Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/7885/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа №910/7885/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни

до Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни

про стягнення боргу у розмірі 128 297,40 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Фізична особа-підприємець Супрунюк Надія Миколаївна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни про стягнення боргу у розмірі 128 297,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Супрунюк Надія Миколаївна стверджує, що нею на виконання своїх зобов`язань за Договором №131020 про надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом від 13.10.2020 було надано Фізичній особі-підприємцю Чепель Юлії Анатоліївні згідно Заявки №1908/1-В від 19.08.2022 послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Хугстратен, Бельгія - м. Київ, Україна, в той час як відповідач свого обов`язку з оплати даної послуги належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї виник борг перед позивачем у сумі 128 297,40 грн.

У змісті позовної заяви Фізична особа-підприємець Супрунюк Надія Миколаївна виклала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати у загальному розмірі 10 028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2024 відкрито провадження у справі №910/7885/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 02.07.2024 була надіслана відповідачу 05.07.2024 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, буд. 9-А, кв. 78.

Однак поштове відправлення №0600275570882 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 16.07.2024 у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, про що зазначив відділ поштового зв`язку 12.07.2024 (згідно інформації із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта").

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 02.07.2024 є 12.07.2024.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/7885/24 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна вправі була подати відзив на позов у строк до 17.07.2024 включно.

12.07.2024 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що не заперечує проти факту надання позивачем послуг відповідно до Заявки №1908/1-В від 19.08.2022, однак заперечує проти вартості наданих послуг позивача. Так, відповідач вказує, що у вказаній заявці відповідачем було погоджено умови здійснення перевезення за маршрутом Бельгія 2320, 2370 - Україна за ціною у розмірі 58 200,00 грн, натомість сума в розмірі 128 297,40 грн не була погоджена відповідачем жодним доступним способом, ні за допомогою факсимільного зв`язку, ні за допомогою електронної пошти, ні будь-яким іншим способом. Також відповідач вказує, що отримала від позивача тільки міжнародну товарно-транспортну накладу CMR №23088022 і більше ніяких інших документів Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною їй направлено не було, а тому обов`язок із оплати наданих послуг не настав. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведений факт настання обов`язку для оплати робіт за Заявкою №1908/1-В на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.08.2022, адже не доведено факту надання всього пакету документів, зокрема заявки, рахунку та акту здачі-приймання робіт, що фактично підтверджується позивачем.

30.08.2024 засобами поштового зв`язку від Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна є частиною Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс", від імені яких велась електронна переписка із Вікторією Петровою з електронної адреси avf.vp@ukr.net. Так, позивач вказує, що Заявка №1908/1-В від 19.08.2022 спочатку була підписана із Товариством з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс" і в ній була погоджена сума оплати у валюті - 3 500,00 Євро, проте згодом Вікторія Петрова з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 попросила переробити заявку на Фізичну особу-підприємця Чепель Юлію Анатоліївну та вказати оплату в національній валюті. Окрім того, позивач стверджує, що перед кожним надсиланням пакету документів для оплати вона попередньо надсилала їх на електронну пошту відповідача. Також Фізична особа-підприємець Супрунюк Надія Миколаївна стверджує, що Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амковет-Україна" за виконане позивачем спірне перевезення кошти у розмірі 164 165,00 грн.

04.09.2024 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що позивачем в період з 2020 по 2022 роки надавались Фізичній особі-підприємцю Чепель Юлії Анатоліївні послуги перевезення, а договір між ФОП Супрунюк Н.М. та ТОВ "АВФ-Сервіс", на який посилається позивач, був укладений у 2022 році, тобто набагато пізніше після укладання Договору №131020 і не міг передувати Договору №131020. Також відповідач зазначає, що твердження позивача, що Договір №131020 укладений ФОП Супрунюк Н.М. та ФОП Чепель Ю.А. та Договір укладений між ФОП Супрунюк Н.М. та ТОВ "АВФ-Сервіс" №12072022, були укладені з використанням однієї і тієї ж електродної адреси avf.vp@ukr.net не підтверджується жодним скріпами, що є додатками до відповіді на відзив, оскільки Договір №131020 не укладався за допомогою електронної переписки, а фізично відправлялася позивачем. Відповідач звертає увагу суду, що в заявці між ТОВ "АВФ-Сервіс" і ФОП Чупель Ю.А. була погоджена сума виходячи із розрахунку подачі автомобіля за маршрутом Україна-Бельгія та самого перевезення за маршрутом Бельгія-Україна, тому і вартість перевезення становила таку суму. Натомість у Заявці №1908/1-В від 19.08.2022 сторони домовились, що вартість перевезення становитиме 58 200,00 грн як перевезення за маршрутом Бельгія-Україна, як і зазначено в заявці.

