процентів за позикою на користь Позикодавця в розмірі 496 439,00 євро, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями №5971JBKLH0 від 19.09.2017 (на суму 81 141,81 євро), №7280JBKLI0 від 16.03.2018 (на суму 91 466,66 євро), №8551JBKLI0 від 26.09.2018 (на суму 165 757,64 євро), №8980JBKLI1 від 11.12.2018 (на суму 90 072,89 євро), №143JBKLJ0 від 17.05.2019 (на суму 19 600,00 євро), №28JBKLJA від 10.10.2019 (на суму 9800,00 євро), №32JBKLK1 від 15.01.2020 (на суму 19 600,00 євро), №36JBKLK4 від 09.04.2020 (на суму 19 000,00 євро) та вбачається з наданої ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» довідки №270 від 22.07.2024 про розмір сплачених за Контрактом сум грошових коштів на користь Позикодавця - Sinophil investment limited, заяви свідка (керівника ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» Мальцева Ю.В.) від 06.07.2024 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, заборгованість боржника за Контрактом на час закінчення строку Контракту/дати повернення позики (01.07.2021), - становить 5 089 457,30 євро, в тому числі 4 840 000,00 євро заборгованості по неповернутій позиці та 249 457,30 євро нарахованих Позикодавцем за період до 01.08.2019 процентів (з урахування Додаткової угоди №3 від 18.07.2019 до Контракту), що також визнається боржником.

15 липня 2020 року між компанією з обмеженою відповідальністю Sinophil investment limited, як Кредитором, компанією з обмеженою відповідальністю Гранд Стар Груп ЛЛС, як Новим кредитором та Товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», як Боржником укладено Договір відступлення права вимоги (надалі - Договір від 15.07.2020), за умовами п.п. 1.1.-1.3. якого між Кредитором та Боржником було укладено Контракт процентної позики №624-125-8F16 від 08.06.2016. Станом на момент укладення цього Договору заборгованість Боржника перед Кредитором та, відповідно, право вимоги сплати Боржником боргу за яким становить 5 089 457,30 євро.

Кредитор передає Новому кредитору право вимоги до Боржника, що виникло у Кредитора на підставі вищезгаданого Контракту в сумі 5 089 457,30 євро.

У свою чергу, заборгованість Кредитора перед Новим Кредитором на момент укладення цього договору становить:

- за контрактом 5-CJ06-10PHZ: 1 118 610 доларів США;

- за контрактом 361-012-CR0: 797 117,71 доларів США;

- за контрактом 624-239-В816: 3 466 0179,17 євро.

Сторони домовилися, що після укладення цього Договору припиняють згадане грошове зобов`язання в частинах:

- за контрактом 5-CJ06-10PHZ: 1 118 610 доларів США;

- за контрактом 361-012-CR0: 797 117,71 доларів США;

- за контрактом 624-239-В816: 3 408 994,40 євро, -

зарахуванням у рахунок оплати Новим кредитором права вимоги, набутого у Кредитора за цим Договором, розмір якого становить 5 089 457,30 євро, що оформляється Актом заліку зустрічних вимог.

Згідно з долученим до клопотання кредитора від 12.08.2024 Актом заліку зустрічних вимог від 15.07.2020, підписаного між Sinophil investment limited та Гранд Стар Груп ЛЛС підтверджується припинення шляхом заліку зустрічних однорідних вимог:

- грошових зобов`язань Сторони 2 (Гранд Стар Груп ЛЛС) перед Стороною 1 (Sinophil investment limited) з оплати права вимоги, придбаного Стороною 2 за Договором відступлення права вимоги в сумі 5 089 457,30 євро;

- грошових зобов`язань Сторони 1 (Sinophil investment limited) перед Стороною 2 (Гранд Стар Груп ЛЛС) щодо виплати заборгованості: за контрактом 5-CJ06-10PHZ: 1 118 610 доларів США; за контрактом 361-012-CR0: 797 117,71 доларів США та за контрактом 624-239-В816: 3 408 994,40 євро.

Як свідчать надані суду докази, надалі акціонерами Нового кредитора за Контрактом (Гранд Стар Груп ЛЛС) на підставі резолюції компанії від 01.03.2021 вирішено зменшити власний капітал Гранд Стар Груп ЛЛС шляхом вилучення у компанії права вимоги сплати ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» боргу в сумі 5 089 457,30 євро за Контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 на користь кожного з акціонерів у наступних частках:

- на користь ОСОБА_1 - у частині права вимоги сплати Боржником 1 696 485,77 євро;

- на користь ОСОБА_2 - у частині права вимоги сплати Боржником 1 696 485,77 євро;

- на користь ОСОБА_3 - у частині права вимоги сплати Боржником 1 696 485,76 євро.

Відповідно до змісту означеної резолюції від 01.03.2021, на її підставі відбувається заміна кредитора у грошових зобов`язаннях за Контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016, внаслідок чого перелічені вище акціонери стають у вищезгаданих частинах новими кредиторами Боржника (ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат»).

В подальшому, згідно з постановою єдиного акціонера приватного товариства з обмеженою відповідальністю Sun Greenwood International SARL ОСОБА_3 від 15.03.2021 року, останньою здійснено внесок до статутного фонду у натуральній формі в розмірі 1 696 485,76 євро належного акціонеру права вимоги від Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» за Контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 з відображенням означеної дебіторської заборгованості на рахунку 115 «Внесок до статутного капіталу без випуску акцій» в бухгалтерському обліку Sun Greenwood International SARL.

18 березня 2021 року ОСОБА_3 надіслано на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» повідомлення від 18.03.2021 про заміну кредитора в зобов`язанні за Контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016, в якому повідомлено, зокрема, про подальші (після підписаного Боржником Договору відступлення права вимоги від 15.07.2020) заміни кредитора за Контрактом на підставі резолюції Гранд Стар Груп ЛЛС від 01.03.2021 та постанови єдиного акціонера Sun Greenwood International SARL від 15.03.2021, з проханням погасити заборгованість за Контрактом в частині набутого Sun Greenwood International SARL права вимоги за Контрактом в розмірі 1 696 485,76 євро та із зазначенням наслідків ігнорування листа-повідомлення у вигляді вжиття заходів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Надіслання кредитором повідомлення від 18.03.2021 на адресу боржника підтверджується долученими до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство фіскальним чеком від 18.03.2021, поштовою накладною від 18.03.2021 про надіслання на адресу ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» рекомендованого відправлення №4900506846325, описом вкладення в цінний лист від 18.03.2021 року.

Невиконання боржником повідомлення кредитора від 18.03.2021 та тривале (з липня 2021 року) невиконання боржником зобов`язання з повернення отриманої за Контрактом позики (її частини), строк повернення якої настав слугували підставою для звернення Sun Greenwood International SARL до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», позаяк за позицією кредитора боржник тривалий час неспроможний виконати зобов`язання за Контрактом, а з квітня 2020 року жодних платежів на повернення позики (її частини) чи сплати відсотків за користування позикою Товариством не здійснено, що свідчить про неплатоспроможність боржника, тобто неспроможність виконати свої грошові зобов`язання зі сплати грошового зобов`язання не інакше, як через застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Боржник - Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» згідно з поданим суду відзивом на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство та відповідно до письмових пояснень, які надавалися суду не заперечує факт отримання позики за Контрактом в розмірі 4 840 000,00 євро та визнає факт наявності простроченої заборгованості за таким Контрактом в загальній сумі 5 089 457,30 євро.

Позатим, за позицією ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» між сторонами даної справи існує спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, що за приписами ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство.

Означені обставини боржником обґрунтовуються відсутністю доказів виконання укладеного 15.07.2020 між компанією з обмеженою відповідальністю Sinophil investment limited, компанією з обмеженою відповідальністю Гранд Стар Груп ЛЛС та Товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» Договору відступлення права вимоги в частині оплати Новим кредитором (Гранд Стар Груп ЛЛС) на користь Sinophil investment limited права вимоги за Контрактом, яким відповідно до п. 1.3. Договору від 15.07.2020 є Акт заліку зустрічних вимог.

Вважає долучений кредитором до клопотання від 12.08.2024 Акт заліку зустрічних вимог від 15.07.2020, підписаний між Sinophil investment limited та Гранд Стар Груп ЛЛС неналежним та недопустимим доказом, позаяк такий поданий кредитором з пропуском встановленого ГПК України строку подання доказів, а відповідно листа від 05.08.2024 ліквідатора Гранд Стар Груп ЛЛС (керівника ТОВ «Компанія Люксембург менеджмент та фінанси» п. Ерве Понсін) спростовується підписання такого акту компанією Гранд Стар Груп ЛЛС.

У зв`язку з наведеним, звертає увагу суду, що 04 січня 2021 року між ЗАТ Sinophil investment limited, як Кредитором та ТОВ «Альфа Ачівментс» (Велике Герцогство Люксембург), як Новим кредитором укладеного Договір відступлення права вимоги (надалі - Договір від 04.01.2021), за умовами п.п. 1.1.-1.3. якого між Кредитором та ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (Боржником) було укладено Контракт процентної позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 та на момент укладення цього Договору заборгованість Боржника перед Кредитором 5 089 457,30 євро, в тому числі 4 840 000,00 євро за основною сумою боргу та 249 457,30 євро - відсотки за заборгованістю.

