Рішення

від 01.11.2024 по справі 908/2287/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2024 Справа № 908/2287/24

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ», код ЄДРПОУ 35764186

до відповідача: Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 22144952

про стягнення суми 53412,53 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» про стягнення з відповідача: Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради суми 53412,53 грн пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.08.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2287/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 03.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2287/24, присвоєно номер провадження справи 9/159/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Підставою для звернення до суду з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати заборгованості в сумі 123927,01 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023 у справі № 908/2020/23, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ТОВ «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» про стягнення з відповідача Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради заборгованості за договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020 у розмірі 123927,01 грн. Відповідач сплатив вказану суму заборгованості 12.09.2023. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати суми 123927,01 грн боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 53412,53 грн пені за період з 15.02.2022 по 15.08.2022 включно. При цьому позивач також посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/265/24. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 524 - 526, 530, 546, 549, 550, 610 - 612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 231, 232 ГК України та умовами Договору поруки №17/09/01 від 17.09.2020. У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, який складається з фактично сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу згідно з наведеним примірним переліком та вартістю, та зазначено, що докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, які вже понесені та які планується понести у процесі розгляду справи будуть подані до суду пізніше.

09.10.2024 від позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертоїстатті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду від 03.09.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2287/24 була направлена до електронного кабінету Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради та згідно з повідомленням про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 03.09.2024.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 13, п.6, п. 7 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З положень ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

01.11.2024 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙРА» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» (Поручитель, позивач у даній справі) та Комунальним підприємством «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради (Боржник, відповідач у даній справі) був укладений Договір поруки №17/09/01 (далі Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його зобов`язань перед Кредитором, що виникли за договором від 12.05.2020 №13, укладеним між ПАТ «Запоріжжяобленерго», Кредитором та Боржником (Основний договір), у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником названих зобов`язань. У разі порушення Боржником обов`язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники (п.п. 1.2, 1.2 Договору поруки).

В пункті 2.1 Договору поруки визначено, що під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір від 12.05.2020 №13, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується «Поручитель»), Боржником (в основному договорі іменується «Боржником») та ПАТ «Запоріжжяобленерго» (в основному договорі іменується «Кредитор»). Так, за умовами Основного договору Кредитор у якості Поручителя замість Боржника сплатив ПАТ «Запоріжжяобленерго» суму 123 927,01 грн, в т.ч. ПДВ. Права Кредитора, відповідно, перейшли до ТОВ «ЛАЙРА» від ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники за своєчасну оплату відповідно до Основного договору на суму 123 927,01 грн., в т.ч. ПДВ.

Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку щодо своєчасної сплати 123 927,01 грн за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором в 5 денний строк з дня отримання письмової вимоги Кредитора (п. 4.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 4.5 Договору поруки, до Поручителя, який виконав обов`язок за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, переходять усі права Кредитора щодо цього обов`язку за основним договором. Боржник зобов`язаний виконати зобов`язання перед Поручителем протягом 20 календарних днів від дати одержання Боржником від Поручителя повідомлення про виконання обов`язку Поручителем перед Кредитором.

У пунктах 5.1 та 5.2 Договору поруки визначено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується «порушення Договору»), сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно з п. 6.1 Договору поруки, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але не раніше виконання сторонами всіх фінансових зобов`язань одна перед одною.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023 у справі №908/2020/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради суми 123 927,01 грн заборгованості був задоволений. Стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» заборгованість за договором поруки у розмірі 123 927,01 грн, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до змісту вказаного рішення судом, зокрема, встановлено, що платіжним дорученням №466 від 24.09.2020 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» сплатило на користь ТОВ «ЛАЙРА» суму 12327,01 грн, призначення платежу «перерахування заборгованості за договором поруки №17/09/20 від 17.09.20 без ПДВ». Листом за вих. №ES-OM-20-300 від 12.11.20 ТОВ «Енергосистеми» повідомило ТОВ «Запоріжремсервіс» ЗМР про виконання зобов`язання за договором поруки №17/09/20 у сумі 123927,01 грн та просило компенсувати зазначену суму. Листом за вих. №ES-OM-22-015 від 27.01.22 позивач повторно звернувся до відповідача щодо погашення заборгованості. Листом за вих. №376/01-05 від 14.02.22 відповідач повідомив позивача про наявні фінансові труднощі, зазначивши, що заборгованість за наявності можливості буде погашена у найкоротші терміни.