Оскільки сторонами було подано всі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України заяви по суті спору, суд вбачає за можливе вирішити справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

У серпні 2022 року Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною було надано Фізичній особі-підприємцю Чепель Юлії Анатоліївні транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (медикаментів) автомобільним транспортом за маршрутом м. Хугстратен, Бельгія - м. Київ, Україна.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було оплачено спірного перевезення вантажу, у зв`язку з чим у Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни виник борг перед Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною у розмірі 128 297,40 грн.

Позивач стверджує, що дане перевезення було здійснене Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною на підставі укладеного сторонами Договору №131020 про надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом від 13.10.2020. При цьому, долучений до позовної заяви примірник Договору №131020 від 13.10.2020 не містить підпису та печатки Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни.

Водночас, у відзиві на позов та запереченнях на відповідь Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна не заперечує проти укладення сторонами Договору №131020 від 13.10.2020 та посилається на його умови, а наявні в матеріалах справи рахунки на оплату, які оплачені відповідачем, місять посилання на реквізити цього договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що відповідач у своїх заявах по суті спору визнає укладення сторонами Договору №131020 від 13.10.2020, в той час як документи, якими обмінювались сторони, містять посилання на реквізити вказаного правочину, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов договору перевезення вантажу та укладено Договір №131020 про надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом від 13.10.2020 (надалі - Договір).

Даним договором регулюються взаємовідносини, що виникають між експедитором (Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна) та експедитором 1 (Фізична особа-підприємець Супрунюк Надія Миколаївна) під час планування, організації, здійснення та оплати транспортно-експедиційних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами (п. 1.1 Договору).

У пункті 2.3 Договору вказано, що на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення.

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу (п. 2.4 Договору).

У пункті 3.1 Договору зазначено, що експедитор інформує експедитора 1 про терміни та обсяги майбутніх перевезень, кількість та бажаний тип рухомого складу. Інформація передається факсимільним зв`язком у вигляді транспортного замовлення, що містить у собі додатково наступну інформацію:

- точні адреси місць завантаження та розвантаження вантажу;

- дата й час подачі автомобіля для завантаження;

- вага та вид вантажу;

- сума фрахту та форма оплати за перевезення;

- інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Відповідно п. 3.2 Договору експедитор 1 передає експедитору факсимільним зв`язком письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання разом з реєстраційними номерами транспортного засобу, що фрахтується, та з обов`язковим підписом уповноваженого представника та штампом свого підприємства. У разі, якщо протягом 1-єї години після відправлення експедитору транспортного замовлення експедитор 1 не передає підтвердження і не надсилає відмови від його прийняття, транспортне замовлення вважається прийнятим на умовах, що вказані в ньому.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що приводом для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку-фактури, що надає експедитор 1 в одному примірнику, оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках, податкова накладна, акти здачі-приймання робіт (виконання послуг), заявка, скріплена печаткою і підписом експедитора 1. Вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 2-денний термін після завершення вантажоперевезення. Ненадання експедитор 1 вищезгаданих документів дає право експедитору відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.

Термін оплати послуг експедитора 1 складає 10 банківських дні з моменту отримання експедитором документів, що вказані в пункті 5.2 даного договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні (п. 5.2 Договору).