За цим Договором Кредитор відступає, а Новий кредитор отримує право вимоги, що належить Кредитору та стає кредитором за Договором позики №624-125-8F16 від 08.06.2016, укладеного між Кредитором та Боржником та набуває право (замість Кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Договором позики №624-125-8F16 від 08.06.2016 на суму 5 089 457,30 євро.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. Договору від 04.01.2021 за відступлення права вимоги за цим Договором будь-яка плата (винагорода) не встановлюється, а право вимоги Кредитора переходить до Нового кредитора з моменту підписання цього Договору в повному обсязі та на тих же умовах, що існували на момент виникнення відповідного права.

За позицією боржника, ним в лютому 2022 року отримано повідомлення від 01.02.2022 про відступлення права вимоги за Договором від 04.01.2021 та 27.05.2022 підписано з Компанією «Альфа Ачівментс» акт звірки заборгованості за Контрактом, за яким сторони визнають і підтверджують, що станом на 27.05.2022 заборгованість Боржника перед Новим кредитором по Контракту становить 5 089 457,30 євро, в тому числі 4 840 000,00 євро за основною сумою боргу та 249 457,30 євро - відсотки за заборгованістю.

Наведені обставини, за позицією боржника вказують про наявність між сторонами даної справи спору про право, що унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

Зокрема, однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 06.04.2023 у справі №902/650/20, від 16.08.2022 у справі №910/5335/21, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20.

Також Верховний Суд в постанові від 06.04.2023 у справі №902/650/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Слід зазначити, що законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія «спір про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Зокрема, до прикладу, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчать про наявність спору про право, у розумінні положень 6 статті 39 КУзПБ.

В такому разі у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо (постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №902/650/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20).

Водночас задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення вимог ініціюючого кредитора, зокрема і в судовому порядку, є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 22.08.2024 у справі №910/18969/23.

Верховний Суд (зокрема в постанові від 16.08.2022 у справі №910/5335/21) неодноразово наголошував, що подання третьою особою позову про оскарження договору, на якому ґрунтуються вимоги кредитора вже після звернення такого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджує, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право ні за суб`єктним складом, ні за часовим критерієм (подання позову після відкриття провадження у справі про банкрутство) у розумінні підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 39 КУзПБ.

Також, слід зазначити, що процесуальний закон не пов`язує повернення заяви про відкриття провадження або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство із наявністю чи відсутність позовного провадження, в якому сторонами спору є боржник та треті особи, а не боржник та ініціюючий кредитор. А у випадку, коли за наявності відкритого позовного провадження боржник або інший кредитор ініціює провадження у справі про банкрутство, суд, в контексті доводів одного із учасників справи або третьої особи-заявника про порушення їх прав та інтересів та позбавлення їх права на ефективний спосіб судового захисту, повинен встановити не лише факт наявності судових справ та хронологію їх відкриття, але також повинен враховувати процесуальні наслідки для кожного з учасників таких судових проваджень. Подібний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 22.08.2024 у справі №910/18969/23.

Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку суд досліджує заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника (постанова Верховного Суду від 22.08.2024 у справі №910/18969/23).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №910/16870/23 при з`ясуванні обставин щодо наявності спору про право, доречним є використання чотирискладового тесту що є засобом для перевірки необхідних умов для відкриття провадження у справі про банкрутство господарським судом, який повинен дослідити таке (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21 та від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18):

(a) наявність спору про право, а саме встановлення наявності чи відсутності неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання, структури заборгованості, строку виконання зобов`язання;

(b) наявність спору, який би мав вирішуватися в порядку позовного провадження;

(c) позиція боржника щодо вчинення ним активних дій, спрямованих на заперечення грошових вимог кредитора, які не були предметом розгляду в позовному провадженні і щодо яких не було ухвалено судового рішення;

(d) оспорення боржником вимог кредитора та з`ясування активної позиції останнього до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Застосовуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду, з використанням, в тому числі, зазначеного в постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №910/16870/23 чотирискладового тесту наявності «спору про право», суд виходить з того, що наявність відповідного спору боржником пов`язується з невиконанням сторонами Договору від 15.07.2020 його умов щодо оплати Новим кредитором (Гранд Стар Груп ЛЛС) вартості отриманого від Кредитора (Sinophil investment limited) права вимоги належного виконання Боржником зобов`язань за Контрактом (непідписання Акту заліку зустрічних вимог), у зв`язку з чим Боржник вважає належним кредитором у спірних правовідносинах Компанію «Альфа Ачівментс», з якою 04.01.2021 Первісний кредитор Sinophil investment limited уклав інший (новий) Договір відступлення права вимоги за Контрактом.