В подальшому ТОВ «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради суми 108 113 грн 91 коп. пені, суми 10 022 грн 80 коп. 3 % річних, суми 52 916 грн 83 коп. інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поруки № 17/09/01 від 17.09.2020, за яким було відкрито провадження у справі № 908/265/24.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі №908/265/24 позов ТОВ «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» задоволений частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» 3% річних в сумі 9564,45 грн, інфляційні збільшення в сумі 50722,85 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн та судовий збір в сумі 1067,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У вищевказаному рішенні суду, зокрема, встановлено, що заборгованість за Договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020 на суму 123 927,01 грн була сплачена Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради 12.09.2023.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином факт порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати на користь позивача заборгованості в розмірі 123 927,01 грн, а також факт прострочення відповідачем виконання цього зобов`язання встановлено рішеннями Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023 у справі № 908/2020/23 та від 13.05.2024 у справі № 908/265/24 відповідно, які жодною із сторін не оскаржені та набрали законної сили.

Посилаючись на обставини, встановлені вказаними рішеннями господарського суду, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради суми 53412,53 грн пені, нарахованої на суму 123 927,01 грн заборгованості за період прострочення з 15.02.2022 по 15.08.2022.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

З положень ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенняборжником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, як то визначено у вказаній нормі ГК України. При цьому перебіг цього строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В обґрунтування періоду початку нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач у позовній заяві посилається на висновки, викладені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі №908/265/24.

Так, у вищевказаному рішенні, в т.ч. зазначено, що оскільки матеріали справи не містять та в рішенні Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023 №908/2020/23 не встановлені дати фактичного отримання відповідачем листа-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» №ES-OM-20-300 від 12.11.2020 про виконання своїх зобов`язань за договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020 щодо сплати 123927,01 грн, проте листом №376/01-05 від 14.02.2022 Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради надало відповідь, згідно якої повідомило про свою складну фінансову ситуацію та відсутність реальної можливості погасити заборгованість, враховуючи умови п. 4.5. договору поруки №17/09/01 від 17.09.2020, дата порушення зобов`язання відповідачем за договором поруки № 17/09/01 від 17.09.2020 15.02.2022.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у вказаній вище справі №908/265/24, суд зазначив, що перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.03.2023 по 11.09.2023 у розмірі 108 113,91 грн, враховуючи дату порушення зобов`язання відповідачем за договором поруки 15.02.2022 та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні стягнення пені, оскільки позивач мав право нарахування та стягнення пені за період 6 місяців починаючи з 15.02.2022, тобто до 15.08.2022.

Саме за вказаний період - з 15.02.2022 по 15.08.2022 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 53412,53 грн у даній справі № 908/2287/24.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 (зі змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Отже, якщо в укладеному сторонами договорі визначено розмір пені, який є вищим, ніж розмір передбачений законом, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.3 Договору поруки сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за весь період прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як зазначалося вище, факт порушення відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості за договором поруки в розмірі 123 927,01 грн встановлений рішеннями суду.

Разом з тим, розрахунок пені виконано позивачем неправильно. Оскільки визначений договором розмір пені перевищує подвійну облікову ставку, що діяла в період за який стягується пеня, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За період з 15.02.2022 по 02.06.2022 облікова ставка НБУ складала 10,00% (подвійна облікова ставка НБУ в день: 20/365 = 0,0547945%); за період з 03.06.2022 по 15.08.2022 облікова ставка НБУ складала 25% (подвійна облікова ставка НБУ в день: 50/365 = 0,136986%).