Даний договір є безстроковим і набуває сили з моменту його підписання, уповноваженими представниками сторін (п. 9.1 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору додаткові угоди, додатки, протоколи узгодження послуг, замовлення, заявки на надані послуги, та акти виконаних робіт підписані з використанням факсиміле мають однакову юридичну силу, що й додаткові угоди, додатки, протоколи узгодження послуг, замовлення, заявки на надані послуги, та акти виконаних робіт підписані власноручно.

Подача транспортного засобу до місця завантаження згідно заявки здійснюється за рахунок експедитора 1 (п. 10.6 Договору).

Укладений сторонами Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

19.08.2022 сторонами було погоджено умови Заявки №1908/1 від 19.08.2022 щодо здійснення 22-23 серпня 2022 року Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною перевезення за маршрутом Бельгія 2320, 2370 - Україна (Київ) медикаментів в автомобілі рефрижераторного типу (з причіпом-рефрижератором), державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , з причіпом, державний номерний знак НОМЕР_2 ) з температурним режимом +2…+8 ?, під керуванням водія ОСОБА_1.

Сторонами було надано два примірника Заявки №1908/1 від 19.08.2022, які є ідентичними за змістом окрім умови про ціну (ставку) перевезення. Так, у редакції заявки Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни ставка (ціна) перевезення складає 128 297,40 грн, а у редакції заявки Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни - 58 200,00 грн.

Отже, для вирішення даного спору суду необхідно надати відповідь на питання яка ціна перевезення була погоджена сторонами у Заявці №1908/1 від 19.08.2022 (подана якою стороною заявка є достовірним доказом).

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що сторонами було погоджено ставку (ціну) перевезення за Заявкою №1908/1 від 19.08.2022 у розмірі 128 297,40 грн.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що, по-перше, ціна подібного перевезення на вантажному автомобілі рефрижераторного типу (з прицепом-рефрижератором) у серпні 2022 року за ставкою 58 200,00 грн є економічно не обґрунтованою.

Так, відстань від м. Хугстратен, Бельгія до м. Київ, Україна складає за найкоротшим маршрутом понад 2 000 км, проходить через кілька країн та потребує сплати зборів.

За інформацією із ресурсу OpenDataUA під державним номерним знаком НОМЕР_1 зареєстрований вантажний автомобіль DAF марки FT XF 105.410, 2010 року випуску, сірого кольору із об`ємом двигуна 12 902 куб. см. і вагою 8 290 кг у ненавантаженому стані. За інформацією із Інтернету (із сайтів auto.ria.com, dieselkiev.com.ua) вбачається, що витрата палива такого тягача сідлового становить 20,6-22,4 л/100 км.

Під державним номерним знаком НОМЕР_2 зареєстрований рефрижератор KRONE моделі SDR 27, 2007 року випуску, білого кольору, вагою 8 900 кг.

Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (були чинними станом на серпень 2022 року), встановлено, зокрема базову лінійну норму на пробіг автомобіля - на 100 км; норму на виконання транспортної роботи (враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем) - на 100 тонно-кілометрів (т·км); норму на одну тонну спорядженої маси Hg (враховує додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); норму на їздку з вантажем (враховує збільшення витрат палива, пов`язане з маневруванням та виконанням операцій завантаження і розвантаження) - на одну їздку; норму на пробіг при виконанні спеціальної роботи - на 100 км; норму на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях, - на годину або на виконану операцію.

При цьому, слід враховувати, що перевезення відбувалось у серпні 2022 року (літні місяці), а температурний режим у рефрижераторі потрібно було забезпечити на рівні +2…+8 ?, в той час як вартість перевезення товару рефрижератором залежить як від розміру та ваги вантажу, оскільки це впливає на вимоги до транспортного засобу та витрату палива, так і від відстані між пунктами відправлення та прибуття. Зазвичай, чим далі потрібно перевезти вантаж, тим більша вартість.

Отже, враховуючи норми витрат палива і мастильних матеріалів, відстань перевезення рефрижератором, температурний режим, вагу вантажу (4 590 кг) та вартість дизельного пального в України (не кажучи про його вартість в країнах Європи), то собівартість такого перевезення (без врахування витрат на зберігання, документацію та інші витрати, пов`язані з міжнародним перевезенням, обов`язкові збори та платежі по країнам слідування, в тому числі за рух автобанами, а також без врахування витрат на доставку автомобіля в місце завантаження вантажу) як мінімум складала б 40 000,00 грн.