Визначаючись з наявністю чи відсутністю неоднозначностей в частині вирішення питань щодо сторони зобов`язання за Контрактом, яка має право вимагати від Боржника повернення отриманої позики, сплати процентів за її користуванням, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, суд констатує, що Цивільним кодексом України встановлено можливість заміни кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;

4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

За встановленими судом обставинами, які підтверджується поданими кредитором доказами, укладений 15.07.2020 між Компанією Sinophil investment limited, як Кредитором, компанією з обмеженою відповідальністю Гранд Стар Груп ЛЛС, як Новим кредитором та Товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», як Боржником Договір відступлення права вимоги мав оплатний характер та передбачав як оплату набутої Новим кредитором права вимоги зарахування зустрічних вимог за контрактами 5-CJ06-10PHZ, 361-012-CR0 та 624-239-В816 у визначених в п. 1.3. Договору від 15.07.2020 сумах.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наданого кредитором суду Акту заліку зустрічних вимог від 15.07.2020, підписаного між Sinophil investment limited та Гранд Стар Груп ЛЛС підтверджується припинення шляхом заліку зустрічних однорідних вимог:

- грошових зобов`язань Сторони 2 (Гранд Стар Груп ЛЛС) перед Стороною 1 (Sinophil investment limited) з оплати права вимоги, придбаного Стороною 2 за Договором відступлення права вимоги в сумі 5 089 457,30 євро;

- грошових зобов`язань Сторони 1 (Sinophil investment limited) перед Стороною 2 (Гранд Стар Груп ЛЛС) щодо виплати заборгованості: за контрактом 5-CJ06-10PHZ: 1 118 610 доларів США; за контрактом 361-012-CR0: 797 117,71 доларів США та за контрактом 624-239-В816: 3 408 994,40 євро.

Розглядаючи, в даному аспекті, клопотання боржника про залишення без розгляду долученого кредитором до клопотання від 12.08.2024 Акту заліку зустрічних вимог від 15.07.2020, суд враховує, що необхідність подання відповідного доказу в кредитора виникла за результатами ознайомлення з відзивом боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а на час подання останньої кредитору за всіма обставинами не могло бути відомо про наявність заперечень боржника в цій частині з обґрунтуванням наявності спору про право.

При вирішенні означеного клопотання боржника суд також керується визначеним в ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого розгляду справи, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, яким зобов`язані керуватися учасники справи та яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, а відтак, з огляду на ту обставину, що як кредитором, так і боржником в ході розгляду питання відкриття провадження у справі про банкрутство неодноразово долучалися додаткові докази на підтвердження власної правової позиції щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, судом усі подані учасниками справи докази прийнято до розгляду та з їх урахуванням й відбувається розгляд означеної справи в підготовчому засіданні.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надають сторони та оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Оцінюючи наданий боржником на спростування факту оплати права вимоги за Договором від 15.07.2020 лист ліквідатора Гранд Стар Груп ЛЛС (керівника ТОВ «Компанія Люксембург менеджмент та фінанси» п. Ерве Понсін) від 05.08.2024, суд зауважує, що такий не може ні підтверджувати, ні спростовувати обставину підписання компанією Гранд Стар Груп ЛЛС Акту заліку зустрічних вимог від 15.07.2020, позаяк надана ліквідатором інформація стосується відсутності в нього підтверджуючих документів/оригіналів документів, а не факту укладення означеною компанією Акту заліку зустрічних вимог від 15.07.2020 року.

При цьому, долучена кредитором копія Акту заліку зустрічних вимог від 15.07.2020 року є належним та допустимим письмовим доказом в справі в розумінні ст.ст. 77, 78, 91 ГПК України, а боржником, в свою чергу, в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України не ставиться під сумнів відповідність поданої копії Акту від 15.07.2020 оригіналу, який відповідно до клопотання кредитора від 12.08.2024 знаходиться в осіб-підписантів акту - Sinophil investment limited та Гранд Стар Груп ЛЛС.

У зв`язку з наведеним, враховуючи, що матеріали справи містять докази належного виконання сторонами Договору від 15.07.2020 положень даного договору в частині виконання Новим кредитором зобов`язання з оплати вартості набутого права вимоги, заперечення боржника в цій частині відхиляються судом, як і не підлягають застосуванню зазначені у відзиві на позов правові позиції Верховного Суду щодо наслідків відсутності доказів оплати за договором про відступлення права вимоги.

При цьому, суд зауважує, що прямим наслідком відступлення права вимоги є припинення такого права в первісного кредитора та, відповідно, виникнення права вимоги у Нового кредитора на визначених договором про відступлення права вимоги умовах.

Таким чином, надаючи оцінку аргументам боржника щодо наявності спору про право в аспекті сторони зобов`язання за Контрактом, яка має право вимагати від Боржника повернення отриманої позики, сплати процентів за її користуванням та якою, за позицією Боржника є Компанія «Альфа Ачівментс», з якою 04.01.2021 Первісний кредитор Sinophil investment limited уклав інший (новий) Договір відступлення права вимоги за Контрактом, ане кредитор у даній справі - Sun Greenwood International SARL, суд враховує, що за змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 зауважила, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.

Отже, положення ЦК України(зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги.

За встановленими у справі обставинами, за Договором від 15.07.2020 Sinophil investment limited відступило Гранд Стар Груп ЛЛС право грошової вимоги до Боржника за Контрактом у розмірі 5 089 457,30 євро, отримавши взамін зарахування зустрічних вимог за контрактами 5-CJ06-10PHZ, 361-012-CR0 та 624-239-В816, що свідчить про оплатний характер Договору від 15.07.2020 року.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення права вимоги від 15.07.2020 містить всі ознаки договору купівлі-продажу права вимоги, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги та в межах оцінки наслідків укладення такого договору для Боржника, до Договору від 15.07.2020 повинні застосовуватись положення законодавства щодо договорів купівлі-продажу.

Як зазначено у вже згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об`єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об`єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов`язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи він належить продавцеві. Важливо те, що продавець зобов`язується виконати свій обов`язок відносно предмета договору.

Якщо продавець не виконує свій обов`язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов`язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.

Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов`язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.

У свою чергу, з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).

У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 зауважила, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання.

У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Водночас, недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України, а сам законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).

Судом встановлено, що Договір відступлення права вимоги від 04.01.2021, що укладений між Компанією «Альфа Ачівментс» (як Новим кредитором) та Sinophil investment limited (як Первісним кредитором) є безоплатним правочином (п. 1.4. Договору від 04.01.2021), а відтак, з урахуванням наведених вище позицій Великої Палати Верховного Суду до правовідносин щодо його укладення та виконання слід застосовувати приписи Глави 55 ЦК України, які регулюють правовідносини щодо дарування.

Приписами ч. 1 ст. 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ч. 2 ст. 718 ЦК України).

Таким чином, за встановленими судом обставинами на час укладення 04.01.2021 Договору відступлення права вимоги між Компанією «Альфа Ачівментс» (як Новим кредитором) та Sinophil investment limited (як Первісним кредитором), останній не володів правом вимоги, яке передавалося за Договором від 04.01.2021 (дарунком), позаяк відповідне право вимоги Sinophil investment limited було попередньо за Договором від 15.07.2020 відчужено (продано) на користь Гранд Стар Груп ЛЛС, що свідчить про недійсність вимоги, яка підлягала передачі за Договором від 04.01.2021 року.

Водночас, саме по собі підписання 27.05.2022 Боржником та Компанією «Альфа Ачівментс» Акту звірки заборгованості за Контрактом не може впливати на підставність висновків суду щодо недійсності вимоги, яка за Договором від 04.01.2021 підлягала передачі Компанії «Альфа Ачівментс».

При цьому, суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в п. 92. Постанови від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, за якою сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.

З урахуванням наведеного, суд доходить переконливого висновку про відсутність неоднозначностей в частині вирішення питань щодо сторони зобов`язання за Контрактом, яка має право вимагати від Боржника повернення отриманої позики, оскільки у спірних правовідносинах відчужене за Договором від 15.07.2020 право вимоги Первісного кредитора (Sinophil investment limited), яке в подальшому на підставі резолюції Нового кредитора (Гранд Стар Груп ЛЛС) від 01.03.2021 в рахунок зменшення статутного капіталу Нового кредитора було поділено між його учасниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та внесено останньою (належна їй за резолюцією від 01.03.2021 частина права вимоги в розмірі 1 696 485,76 євро) до статутного капіталу Sun Greenwood International SARL, - належить саме Кредитору в даній справі.

Наведене, в свою чергу, свідчить про відсутність спору про право між сторонами у справі №907/600/24, а аргументи боржника в цій частині можуть слугувати обґрунтуванням для висновку про наявність «спору про право» між сторонами Договору від 04.01.2021 щодо передачі Sinophil investment limited на користь Компанії «Альфа Ачівментс» недійсної вимоги, якою Кредитор не володіє на момент передачі.

Наведені висновки суду узгоджуються із зазначеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 правовою позицією, за якою недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

Таким чином, в даній справі не підлягають розгляду судом обставини дійсності Договору від 04.01.2021, що виключає в свою чергу, також необхідність залучення до участі в справі третіх осіб, а саме наведена обставина є однією з підстав обґрунтування Боржником наявності «спору про право» між сторонами справи №907/600/24.

