Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/8080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024Справа № 910/8080/24

За позовом Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі

Управління з питань надзвичайних ситуацій Калуської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Рій"

про визнання недійсним договору в частині, стягнення 75 166,67 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Керівник Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій Калуської міської ради (далі - Управління НС Калуської міськради, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Рій" (далі - ТОВ "Корпорація Рій", відповідач), у якому просить суд:

1) визнати недійсним п. 4.2 договору купівлі-продажу № 06/2710-23 від 13.12.2023, укладений між Управлінням НС Калуської міськради та ТОВ "Корпорація Рій", в частині включення в загальну вартість товару, що продається, податку на додану вартість у сумі 75 166,74 грн.;

2) стягнути з ТОВ "Корпорація Рій" на користь Управління НС Калуської міськради грошові кошти у сумі 75 166,67 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що товар, який є предметом договору купівлі-продажу № 06/2710-23 від 13.12.2023 звільнений від оподаткування на період дії воєнного стану відповідно до п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Відтак, оскільки п. 4.2 вказаного договору, до ціни товару якого був включений ПДВ, суперечить вказаним нормам закону, то такий пункт договору у цій частині має бути визнаний недійсним, а отримані відповідачем кошти такого податку мають бути повернуті як безпідставно отримані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

30.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що Управління НС Калуської міськради не включене до переліку осіб, визначених п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тому операції з постачання товару за договором № 06/2710-23 від 13.12.2023 не звільняються від оподаткування. Також на час укладення договору купівлі-продажу відповідачем не було отримано інформації про кінцевого споживача на вимогу вказаних норм закону. Крім того, вказав, що ПДВ є складовою ціни, яка, у свою чергу, є істотною умовою договору купівлі-продажу, що була узгоджена обома сторонами договору.

15.08.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх необґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/8080/24, призначено справу до судового розгляду по суті.

11.10.2024 від відповідача надійшла заява, у якій останній повідомив про сплату позивачу суми ПДВ 75 166,74 грн., у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також вказав про визнання позову щодо вимоги про визнання недійсним п. 4.2 договору купівлі-продажу (в частині).

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на буд-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті прокурор заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача до суду не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав з підстав зазначених прокурором, просив позов задовольнити. У цій же заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник відповідача позов в частині визнання недійсним договору визнав, а в частині стягнення коштів ПДВ - просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 22 жовтня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні пояснення обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2023 між Управлінням НС Калуської міськради (покупець) та ТОВ "Корпорація Рій" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 06/2710-23 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а саме - комплект "Бджола Кросфаєр" (носій заряду одноразовий) в кількості 22 комплектів за кодом ДК 021:2015 - 34710000-7 "Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном на суму 369 600,00 грн. та акумулятори 6s2p 8000mp в кількості 22 штуки за кодом ДК 021:2015 код 31430000-9 Електричні акумулятори (Акумулятори для квадрокоптерів) на суму 81 400,00 грн., визначені у специфікації до договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити за нього на умовах договору (п. 1.1).

Найменування товару та кількість визначено у специфікації до договору (п. 2.1 договору).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі згідно видаткової накладної (п. 3.1 договору). Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною (п. 3.2 договору).

Ціна за одиницю товару визначається у специфікації до даного договору (п. 4.1 договору). Загальна вартість товару, що продається за цим договором становить 451 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 75 166,67 грн. (п. 4.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, та діє в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 8.1 договору).

У специфікації до договору сторони погодили характеристики товару, його кількість - 22 одиниці, та вартість на загальну суму 451 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 75 166,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної угоди відповідач у грудні 2023 поставив позивачу обумовлений сторонами товару, а саме - комплекти "Бджола Кросфаєр" (носій заряду, одноразовий) на загальну суму 451 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ 75 166,67 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 34 від 14.12.2023, наявною у матеріалах справи.

У свою чергу позивач, оплатив поставлений йому товар у повному обсязі, про що свідчить платіжна інструкція № 719 від 14.12.2023.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 374 від 19.12.2023 Управлінню НС Калуської міськради був наданий дозвіл на безоплатну передачу матеріальних цінностей ВЧ НОМЕР_1 на суму 1 513 647,95 грн.