З огляду на наявність інших обов`язкових витрат, пов`язаних із вантажним перевезенням майже 5 т медикаментів із м. Хугстратен, Бельгія в м. Київ, Україна, в тому числі із оплати мит / зборів, страхування вантажу та відповідальності водія автомобіля, суд вважає мало ймовірним погодження сторонами ціни за спірне перевезення у розмірі 58 200,00 грн.

По-друге, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у грудні 2021 року вартість послуг перевезення медикаментів Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною за маршрутом Бельгія - Україна (м. Вишневе) автомобілем DAF, державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , з причіпом-рефрижератором, державний номерний знак НОМЕР_2 , (тобто тим самим автомобілем із тим самим причіпом-рефрежиратором) з температурним режимом +2…+8 ? (тим самим температурним режимом), під керуванням водія ОСОБА_1 (того самого водія) складала 2 000 Євро, що еквівалентно 61 455,40 грн по курсу НБУ станом на дату погодження умов цього перевезення (Заявка №0812-В від 08.12.2021).

Натомість вартість послуг перевезення медикаментів Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною за маршрутом Бельгія - Україна (м. Київ) вантажним автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_3 , з причіпом, державний номерний знак НОМЕР_4 , з температурним режимом +15…+25 ?, під керуванням водія ОСОБА_2 складала 109 500,00 грн, що еквівалентно 3 558,80 Євро по курсу НБУ станом на дату погодження умов цього перевезення (Заявка №2005-В від 20.05.2022).

Вказані перевезення були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Прикметно, що євровий еквівалент вартості перевезення за Заявкою №1908/1 від 19.08.2022 в редакції позивача по курсу НБУ станом на дату погодження умов цього перевезення складає 3 447,21 Євро, тобто становить практично таку ж вартість, яка погоджувалась сторонами після повномасштабного вторгнення країни-агресора в Україну.

Із наведеного цілком очевидно, що після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора в Україну вартість міжнародних перевезень з / в Україну вантажів значно здорожчала, зокрема через здорожчання пального, відтак малоймовірним є те, що в серпні 2022 року сторони могли погодити ціну подібного перевезення в сумі 1 563,77 Євро (58 200,00 грн / 37,2177 грн), тобто дешевше ніж вартість такого ж (аналогічного) перевезення у грудні 2021 року - до початку повномасштабної війни з країною-агресором.

Щодо посилань відповідача на вартість перевезення за Заявкою №0402-В від 04.02.2022 - 1 650,00 Євро (52 763,21 грн без ПДВ), то суд не вважає такі доводи спроможними, оскільки: а) температурний режим такого перевезення був сторонами погоджений на рівні +15…+25 ?, а саме перевезення відбувалось в першій половині лютого 2022 року, тобто в зимовий період, що вимагало затрат меншої кількості пального; б) дане перевезення було погоджене та виконане позивачем до початку повномасштабного вторгнення країни-агресора; в) незважаючи на все наведене вартість такого перевезення все ж таки в євровому еквіваленті більша, ніж погоджена, за твердженнями відповідача, сторонами у серпні 2022 року.

По-третє, згідно із наданих позивачем роздруківок з електронної пошти сторін, вбачається, що погодження перевезень між Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Чепель Юлії Анатоліївні здійснювалось від імені відповідача абонентом із електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 При цьому, із вказаної електронної адреси надходили позивачу листи як від Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни, так і від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс".

Пов`язаність Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс" підтверджується також тим, що в кожній оформленій відповідачем заявці (в т.ч. оплаченій відповідачем) зазначалось, що для питань оплати необхідно направити електронного листа на пошту avf.vp@ukr.net, а документи направляти засобами поштового зв`язку (в т.ч. через ТОВ "Нова Пошта") на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс".