Визначаючись в рамках зазначеного в постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №910/16870/23 чотирискладового тесту що є засобом для перевірки необхідних умов для відкриття провадження у справі про банкрутство господарським судом наявності спору, який би мав вирішуватися в порядку позовного провадження, суд враховує, що в тій частині що стосується грошових вимог кредитора - Sun Greenwood International SARL до боржника - Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», відсутній спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Водночас, за зазначеною в постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №910/16870/23 правовою позицією звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності відповідних підстав, передбачених нормами КУзПБ, саме по собі не можна вважати порушенням прав або інтересів інших осіб (зокрема, боржника у зобов`язальних відносинах), оскільки таке звернення по суті є реалізацією кредитором його права на судовий захист власних прав у випадку, коли таке право кредитора порушується внаслідок неналежного виконання або невиконання взятих на себе боржником зобов`язань. Суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

Досліджуючи обставини наявності між сторонами спору про право в розрізі позиції боржника щодо вчинення ним активних дій, спрямованих на заперечення грошових вимог кредитора, які не були предметом розгляду в позовному провадженні і щодо яких не було ухвалено судового рішення та/або оспорення боржником вимог кредитора та з`ясування активної позиції останнього до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» до подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство активних дій, спрямованих на оспорення боржником вимог кредитора та/або розміру вимог, та/або сторони Кредитора в зобов`язанні з повернення позики за Контрактом.

При цьому, суд враховує, що саме Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» було підписантом Договору відступлення права вимоги від 15.07.2020 (Sinophil investment limited на користь Гранд Стар Груп ЛЛС), а відтак, боржнику за всіма обставинами не могло не бути відомо, що з 15.07.2020 право вимоги за Контрактом Sinophil investment limited не належить.

З урахування наведеного, беручи до уваги отримання Боржником повідомлення ОСОБА_3 від 18.03.2021 про зміну кредитора в зобов`язанні за Контрактом (в частині повернення позики на суму 1 696 485,76 євро) та подальше, як зазначає боржник, отримання від Компанії «Альфа Ачівментс» повідомлення від 01.02.2022 про відступлення права вимоги за Контрактом (на підставі Договору від 04.01.2021), Товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» не вчинялося жодних активних дій, спрямованих на заперечення грошових вимог кредитора та/або оспорення боржником вимог кредитора до подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заперечення боржника щодо неотримання від ОСОБА_3 повідомлення від 18.03.2021 спростовуються поданими кредитором фіскальним чеком від 18.03.2021, поштовою накладною від 18.03.2021 про надіслання на адресу ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» рекомендованого відправлення №4900506846325, описом вкладення в цінний лист від 18.03.2021 року.

Боржником, в свою чергу, не надано суду жодних доказів, які б могли поставити під сумнів отримання Товариством повідомлення від 18.03.2021, а відтак за стандартом оцінки доказів на предмет їх вірогідності означена обставина вважається судом встановленою.

Резюмуючи наведене, суд доходить переконливого висновку про наявність грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором, неможливість задоволення таких вимог боржником, відсутність спору про право у спірних правовідносинах, а заперечення боржника щодо наявності спору про право спростовуються наведеними вище обставинами, яким судом надано належну правову оцінку та, за позицією суду, спрямовані на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство.

Неможливість задоволення вимог кредитора боржником встановлюється на підставі поданих ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» довідок про наявне майно від 22.07.2024 №275, про розмір кредиторської заборгованості від 22.07.2024 №273 та вбачається з факту тривалого (з липня 2021 року) невиконання зобов`язань з повернення отриманої за Контрактом позики кредитору в даній справі чи кредитору, якого боржник сам вважав належним за Контрактом.

За таких обставин, сума основної заборгованості ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» перед кредитором (Sun Greenwood International SARL) на час звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 74 509 994,32 грн (гривневий еквівалент належного кредитору права вимоги за Контрактом в сумі 1 696 485,76 євро), яка боржником не спростована, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника в цій частині.

Оцінюючи вимоги Компанії Sun Greenwood International SARL про визнання кредитором в частині нарахованих 29 472 059,24 грн втрат від інфляції та 6 516 052,11 грн - 3% річних, які нараховані кредитором за період з 02.07.2021 по 30.05.2024, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд приймає до увагу, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц.

Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання з повернення позики за Контрактом виражені в іноземній валюті (євро), а кредитором обраховано гривневий еквівалент боргу за позикою на час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, протиправними слід вважати вимоги про визнання грошових вимог в частині нарахованих за період з 02.07.2021 по 30.05.2024 втрат від інфляції в розмірі 29 472 059,24 грн, а в задоволенні грошових вимог кредитора в цій частині належить відмовити.

Оцінюючи вимоги про визнання грошових вимог в частині нарахованих кредитором 6 516 052,11 грн - 3% річних, суд звертає увагу, що відсотки річні в цій частині кредитором нараховано за період з 02.07.2021 по 30.05.2024, на суму заборгованості за позикою (її частиною) в розмірі 74 509 994,32 грн, тобто виходячи з офіційного курсу гривні до євро на час розрахунку (43,0562 грн за 1 євро).

Водночас, суд враховує, що визначені в ст. 625 ЦК України відсотки річні нараховуються за кожен день окремо саме від простроченої суми, тобто із застосованої кредитором методики нарахування 3% річних слід здійснювати виходячи з офіційного курсу гривні до євро в кожен день прострочення окремо.