У грудні 2023, відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради № 374 від 19.12.2023, комісія Управління ДСНС безоплатно передала В/Ч НОМЕР_1 комплекти "Бджола Кросфаєр" та акумулятори на загальну суму 451 000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що сторони у договорі купівлі-продажу № 06/2710-23 від 13.12.2023 безпідставно включили до ціни товару суму ПДВ 75 166,74 грн., чим порушили пункт 32 підрозділу 2 розділу XХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що передбачає звільнення від оподаткування ПДВ товару, що є предметом вказаного договору. Отже, пункт 4.2 договору про закупівлю товарів, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у сумі 75 166,74 грн., має бути визнаний недійсним, а ця сума ПДВ має бути повернута позивачу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У такому випадку до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З матеріалів справи вбачається, що Калуська окружна прокуратура зверталась до Калуської міської ради та Управління НС Калуської міськради з листами від 13.06.2024 та від 20.06.2024 (відповідно), в яких повідомила про протиправне включення до ціни договору № 06/2710-23 від 13.12.2023 суми ПДВ та безпідставне отримання цих коштів ТОВ "Корпорація Рій". Тому, прокуратура просила повідомити вказаних осіб про вжиті заходи усунення виявлених порушень.

У відповідь на листи прокуратури Калуська міська рада листом від 13.06.2024 та УНС листом від 21.06.2024 повідомили, що у зв`язку з відсутністю коштів необхідних для сплати судового збору, Калуська міськрада та Управління НС Калуської міськради не мають наміру звертатись з відповідним позовом до суду, та не заперечують про подачу прокурором відповідного позову до ТОВ "Корпорація Рій".

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах Держави, а саме - в особі Управління НС Калуської міськради є правомірним, оскільки як вже зазналось вище, вказаним органом самостійно не вживались заходи для захисту інтересів Держави.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Пунктами 30.1.-30.4., 30.9. ст. 30 ПКУ унормовано, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг/отримувачем товару).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у вартість товару включається оплата ПДВ 20 % у розмірі 75 166,74 грн.

Проте, згідно з п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

Із зазначених вище положень законодавства вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин для забезпечення військових формувань, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Так, Закон України "Про оборону України" встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 1 даного Закону визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних,інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оборону України", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально- побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач - Управління НС Калуської міськради відноситься до суб`єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв`язку із чим у період воєнного стану при придбанні безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, користується пільгами щодо сплати ПДВ.

Оскільки договір між Управлінням НС Калуської міськради та ТОВ "Корпорація Рій" укладено під час дії п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то господарська операція з постачання товару, що є предметом договору купівлі-продажу № 06/2710-23 від 13.12.2023, мала б здійснюватись без сплати ПДВ.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Приписи ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Тобто, не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин.

Отже, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Суд зазначає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Отже, суд дійшов висновку про те, що зміст п. 4.2 договору в частині включення ПДВ до ціни договору суперечить положенням ПК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього пункту недійсним в оспорюваній частині.

Згідно з частиною 1 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як встановлено судом, визнання позову не суперечить закону та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому суд приймає його як належне та задовольняє позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним п. 4.2 договору купівлі-продажу № 06/2710-23 від 13.12.2023, про включення в загальну вартість товару, що продається, податку на додану вартість у сумі 75 166,74 грн.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з ТОВ "Корпорація Рій" податку на додану вартість у сумі 75 166,74 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ попри те, що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, то суд вважає правомірною вимогу прокурора про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 75 166,74 грн., оскільки має наслідок збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті, платіжною інструкцією № 675 від 09.10.2024 відповідач повернув позивачу податок на додану вартість у сумі 75 166,67 грн., у зв`язку з чим представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині позову.

Отже судом встановлено, що грошове зобов`язання відповідача в частині повернення коштів податку на додану вартість припинилось, а тому в цій частині (про стягнення 75 166,67 грн.) провадження необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача. Одночасно суд враховує положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі, який стягується на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, як платника судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73 - 79, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій Калуської міської ради задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним пункт 4.2 договору купівлі-продажу № 06/2710-23 від 13.12.2023, укладений між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Калуської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Рій", в частині включення в загальну вартість товару, що продається, податку на додану вартість у сумі 75 166,74 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Рій" (03094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, 1; ідентифікацій код 45001732) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (Грюнвальдська вул., 11, Івано-Франківськ, 76000; ідентифікацій код 03530483) судовий збір у сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимоги про стягнення коштів податку на додану вартість у сумі 75 166,67 грн. - закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 07 листопада 2024

Суддя Борисенко І. І.