Загальновідомою як суду, так і суспільству загалом є обставина, що суб`єкти господарювання для "оптимізування" своїх податкових зобов`язань перед державою залучають у ланку правовідносин фізичних осіб-підприємців як посередників при здійсненні господарських операцій.

Із наданого позивачем електронного листування вбачається, що мали місце випадки, коли Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною перероблялись документи на перевезення (заявки) шляхом заміни в них замовника перевезення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс" на Фізичну особу-підприємця Чепель Юлію Анатоліївну.

Так, позивачем було надано суду проект Заявки №1908/1-В від 19.08.2022, підписаний представником та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс", предметом якої є виконання Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною 22-23 серпня 2022 року перевезення за маршрутом Бельгія - Україна (Київ) медикаментів в автомобілі рефрижераторного типу, державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , з причіпом, державний номерний знак НОМЕР_2 ) з температурним режимом +2…+8 ?, під керуванням водія ОСОБА_1 (тобто аналогічного перевезення, що є спірним в межах даної справи) за ціною 3 500,00 Євро.

Як стверджує позивач, а у суду відсутні підстави для сумнівів у правдивості таких тверджень, його попросили переробити Заявку №1908/1-В від 19.08.2022 на спірне перевезення шляхом заміни в ній замовника перевезення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс" на Фізичну особу-підприємця Чепель Юлію Анатоліївну, а також зазначивши вартість перевезення у гривні. Відповідно ціна в укладеній із відповідачем Заявці №1908/1-В від 19.08.2022 в редакції позивача - 128 297,40 грн без ПДВ еквівалента 3 447,21 Євро по курсу НБУ станом на дату укладення заявки (який є нижчим від ринкового курсу), що підтверджує доводи позивача щодо вартості спірної послуги перевезення.

По-четверте, із рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023, у справі №910/4280/23 вбачається, що вартість перевезення медикаментів Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною по маршруту Бельгія - Україна за заявками Товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ-Сервіс" у липні 2022 року складала 155 400,00 грн, у серпні 2022 року - 82 500,00 грн (діапазон цін між 5 300,00 Євро та 2 200,00 Євро).

З яких підстав вартість подібного перевезення на замовлення Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни могла бути погоджена позивачем у розмірі 1 563,77 Євро відповідачем суду не надано пояснень, а суд їх не вбачає. Доводи відповідача про те, що в деяких заявках сторонами включались витрати на доставлення автомобіля в Бельгію в пункт завантаження, а в деякі заявки - не включалась, не підтверджені жодними доказами (є голослівними).

В той час як із наданих ТОВ "Амковет-Україна" (вантажоодержувач спірного перевезення) на адвокатський запит №06 від 07.03.2024 документів вбачається, що за спірне перевезення ним було сплачено Фізичній особі-підприємцю Чепель Юлії Анатоліївни кошти у розмірі 164 165,00 грн (тобто втричі більшу ціну, ніж за твердженнями відповідача підлягала сплаті безпосередньому виконавцю перевезення - Фізичній особі-підприємцю Супрунюк Надії Миколаївні).

Поза увагою суду також не залишилась та обставина, що відповідач хоч і стверджує, що вартість перевезення складала 58 200,00 грн, проте навіть вказаної суми коштів нею не було сплачено позивачу, незважаючи на отримання оплати від ТОВ "Амковет-Україна" за спірне перевезення у розмірі 164 165,00 грн, в той час як пасивне ігнорування свого обов`язку перед позивачем зі сплати коштів за отримані послуги перевезення більш як протягом двох років не може вважатись добросовісною поведінкою суб`єкта господарювання.

Наведене у сукупності дає суду підстави для висновку, що сторонами було погоджено вартість спірного перевезення у редакції наданої позивачем Заявки №1908/1-В від 19.08.2022, тобто у розмірі 128 297,40 грн без ПДВ.