Здійснивши перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду нарахування за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга», суд встановив, що в даному випадку розрахунок пені за заявлений період, з урахуванням вищезазначених приписів законодавства та умов Договору поруки щодо обмеження розміру пені, є наступним:

- за період з 15.02.2022 по 02.06.2022: 123 927,01 (сума боргу) x (2 x10,00% : 365) x 108 днів (прострочення) : 100 = 7333,76 грн (сума пені);

- за період з 03.06.2022 по 15.08.2022: 123 927,01 (сума боргу) x (2 x 25,00%:365) x 74 днів (прострочення) : 100 = 12 562,46 грн (сума пені).

Отже загальний розмір пені за період прострочення з 15.02.2022 по 15.08.2022 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 19 896,23 грн (7333,76 + 12 562,46).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 19 896,23 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1127,93 грн витрат зі сплати судового збору.

Зі змісту статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній орієнтовний розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, складається в т.ч. з витрат на професійну правничу допомогу та наведено приблизний перелік відповідних послуг та їх вартість, а саме: підготовка та подання до суду позовної заяви 6000,00 грн; підготовка відповіді на відзив відповідача (якщо такий буде поданий до суду) від 1500,00 грн до 3000,00 грн; участь адвоката у підготовчих засіданнях 2000,00 грн за кожне підготовче засідання; участь адвоката у судових засіданнях 3000,00 грн за кожне судове засідання; підготовка клопотань, заяв та/або пояснень, в т.ч. з процесуальних питань від 500,00 до 1000,00 грн за кожний документ. Вказано, що докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, які вже понесені та які планується понести у процесі розгляду справи будуть подані до суду пізніше.

09.10.2024 від позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

До вищевказаної заяви позивача додані наступні документи (у копіях):

- Договір про надання правової допомоги №1303/0508 від 13.03.2023, укладений між адвокатом Бєлан Сергієм Вікторовичем та ТОВ «НВФ «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» (Клієнт);

- Додатки № 5А від 15.08.2024 та № 6А від 24.09.2024 до Договору про надання правової допомоги №1303/0508 від 13.03.2023;

- Акт приймання-передачі наданих послуг № 6А від 10.09.2024 на суму 6000,00 грн, підписаний Адвокатом та Клієнтом відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 1303/0508 від 13.03.2023 та додатку № 5А від 15.08.2024 до нього, в якому зазначено, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з підготовки та подання до Господарського суду Запорізької області від імені (в інтересах) Клієнта позовної заяви до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР про стягнення пені в сумі 53412,53 грн (за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020 в сумі 123927,01 грн).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом частини 8 статті 129 ГПК України, судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків) встановлюється розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує також наступні правові висновки Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) судом зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При цьому, відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, №178/1522/18, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 686/28627/18 вказана правова позиція підтверджена та вказано, що витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування чи будуть оплачені в майбутньому.

В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. 128, п.134).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень стосовно заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх не співмірності суду не надав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПКУкраїни, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи № 908/2287/24 свідчать, що позовну заяву від імені позивача ТОВ «НВФ «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» було складено та підписано адвокатом Бєлан С.В., який діяв на підставі ордеру серія АР № 1127876 від 13.03.2023, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги №1303/0508 від 13.03.2023. До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка надійшла до суду 09.10.2024, додані відповідні докази на підтвердження наданих адвокатом послуг у заявленому розмірі 6000,00 грн, а саме: за підготовку та подання позовної заяви у даній справі.

Господарський суд враховує, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 908/2287/24, витраченого адвокатом часу на надання послуг у даній справі. Недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України відповідачем не доведено та судом не встановлено.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, які понесені позивачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) та складність справи.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2235,01 грн витрат на професійну правничу допомогу - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ», код ЄДРПОУ 35764186 (69019, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39А, оф. 7) суму 19 896 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 23 коп. пені.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ», код ЄДРПОУ 35764186 (69019, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39А, оф. 7) суму 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн 93 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 2235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) грн 01 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва