Рішення

від 05.11.2024 по справі 911/1932/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1932/24

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», м. Київ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика», смт Бородянка Київської області

про визнання недійсним полісу

за участю представників:

від позивача: Микитюк Д.О., в порядку самопредставництва, наказ №8-к від 13.04.2023, посадова інструкція №2024/04/30 від 30.04.2024;

від відповідача: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», м. Київ (далі по тексту ТДВ «СГ «Оберіг») 24.07.2024 звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 23.07.2024 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика», смт Бородянка Київської області (далі по тексту ТОВ «СТ «Галактика»), в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218306764, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ). Крім того, позивач просить суд стягнути з ТОВ «СТ «Галактика» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Також, позивач просив проводити розгляд справи за правилами частини 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтований тим, що в силу п.17.3 ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» відповідач ТОВ «СТ «Галактика», під час укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218306764 надав неправдиві відомості ТДВ «СГ «Оберіг» щодо строку дії протоколу ОТК, що підтверджується листом Головного управління сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд залишив вказане клопотання без задоволення з мотивів, наведених в ухвалі від 26.07.2024. Цією ухвалою Господарський суд Київської області від 26.07.2024 відкрив провадження у справі №911/1932/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 12.08.2024, а також зобов`язав позивача подати до суду ряд документів та доказів, необхідних для розгляду справи. Крім того, суд у порядку частини 2 ст. 74 ГПК України зобов`язав відповідача подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали достовірні відомості щодо наявності та строку дії протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвалу від 26.07.2024 про відкриття провадження у справі було направлено та доставлено до електронного кабінету відповідача 26.07.2024 о 18:09, про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка Господарського суду Київської області про доставку електронного листа. Враховуючи положення абз. 6 ч. 6 ст.242 ГПК України, гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 13.08.2024.

Ухвалою від 12.08.2024 підготовче судове засідання відкладено на 30.09.2024, вдруге зобов`язано позивача та відповідача виконати вимоги ухвали від 26.07.2024.

20.08.2024 від ТДВ «СГ «Оберіг» надійшла заява вих. №1408-06 від 14.08.2024 про виконання ухвали суду.

У підготовче судове засідання 30.09.2024 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не з`явився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, про судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.09.2024 підготовче судове засідання відкладено на 14.10.2024, зобов`язано позивача та відповідача виконати вимоги ухвали про відкриття провадження від 26.07.2024 та ухвали про відкладення судового засідання від 12.08.2024.

14.10.2204 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву на виконання ухвали суду.

У підготовче судове засідання 14.10.2024 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не з`явився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, про судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 14.10.2024 підготовче судове засідання закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2024.

У судове засідання з розгляду справи по суті 05.11.2024 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не з`явився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, про судове засідання був повідомлений належним чином.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 «Пономарьов проти України», сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Приписами ст. 202 ГПК України передбачено, що повторна неявка в судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки не перешкоджає розгляду справи за відсутності такого учасника.

Станом на 05.11.2024 відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав. Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 05.11.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТДВ «СГ «Оберіг» до ТОВ «СТ «Галактика» про визнання полісу недійсним, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», яка кореспондується із положеннями статті 352 ГК України, страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Відповідно до Положення «Про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2021 №673 (далі Положення)

внутрішній договір страхування - договір (електронний договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діє виключно на території України;

страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору і затверджується Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).

07.12.2023 між ТДВ «СГ «Оберіг» (страховик) та ТОВ «СТ «Галактика» (страхувальник) був укладений поліс №ЕР-218306764 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до умов Полісу, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль МАЗ 2011 року випуску, модель 551605-271, номерний знак НОМЕР_1 , Vin код НОМЕР_2 .

Строк дії договору: 08.12.2023 по 07.12.2024.

У полісі зазначено, що транспортний засіб підлягає обов`язковому технічному контролю 07.12.2024.

Укладений сторонами Поліс є внутрішнім електронним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до розділу ІІІ Положення для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.

Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.

Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.

Після підписання власником транспортного засобу внутрішнього електронного договору страхування в порядку, визначеному цим Положенням, до закінчення доби, в якій було сформовано пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування, страховик зобов`язаний зареєструвати страховий поліс в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направити страхувальнику підтвердження вчинення електронного правочину (укладення внутрішнього електронного договору страхування) шляхом надсилання електронного документа - візуальної форми страхового поліса.

Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.

Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто поліс №ЕР-218306764 є візуальною формою страхового поліса, що підтверджує укладення внутрішнього електронного договору страхування в розумінні умов Положення.

За допомогою QR-коду, відображеному на спірному полісі, суд перевірив дійсність та реєстрацію даного полісу в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та встановив, що електронний поліс №ЕР-218306764 було зареєстровано в єдиній централізованій базі даних 07.12.2023.