Окрім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024 та Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, востаннє з 12.08.2024 строком на 90 діб.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданого кредитором розрахунку 3% річні нараховані боржнику в тому числі в період воєнного стану на всій території України, а відтак, ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» звільняється від обов`язків сплати на користь кредитора нарахованих після 24.02.2022 3% річних, а самі відсотки річні в цій частині підлягають списанню.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним нарахування кредитором в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 02.07.2021 по 23.02.2022, виходячи з гривневого еквівалента встановленої заборгованості боржника за Контрактом на користь кредитора в цій справі (1 696 485,76 євро) за кожен день періоду (з 02.07.2021 по 23.02.2022) окремо, що за підрахунками суду становить 1 033 875,19 грн, а вимоги Компанії Sun Greenwood International SARL в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню судом.

В решті нарахованих кредитором відсотків річних (5 482 176,62 грн) належить відмовити, позаяк такі нараховано без урахування положень п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та виходячи з невірно застосованого гривневого еквівалента на час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно ч. 2 ст. 39 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Частиною 5 ст. 39 КУзПБ передбачено, що за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: 1) відкриття провадження у справі; 2) відмову у відкритті провадження у справі.

При цьому, КУзПБ передбачено підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника виконати вимоги кредитора, за якими настав строк виконання. Ознаки неплатоспроможності з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, а також перешкод у відкриття справи через наявність заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних).

У розумінні Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав (абз.4 ст.1 Кодексу).

При цьому, КУЗПБ не визначає мінімального розміру заборгованості, яка може свідчити про неплатоспроможність боржника та може бути взята до уваги як підстава для відкриття справи про банкрутство. Не має юридичного значення строк прострочення боржником свого грошового зобов`язання перед кредитором.

При з`ясуванні у боржника про можливості виконання спірних грошових зобов`язань, судом такої можливості не встановлено, що підтверджується також і на підставі поданих ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» довідок про наявне майно від 22.07.2024 №275, про розмір кредиторської заборгованості від 22.07.2024 №273

З огляду на викладене вище у сукупності слід визнати, що заява кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідає визначеним Кодексом України з процедур банкрутства положенням.

Визначені Кодексом України з процедур банкрутства підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство (ч.6 ст.39 Кодексу) відсутні.

Приведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав для застосування до боржника процедури банкрутства з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення кредиторських вимог.

За зазначених вище обґрунтувань право кредитора на грошову вимогу (в частині) підтверджено та визнано, а спір про право між сторонами відсутній, а відтак, суд дійшов висновку, що підстави для відмови у відкритті справи про банкрутство боржника згідно приписів частини 6 статті 39 КУзПБ - відсутні.

При цьому, боржником, не надано суду доказів погашення заборгованості перед заявником до дня підготовчого засідання і в підготовчому засіданні.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 64 КУзПБ, якою передбачено черговість задоволення вимог кредиторів, 1) у першу чергу задовольняються зокрема: витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Відтак, суд відкриваючи провадження у даній справі про банкрутство, визнаючи частково вимоги кредитора та вносячи їх до реєстру кредиторів, зазначає, що витрати у вигляді 32 800,00 грн - сплачений судовий збір та 72 000,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому (відповідно до ч. 2 ст. 30 КУзПБ за три місяці виконання повноважень, виходячи з встановленого в ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» місячного розміру 8000,00 грн) - відносяться до 1 черги задоволення грошових вимог, а 74 509 994,32 грн заборгованості за Контрактом та 1 033 875,19 грн - 3% річних - до 4 черги задоволення грошових вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про: 1) відкриття провадження у справі про банкрутство; 2) визнання вимог кредитора та їх розмір; 3) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; 4) введення процедури розпорядження майном; 5) призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати; 6) вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; 7) строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; 8) дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; 9) строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Судом також встановлено, що кредитором долучено до матеріалів своєї заяви: 1) заяву від 20.06.2024 за №01-20/194 про участь у справі про банкрутство ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» від арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, якою він просить призначити його розпорядником майна у справі про банкрутство ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат»; 2) копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2017, видане Каратуну Євгену Євгеновичу 09.11.2021 року; 3) копію свідоцтва про підвищення кваліфікації №4-А-23, видане Каратуну Є.Є. 19.07.2023 року; 4) копію договору №046-0001017/01ВАК добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого від 09.11.2023 року з платіжною інструкцією №7 від 10.11.2023 про сплату страхового платежу.

Позатим, як встановлено у вступній частині означеної ухвали 26 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Коротуна Є.Є. надійшло клопотання від 26.07.2024 у якому він просить суд залишити без розгляду його заяву про участь у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» від 20.06.2024 № №01-20/194.

Одночасно, 26 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Артамонової К.А. надійшла заява про участь в справі про банкрутство, за змістом якої заявник бажає бути призначеним розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат».