В свою чергу, факт виконання Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною перевезення за Заявкою №1908/1-В від 19.08.2022 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №23082022 та визнається Фізичною особою-підприємцем Чепель Юлією Анатоліївною у відзиві на позов.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується надання Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною у серпні 2022 року згідно спірного Договору та Заявки №1908/1-В від 19.08.2022 послуг перевезення вантажу у міжнародному сполученні вартістю 128 297,40 грн.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що приводом для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку-фактури, що надає експедитор 1 в одному примірнику, оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках, податкова накладна, акти здачі-приймання робіт (виконання послуг), заявка, скріплена печаткою і підписом експедитора 1. Вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 2-денний термін після завершення вантажоперевезення. Ненадання експедитор 1 вищезгаданих документів дає право експедитору відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.

У п. 12.3 Заявки №1908/1-В від 19.08.2022 сторонами було погоджено, що оплата перевезення здійснюється протягом 6-10 робочих днів після вивантаження - 15-20 банківських днів після отримання всіх документів та термодатчика.

На підтвердження направлення визначених п. 5.2 Договору та п. 12.1 Заявки №1908/1-В від 19.08.2022 документів Фізичній особі-підприємцю Чепель Юлії Анатоліївні Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною надано суду експрес-накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" №59000859592375 від 03.09.2024.

Отримання відправлення №59000859592375 Фізичною особою-підприємцем Чепель Юлією Анатоліївною визнається у відзиві на позов, проте остання вказує, що в даному відправленні нею було отримано лише міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №23082022, в той час як інших документів у даному відправленні не було. Крім того, Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна вказує на неналежність такого доказу як експрес-накладна Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" №59000859592375 від 03.09.2024 як доказу, оскільки в останньому не міститься опису вкладення.

Щодо наведених доводів відповідача, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, загальновідомою є обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" не здійснює відправлень із описом вкладення.

В свою чергу, Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліїв, підписавши Заявку №1908/1-В від 19.08.2022, в якій передбачалась можливість пересилання документів "Новою Поштою", презюмувала належність такого способу відправки документів, а відтак формального посилання відповідача на відсутність опису вкладення для підтвердження направлення пакету документів не достатньо для висновку про не здійснення позивачем направлення визначених п. 5.2 Договору та п. 12.1 Заявки №1908/1-В від 19.08.2022 документів.

По-друге, із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що усталеною практикою між сторонами було направлення позивачем після виконання перевезення пакету документів "Новою Поштою".

Відтак, навіть якщо припустити, що у вересні 2022 року Фізичною особою-підприємцем Чепель Юлією Анатоліївною було отримано лише міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №23082022, то остання, як добросовісний суб`єкт господарювання, зобов`язана була повідомити про це Фізичну особу-підприємця Супрунюк Надію Миколаївну.

Жодних доказів ініціювання питання щодо надання позивачем всього пакету документів, оформленого за наслідками здійсненого за Заявкою №1908/1-В від 19.08.2022, протягом більш як двох років з дати фактичного надання таких послуг та отримання Фізичною особою-підприємцем Чепель Юлією Анатоліївною оплати таких послуг від ТОВ "Амковет-Україна" матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене доводи Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни про не направлення Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною всіх визначених п. 5.2 Договору та п. 12.1 Заявки №1908/1-В від 19.08.2022 документів є голослівними, в той час як у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у виконанні позивачем свого обов`язку з направлення пакету документів відповідачу.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, Фізична особа-підприємець Чепель Юлія Анатоліївна на виконання своїх зобов`язань повинна була сплатити надані Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною послуги перевезення вантажу у міжнародному сполученні за Заявкою №1908/1-В від 19.08.2022 не пізніше ніж до 03.10.2022 включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати відповідачем за надані Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною за Заявкою №1908/1-В від 19.08.2022 послуги перевезення вантажу у розмірі 128 297,40 грн станом на дату розгляду справи Фізичною особою-підприємцем Чепель Юлією Анатоліївною суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись наведеними нормами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що у Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни наявний прострочений борг перед Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною у розмірі 128 297,40 грн.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин позов Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни підлягає задоволенню повністю, а з Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни підлягає стягненню борг у розмірі 128 297,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чепель Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) борг у розмірі 128 297 (сто двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто сім) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 07.11.2024.

Суддя Р.В. Бойко