Позивач твердить, що оспорюваний правочин вчинений під впливом обману відповідача (ст. 230 ЦК України), який під час укладення спірного правочину свідомо повідомив недостовірну інформацію про те, що автомобіль «МАЗ», державний номер НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 пройшов ОТК та має дійсний протокол перевірки ОТК, чим ввів в оману позивача, при цьому, позивач твердить, що якби така інформація була відома позивачу, оспорюваний поліс обов`язкового страхування щодо цього автомобіля не був би укладений.

Статтею 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».

Внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Укладення внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на строк менший, ніж один рік, але не менш як на 15 днів допускається виключно щодо транспортних засобів: незареєстрованих - на час до їх реєстрації, тимчасово зареєстрованих - на час до їх постійної реєстрації, зареєстрованих на території іноземних держав - на час їх перебування на території України.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 Положення при укладанні внутрішнього договору страхування щодо транспортного засобу, який підлягає обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», страховик зобов`язаний укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними, на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Вочевидь, транспортний засіб «МАЗ», державний номер НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 , не відноситься до вказаного переліку транспортних засобів, які не підлягають технічному контролю, позаяк, за своїми технічними характеристиками є вантажним автомобілем вантажопідйомністю більше 3,5 тонн.

Вказане підтверджується відповіддю на адвокатський запит наданою Головним сервісним центром МВС від 06.06.2024 №31/1530А3-17193-2024, відповідно до якої транспортний засіб «МАЗ» 551605-271, номерний знак НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 , за конструкцією є Вантажний, вантажопідйомність 18,50 т.

Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» встановлено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку.

Стаття 33 Закону України «Про дорожній рух» встановлює, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Стаття 29 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

У порядку ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оспорюваний поліс міг бути укладений за умови проходження забезпеченим транспортним засобом обов`язкового технічного контролю, якщо протоколом перевірки технічного стану він був би визнаний технічно справним, і на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю.

Відтак, при оформленні спірного полісу відповідач мав надати позивачу докази проходження обов`язкового технічного контролю. Вказана умова є визначальною при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів щодо такого типу транспортних засобів.

Позивач твердить, що 17.04.2024 за участю забезпеченого спірним полісом транспортного засобу сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв`язку з чим, позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС з запитом щодо проходження ОТК забезпеченим транспортним засобом.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.06.2024 №31/1530А3-17193-2024 Головний сервісний центр МВС зазначив, що станом на 17.04.2024 забезпечений транспортний засіб не мав протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Крім того, зазначено, що востаннє забезпечений транспортний засіб проходив ОТК 09.12.2022.

Тобто, станом на момент укладення полісу (07.12.2023) відповідач мав дійсний протокол перевірки ОТК. Разом з тим, вказаний протокол вичерпав свою дію 09.12.2023, відтак спірний транспортний засіб повторно мав пройти ОТК до 09.12.2023.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд у порядку ст. 74 ГПК України ухвалою від 26.07.2024 зобов`язав відповідача подати суду достовірні відомості щодо наявності та строку дії протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).

Такі документи подані не були. Враховуючи наведені вище вимоги закону щодо укладення внутрішнього договору страхування на строк не менше одного року (крім наведених у законі виключень, які забезпеченого оспорюваним полісом транспортного засобу не стосуються) за умови проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними, на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух», оспорюваний поліс прямо суперечить ст. 17 спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 2.2 Положення.

Суд враховує, що станом на дату укладення полісу забезпечений транспортний засіб мав чинний протокол ОТК, разом із тим, гіпотетичне укладення полісу із строком дії 2 дні (08.12.2023-09.12.2023, тобто з дати набрання чинності полісом та по дату закінчення строку дії ОТК) також прямо суперечить вимогам ст. 17 спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 2.2 Положення.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України як такий, що вчинений під впливом обману.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі №3-11гс14 зроблено висновок, що «обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю».

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №263/16688/17, від 06.04.2020 у справі №293/780/18 і від 02.10.2019 у справі № 140/2589/15-ц.

У даному випадку позивачем не доведено ані факту обману, ані наявності умислу відповідача (страхувальника) ввести в оману позивача, оскільки на момент укладення спірного полісу забезпечений транспортний засіб мав дійсний протокол ОТК, крім того відсутність чинного протоколу ОТК позбавляло відповідача страхового захисту, що прямо суперечить меті відповідача при укладенні полісу.

Згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосовувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18 згідно вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оспорюваний поліс прямо суперечить ст. 17 спеціального Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак, має бути визнаний судом недійсним на загальній підставі відповідно до частини 1 ст. 203, частини 1 ст. 215 ЦК України.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, та подані докази, суд задовольняє позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та на підставі частини 1 ст. 203, частини 1 ст. 215 ЦК України визнає недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218306764 від 07.12.2023, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 (Vin-код НОМЕР_2 ).

У зв`язку із задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218306764 від 07.12.2023, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 (Vin-код НОМЕР_2 ).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика» (07802, смт. Бородянка, Київської області Бучанського району, пров. Дружнянський, буд. 4, ідентифікаційний код 38260976)

на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, ідентифікаційний код 39433769)

2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.11.2024.

Суддя О.В. Конюх