29 липня 2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання арбітражного керуючого Артамонової К.А. від 26.07.2024 у якому вона просить суд залишити без розгляду її заяву про участь у справі про банкрутство від 26.07.2024.

Також, 29 липня 2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ініціюючого кредитора за змістом якого від просить суд призначити розпорядником майна у цій справі арбітражного керуючого Артамонову К.А. та 29 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Артамонової К.А. надійшла заява від 26.07.2024 про участь в справі про банкрутство, за змістом якої заявник бажає бути призначеним розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат».

До означених заяв кредитором та арбітражною керуючою Артамоновою К.А. долучено копії:

- свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатор) №1469, видане Артамоновій Катерині Анатоліївні 15.08.2013 року;

- посвідчення арбітражного керуючого №2094 від 21.05.2021 року;

- договору №046-0002675/01ВАК добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого від 01.04.2024 року з платіжною інструкцією від 05.04.2024 про сплату страхового платежу.

Згідно з положеннями п. 2-1 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

Відтак, суд вважає за можливим призначити Артамонову Катерину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1469 від 15.08.2013), розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат».

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Кредитором авансовано на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області 72 000,00 грн для проведення розрахунків з арбітражним керуючим за три місяці виконання повноважень, виходячи з трьох розмірів мінімальних заробітних плат, що підтверджується квитанцією від 21.06.2024 року.

У зв`язку з викладеним вище, суд встановлює розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Артамоновій Катерині Анатоліївні розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.

Частиною 9 ст. 39 КУзПБ встановлено, що з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство повинне містити ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім`я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.

Частиною 13 ст. 39 КУзПБ передбачено, процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений ч. 2 ст. 44 КУзПБ (до 170 календарних днів), одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, розглядаючи клопотання кредитора від 05.11.2024 про забезпечення вимог кредиторів в порядку ст. 39 КУзПБ, суд зауважує, що пропоновані кредитором заходи шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави прямо визначені в абз. 7 ч. 8 ст. 39 КУзПБ, а відтак, клопотання кредитора в цій частині підлягає до задоволення.

Водночас, в абзацах 8-10 ч. 8 ст. 39 КУзПБ визначено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про:

- строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

- строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Суд зауважує, що згідно з ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі:

1) пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі;

2) пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених КУзПБ;

3) арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

4) корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених КУзПБ;

5) задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється;

6) рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному КУзПБ.

Згідно з ч. 12 ст. 39 КУзПБ ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, місцевого загального суду, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні (ч. 15 ст. 39 КУзПБ).

Керуючись ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити провадження у справі №907/600/24 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105).

2. Визнати грошові вимоги Компанії Sun Greenwood International SARL (зареєстрована за законами Великого Герцогства Люксембург в торговому реєстрі під номером В222822, адреса: 16, Rue Erasme, L-1468, Luxembourg) до Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105), у загальному розмірі 75 648 669,51 грн, зокрема:

1) 32 800,00 грн судового збору та 72 000,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому із задоволенням вказаних вимог в першу чергу;

2) 74 509 994,32 грн заборгованості та 1 033 875,19 грн - 3% річних із задоволенням вказаних вимог в четверту чергу.

3. У задоволенні решти грошових вимог кредитора - відмовити.

4. Ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105).

5. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105).

6. Призначити розпорядником майна Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105) арбітражного керуючого Артамонову Катерину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1469 від 15.08.2013), адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

7. Встановити грошову винагороду за виконання арбітражним керуючим Артамоновою Катериною Анатоліївною повноважень розпорядника майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи за рахунок коштів заявника, авансованих на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області.

8. Заборонити боржнику Товариству з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105) та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави (у разі наявності).

9. Встановити розпоряднику майна боржника Артамоновій Катерині Анатоліївні строк до 25.12.2024 для подачі до Господарського суду Закарпатської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстр вимог кредиторів, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.

10. Визначити дату проведення попереднього судового засідання у справі, яке відбудеться 14.01.2025 о 14:00 год. у приміщенні Господарського суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, зал судових засідань № 2.

11. Встановити розпоряднику майна боржника Артамоновій Катерині Анатоліївні строк до 05.01.2025 для проведення інвентаризації майна боржника, результати якої подати до справи.

12. Офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, м. Перечин Закарпатської області, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105), у встановленому законодавством порядку.

13. Розпоряднику майна боржника Артамоновій Катерині Анатоліївні виконати вимоги п. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, надати суду до дня попереднього судового засідання письмовий звіт та аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, його становища на ринках із висновками щодо наявності/відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності (загрози неплатоспроможності).

14. Копію ухвали надіслати розпоряднику майна, боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), до контролюючого органу - ГУ ДПС у Закарпатській області, місцевого загального суду - Перечинського районного суду Закарпатської області, органу державної виконавчої служби - Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 08 листопада 2024 року.

Суддя Р.М. Лучко